Постанова

Іменем України

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 752/17294/17

провадження № 61-4638св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач- товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,

третя особа - державне підприємство «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року в складі судді Колдіної О. О. та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року в складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект»), за участю третьої особи - державного підприємства «Український науково - дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» (далі - ДП «Український науково-дослідний і проектно- конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ»), про відновлення становища шляхом скасування державної реєстрації права власності.

Позовна заява мотивована тим, що 14 липня 2017 року державним реєстратором ДП «Український науково-дослідний і проектно - конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» здійснено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект» у порядку звернення стягнення на іпотечне майно.

Позивач вважав, що реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кей-Колект» є незаконною, оскільки суперечить положенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки звернення стягнення на квартиру відбулося під час дії цього закону, яким тимчасово заборонено відчужувати без згоди власника нерухоме майно, яке є предметом іпотеки і виступає як забезпечення зобов`язання за споживчим кредитом, який був наданий в іноземній валюті.

Квартира є його постійним місцем проживання і забезпечує зобов`язання за кредитом в іноземній валюті. Крім того, рішення про реєстрацію права власності за іпотекодержателем здійснене без дотримання статті 35 Закону України «Про іпотеку», зокрема іпотекодержатель не надсилав йому письмову вимогу про усунення порушень, чим порушив його права.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд відновити становище, яке існувало до позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення, індексний номер 36185281 від 18 липня 2017 року, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обраний позивачем спосіб захисту прав, а саме скасування рішення про державну реєстрацію права власності не є належним, оскільки за своєю правовою природою не є спором про відновлення майнових прав позивача і не пов`язаний із виникненням чи припиненням прав на квартиру, а тому спір належить до юрисдикції адміністративного суду; позовні вимоги пред`явлено до неналежного відповідача - ТОВ «Кей-Колект».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року рішення суду першої інстанції змінено в частині правових підстав відмови у позові, в решті - залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що особою, яка прийняла рішення про реєстрацію прав та здійснила її, є державний реєстратор Троценко Ю. М., який до участі у справі не залучався.

Відмовляючи у позові, з огляду на обрання неправильного способу захисту прав, суд першої інстанції не звернув уваги на положення частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, обраний позивачем спосіб захисту є належним.

Спір не належить до юрисдикції адміністративного суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом не враховано й не надано оцінку доводам позивача щодо порушення відповідачем положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та Закону України «Про іпотеку».

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 15 лютого 2008 року між ОСОБА_1 і публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») укладено договір іпотеки, за умовами якого позивач передав в іпотеку належне йому нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . Договір іпотеки укладено на забезпечення виконання зобов`язань за договорами про надання кредиту № 11298968000, № 11298971000, укладеними 15 лютого 2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 (особа, відмінна від іпотекодавця), в розмірі 120 000,00 дол. США.

Відповідно до розділу 5 договору іпотеки сторони погодили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору, зокрема шляхом передачі права власності іпотекодержателю на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Державним реєстратором Троценком Ю. М. 14 липня 2017 року (ДП «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів» «НДІБМВ») здійснено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Кей-Колект» у порядку звернення стягнення на іпотечне майно на підставі договору іпотеки від 15 лютого 2008 року, договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12 грудня 2011 року, договору факторингу від 12 грудня 2011 року (рішення про державну реєстрацію прав від 18 липня 2017 року, індексний номер 36185281).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що обраний позивачем спосіб захисту прав, а саме скасування рішення про державну реєстрацію права власності не є належним, оскільки за своєю правовою природою не є спором про відновлення майнових прав позивача і не пов`язаний із виникненням чи припиненням прав на квартиру; спір належить до юрисдикції адміністративного суду.

Також суд виходив з того, що позивачем заявлено позовні вимоги до неналежного відповідача - ТОВ «Кей-Колект».

Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками, оскільки суд першої інстанції не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них, у зв`язку з чим змінив мотивувальну частину рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року щодо визначення правових підстав відмови у позові, у решті рішення залишив без змін.

Так, змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважав, що позивачем заявлені вимоги про скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності за відповідачем ТОВ «Кей-Колект», які ґрунтуються та витікають із цивільно-правових угод, а саме з кредитного договору та договору іпотеки, і стосуються оспорення правомірності набуття ТОВ «Кей-Колект» права власності на квартиру, а також пов`язаних з цим дій державного реєстратора. Спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартири, належної позивачу, отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства, як помилково вважав суд першої інстанції, позивач обрав належний спосіб захисту порушеного права шляхом скасування рішення реєстратора про державну реєстрацію прав для відновлення становища, яке існувало до порушення, рішення державного реєстратора з проведення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ «Кей-Колект» впливає на майнові права товариства, яке є відповідачем, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції про те, що товариство є неналежним відповідачем є помилковими. Враховуючи, що позивач оспорює правомірність рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, а особою, яка прийняла рішення про реєстрацію прав та здійснила її, є державний реєстратор Троценко Ю. М., який не є учасником справи і позивачем ОСОБА_1 до її розгляду не залучався, тому у позові слід відмовити саме з цих підстав.

Колегія суддів не може повністю погодитись із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Щодо судової юрисдикції

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 573/454/17 (провадження № 14-514цс18) дійшла висновку, що спір у справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, а стосується захисту його приватного інтересу, спір щодо реєстраційних дій, здійснених на підставі укладеного договору, стосується спору про право цивільне, в межах якого можуть бути вирішені й питання, пов`язані з реєстрацією прав власності на квартиру.

У справі, яка розглядається, вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартири позивача, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду дійшов правильного висновку про те, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів, а підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Щодо суб`єктного складу учасників справи

Із справи відомо, що у серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Кей-Колект» та ДП «Український науково-дослідний і проектно - конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ».

Суд апеляційної інстанції вважав, що ТОВ «Кей-Колект» є належним відповідачем у справі, однак враховуючи, що позивач оспорює правомірність рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, а особою, яка прийняла рішення про реєстрацію прав та здійснила її, є державний реєстратор Троценко Ю. М., який не є учасником справи і позивачем ОСОБА_1 до її розгляду не залучався, тому у позові відмовив саме з цих підстав.

Проте колегія суддів з цим висновком не погоджується враховуючи наступне.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; близькі за змістом приписи були викладені у частинах першій і третій статті 12 ЦПК України у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; частина перша статті 29 ЦПК України у редакції, чинній до цієї дати).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивачки до суду).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; частина друга статті 30 ЦПК України у редакції, чинній до цієї дати).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних з цією справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та іпотекодержателем через невиконання договірних зобов`язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача (постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, від 30 травня 2018 року у справі № 826/9417/16, від 6 червня 2018 року у справі № 804/3509/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року № 826/1656/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 01 квітня 2020 року № 520/13067/17 (пункти 63-76).

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36)).

Враховуючи зміст і характер правовідносин між учасниками справи, а також, що встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у позивача є саме з ТОВ «Кей-Колект» з приводу порушення ним права власності позивача на квартиру внаслідок дій ТОВ «Кей-Колект» щодо реєстрації за ним такого права, позивачем пред`явлено позов до належного відповідача.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що ТОВ «Кей-Колект» є належним відповідачем у справі є обґрунтованим.

Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

Отже, суд апеляційної інстанції встановивши, що державний реєстратор Троценко Ю. М. не є учасником справи і позивачем ОСОБА_1 до її розгляду не залучався, дійшов помилкового висновку щодо відмови у позові з цих підстав.

Враховуючи викладене, суди не розглядали по суті заявлені позовні вимоги, не надали оцінку доказів у справі, не встановили фактичні обставини справи, які підтверджують або спростовують дотримання відповідачем умов договору іпотеки від 15 лютого 2008 року № 77250, положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та Закону України «Про іпотеку».

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Враховуючи викладене, рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту першого частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки допущені судами недоліки, не можуть бути усунені при касаційному розгляді справи, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час розгляду справи суд повинен врахувати викладене у цій постанові Верховного Суду, а також висновки, яких дійшла Велика Палата Верховного Суду, викладені у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 щодо належного способу захисту порушеного права позивача, надати відповідну правову оцінку доказам та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 402 409 411 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 вересня 2018 та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук