№ 752/15699/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 752/15699/19

провадження № 61-5807 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп», ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2022 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Андрієнко А. М., Вербової І. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» (далі - ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп», ОСОБА_2 про визнання кредитних зобов`язань припиненими та визнання правочинів недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що 29 лютого 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБСР «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 було укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 770/11/379, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 80 000 доларів США зі сплатою 12,75 % річних строком до 27 лютого 2023 року.

У той же день для забезпечення зобов`язань за вказаним кредитним договором між АКБРС «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передав банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . Вартість предмета іпотеки сторонами визначена в розмірі 129 000 доларів США.

12 вересня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено ще один договір невідновлювальної кредитної лінії № 770/11-504, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 45 000 доларів США зі сплатою 15 % річних строком до 09 вересня 2023 року.

Вказане кредитне зобов`язання також було забезпечене іпотекою квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором іпотеки від 12 вересня 2008 року.

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 березня 2014 року у справі № 607/23576/13-ц з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 12 вересня 2008 року № 770/11-504 у розмірі 500 288 грн 69 коп.

26 червня 2014 року рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 29 лютого 2008 року № 770/11/379 в сумі 1 094 400 грн 02 коп.

У подальшому, 26 березня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жовнір І. Т. на підставі заяви АТ «Укрсоцбанк» прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким право власності на предмет іпотеки за договором від 29 лютого 2008 року зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк».

Згідно із звітом про оцінку майна від 27 березня 2019 року вартість кватири АДРЕСА_1 оцінена в розмірі 1 166 076 грн.

Таким чином, банк набув право власності на предмет іпотеки за вартістю, яка перевищує безспірну заборгованість ОСОБА_1 згідно з договором від 12 вересня 2008 року № 770/11-504 на 665 787 грн 40 коп. З урахуванням положень частини п`ятої статті 37 Закону України «Про іпотеку» банк повинен був відшкодувати йому 90 % від даної суми, однак вказаного не зробив.

10 квітня 2019 року АТ «Укрсоцбанк» уклало з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , відповідно до умов якого ціна продажу встановлена в розмірі 47 000 доларів США, що станом на дату укладення договору становило 1 254 717 грн.

Крім того, у пунктах 1.3., 1.4. договору купівлі-продажу квартири сторони передбачили, що даний договір є підставою для вилучення (припинення) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку № 30864472 від 12 вересня 2008 року та № 30864387 від 29 лютого 2008 року.

Вважав, що внаслідок реєстрації права власності на предмет іпотеки за АТ «Укрсоцбанк», його подальшого продажу та вилучення записів про іпотеку, банк задовольнив свої вимоги за обома кредитними договорами.

Разом з тим, 09 квітня 2019 року між АТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» було укладено договір факторингу № б/н, за умовами якого первісний кредитор передав фактору право грошової вимоги за договором невідновлювальної кредитної лінії від 29 лютого 2008 року № 770/11-379 відносно боржника ОСОБА_1 . Сукупний розмір грошової вимоги становив 10 430 837 грн 13 коп. попри те, що проценти за договором не можуть нараховуватися після ухваленого судом рішення про дострокове стягнення заборгованості по кредитному договору, яким сума боргу була визначена у розмірі 1 094 400 грн 02 коп.

У той же день (09 квітня 2019 року) ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» на підставі договору про відступлення права вимоги відступило фізичній особі ОСОБА_2 право вимоги заборгованості за договором невідновлювальної кредитної лінії від 29 лютого 2008 року № 770/11-379 в сумі 10 430 837 грн 13 коп.

В подальшому ОСОБА_2 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на загальну суму 10 430 837 грн 13 коп.

Вказував, що на момент укладення як договору факторингу, так і договору про відступлення право вимоги за договором невідновлювальної кредитної лінії від 29 лютого 2008 року № 770/11-379 було недійсним, оскільки банк вже реалізував своє право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору, після завершення якого будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» є недійсними.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати припиненими зобов`язання згідно з договорами невідновлювальної кредитної лінії від 29 лютого 2008 року № 770/11-379, від 12 вересня 2008 року № 770/11-504 припиненими; визнати недійсними договір факторингу та договір відступлення прав вимоги від 09 квітня 2019 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанцій

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року у складі судді Мазура Ю. Ю. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано припиненим зобов`язання згідно з договором невідновлювальної кредитної лінії від 29 лютого 2008 року № 770/11-379, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанк». Визнано припиненим зобов`язання згідно з договором невідновлювальної кредитної лінії від 12 вересня 2008 року № 770/11-504, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанк». Визнано недійсним договір факторингу від 09 квітня 2019 року, укладений між АТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп». Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 09 квітня 2019 року, укладений між ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» та ОСОБА_2 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після того як АТ «Укрсоцбанк» зареєструвало за собою право власності на предмет іпотеки, чим здійснило позасудове врегулювання зобов`язань за кредитними договорами від 29 лютого 2008 року № 770/11-379 та від 12 вересня 2008 року № 770/11-504, зобов`язання за вказаними кредитними договорами мали припинитися.

На момент укладення як договору факторингу між банком та ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп», так і договору про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» та ОСОБА_2 право вимоги за договором невідновлювальної кредитної лінії від 29 лютого 2008 року № 770/11/-379 було недійсним, адже банк уже реалізував своє право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, після завершення якого будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» є недійсними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 17 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось виключно за іпотечним договором від 12 вересня 2008 року № 4037. Звертаючи стягнення на предмет іпотеки за одним із іпотечних договорів іпотекодержатель AT «Укрсоцбанк» мав право, але не звернув стягнення за іншим іпотечним договором від 29 лютого 2008 року, який забезпечував виконання зобов`язань боржника по договору про надання невідновлювальної кредитної лінії N 770/11/379 від 29 лютого 2008 року на суму 80 000 доларів США.

Суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що за іпотечним договором від 29 лютого 2008 року, який забезпечував виконання зобов`язань боржника по договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 770/11/379 від 29 лютого 2008 року на суму 80 000 доларів США, звернення стягнення на предмет іпотеки не відбувалось.

Оскільки суд апеляційної інстанції встановив, що зобов`язання за договором невідновлювальної кредитної лінії № 770/11/379 від 29 лютого 2008 року не є припиненим, а вимоги про визнання договорів факторингу та відступлення прав вимоги від 09 квітня 2019 року недійсними є похідними від вимог про визнання зобов`язань за договорами невідновлювальної кредитної лінії припиненими, то підстави для задоволення вказаних вимог відсутні.

У постанові Київського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року у справі № 755/27099/14 за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа № 755/27099/14 таким, що не підлягає виконанню, судом було встановлено, що AT «Укрсоцбанк» надало ОСОБА_1 довідку про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу за договором невідновлювальної кредитної лінії від 12 вересня 2008 року № 770/11-504.

Наведені обставини дають підстави для висновку, що зобов`язання ОСОБА_1 за договором невідновлювальної кредитної лінії № 770/11-504 від 12 вересня 2008 року є припиненими на підставі статті 605 ЦК України і цей факт сторонами не заперечується, а тому відсутні правові підстави для визнання цього зобов`язання припиненим у судовому порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13, постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 756/31271/15, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 30 червня 2022 року касаційне провадження у справі відкрито та витребувано цивільну справу № 752/15699/19 із Голосіївського районного суду м. Києва.

У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком встановлений судовими рішеннями та становить відповідно: за договором про надання не відновлювальної кредитної лінії від 12 вересня 2008 року № 770/11-504 - 500 288 грн 69 коп., а за договором невідновлювальної кредитної лінії від 29 лютого 2008 року № 770/11/379 - 1 094 400 грн 02 коп. Жодних інших судових рішень, на підставі яких банк стягував би додаткову заборгованість з ОСОБА_1 , немає.

Розрахунки заборгованості в матеріалах справи відсутні, ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», ігнорував розгляд даної справи, жодних підтверджуючих документів, розрахунків або пояснень до суду не надавав, хоча і був належним чином повідомлений про судовий розгляд цієї справи.

Разом з тим, 26 березня 2019 року АТ «Укрсоцбанк» використало право, надане йому пунктом 4.5.3 договору іпотеки від 29 лютого 2008 року та зареєструвало за собою право власності на чотирьох кімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

АТ «Укрсоцбанк» набуло права власності на предмет іпотеки і на підставі наступного іпотечного договору від 12 вересня 2008 року, укладеного на забезпечення виконання кредитного договору від 12 вересня 2008 року № 770/11-504. Відповідний договір є наступною іпотекою, про що вказано в пункті 1.9. договору іпотеки від 12 вересня 2008 року.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про іпотеку» предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об`єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об`єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку.

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки наступним іпотекодержателем попередній іпотекодержатель також має право звернути стягнення на предмет іпотеки, навіть якщо строк виконання основного зобов`язання перед попереднім іпотекодержателем ще не настав. Якщо попередній іпотекодержатель не скористався цим правом, попередня іпотека є дійсною до повного задоволення вимоги попереднього іпотекодержателя за основним зобов`язанням, а право власності на предмет іпотеки переходить до нового власника разом з обтяженням нього майна попередньою іпотекою.

Проте банком було вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис як про наступну іпотеку від 12 вересня 2008 року, так і про попередню іпотеку, встановлену договором від 29 лютого 2008 року, на забезпечення виконання умов кредитного договору від 29 лютого 2008 року № 770/11-379. Тобто, наразі ОСОБА_2 , є власником квартири, яка не містить жодних обтяжень.

Банк сам обрав такий спосіб захисту як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження про задоволення його вимог як іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, здійснивши від свого імені продаж квартири відповідача.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» є недійсними.

Вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 лютого 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 було укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 770/11/379, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 80 000 доларів США зі сплатою 12,75 % річних строком до 27 лютого 2023 року (а.с. 16-23, т. 1).

12 вересня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 було укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 770/11-504 за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 45 000 доларів США зі сплатою 15 % річних строком до 09 вересня 2023 року.

12 вересня 2008 року для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки б/н, згідно з яким ОСОБА_1 передав в наступну іпотеку банку належну йому на праві власності чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Вартість предмету іпотеки, визначена за згодою сторін, встановлена у розмірі 162 297 доларів США (а.с. 29-32, т. 1).

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 березня 2014 року у справі № 607/23576/13-ц позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суму заборгованості за договором невідновлювальної кредитної лінії від 12 вересня 2008 року № 770/11-504 у розмірі 500 288 грн 69 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 346 955 грн 59 коп., нарахованих процентів у розмірі 119 824 грн 50 коп. та пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за користування кредитом у розмірі 33 508 грн 60 коп. (а.с. 36-38, т. 1)

На виконання вказаного судового рішення Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист № 607/23576/13-ц, на підставі якого Тернопільським міським відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області було відкрито виконавче провадження № 50006433.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26 червня 2014 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суму заборгованості за кредитним договором від 29 лютого 2008 року № 770/11/379 в сумі 1 094 400 грн 02 коп. (а.с. 39-41, т. 1)

20 жовтня 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26 червня 2014 року, на підставі якого Тернопільським міським відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.

26 березня 2019 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір І. Т. на підставі заяви ПАТ «Укрсоцбанк» прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким право власності на предметі іпотеки (чотирикімнатна квартира АДРЕСА_2 ) зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк» (а.с. 201-203, т. 1).

09 квітня 2019 року між АТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Ел.Ен.Груп» було укладено договір факторингу № б/н, за умовами якого первісний кредитор передав фактору право грошової вимоги за договором невідновлювальної кредитної лінії від 29 лютого 2008 року № 770/11-379 відносно боржника ОСОБА_1 . Сукупний розмір грошової вимоги становить 10 430 837 грн 13 коп. (а.с. 42-47, т. 1)

09 квітня 2019 року ТОВ «Ел.Ен.Груп» на підставі договору про відступлення права вимоги відступило фізичній особі ОСОБА_2 право вимоги заборгованості за договором невідновлювальної кредитної лінії від 29 лютого 2008 року № 770/11-379 в сумі 10 430 837 грн 13 коп. (а.с. 48-50, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 -задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Судом встановлено, що заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 березня 2014 року у справі № 607/23576/13-ц позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суму заборгованості за договором невідновлювальної кредитної лінії від 12 вересня 2008 року № 770/11-504 у розмірі 500 288 грн 69 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 346 955 грн 59 коп., нарахованих процентів у розмірі 119 824 грн 50 коп. та пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за користування кредитом у розмірі 33 508 грн 60 коп. (а.с. 36-38, т. 1)

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26 червня 2014 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суму заборгованості за кредитним договором від 29 лютого 2008 року № 770/11/379 у розмірі 1 094 400 грн 02 коп. (а.с. 39-41, т. 1)

Відтак, ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», використало право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Якщо за рішенням про стягнення заборгованості за кредитним договором сума боргу указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, визначена заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 березня 2014 року у справі № 607/23576/13-ц сума кредитної заборгованості за кредитним договором від 12 вересня 2008 року № 770/11-504 у розмірі 500 288 грн 69 коп. та рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26 червня 2014 року сума заборгованості за кредитним договором від 29 лютого 2008 року № 770/11/379 у розмірі 1 094 400 грн 02 коп. є остаточною і не підлягає перерахунку.

Обґрунтовуючи підстави позову позивач посилався на те, що внаслідок реєстрації права власності на предмет іпотеки за АТ «Укрсоцбанк», його подальшого продажу та вилучення записів про іпотеку, банк задовольнив свої вимоги за обома кредитними договорами.

Дійсно, заборгованість за договором невідновлювальної кредитної лінії від 12 вересня 2008 року складала 500 288 грн, а предмет іпотеки проданий за 1 254 717 грн, що перевищує розмір заборгованості за кредитним договором від 12 вересня 2008 року на 665 787 грн.

Разом з тим, така суму (665 787 грн) не покриває всю суму боргу за кредитним договором від 29 лютого 2008 року № 770/11/379 у розмірі 1 094 400 грн 02 коп., визначену рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26 червня 2014 року, що унеможливлює визнання зобов`язань за вказаним кредитним договором припиненими.

Доводи касаційної скарги про те, що банком звернуто стягнення за іпотечними договорами від 12 вересня 2008 року та 29 лютого 2008 року матеріалами справи не підтверджено, оскільки відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на підставі іпотечного договору від 12 вересня 2008 року, 26 березня 2019 року приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір І. Т. прийняв рішення про реєстрацію права власності на № 6 будинку АДРЕСА_3 за АТ «Укрсоцбанк». (а.с. 201-203, т. 1).

Колегія суддів також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що зобов`язання ОСОБА_1 за договором невідновлювальної кредитної лінії № 770/11-504 від 12 вересня 2008 року є припиненими у зв`язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки і задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмету іпотеки. Цей факт сторонами не заперечується. Крім того, з відомостей з автоматизованої системи виконавчих проваджень убачається, що виконавче провадження № 50006433, відкрите на виконання рішення Тернопільського міськрайонного судом Тернопільської області у справі № 607/23576/13-ц, завершене.

Отже, вирішуючи спір, апеляційний суд з дотриманням вимог статей 263-265 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, й дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович