Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 752/12758/15-ц

провадження № 61-21070св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2016 року у складі судді Шумко А. В. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про зобов`язання виплатити кошти.

Позовна заява мотивована тим, що він відкрив у ПАТ КБ «ПриватБанк» підприємницький рахунок № НОМЕР_1 , залишок коштів на якому становить 2 622,17 грн, та картковий рахунок фізичної особи № НОМЕР_2 , залишок коштів на якому становить 3 428,17 грн.

Постановою державного виконавця ВДВС Радивілівського РУЮ Рівненської області від 09 липня 2014 року на зазначені рахунки було накладено арешт в сумі 2622,17 грн. Постановою державного виконавця від 16 липня 2014 року арешт коштів у сумі 2 622,17 грн на його рахунках було скасовано, що встановлено ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі № 826/77/15.

Проте ПАТ КБ «ПриватБанк» ігнорує його письмові звернення про повернення коштів із вказаних рахунків.

У зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 просив зобов`язати ПАТ КБ «ПриватБанк» видати йому кошти в сумі 3 428,17 грн з карткового рахунку № НОМЕР_2 та в сумі 2 622,17 грн з його підприємницького рахунку № НОМЕР_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ПАТ КБ «ПриватБанк» видати ОСОБА_1 кошти з карткового рахунку № НОМЕР_2 в сумі 3 428,17 грн та з підприємницького рахунку № НОМЕР_1 в сумі 2 622,17 грн. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки арешт із рахунків позивача державною виконавчою службою було знято, то банк зобов`язаний повернути кошти позивачу.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2016 року в частині зобов`язання ПАТ КБ «ПриватБанк» видати ОСОБА_1 кошти із підприємницького рахунку № НОМЕР_1 в сумі 2 622,17 грн скасовано, провадження у справі в цій частині закрито.

У решті заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2016 року залишено без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 відкрив у ПАТ КБ «Приватбанк» підприємницький рахунок № НОМЕР_1 для ведення підприємницької діяльності, а тому як суб`єкт підприємницької діяльності повинен звертатися до господарського суду.

Оскільки за своїм суб`єктним складом спір щодо використання підприємницького рахунку підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, то провадження у справі в цій частині має бути закрито.

Постановою державного виконавця було накладено арешт на банківський рахунок позивача, однак встановивши, що постановою державного виконавця ВДВС Радивілівського РУЮ Рівненської області від 16 липня 2014 року ВП № 42517959 виконавчий документ повернуто стягувачу та припинено чинність арешту майна боржника ОСОБА_1 , скасовано інші заходи примусового виконання рішення, то підстави для утримання банком коштів на картковому рахунку № НОМЕР_2 відсутні і ці кошти повинні бути повернуті ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року в частині задоволення позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Доводів щодо закриття апеляційним судом провадження у справі в частині зобов`язання ПАТ КБ «ПриватБанк» видати ОСОБА_1 кошти з підприємницького рахунку № НОМЕР_1 в сумі 2 622,17 грн касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» не містить, а тому заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2016 року та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року судом касаційної інстанції в цій частині не переглядаються.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували положення статті 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відповідно до якої зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду. Також суди не врахували вимоги статті 1074 ЦК України та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22. Постанова державного виконавця про скасування арешту з майна на адресу банка не надходила, а тому ПАТ КБ «ПриватБанк» не порушило права позивача.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року та витребувано із Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу № 752/12758/15-ц.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 до суду не подав.

Фактичні обставини, встановлені судами

20 березня 2007 року ОСОБА_1 відкрив у ПАТ КБ «ПриватБанк» підприємницький рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою ПАТ КБ «Приватбанк» від 22 червня 2015 року залишок коштів на рахунку № НОМЕР_1 складає 2 622,17 грн.

Також ОСОБА_1 відкрив в ПАТ КБ «ПриватБанк» картковий рахунок фізичної особи № НОМЕР_2 , залишок коштів на якому згідно з довідками ПАТ КБ «Приватбанк» від 17 червня 2015 року та від 07 вересня 2015 року складає 3 428,17 грн.

Постановою державного виконавця ВДВС Радивілівського РУЮ Рівненської області від 09 липня 2014 року на рахунки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_1 було накладено арешт в сумі 2 622,17 грн у зв`язку із недоїмкою зі сплати єдиного внеску та застосуванням штрафних санкцій.

18 липня 2014 року, 07 серпня 2014 року, 31 грудня 2014 року ОСОБА_1 звертався до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявами щодо розблокування рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_1 , а також повернення суми банківських вкладів.

Згідно з відповіддю Радівілівського відділення Дубенської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на запит Бондарчука В. О. від 15 жовтня 2015 року № 3, станом на 15 жовтня 2015 року заборгованість за платежами до бюджету за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відсутня.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також в разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Частиною першою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 57 ЦПК України 2004 року передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно зі статтею 58 ЦПК України 2004 року належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Згідно зі статтею 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частинами першою-третьою статті 10 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони й інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи вказаний спір, суди попередніх інстанцій встановили, що відмова ПАТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 грошові кошти, які знаходяться на його рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_1 , відкритих в банку, пов`язана з наявністю постанови державного виконавця ВДВС Радивілівського РУЮ Рівненської області від 09 липня 2014 року про накладення арешту на вказані вище рахунки.

Також встановлено, що накладенню арешту на рахунки ОСОБА_1 передувало виникнення у нього заборгованості у зв`язку із недоїмкою зі сплати єдиного внеску та застосуванням штрафних санкцій, які ним погашені у липні 2014 року.

Відсутність у ОСОБА_1 заборгованості за платежами до бюджету на момент розгляду цієї справи в суді підтверджено відповіддю Радівілівського відділення Дубенської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області від 15 жовтня 2015 року № 3.

ПАТ КБ «ПриватБанк», не заперечуючи відсутність у ОСОБА_1 невиконаних зобов`язань зі сплати платежів та зборів до державного бюджету, вказувало на необхідність скасування арешту постановою державного виконавця чи рішенням суду.

Під час вирішення цього спору судами враховано обставини, встановлені у справі № 826/77/15 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВДВС Радивилівського РУЮ Рівненської області, третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі Рівненської області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, а саме, що постановою державного виконавця ВДВС Радивілівського РУЮ Рівненської області від 16 липня 2014 року ВП № 42517959 припинено чинність арешту майна боржника ОСОБА_1 та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Обставини зазначеної адміністративної справи вказують на те, що виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_1 у провадженні ВДВС Радивілівського РУЮ Рівненської області не перебувають.

З огляду на те, що закінчення виконавчого провадження є завершальною стадією виконавчого провадження, яке має певні процесуальні наслідки, у тому числі і зняття арешту з майна боржника, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про незаконність дій банку щодо обмеження ОСОБА_1 у праві користування та розпоряджання своїми грошовими коштами, які знаходяться на рахунках позивача у ПАТ КБ «ПриватБанк», є обґрунтованими.

За встановлених у справі обставин, ненадіслання банку постанови державного виконавця про припинення чинності арешту майна боржника не спростовує той факт, що передумови для накладення арешту на рахунки позивача припинили свою чинність.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2016 року в нескасованій частині та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року в оскаржуваній частині постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2016 року в нескасованій частині та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець