Постанова
Іменем України
08 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 752/1390/22
провадження № 61-10045св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявниця - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Шаблій Юрій Володимирович, на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М.,
Семенюк Т. А., від 26 квітня 2023 року і виходив з наступного.
Зміст заявлених вимог
1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, у якій просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 терміном на 6 місяців, визначивши наступний перелік обмежувальних заходів: заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань
500 м до місць проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: квартира АДРЕСА_1 , і за адресою: АДРЕСА_2 , та в будь-якому іншому місці, де б не проживала ОСОБА_1 ; заборонити ОСОБА_2 наближатись на відстань 500 м до дитячого садочка, який відвідує ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; заборонити ОСОБА_2 наближатись на відстань 500 м до школи, яку відвідують ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватись з нею; заборонити
ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори, смс- та іншу переписку шляхом стільникового зв`язку із ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; заборонити ОСОБА_2 використання та розповсюдження особистих даних ОСОБА_1 та малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , (фото, відео, телефонні контакти).
2. На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що у шлюбі з ОСОБА_2 вона не перебувала, однак вони спільно проживали у квартирі ОСОБА_2 за адресою: квартира АДРЕСА_3 . За період спільного проживання у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, у вищезазначеній квартирі проживала та була зареєстрована її донька від першого шлюбу - ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 .
3. Вказувала, що 07 жовтня 2021 року ОСОБА_2 вигнав її разом з дітьми із своєї квартири, у зв`язку із чим вона уклала договір безоплатного користування квартирою АДРЕСА_1 , у якій вона проживає з трьома малолітніми дітьми, які знаходяться на її утриманні. 07 грудня 2021 року вона звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дітей, який був виданий судом 17 грудня 2021 року.
4. Оскільки в квартирі ОСОБА_2 залишилися її речі та речі малолітніх дітей, 29 жовтня 2021 року вона намагалася їх забрати, однак
ОСОБА_2 уклав договір з приватною охоронною компанією «Шериф», працівники якої, виконуючи наказ власника квартири, перешкоджали їй забрати речі, у результаті чого було викликано поліцію. Працівниками поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 334380 від 29 жовтня 2021 року. Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 02 грудня 2021 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.
5. Заявниця зазначала, що ОСОБА_2 продовжує вчинювати домашнє насильство відносно неї та трьох неповнолітніх дітей, негативно впливає на емоційний стан дітей, які після цих подій змушені відвідувати дитячого психолога. Відносно ОСОБА_2 неодноразово складалися протоколи про адміністративне правопорушення, які передані на розгляд до Голосіївського та Печерського районних судів м. Києва у справах № 752/29215/21, № 752/28049/21, № 752/27278/21, № 757/63649/21-п, № 757/63653/21.
6. Також заявниця стверджувала, що вчинення домашнього насильства
ОСОБА_2 підтверджується актом оцінки потреб сім`ї № 334-12-21, який складений в період з 06 грудня 2021 року до 10 грудня 2021 року, та висновком оцінки потреб сім`ї, складеним спеціалістами Печерського районного у м. Києві центру соціальних служб, якими встановлено, що ОСОБА_2 вчинено домашнє насильство, яке впливає на емоційний стан дітей та рекомендовано консультації психолога матері та дітям.
7. ОСОБА_1 вказувала, що вона намагається захистити себе та своїх дітей від домашнього насильства економічного характеру, що здійснюється
ОСОБА_2 , тому 17 грудня 2021 року лейтенантом поліції Печерського управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Івановою Ю. В. був винесений терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_2 терміном до 27 грудня 2021 року. Повторний терміновий заборонний припис стосовно ОСОБА_2 був винесений 29 грудня 2021 року строком до 08 січня 2022 року.
8. Незважаючи на численні протоколи про адміністративні правопорушення, винесені термінові заборонні приписи, ОСОБА_2 і надалі продовжує погрожувати їй та дітям, вона сумнівається в психологічній адекватності ОСОБА_2 та хвилюється за своє здоров`я і здоров`я своїх дітей.
9. Заявниця посилалася на вчинення ОСОБА_2 психологічного насильства відносно неї, яке проявляється у приниженні особистості перед дітьми, безпідставних звинувачень та формування почуття провини, погрозах, переслідуванням, залякуванням. Вказувала, що це відбувається шляхом особистих висловлювань при свідках, родичах, поліції, в дитячому садку та школі, куди ходять діти, повідомлень через додатки Viber, WhatsApp, Telegram тощо.
10. Також ОСОБА_1 зазначила про інші обставини вчинення ОСОБА_2 психологічного насильства, а саме: 18 жовтня 2021 року ОСОБА_2 перешкоджав її переміщенню біля будинку, що знаходиться на АДРЕСА_4 , про що складена відповідна заява до поліції;
22 жовтня 2021 року ОСОБА_2 перешкоджав її сину ОСОБА_4 потрапити до школи, коли вона супроводжувала його з меншим сином ОСОБА_3 , про що також було звернення до поліції; 24 жовтня 2021 року ОСОБА_2 приїхав за адресою: АДРЕСА_2 , де вона знаходилася в цей час. Будинок належить на праві власності її брату, і за його дорученням вона повинна була вирішити деякі питання з будівельниками. В цей час ОСОБА_2 почав погрожувати їй та будівельникам, які перебували на об`єкті, у зв`язку із чим
була викликана поліція. За результатами виклику поліції відносно ОСОБА_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення (справа
№ 752/29215/21); 29 жовтня 2021 року ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: квартира АДРЕСА_3 , наніс її брату удари кулаком в область обличчя, чим спричинив тілесні ушкодження. Все це відбулося в той час, коли вона намагалася забрати особисті речі з квартири. За цим фактом Голосіївським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві було відкрито кримінальне провадження та внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202110501002144; 01 листопада 2021 року о 08 год 15 хв ОСОБА_2 перешкоджав її сину ОСОБА_4 потрапити до школи, про що є виклик поліції та складено відповідну заяву, а ввечері о 21 год 06 хв перешкоджав їй потрапити до будинку, де вона проживає з дітьми, про що є виклик поліції та складено відповідну заяву; 04, 05 та
07 листопада 2021 року ОСОБА_2 ламав огорожу будинку, де проживають її батьки, у зв`язку із чим було викликано поліцію та складено протоколи про адміністративне правопорушення відносно порушника; 08 листопада 2021 року ОСОБА_2 переслідував її доньку ОСОБА_5 , у зв`язку із чим було викликано поліцію та складено протокол про адміністративне правопорушення відносно порушника (справа №757/63649/21-п); 17 листопада 2021 року ОСОБА_2 заблокував її з маленькими дітьми в автомобілі, не давав вийти, коли вони повернулися ввечері додому, в результаті чого діти були налякані та не вийшли до батька (справа № 757/63653/21-п); 24 та 26 листопада 2021 року ОСОБА_2 перешкоджав її сину ОСОБА_4 потрапити до школи, у зв`язку із чим був виклик поліції та складено відповідні заяви; 08 грудня 2021 року ОСОБА_2 , перебуваючи у стані сп`яніння, прийшов до дитячого садочка, який відвідує молодший син ОСОБА_3 , та перешкоджав їй посадити дитину до автомобіля, відштовхував її, хватав за руки, словесно ображав, вказані події відбувалися на очах дитини, вихователя та директора дитячого садочку. В подальшому їй допомагали захищатися вихователька, яку ОСОБА_2 також штовхав, ображав, погрожував, кричав на неї. В результаті таких дій вона була змушена закритися в автомобілі з сином та заспокоювати дитину, допоки не приїхала поліція;
17 грудня 2021 року ОСОБА_2 , знаючи місце її проживання, прийшов до будинку за адресою: АДРЕСА_5 , де очікував на неї в той час, коли вона збиралася відводити старшого сина ОСОБА_4 до школи. ОСОБА_2 протягом всього часу, коли вона йшла з сином до школи, переслідував їх, ображав, висловлювався нецензурною лайкою, залякував, тягнув за руки, штовхав, не давав зайти до під`їзду будинку, в результаті чого вона була змушена скористатися засобами захисту. Крім того, вона викликала наряд поліції, які виїхали за місцем її проживання та склали терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_2 терміном до 27 грудня 2021 року;
29 грудня 2021 року ОСОБА_2 приїхав до будинку за адресою: АДРЕСА_2 , який належить її брату. В цей час у будинку знаходилися діти. ОСОБА_2 почав погрожувати їй та дітям, будівельникам, які перебували на об`єкті, вирвав електричний дріт, забирав у неї ключі від будинку, в результаті чого зламав їх, вчинив безлад на території. Вона з дітьми сховалася в будинку та чекала на приїзд поліції. Після приїзду наряду поліції було опитано її, дітей та будівельників. Діти повідомили, що не хочуть йти до ОСОБА_2 , що вони його бояться. Співробітники поліції встановили, що ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру, в результаті чого повторно винесли терміновий заборонний припис терміном до 08 січня 2022 року.
11. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила задовольнити її заяву та видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 .
Стислий виклад позиції іншого учасника справи
12. ОСОБА_2 заперечував проти задоволення вимог ОСОБА_1 , посилаючись на їх безпідставність та на те, що обставини, викладені у заяві, не відповідають дійсності. Зазначав, що він позбавлений можливості виховувати своїх дітей, контактувати з ними, оскільки заявниця психологічно налаштовує дітей проти нього. Указує, що у період з 07 жовтня 2021 року його було піддано психологічному та фізичному насиллю з боку заявниці. Звертав увагу на те, що у нього з колишньою цивільною дружиною існують спори щодо його побачень із дітьми, визначення місця проживання дітей, а також спільно набутого майна.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
13. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09 серпня 2022 року у складі судді Шевченко Т. М. заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на 6 місяців, яким визначено такі заходи тимчасового обмеження: заборонено ОСОБА_2 перебувати в місці проживання ОСОБА_1 за адресою: квартира АДРЕСА_1 , та в будь-якому іншому місці, де б не проживала остання; заборонено ОСОБА_2 наближатись на відстань менше 500 м до місця проживання (перебування), інших місць частого відвідування ОСОБА_1 ; заборонено ОСОБА_2 вести телефонні розмови, переговори з постраждалою ОСОБА_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв?язку особисто і через третіх осіб; заборонено ОСОБА_2 розшукувати особисто або через третіх осіб ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею. Про видачу обмежувального припису повідомлено Печерське управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також Печерську районну в м. Києві державну адміністрацію.
14. Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва
від 29 вересня 2022 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 серпня 2022 року допущено до негайного виконання.
15. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 вчиняв домашнє насильство економічного характеру відносно заявниці ОСОБА_1 (обмеження доступу до квартири), крім того, існує обґрунтований ризик його повторення, а тому з метою захисту прав заявниці від насильства в сім`ї, а також її малолітніх дітей, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до ОСОБА_2 обмежувального припису строком на шість місяців.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
16. Постановою Київського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 серпня 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису залишено без задоволення.
17. Суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_2 .
18. Апеляційний суд виходив із недоведеності заявлених вимог, відсутності належних і допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення домашнього насильстваекономічного характеру щодо ОСОБА_1 , а також ризиків, які можуть настати у майбутньому у зв`язку із невчиненням щодо
ОСОБА_2 обмежувального припису. Апеляційний суд встановив, що між сторонами склалися конфлікті відносини щодо спільного майна та порядку спілкування з дітьми, і кожна із сторін вживала заходів щодо захисту своїх прав.
Узагальнені доводи касаційної скарги
19. 06 липня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат
Шаблій Ю. В., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 26 квітня
2023 року (повний текст якої складено 15 червня 2023 року) та залишити в силі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 серпня 2022 року.
20. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те,
що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків
щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від03 жовтня 2018 рокуу справі №186/1743/15-ц, від 11 серпня 2021 року у справі № 753/4405/20, від 22 вересня 2021 року
у справі № 523/19210/20, від 12 квітня 2022 року у справі № 753/4405/20, від 09 березня 2023 року у справі № 711/3693/22, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/19409/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки. Крім того посилається на те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів апеляційної скарги та за межі своїх повноважень при розгляді цієї справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
21. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не оцінив наявні ризики продовження чи повторного вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1 та не оцінив належним чином всіх доказів у їх взаємозв`язку. На думку особи, яка подала касаційну скаргу, апеляційний суд фактично здійснив перегляд постанови суду, прийнятої у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, чим порушено принципи диспозитивності і змагальності процесу та здійснено незаконну переоцінку належного доказу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22. Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 752/1390/22, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.
23. 07 серпня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
25. ОСОБА_1 та малолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: квартира АДРЕСА_3 .
26. На підставі договору безоплатного користування від 18 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 разом з малолітніми ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та донькою від першого шлюбу ОСОБА_5 , проживає у квартирі АДРЕСА_1 .
27. ОСОБА_4 є учнем 1-Б класу Ліцею міжнародних відносин № 51 Печерського району м. Києва.
28. ОСОБА_3 відвідує з травня 2021 року приватний дитячий садок «HONEYKIDS», що розташований за адресою: вулиця Малокитаївська, 82,
м. Київ.
29. Матеріали цивільної справи містять звернення ОСОБА_1 до управлінь поліції з приводу протиправних дій ОСОБА_2 .
30. 17 грудня 2021 року відносно ОСОБА_2 видано терміновий заборонний припис серії АА № 117029, стосовно постраждалої особи - ОСОБА_1 , згідно з яким застосовано наступні обмеження: заборона на вхід та перебування у місці проживання постраждалої особи; заборона у будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою, строком на 10 діб з 17 грудня 2021 року до 27 грудня 2021 року. Вказаний припис отримано ОСОБА_2 , про що останній засвідчив підписом у приписі.
31. 29 грудня 2021 відносно ОСОБА_2 видано терміновий заборонний припис серії АА № 121702, стосовно постраждалої особи - ОСОБА_1 , згідно якого застосовано наступне обмеження - заборона у будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою, строком на 10 діб з 29 грудня 2021 року до 08 січня 2022 року. Вказаний припис отримано ОСОБА_2 , про що останній засвідчив підписом у приписі.
32. Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 02 грудня
2021 року винесеною у справі № 752/27278/21, провадження № 3/752/12226/21,
ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_2 29 жовтня 2021 року о 12 год 30 хв за адресою: квартира АДРЕСА_3 , вчинив відносно ОСОБА_1 домашнє насильство економічного характеру.
33. Згідно з висновком експерта № 87 від 18 травня 2022 року за результатами проведення судово-психологічної експертизи, складеним судовим експертом ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров?я України», психоемоційний стан малолітньої дитини ОСОБА_4 характеризується наявністю тривожно-негативістичних емоційних переживань, пов`язаних з конфліктною поведінкою батька по відношенню до матері у присутності дітей на фоні розлучення.
34. Згідно з висновком експерта № 88 від 18 травня 2022 року за результатами проведення судово-психологічної експертизи, складеного судовим експертом ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров?я України», психоемоційний стан малолітньої дитини ОСОБА_3 , характеризується наявністю тривожно-негативістичних емоційних переживань пов?язаних з конфліктною поведінкою батька по відношенню до матері у присутності дітей на фоні шлюбно-розлучного процесу.
35. З листа за підписом директора Печерського районного у м. Києві центру соціальних служб № 01-40/363 від 13 липня 2022 року вбачається, що з метою проходження Типової програми для кривдників ОСОБА_2 до Печерського районного у м. Києві центру соціальних служб не звертався та таку програму не проходив.
36. З листа за підписом директора Печерського районного у м. Києві центру соціальних служб № 01-40/362 від 13 липня 2022 року вбачається, що згідно з договором консультування сім?я ОСОБА_1 отримала комплекс соціальних послуг з 18 січня 2022 року до 19 квітня 2022 року. Згідно з договором психологом центру соціальних служб проведено 10 індивідуальних психологічних консультацій із ОСОБА_1 , та 5 індивідуальних психологічних консультацій з ОСОБА_5 .
37. Постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні 09 жовтня 2021 року домашнього насильства стосовно ОСОБА_2 , яке виразилося у словесних образах нецензурною лайкою та погрозами, у зв`язку із чим на неї накладено стягнення у виді штрафу.
38. Аналогічна постанова прийнята Печерським районним судом міста Києва 10 лютого 2022 року стосовно ОСОБА_1 за протоколом про вчинення адміністративного правопорушення 24 листопада 2021 року.
39. Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 19 листопада 2021 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП стосовно подій, які відбувалися у квартирі АДРЕСА_3 08 жовтня 2021 року, закрито у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
40. Аналогічна постанова прийнята Голосіївським районним судом міста Києва 01 лютого 2022 року стосовно ОСОБА_2 на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно нього 24 жовтня 2021 року.
41. 17 грудня 2021 року працівником Печерського УП ГУНГ у м. Києві складений тимчасовий заборонний припис стосовно ОСОБА_1 . У приписі не зазначено постраждала особа і не наведений опис вчиненого домашнього насильства.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
42. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
43. Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
44. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
45. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).
46. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
47. Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
48. Пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
49. Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
50. Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
51. Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
52. Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
53. Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
54. Згідно з частиною другою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема, заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою.
55. Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
56. Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
57. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
58. Пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України передбачено, що у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
59. Отже Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
60. Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
61. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
62. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від: 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61 19328св18), 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18), 02 листопада 2020 року у справі № 336/3551/18-ц (провадження
№ 61-1693св19), 17 лютого 2021 року у справі № 766/13927/20-ц (провадження № 61-17471св20), 28 червня 2022 року у справі № 466/180/22 (провадження
№ 61-4104св22), 25 липня 2023 року у справі № 344/1732/23 (провадження
№ 61-6759св23).
63. Згідно з частинами першою - четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
64. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
65. Надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, у їх сукупності, оцінивши сімейну ситуацію, поведінку як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 , можливі ризики застосування домашнього (економічного, психологічного) насильства у майбутньому, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 у зв`язку із необґрунтованістю.
66. Суд апеляційної інстанції встановив, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 склалися конфлікті відносини, пов`язані із користуванням майном та створенням батьку перешкод у спілкуванні з дітьми. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 неодноразово зверталися до органів влади і місцевого самоврядування з відповідними зверненнями щодо протиправності дій. Відповідні заходи впливу застосовувалися і до ОСОБА_1 .
67. Доводи ОСОБА_1 про необхідність застосування до ОСОБА_2 обмежувального припису не знайшли свого підтвердження.
68. Доводи касаційної скарги щодо достатності доказів вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства економічного характеру та наявності у зв`язку із цим підстав для застосування обмежувального припису є необґрунтованими, зводяться до необхідності переоцінки доказів, що в силу положень статті 400 ЦПК України не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
69. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
70. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, їх правовою кваліфікацією та з урахуванням встановлених фактичних обставин та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства економічного характеру, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для видачі судом обмежувального припису.
71. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.
72. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.
73. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
74. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Шаблій Юрій Володимирович, залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного суду від 26 квітня
2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович