№ 752/12045/17 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2025 року

м. Київ

справа № 752/12045/17

провадження № 61-2581 св 25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Кругленко Микола Сергійович,

відповідачі: ОСОБА_2 , Київська міська рада,

представник ОСОБА_2 - адвокат Мещанінов Анатолій Михайлович,

третя особа - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції

(м. Київ),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Мещанінова Анатолія Михайловича, на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Кафідової О. В., Крижанівської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2 , третя особа - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності в порядку спадкування, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна сестра - ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина, до її складу входила квартира

АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю на праві приватної власності. Уважала,

що вона має право спадкування спірної квартири після смерті рідної сестри

як спадкоємець другої черги. Вона проживала разом із спадкодавцем

на момент смерті, а інші спадкоємці не звернулися до нотаріуса із заявами

про прийняття спадщини.

04 листопада 2011 року ОСОБА_5 склала на ім`я онуки -

ОСОБА_2 заповіт, яким заповіла онуці все належне їй на момент смерті майно. Постановою Першої Київської державної нотаріальної контори від 23 серпня

2012 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право

на спадщину за заповітом у зв`язку з пропуском нею строку для прийняття спадщини.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 червня

2015 року у справі № 752/2803/15-ц задоволено позов ОСОБА_2

до Київської міської державної адміністрації, третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві, про надання додаткового строку на прийняття спадщини. Визначено ОСОБА_2 додатковий тримісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .

На підставі зазначеного судового рішення 13 листопада 2015 року Першою Київською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вищевказану квартиру.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 21 лютого 2017 року, залишеним

без змін постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційної цивільного суду від 23 січня 2019 року (провадження

№ 61-20802св18) заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва

від 12 червня 2015 року в справі № 752/2803/15-ц скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2

про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позивач зазначала, що з січня 2011 року вона проживала в спірній квартирі разом із спадкодавцем ОСОБА_5 , а після її смерті продовжувала проживати у цій квартирі, сплачувала всі платежі за комунальні послуги, проводила необхідні поточні ремонтні роботи. Як спадкоємець другої черги вона вважала себе такою,

що прийняла спадщину після смерті своєї рідної сестри - ОСОБА_5 , відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване у реєстрі 13 листопада 2015 року № 7-522, видане Першою Київською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 на підставі судового рішення,

яке у подальшому скасовано;

- визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом

на квартиру

АДРЕСА_1 .

Під час розгляду справи: третю особу - Головне територіальне управління юстиції

у м. Києві замінено на його правонаступника - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ); до участі в справі залучено співвідповідача - Київську міську раду; у зв`язку з реєстрацією шлюбу замінено прізвище відповідача - ОСОБА_2 на ОСОБА_2 .

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Суди розглядали справу неодноразово.

І. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 28 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру

АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті рідної сестри - ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано недійсним свідоцтво

про право на спадщину за заповітом, видане 13 листопада 2015 року Першою київською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду

міста Києва від 28 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду

від 14 листопада 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 61-22599св19).

ІІ. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 13 листопада 2015 року Першою Київською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2

на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в сумі 640,00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 серпня 2022 року в частині визнання недійсним свідоцтва

про право на спадщину за заповітом, виданого 13 листопада 2015 року Першою Київською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2 , скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову

в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 27 вересня 2023 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду

від 08 лютого 2023 року скасовано, справу в частині вирішення вимоги

про визнання права власності в порядку спадкування передано на новий розгляд

до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-2841св23).

ІІІ. Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кругленка М. С., задоволено. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 серпня 2022 року

в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності

в порядку спадкування скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення

про задоволення цих позовних вимог. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 50,45 кв. м, житловою площею 30,90 кв. м, у порядку спадкування

за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Постановою Верховного Суду від 26 червня 2024 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Кругленка М. С., про залишення касаційної скарги без розгляду відмовлено. Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Мещанінова А. М., залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року залишено без змін (провадження

№ 61-18363св23).

Короткий зміст заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року

У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

в частині визнання права власності в порядку спадкування.

Заява мотивована тим, що при прийнятті зазначеного судового рішення апеляційний суд урахував довідку комунального концерну «Центр комунального сервісу» (далі - КК «ЦКС») від 26 грудня 2016 року № 2988. У цій довідці зазначено, що ОСОБА_1 дійсно проживала у квартирі

АДРЕСА_1 з січня 2011 року. Крім того, судом ураховано акт від 03 березня

2015 року, складений майстрами технічних дільниць № 1, № 2 та № 4 комунального підприємства «ЖЕО-103» (далі - КП «ЖЕО-103»), затверджений виконуючим обов`язки директора цього комунального підприємства, згідно з яким ОСОБА_1 дійсно проживає в зазначеній вище квартирі з січня 2011 року.

Однак, згідно з отриманої у відповідь на адвокатський запит відповіді КК «ЦКС»

від 01 жовтня 2024 року № 058/02-3286 у концерні не обліковується звернення,

у тому числі в електронному виді, від ОСОБА_1 , а також копія відповідного акту, так як концерн не є суб`єктом його складання. Станом на 26 грудня 2026 року

КК «ЦКС» не був та не є обслуговуючою організацією по будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , він не є правонаступником КП «ЖЕО-103». Концерн також повідомив про неможливість підтвердити або спростувати факт видачі ОСОБА_1 довідки від 26 грудня

2016 року № 2988, яка складена на підставі акту від 03 березня 2015 року.

Указана відповідь свідчить про те, що ОСОБА_1 не зверталася із заявою

про надання їй довідки про проживання з 2011 року у спірній квартирі, а тому вона не могла отримати її в законний спосіб.

Надані суду ОСОБА_1 документи сфальсифіковані.

Встановлення зазначених у довідці фактів під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції могло бути підставою для відхилення наданих ОСОБА_1 доказів.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Мещанінова А. М., про перегляд

за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду

від 21 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Київської міської ради, третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання права власності в порядку спадкування та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків, у тому числі неподання до суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи, не є нововиявленими обставинами.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті, надав правову оцінку наявним

у справі доказам у сукупності (стаття 89 ЦПК України), а не лише довідці КК «ЦКС» від 26 грудня 2016 року № 2988, яку ставить під сумнів ОСОБА_2 .

Позивачем на підтвердження факту проживання зі спадкодавцем, окрім указаної довідки, було надано: акт від 03 березня 2015 року, акт від 21 жовтня 2016 року.

Ці обставини підтвердили свідки, які були допитані судом.

Вказані докази підтверджують, що ОСОБА_1 довела, що дійсно проживала

в квартирі АДРЕСА_1 з січня

2011 року. ОСОБА_2 під час розгляду справи не спростувала вищевказаного

у визначений процесуальним законом спосіб, що було її процесуальним обов`язком.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 не спростувала довідку КК «ЦКС» від 26 грудня 2016 року № 2988, а у відповіді на адвокатський запит, на який вона посилається, зазначено, разом із іншим, про неможливість підтвердити або спростувати факт видачі ОСОБА_1 довідки.

Апеляційним судом ураховано відповідні норми ЦПК України, релевантну судову практику Верховного Суду та роз`яснення, викладені у пунктах 3, 4, 7постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами».

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду

У касаційній скарзі, поданій у березні 2025 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Мещанінов А. М., просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий апеляційний розгляд.

Касаційна скарга подана на підставі абзацу 6 частини другоїстатті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано цивільну справу з суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу й надано строк для подання відзиву

на касаційну скаргу.

У квітні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Мещанінова А. М., мотивована тим, що апеляційним судом зроблено помилкові висновки

про відсутність правових підстав для перегляду за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року.Апеляційним судом не враховано відповідну судову практику Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції у постанові від 21 листопада 2023 року врахував довідку КК «ЦКС» від 26 грудня 2016 року № 2988, в якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно проживала у квартирі АДРЕСА_1 з січня 2011 року.

Разом із цим, у відповідь на адвокатський запит було отримано інформацію про те, що у КК «ЦКС» не обліковуються звернення від ОСОБА_1 , а також копія відповідного акту, так як концерн не є суб`єктом його складання. КК «ЦКС» не був

та не є обслуговуючою організацією по будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , він не є правонаступником КП «ЖЕО-103».

Крім того, особи, які складали відповідні документи, не мали таких повноважень.

Указана відповідь свідчить про те, що ОСОБА_1 не зверталася із заявою

про надання їй довідки про проживання з 2011 року у спірній квартирі, вона не могла отримати її в законний спосіб. Тобто надані суду ОСОБА_1 документи сфальсифіковані.

При цьому сам адвокатський запит і отримана на нього відповідь не є новими доказами, а факти, зазначені у них, встановлюють нові обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці обставини не були відомі

на момент розгляду справи в апеляційному суді, проте вони могли вплинути

на правильне вирішення справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу

від представника ОСОБА_1 - адвоката Кругленка М. С., у якому зазначено,

що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є законним

та обґрунтованим, відсутні підстави для його скасування.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

04 листопада 2011 року ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповіла своїй

онуці - ОСОБА_2 , все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого

б воно не складалося.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Позивач - ОСОБА_1 , є рідною сестрою померлої ОСОБА_5 .

ОСОБА_2 є онукою померлої ОСОБА_5 , про смерть баби дізналася після спливу шестимісячного строку на прийняття спадщини, оскільки проживала за межами України та не знала про існування заповіту.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 04 березня 2005 року, виданого державною адміністрацією Голосіївського району м. Києва

Постановою Першої Київської державної нотаріальної контори від 23 серпня

2012 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право

на спадщину за заповітом від 04 листопада 2011 року у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

ОСОБА_1 зверталася до Першої Київської державної нотаріальної контори

із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну квартиру, яка увійшла до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 , проте

22 листопада 2012 року Перша Київська державна нотаріальна контора надіслала їй лист № 9567/02-14, яким повідомила про те, що вона (позивач)

не є спадкодавцем майна після померлої ОСОБА_5 , оскільки все своє майно померла заповіла іншій особі - ОСОБА_2 .

Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 червня

2015 року в справі № 752/2803/15-ц задоволено позов ОСОБА_2

та визначено їй додатковий тримісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

13 листопада 2015 року Першою Київською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом

на спірну квартиру.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 21 лютого 2017 року, залишеним

№ 61-20802св18) заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва

від 12 червня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено

в задоволенні позову ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02 серпня 2016 року

в справі № 752/1066/16-ц позов ОСОБА_12 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено. Витребувано від ОСОБА_1 , шляхом її виселення, квартиру

АДРЕСА_1 .

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 26 жовтня 2016 року в справі

№ 752/1066/16-ц рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 червня 2016 року скасовано в частині задоволення позову повністю та в частині позовної вимоги про виселення ОСОБА_1 з квартири

АДРЕСА_1 та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_14 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 ,

про витребування майна із чужого незаконного володіння шляхом виселення задоволено частково. Відмовлено ОСОБА_14 в задоволенні позову

до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про виселення ОСОБА_1

з вказаної квартири. Рішення суду в частині витребування у ОСОБА_1

на користь ОСОБА_14 указаної квартири та відшкодування витрат зі сплати судового збору залишено без змін.

У спірній квартирі спадкодавець ОСОБА_5 проживала й була зареєстрована з 24 червня 1960 року і до її смерті, що підтверджується довідкою КП «ЖЕО-103 Голосіївського району» від 01 серпня 2012 року № 1471.

ОСОБА_1 стверджувала, що з січня 2011 року та до дня смерті спадкодавця, включаючи день відкриття спадщини, вона також проживала в спірній квартирі

й проживає по теперішній час.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року у вказаній справі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кругленка М. С., задоволено. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 серпня

2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 50,45 кв. м, житловою площею 30,90 кв. м, у порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Гюнтер Ю. посилалася на те, що у вересні 2024 року її адвокат направив до КК «ЦКС» адвокатський запит, в якому просив повідоми відповідну інформацію

(а. с. 175-177, т. 5).

Згідно з інформацією, повідомленою КК «ЦКС» у відповідь на адвокатський запит, від 01жовтня 2024 року № 058/02-3286 у концерні не обліковується звернення ОСОБА_1 з будь яких питань, а також копія складеного акту про проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1

з січня 2011 року. Концернне був та не є обслуговуючою організацією будинку

АДРЕСА_1 , не є правонаступником КП«ЖЕО-103». Концерн повідомив, що не може підтвердити або спростувати факт видачі

ОСОБА_1 довідки від 26 грудня 2016 року №2988 (а. с. 178, т. 5).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,

3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Мещанінова А. М., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414

цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права

із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Відповідно до частин першої та другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами

є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були

і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними,

що спростовують факти, які було покладено в основу рішення, а відтак у разі, якщо нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового рішення,

то вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2

частини другої статті 423 ЦПК України є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Ознаку «не були і не могли бути відомі особі» слід розглядати як сукупність цих двох необхідних умов, тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. При цьому у своїй заяві ОСОБА_2 зазначає лише те,

що певні обставини їй не були відомі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення

і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом

при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою

для пред`явлення нової вимоги.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

Обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України

є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення .

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто, ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь

у розгляді справі, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті.

Згідно з частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються

на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами,

які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу

у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Відповідні правові позиції щодо визначення нововиявлених обставин наведено

у постановах Верховного Суду: від 02 травня 2018 року у справі 2а-7523/10/1270,

від 10 квітня 2019 року у справі № 813/8070/14 (454/2641/14-а), від 19 червня

2019 року у справі № 815/1918/15, від 06 вересня 2022 року у справі

№ 363/1900/13-ц (провадження № 61-89св20), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 9901/230/20 (провадження №11-452заі21).

Перегляд рішень, ухвал та судових наказів у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження в цивільному судочинстві. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність

та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те,

що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті

не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи

з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2024 року

у справі № 643/12492/18, провадження № 61-7813св24.

Із усталеної практики Європейського суду з прав людини вбачається, що новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, можливий у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження лише у разі необхідності виправлення суттєвих помилок правосуддя, коли така процедура застосовується у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції

про захист прав людини та основоположних свобод.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа,

яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї

не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні

і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA

v. russia, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Верховний Суд ураховує, що у червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду

з позовом ОСОБА_2 , Київської міської ради про визнання права власності

в порядку спадкування, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Указаний спір розглядався судами неодноразово.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кругленка М. С., задоволено. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 серпня 2022 року

в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності

в порядку спадкування скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення

за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Постановою Верховного Суду від 26 червня 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Мещанінова А. М., залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року залишено

без змін.

Порушуючи питання про перегляд постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами ОСОБА_2 посилалася на те, що довідка КК «ЦКС від 26 грудня

2016 року № 2988, яку враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні спору, не могла бути видана ОСОБА_1

ОСОБА_2 посилалася на відповідь КК «ЦКС» від 01 жовтня 2024 року

№ 058/02-3286 на адвокатський запит її представника, в якій, разом із іншим, зазначено, що у концерні не обліковуються звернення ОСОБА_1 , а також копія складеного КП «ЖЕО-103» акту про проживання ОСОБА_1 в спірній квартирі

з січня 2011 року. Концерн не був та не є обслуговуючою організацією будинку АДРЕСА_1 , він не є правонаступником КП «ЖЕО-103». Концерн також повідомив, що не може підтвердити або спростувати факт видачі ОСОБА_1 довідки від 26 грудня 2016 року № 2988.

Надаючи оцінку відповідним доводам заявника, суд апеляційної інстанції вірно врахував, що вказана довідка була не єдиним доказом, на підставі якого апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

На підтвердження факту проживання разом зі спадкодавцем у квартирі

АДРЕСА_1 з січня 2011 року і до дня смерті останньої ОСОБА_1 надала, крім довідки КК «ЦКС» № 2988, зокрема: акт

від 03 березня 2015 року, акт 21 жовтня 2016 року, згідно з яких вона дійсно проживає у спірній квартирі з січня 2011 року.

Факт її проживання разом з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 у спірній квартирі підтвердили допитані в суді свідки.

Суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку наявним у справі доказам (стаття 89 ЦПК України).

Верховний Суд ураховує, не можуть вважатися нововиявленими обставини,

що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами

чи іншими особами, які беруть участь у справі. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом

у процесі розгляду справи.

Неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків, у тому числі неподання до суду всіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи,

не є нововиявленими обставинами в силу вимог процесуального закону.

У абзацах першому, третьому пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2014 року

№ 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» судам роз`яснено,

що процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку

з нововиявленими обставинами (постанова Верховного Суду від 06 травня 2025 року у справі № 752/14296/16-ц, провадження № 61-13460св24).

Суд апеляційної інстанції вірно врахував, що зазначені у довідці КК «ЦКС»

від 26 грудня 2016 року № 2988 обставини були предметом судового дослідження. ОСОБА_2 мала можливість вчинити процесуальні дії, направлені на перевірку цих обставин, проте не зробила цього, хоча мала таку можливість, оскільки від неї

це вимагали статті 12 81 ЦПК України, тобто активна участь у змагальному процесі.

Апеляційний суд вирішив спір на підставі оцінки доказів, як кожного окремо,

так і в сукупності (стаття 89 ЦПК України). ОСОБА_1 довела, що дійсно проживала в квартирі АДРЕСА_1

з січня 2011 року. ОСОБА_2 під час розгляду справи не спростувала вищевказаного

у визначений процесуальним законом спосіб.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 не спростувала обставини, викладені у довідці КК «ЦКС від 26 грудня 2016 року № 2988, а у відповіді на адвокатський запит, на який вона посилається, зазначено, разом із іншим,

про неможливість підтвердити або спростувати факт видачі ОСОБА_1 довідки. У цій відповіді не зазначено про те, що довідка є сфальсифікованою.

З урахуванням наведеного, відсутні підстави для задоволення заяви представника ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року.

Висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону,

які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

При цьому судом вірно враховано роз`яснення, викладені у пунктах 3, 4, 7постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами».

Висновки апеляційного суду узгоджуються із судовою практикою Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), що спростовує відповідні доводи касаційної скарги.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Щодо розподілу судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення

або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Верховний Суд залишає оскаржуване судове рішення без змін, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 402 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Мещанінова Анатолія Михайловича, залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць