Постанова

Іменем України

28 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 752/16306/21

провадження № 61-10897св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Двадцять перша Київська державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 01 липня 2022 року у складі судді Плахотнюк К. Г.та постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Савченка С. І., Ігнатченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин.

Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При оформлення свідоцтва про народження заявника, зі слів матері ( ОСОБА_4 ) батьком ОСОБА_1 зазначено ОСОБА_5 .

Разом із тим, на той період часу ОСОБА_4 перебувала у незареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 .

Заявника стверджує, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 це одна й та сама особа.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд встановити юридичний факт родинних відносин між ним та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме того, що ОСОБА_3 є його батьком.

Необхідністю встановлення цього юридичного факту є прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01 липня 2022 року справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Двадцять перша Київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин залишено без розгляду. Роз`яснено ОСОБА_1 , що заявлені ним вимоги підлягають вирішенню за правилами позовного провадження.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у цій справі встановлення факту родинних відносин ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_3 пов`язується з наступним вирішенням спору про набуття права власності на спадкове майно останнього, спадкоємцем прав та обов`язків якого, у свою чергу, відповідно до матеріалів справи є ОСОБА_6 , а відтак заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку окремого провадження.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалу місцевого суду оскаржено у апеляційному порядку ОСОБА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевим судом всебічно та повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, у судовому засіданні досліджено усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості та надано їм правильну оцінку.

При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку окремого провадження.

У разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду справи в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам , що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 01 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що місцевим та апеляційним судами повно і всебічно не з`ясовано обставини справи.

Місцевим судом не було встановлено спору про право. Процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість.

Заявника має право на свій розсуд визначати послідовність дій прийняття спадщини, а саме, спочатку встановити факт родинних відносин, а потім у разі правової визначеності і наявності спору - звернутись до суду із позовом про право на спадкове майно.

Судові рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 761/35195/17.

Провадження у суді касаційної інстанції

15 листопада 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

У листопаді 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Інший учасник справи не скористався правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Двадцять першою Київською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 368/2021 до майна померлого ОСОБА_3 , яка зареєстрована у спадковому реєстрі за № 67547618.

За матеріалами спадкової справи ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є спадкоємцем прав та обов`язків померлого ОСОБА_3 .

Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 просив суд встановити юридичний факт родинних відносин між ним та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Потребу встановлення цього юридичного факту ОСОБА_1 обґрунтував тим, що його встановлення необхідно з метою прийняття спадщини.

З матеріалів справи видно, що у вересні 2021 року ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про вступ у справу, як заінтересована особа, та про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник посилався на те, що його мати - ОСОБА_4 перебувала у незареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 . При оформлення свідоцтва про народження заявника, зі слів матері, батьком ОСОБА_1 зазначено ОСОБА_5 .Водночас заявник стверджує, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 - це одна й та сама особа.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

У разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Двадцять першою Київською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 368/2021 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка зареєстрована у Спадковому реєстрі за № 67547618. За матеріалами вказаної спадкової справи ОСОБА_6 є спадкоємцем прав та обов`язків померлого ОСОБА_3

ОСОБА_6 є сином померлого ОСОБА_3 .

У вересні 2021 року ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про вступ у справу, як заінтересована особа, та про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; 2) встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; 3) заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів

Таким чином визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Отже, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Аналогічні за змістом висновки щодо встановлення факту викладені в постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18), від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19 (провадження № 61-1128св20), від 27 серпня 2020 року у справі № 201/1935/20 (провадження № 61-8149св20), від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19 (провадження № 61-872св21), від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 29 червня 2022 року у справі № 205/6338/21 (провадження № 61-19306св21).

У справі, яка переглядається, врахувавши наявність спору про право, місцевий суд дійшов правильного висновку про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин.

ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до суду з позовом про захист своїх прав, які вважає порушеними, не визнаними чи оспореними із належним дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства та у порядку, який визначено ЦПК України.

Доводи ОСОБА_1 про те, що судові рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 761/35195/17 колегія суддів до уваги не бере з огляду на наступне.

У справі № 761/35195/17 (провадження № 61-4079св18) заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, подано заявником до суду в порядку окремого провадження з метою охорони її конституційного права на судовий захист справедливим і безпосереднім складом Шевченківського районного суду міста Києва, а не для вирішення спору про право. Тому суду необхідно було з`ясувати, чи мають факти, про встановлення яких просила заявниця, юридичний характер, тобто чи можуть вони викликати юридичні наслідки, і в залежності від встановленого вирішити справу.

Натомість у справі, яка є предметом перегляду, вбачається спір відносно права на спадкове майно померлої особи.

Подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16, від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16).

Таким чином, висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 761/35195/17, на які посилався заявник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, до правовідносин, в справі, що переглядається.

Саме по собі посилання на неоднакове застосування норм права у різних справах, у неподібних правовідносинах, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм права.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Враховуючи вимоги статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції, у Верховного Суду відсутні підстави для перегляду оскаржених судових рішень.

Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги Верховним Судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «DIYA 97 v. UKRAINE», № 19164/04, пункт 47).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

З огляду на викладене Верховний Суд, у межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку, що вони належним чином не підтверджені та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, та обґрунтовано залишив вказане судове рішення без змін.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження під час касаційного розгляду та є безпідставними, не спростовують висновків судів першої й апеляційної інстанцій та не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 01 липня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги, на думку колегії суддів, слід відмовити, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 01 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Сердюк С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська