ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 752/151/23
провадження № 61-15837св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ротач Ірина Іванівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва у складі судді Чередніченко Н. П.
від 21 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Гуля В. В., від 28 вересня
2023 року і виходив з наступного.
Основний зміст позовних вимог
1. У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ротач І. І., про усунення від права на спадкування за законом.
2. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з тяжкою хворобою помер її чоловік ОСОБА_3 . Після смерті чоловіка вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і дізналась, що окрім неї із заявою про прийняття спадщини звернувся син померлого від іншого шлюбу - відповідач ОСОБА_2 .
3. Згідно з доводами позивачки, відповідач не може спадкувати після смерті ОСОБА_3 , оскільки останній у зв`язку з хворобою за життя потребував сторонньої допомоги, а син ОСОБА_2 , знаючи про важкий стан здоров`я батька, та про потребу батька у допомозі, від надання такої допомоги ухилявся. Позивачка вказувала, що між відповідачем та його батьком за життя останнього були неприязні відносини. Відповідач не відвідував батька і не спілкувався з ним, хоча мав можливість за життя батька допомагати принаймні фізично.
4. З урахуванням зазначеного, у зв`язку із ухиленням відповідача від виконання обов`язку щодо утримання батька, який через тяжкі хвороби потребував стороннього догляду, позивачка просила усунути відповідача від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
5. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 червня
2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою не доведено достатніми і достовірними доказами того, що відповідач ухилявся від надання допомоги своєму батьку за наявності можливості її надання, а також перебування спадкодавця в безпорадному стані та те, що спадкодавець мав потребу у постійному сторонньому догляді. Позивачкою не доведено винної поведінки відповідача та обставин свідомого ухилення відповідача від надання допомоги батьку. Зокрема, позивачка не довела, що померлий потребував допомоги саме від відповідача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
7. Постановою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 червня 2023 року - без змін.
8. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачкою під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту ухилення відповідача від надання допомоги батьку, та потреби у такій допомозі батька у зв`язку із станом здоров`я саме від сина, відповідача по справі, у зв`язку із чим законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
9. 04 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
10. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 14 лютого 2022 року у справі № 296/12034/18, від 31 травня 2022 року
у справі № 308/4006/18, від 15 вересня 2022 року у справі № 314/3460/20,
від 31 січня 2023 року у справі № 467/350/21, від 01 березня 2023 року у справі № 750/2766/21, від 23 березня 2023 року у справі № 905/2371/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки, відмовили у задоволенні клопотання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
11. У касаційній скарзі заявниця зазначає, що на підставі частини п`ятої статті 1224 ЦК України відповідач має бути усунутим від права на спадкування за законом, оскільки він ухилявся від надання допомоги батькові, який через стан здоров`я перебував у безпорадному стані та потребував від сина такої допомоги. Заявлені вимоги підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема показами свідків, які судами не було взято до уваги.
12. Згідно з доводами касаційної скарги, відповідач не надав жодних доказів, які б доводи, що він не мав можливості надавати матеріальну допомогу батьку, доглядати за ним у період, коли спадкодавець його гостро потребував, оскільки не міг самостійно пересуватися, обслуговувати себе. Водночас, заявниця стверджує, що вона працювала на посаді сторожа у нічну зміну, а тому не могла постійно надавати допомогу спадкодавцю, якої він потребував та яку міг надати відповідач. Безпорадний стан спадкодавця підтверджується медичною документацією. Відповідач відмовляв у наданні батькові матеріальної допомоги.
13. Заявниця також вказує, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права щодо участі її представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14. Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 752/151/23.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
15. У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 посилається на те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів у справі, не спростовують правильних по суті судових рішень. Позивачка не довела вчинення відповідачем умисних дій, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, з урахуванням положень частини п`ятої статті 1224 ЦК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16. ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта.
17. ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , та його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
18. 31 жовтня 2003 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрували шлюб, про що відділом реєстрації актів громадянського стану Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві було зроблено актовий запис № 1109, що підтверджується копією свідоцтва про одруження.
19. В матеріалах справи наявні медичні документи, надані стороною позивача, які вказують на те, що за життя ОСОБА_3 хворів на онкологічне захворювання. Достатніх доказів, які б вказували на те, що він потребував постійного стороннього догляду матеріали справи не містять.
20. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
21. Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва
від 04 січня 2022 року, ОСОБА_3 був зареєстрований з 11 березня 2000 року по 12 листопада 2021 року за адресою: АДРЕСА_2 .
22. 04 січня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ротач І. І. із заявою про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_3 .
23. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Ротач І. І. заведено спадкову справу № 1/2022 щодо майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
24. 23 лютого 2022 року до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ротач І. І. надійшла заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3 .
25. Судом першої інстанції були допитані світки.
Позиція Верховного Суду
26. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
27. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
28. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
29. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
30. У відповідності до частини першої статті 15, частини першої
статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
31. Згідно зі статтями 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
32. До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
33. Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою
(частина третя статті 46цього Кодексу).
34. Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Уразі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
35. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними
(частина перша статті 1267 ЦК України).
36. Статтею 1261 ЦК України передбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
37. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України).
38. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1268 ЦК України).
39. Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
40. Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
41. Правило абзацу 2 частини третьої статті 1224 ЦК Українистосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).
42. Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК Українистосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.
43. Висновки Верховного суду щодо застосування частини п`ятої
статті 1224 ЦК України свідчать, що усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов: ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у нього можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи (постанови Верховного Суду від 11 лютого 2019 року
у справі № 756/11676/16-ц (провадження № 61-34600св18), від 25 березня
2019 року у справі № 766/810/17 (провадження № 61-37615св18)).
44. У постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі
№ 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18), від 19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15-ц (провадження № 61-14655св18), від 02 березня
2020 року у справі № 133/1625/18 (провадження № 61-1419св20) суд касаційної інстанції зазначив, що при вирішенні таких спорів підлягають з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.
45. У постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св 18) та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18) сформульовано висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Отже, ухилення характеризується умисною формою вини.
46. При цьому необхідно враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її нагальну необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.
47. Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 200/21452/15-ц (провадження № 61-18578св18) зазначив, що безпорадним станом спадкодавця є такий стан, під час перебування у якому особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування; він викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Безпорадний стан необхідно доводити відповідними записами у медичних документах.
48. Таким чином, суд при вирішенні спору про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
49. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
50. Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
51. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
52. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції,враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов загалом обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю, оскількипозивачка не надала достовірних доказів на підтвердження обставин, які б давали підстави вважати, що відповідач умисно ухилявся від надання допомоги своєму батьку, а останній перебував в безпорадному стані через похилий вік і тяжку хворобу та потребував такої допомоги саме від відповідача.
53. При вирішенні спору судами було досліджено надані позивачкою докази, зокрема, медичні документи стосовно стану здоров`я спадкодавця, які безспірно не доводять безпорадний стан спадкодавця. Оцінені судами докази, у тому числі покази свідків, не доводять винної поведінки відповідача, умисного ухилення від надання допомоги спадкодавцю. Під час вирішення спору позивачка не довела належними доказами факт ухилення відповідача від надання допомоги батьку як особі, яка через похилий вік і тяжку хворобу перебувала у безпорадному стані.
54. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
55. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті без додержання норм матеріального і процесуального права.
56. Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необґрунтованими. У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
57. Слід також зазначити, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20 квітня 2023року у задоволенні клопотання представника позивачки про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено. Розгляд справи відкладено на 23 травня 2023 року.
58. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не наведено переконливих мотивів та обґрунтованих підстав, які б достовірно вказували на неможливість безпосередньої участі представника позивача в розгляді цієї справи.
59. Позивачка безпосередньо брала участь у судовому засіданні 23 травня 2023 року, про що свідчить протокол судового засідання. Доказів, які б свідчили про неможливість участі її представника у судовому засіданні матеріали справи не містять. Клопотань про відкладення судового засідання у зв`язку з неявкою представника позивачка не заявляла.
60. Враховуючи викладене, доводи ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права щодо участі її представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції не знайшли свого підтвердження.
61. Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
62. Колегія суддів враховує, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
63. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
64. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
65. Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 червня
2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович