Постанова

Іменем України

07 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 752/17499/22

провадження № 61-6328св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та як законний представник неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_4 , орган опіки та піклування в особі Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якого діє адвокат Дем`янчук Ганна Віталіївна, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 грудня 2022 року у складі судді Кордюкової Ж. І.та постанову Київського апеляційного суду від 23 березня 2023 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила видати обмежувальний припис строком на шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження відносно ОСОБА_4 , а саме: заборонити перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 та її неповнолітніми дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою:

АДРЕСА_1 ; заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 та її неповнолітніми дітьми ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Заяву мотивовано тим, що 20 січня 2007 року між нею та ОСОБА_4 було укладено шлюб. Під час шлюбу народилось двоє дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб між подружжям було розірвано рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2022 року у справі № 752/10938/22.

Зазначала, що разом з дітьми проживає у квартирі

АДРЕСА_2 , яка у рівних частках належить їй та ОСОБА_4 .

Вказувала, що під час спільного проживання з ОСОБА_4 , останній постійно висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, завдавав їй тілесних ушкоджень, внаслідок чого вона неодноразово викликала поліцію для фіксації вказаних обставин. Звертала увагу, що факт домашнього насильства підтверджується постановами Голосіївського районного суду

м. Києва у справах № 752/21046/21 та № 752/25530/21.

ОСОБА_4 , незважаючи на її заяви до поліції та рішення судів щодо визнання його винним у вчиненні домашнього насильства, все одно не залишає її та дітей у спокої, весь час принижує, ображає, залякує, погрожує фізичною розправою. Всі приниження, погрози, штовхання, удари ОСОБА_4 вчиняє щодо неї в присутності їх неповнолітніх дітей. Через ненормальну поведінку ОСОБА_4 діти є постраждалими від домашнього насильства та потребують захисту.

Заявник вказувала, що коли бачить ОСОБА_4 у нетверезому стані чи збудженим, то змушена тікати з квартири. Вважає, що погрози вбивства можуть стати реальними подіями через неодноразове побиття її

ОСОБА_4 .

У вересні 2022 року вона звернулась до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання дітей, після чого він став постійно виганяти її з дому, погрожувати вбивством, вимагати підписати згоду на проживання дітей з ним, відмовитись від прав на майно, причиняти тілесні ушкодження.

Вказувала, що ОСОБА_4 має зареєстроване місце проживання в

с. Чаплинка Звенигородського району Черкаської області. У шлюбі вони придбали ще одну квартиру

АДРЕСА_3 . Тобто квартира АДРЕСА_2 не є єдиним житлом, в якому може проживати ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 26 грудня 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_4 на строк 6 місяців, яким: заборонено ОСОБА_4 перебувати в місці спільного проживання ОСОБА_1 та неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонено ОСОБА_4 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 та неповнолітніми дітьми ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Допущено негайне виконання рішення.

Задовольняючи заяву про видачу обмежувального припису суд першої інстанції виходив із доведеності вчинення кривдником ОСОБА_4 дій відносно ОСОБА_1 та неповнолітніх дітей, які у розумінні вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» є домашнім насильством.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 23 березня 2023 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 грудня 2022 року змінено, виключено з виданого обмежувального припису заборону ОСОБА_4 вести листування, телефонні переговори з неповнолітніми дітьми ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно вважав доведеною обставину щодо вчинення домашнього насильства відносно заявниці ОСОБА_1 з боку колишнього чоловіка

ОСОБА_4 , однак судом апеляційної інстанції не встановлено об`єктивних доказів, які б підтверджували наявність будь-яких протиправних дій відносно дітей та (або) застосування ОСОБА_4 насильства відносно дітей, тому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для видачі обмежувального припису, яким застосовано заборону ОСОБА_4 вести листування, телефонні переговори з неповнолітніми дітьми.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині заборони перебувати в місці спільного проживання

ОСОБА_1 та неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та в частині заборони ОСОБА_4 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 та ухвалити нове в цій частині про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що конфлікти між ним та ОСОБА_5 виникали, у тому числі, і з ініціативи ОСОБА_1 . Зазначає, що сам факт неодноразового звернення ОСОБА_1 до відповідних органів з підстав вчинення щодо неї психологічного, економічного та фізичного насильства свідчить про наявність конфлікту між ним та ОСОБА_1 , але не підтверджує факт того, що він вчиняв щодо заявниці домашнє насильство, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Звертає увагу на те, що через застосування обмежувального припису він фактично позбавлений можливості брати участь у вихованні та розвитку спільних із ОСОБА_1 дійтей.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року справа № 369/7782/19, від 16 листопада 2022 року справа № 214/4179/21, від 30 січня 2020 року справа № 545/744/19, від 09 червня 2022 року справа № 216/4309/21, від 16 квітня 2020 року справа № 336/992/18.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу

У червні 2023 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявниця посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених судових рішень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 20 січня 2007 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Голосіївського районного суду м. Києва

від 21 жовтня 2022 року у справі № 752/10938/22.

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є батьками доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які народились під час шлюбу.

Відповідно до довідки КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» від 02 липня 2021 року ОСОБА_1 встановлено діагноз ЗЧМТ, струс головного мозку.

01 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до поліції з повідомленням про насильство відносно неї з боку чоловіка ОСОБА_4 , від останнього працівниками поліції відібрані пояснення.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2021 року у справі № 752/21026/21 було закрито провадження у справі відносно

ОСОБА_1 за частиною першою статті 173-2 КУпАП за фактом вчинення

01 серпня 2021 року домашнього насильства психологічного та фізичного характеру відносно чоловіка ОСОБА_4 за малозначністю із обмеженням усним зауваженням.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 15 листопада

2021 року у справі № 752/21046/21 було закрито провадження у справі відносно ОСОБА_4 за частиною першою статті 173-2 КУпАП за фактом вчинення 01 серпня 2021 року домашнього насильства психологічного та фізичного характеру відносно дружини ОСОБА_1 у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення. При цьому зазначено, що вина ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення підтверджується зібраними матеріалами справи.

10 жовтня 2021 року о 14 год. 03 хв. зафіксовано звернення неповнолітньої ОСОБА_2 , яка викликала поліцію за адресою: АДРЕСА_1 , повідомивши, що батько б`є матір, що підтверджується копією рапорту.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада

2021 року у справі № 752/25530/21 ОСОБА_4 було визнано винуватим та притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, за фактом вчинення 10 жовтня 2021 року домашнього насильства психологічного та фізичного характеру відносно дружини ОСОБА_1 .

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого

2022 року у справі № 752/25532/21 було закрито провадження у справі відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 173-2 КУпАП за фактом вчинення 10 жовтня 2021 року домашнього насильства психологічного та фізичного характеру відносно ОСОБА_4 у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

05 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського УП ГУНП у місті Києві з заявою за фактом домашнього насильства з боку ОСОБА_4 , яка була зареєстрована за № 38438.

06 жовтня 2022 року ОСОБА_1 встановлено діагноз забій грудної клітини по задній поверхні, що підтверджується копією довідки КНП «Консультативно-діагностичний центр Голосіївського району м. Києва» (травматологічний пункт) від 06 жовтня 2022 року.

Матеріали справи містять фотографії із зображенням тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Заявник, звертаючись до суду з заявою про видачу обмежувального припису, посилалась на те, що колишній чоловік застосовує до неї психологічне та фізичне насильство в присутності дітей, а також застосовує психічне насильство щодо неповнолітніх дітей.

Протидія насильству у сім`ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини. При здійсненні насильства у сім`ї відбувається порушення прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.

Невжиття своєчасних обмежувальних заходів стосовно кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров`ю потерпілому від насильства у сім`ї.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у цій сфері, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника;

3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Згідно з частиною другою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема, заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою.

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України передбачено, що у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду

від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження

№ 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18), від 02 листопада 2020 року у справі

№ 336/3551/18-ц (провадження № 61-1693св19), від 17 лютого 2021 року

у справі № 766/13927/20-ц (провадження № 61-17471св20), від 28 червня

2022 року у справі № 466/180/22 (провадження № 61-4104св22), від 25 липня 2023 року у справі № 344/1732/23 (провадження № 61-6759св23).

Відповідно до статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.

У постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) Верховний Суд зробив висновок, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративні правопорушення

та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження вчинення домашнього насильства ОСОБА_4 заявник надала до суду копії медичних довідок, в яких встановлено завдання

ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, фотографії із зображенням тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_1 , копії постанов суду у справах про адміністративні правопорушення про визнання винуватим ОСОБА_4 у вчиненні домашнього насильства відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 173-2 КУпАП, копії заяв ОСОБА_1 до поліції щодо вчинення відносно неї домашнього насильства, компакт-диск із записом телефонних розмов.

Матеріалами справи підтверджено, що домашнє насильство фізичного та психологічного характеру по відношенню до заявниці здійснювалося в присутності неповнолітніх дітей, оскільки старша дитина ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , через побиття матері батьком викликала поліцію, щоб припинити такі дії з його боку.

З урахуванням вищевикладених норм матеріального та процесуального права, наданих ОСОБА_1 доказів, колегія суддів вважає, що заявницею доведено наявність обставин, які відповідно до положень Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», дають підстави для задоволення заяви про видачу обмежувального припису, строк дії якого становить шість місяців.

При цьому судами правомірно враховано наявність ризиків можливого застосування в подальшому ОСОБА_4 фізичного або психологічного насильства відносно заявниці та малолітніх дітей.

Посилання у касаційній скарзі на те, що заявниця ОСОБА_1 є ініціатором та провокатором сварок та вчиняє домашнє насильство відносно нього, не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вказане не спростовує факту вчинення домашнього насильства стосовно заявниці.

Доводи касаційної скарги про обмеження внаслідок застосування такого обмежувального припису його прав на спілкування з дітьми є безпідставними, оскільки обмежувальний припис з врахуванням змін, внесених судом апеляційної інстанції постановою від 23 березня 2023 року, не стосується його батьківських прав та не перешкоджає йому спілкуватись з дітьми особисто і через третіх осіб шляхом листування, телефонних переговорів або інших засобів зв`язку. Також обмежувальний припис не містить заборон бачитися ОСОБА_4 з дітьми поза межами місця їх проживання.

Крім того, застосування судами спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи ОСОБА_4 , враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою останнього. Разом із тим, такі заходи носять тимчасовий характер і закінчились для скаржника 26 червня 2023 року, тобто на час прийняття цієї постанови встановлений судами попередніх інстанцій шестимісячний строк дії обмежувального припису сплив.

Доводів касаційної скарги у частині відмови у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису щодо дітей немає, тому Верховний Суд в цій частині оскаржувані судові рішення не переглядає.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суди не врахували висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 13 січня 2021 року у справі № 369/7782/19, від 16 листопада 2022 року

у справі № 214/4179/21, від 30 січня 2020 року у справі № 545/744/19,

від 09 червня 2022 року у справі № 216/4309/21, від 16 квітня 2020 року

у справі № 336/992/18 не заслуговують на увагу, оскільки у вказаних справах фактичні обставини є різними, носять індивідуальний характер, тобто правовідносини не є подібними.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржених судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якого діє адвокат Дем`янчук Ганна Віталіївна, залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 грудня 2022 року у незміненій судом апеляційної інстанції частиніта постанову Київського апеляційного суду від 23 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара