Постанова

Іменем України

16 червня 2023 року

м. Київ

справа № 751/9851/21

провадження № 61-5713св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство «Сенс Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова у складі судді

Яременко І. В. від 12 грудня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А.

від 22 березня 2023 року.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У грудні 2021 року АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, про виселення.

2. На обґрунтування позовних вимог АТ «Альфа-Банк» зазначало, що

05 березня 2008 року між AT «Укрсоцбанк», правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків якого є АТ «Альфа-Банк», яке змінило найменування на АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 935/2-013, за умовами якого останній отримав кредит у сумі

85 700,00 грн. На забезпечення належного виконання зобов`язання за указаним кредитним договором, 05 березня 2008 року між AT «Укрсоцбанк» та

ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за умовами якого остання передала в іпотеку квартиру, загальною площею 31,1 кв. м, житловою площею 17, 4 кв.м, яка знаходиться за адресою: кв. АДРЕСА_1 .

3. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх зобов`язань за кредитним договором, рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 березня 2015 року з нього на користь кредитора було стягнуто заборгованість у загальній сумі 150 695,51 грн. А відповідно до постанови Чернігівського апеляційного суду від 09 січня 2019 року по справі

№ 751/3248/17 звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме належну

ОСОБА_1 однокімнатну квартиру

АДРЕСА_1 , загальною площею 31,1 кв. м, житловою площею 17,4 кв. м.

4. Посилався банк на те, що у зазначеній квартирі, на яку звернуто стягнення, зареєстровані та проживають ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_2 , які в досудовому порядку не виконують вимоги банку про добровільне звільнення житлового приміщення.

5. Ураховуючи наведене, АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є

АТ «Сенс Банк», просило суд примусово виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 .

Стислий виклад позиції інших учасників справи

6. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заперечували проти задоволення позовних вимог АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк». Зазначали, що спірна квартира придбана не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, а тому відповідно до положень статті 109 Житлового кодексу України відсутні правові підстави для їх виселення без надання іншого житла.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

7. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 грудня

2022 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 22 березня 2023 року, у задоволенні позовних вимог АТ «Сенс Банк» відмовлено.

8. Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що оскільки квартира, яка є предметом іпотеки, була придбана не за рахунок кредитних коштів, відсутні правові підстави для виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення.

Узагальнені доводи касаційної скарги

9. 13 квітня 2023 року АТ «Сенс Банк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 грудня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 березня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ «Сенс Банк».

10. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій АТ «Сенс Банк» зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 361/4481/19, та у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 442/328/19-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимого доказу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

11. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що спірна квартира не є єдиним житлом відповідачів, оскільки ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги після смерті свого батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , має право на спадкування належної останньому 1/2 частини квартири, розташованої за адресою: кв. АДРЕСА_2 . Посилається на те, що ОСОБА_3 не відмовився від спадщини, однак не реєструє право власності на нерухоме майно.

12. На думку банку, приписи частини другої статті 109 ЖК України не можуть бути підставою для відмови у виселенні особи, що має більше одного місця проживання і не може бути підставою для звуження правомочностей власника.

13. Крім того, заявник зазначає про те, що місце проживання неповнолітнього ОСОБА_2 було зареєстровано у спірній квартирі після укладення договору іпотеки та без згоди іпотекодержателя, що є підставою для його виселення без надання іншого житлового приміщення.

14. Акцентує увагу на тому, що зупинення дії норми права (статті 40 Закону України «Про іпотеку»), зокрема під час дії воєнного стану, не є підставою для відмови у задоволенні позову, а є підставою для відстрочення виконання рішення суду.

15. Додатково посилається на неналежність як доказу наданого відповідачкою акту про осіб, які проживають у квартирі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16. Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

17. Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 751/9851/21, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

18. 25 травня 2023 року матеріали цивільної справи № 751/9851/21 надійшли на адресу Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19. 05 березня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків якого є АТ «Альфа-Банк» (змінена назва - АТ «Сенс Банк»), та ОСОБА_3 укладено договір відновлювальної кредитної лінії №935/2-013, за умовами якого банк передав останньому у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 85 700,00 грн, з кінцевим терміном їх повернення до 03 березня 2023 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14,5 % річних, комісій.

20. 05 березня 2008 року, з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за указаним кредитним договором, між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за умовами якого остання передала банку в іпотеку однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 31,1 кв. м, житловою площею 17,4 кв. м, що належить їй на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого державним нотаріусом Першої чернігівської державної нотаріальної контори Фефеловою Ю. К. 06 травня 1995 року за реєстровим номером 2-4385; право власності зареєстроване Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації 06 травня 1995 року та записано в реєстрову книгу 159 за реєстровим номером 15599.

21. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 березня 2015 у справі № 751/13121/14, що набрало законної сили, задоволено позов

ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, стягнуто з останнього на користь

ПАТ «Укрсоцбанк» кредитну заборгованість в сумі 150 695,51 грн, що утворилась станом на 09 березня 2015 року, з яких: за кредитом - 81 619,04 грн, за процентами - 14 920,04 грн, пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 7 444,05 грн, пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 12 210,55 грн, за комісіями - 10 903,80 грн, інфляційні втрати: за кредитом - 8 904,56 грн, за процентами - 14 693,46 грн.

22. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 09 січня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі № 751/3248/17, задоволено частково позовні вимоги АТ «Укрсоцбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки. На погашення кредитної заборгованості ОСОБА_3 перед АТ «Укрсоцбанк», яка стягнута за рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 березня 2015 року у загальній сумі 150 695,51 грн, з яких: за кредитом - 81 619,04 грн, за

процентами - 14 920,04 грн, пеня за несвоєчасне повернення кредиту -

7 444,05 грн, пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 12 210,55 грн, за комісіями - 10 903,80 грн, інфляційні втрати: за кредитом - 8 904,56 грн, за процентами - 14 693,46 грн, відшкодування судових витрат у сумі 1 506,96 грн, а також на погашення інфляційних втрат за період з квітня 2017 року по травень 2018 року у загальній сумі 16 591,07 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - належну ОСОБА_1 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну вказаної квартири для її подальшої реалізації у сумі 322 506,00 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

23. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

24. Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

25. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

26. Частиною першою статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

27. Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

28. Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на житлове приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма статті 109 ЖК України.

29. Відповідно до статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

30. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

31. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

32. Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.

33. Вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в разі звернення стягнення за рішенням суду.

34. Отже, за змістом цих норм особам, які виселяються із житлового будинку (житлового приміщення) - предмета іпотеки у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту (позики), забезпеченого іпотекою цього житла.

35. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-2947цс15, яка в подальшому підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц, (провадження № 14-317цс18).

36. Подібних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла й у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 643/18788/15-ц, (провадження № 14-93цс19) та від 22 березня 2023 року у справі № 361/4481/19 (провадження № 14-109цс22).

37. Встановивши, що спірна квартира була придбана не за рахунок кредитних коштів, при цьому позивач, звертаючись із позовом про виселення її мешканців у зв`язку зі зверненням стягнення на неї не зазначив іншогопостійного житла, яке повинно бути надане відповідачам, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

38. Колегія суддів зауважує, що предметом позову у справі, що переглядається, є виселення двох осіб: власника предмета іпотеки

ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина ОСОБА_2 , які зареєстровані та проживають у спірній квартирі. Докази наявності у зазначених осіб іншого житла у матеріалах справи відсутні.

39. З огляду на наведене, необґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо наявності у відповідачів іншого постійного житла з посиланням на наявне у третьої особи ОСОБА_3 право на спадкування після смерті

ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька 1/2 частини квартири

АДРЕСА_2 .

40. У цьому аспекті колегія суддів враховує, що зазначена квартира складається лише із двох кімнат, загальна її площа становить 45,8 кв. м, а житлова - 30,2 кв. м, при цьому у ній крім ОСОБА_3 зареєстровані ще двоє осіб жіночої статі. Ураховуючи, що померлому батьку ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на праві власності належала лише 1/2 частина зазначеної квартири, при цьому відсутні докази того, що ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем майна померлого (у квартирі зареєстрована та проживала разом із спадкодавцем його дружина), з огляду на площу та кількість проживаючих у цій квартирі осіб, відсутні підстави для висновку про наявність у членів cім`ї ОСОБА_3 - відповідачів у справі -іншого житла, яке є придатним для їхнього проживання.

41. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

42. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

43. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач не довів належними, достатніми та допустимими доказами наявності підстав, передбачених статтею 40 Закону України «Про іпотеку» та статтею 109 ЖК України, для виселення відповідачів зі спірної квартири без надання їм іншого житлового приміщення.

44. Доводи касаційної скарги щодо незаконності реєстрації у спірній квартирі неповнолітнього ОСОБА_2 , з урахуванням наведених вище обставин щодо відсутності підстав для виселення його матері, не спростовують зазначених вище висновків судів попередніх інстанцій.

45. При цьому посилання суду першої інстанції на обмеження щодо застосування під час воєнного стану положень статті 40 Закону України «Про іпотеку» у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти, які є підставою для зупинення виконання відповідного судового рішення про виселення, не свідчить про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, з огляду на те, що у задоволенні позову відмовлено у зв`язку з недоведеністю підстав, передбачених статтею 40 Закону України «Про іпотеку» та статтею 109 ЖК України, для виселення відповідачів.

46. Суди попередніх інстанцій правильно визначилися із характером спірних правовідносин, надали належну правову оцінку усім доказам у справі та дійшли загалом обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

47. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів, яким суди надали належну правову оцінку.

48. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

49. Висновки судів не суперечать висновкам Верховного Суду, на які послався заявник у касаційній скарзі, оскільки суди попередніх інстанцій застосували вказані вище норми права із урахуванням встановлених у цій справі обставин.

50. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

51. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення.

2. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 грудня

2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 березня

2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович