Постанова

Іменем України

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 752/20263/19

провадження № 61-14777св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року у складі судді Ігнатченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2019 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 27 грудня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 061-2900/840-0867, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 100 500 дол. США строком до 10 грудня 2027 року, зі сплатою 13,45 % річних за користування кредитом, а з 15 липня 2008 року - зі сплатою 14,95 % річних.

На забезпечення виконання зобов`язання позичальника за вказаним кредитним договором, 27 грудня 2007 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та банком укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки, згідно з умовами якого в іпотеку банку передана квартира АДРЕСА_1 , яка належить відповідачам на праві приватної власності.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року у справі № 752/7494/13-ц стягнуто солідарно із відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 111 354,01 дол. США, що еквівалентні 1 441 945,35 грн.

Відповідачі заборгованість не погасили та станом на 02 липня 2019 року заборгованість становить 111 354,01 дол. СШАі складається із: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 98 950,45 дол. США, відсотків - 12 247,88 дол. США, підвищених відсотків -155,68 дол. США.

З урахуванням зазначеного, АТ «Універсал Банк» просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною визначеною суб`єктом оціночної діяльності в межах виконавчого провадження.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року позов АТ «Універсал Банк» задоволено.

У рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «Універсал Банк» за кредитним договором від 27 грудня 2007 року № 061-2902/840-0867, яка станом на 02 липня 2019 року становить 111 354,01 дол. США і складається із: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 98 950,45 дол. США, відсотків - 12 247,88 дол. США, підвищених відсотків -155,68 дол. США, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності в межах виконавчого провадження на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна.

Не погодившись із рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року залишено без руху та надано заявникам строк десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення її недоліків, а саме: надання документів, що підтверджують доплату судового збору у розмірі 604 096,38 грн, а також уточнення прохальної частини апеляційної скарги.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, апеляційний суд виходив із того, що задоволена позовна вимога у цій справі повинна бути оплачена як вимога майнового характеру, а тому заявникам слід доплатити судовий збір у розмірі 604 096,38 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року продовжено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року.

Продовжуючи строк для усунення недоліків, апеляційний суд виходив із того, що на виконання вимог ухвали суду від 22 липня 2020 року заявники сплатили судовий збір у розмірі 981,00 грн, а тому вважав за доцільне продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року визнано неподаною та повернуто заявникам.

Визнаючи апеляційну скаргу неподаною та повертаючи її заявникам, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявники не усунули недоліки апеляційної скарги в частині сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, а також не уточнили прохальну частину апеляційної скарги, а саме: не визначили в ній бажаний результат апеляційного перегляду справи за пред`явленим до них позовом, який був задоволений судом першої інстанції.

Також апеляційний суд зазначив, що заявники не скористалися своїм правом на подання клопотання про відстрочення, зменшення чи звільнення від сплати судового збору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просили скасувати ухвалу апеляційного суду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, повертаючи їх апеляційну скаргу з тих підстав, що вони не у повному обсязі сплатили судовий збір, не врахував, що вони сплатили судовий збір за подання апеляційної скарги як за немайновий спір, виходячи із рівності сторін, враховуючи те, що позивач, звертаючись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, сплатив судовий збір як за вимогу немайнового характеру.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною четвертою статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються, в тому числі, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, яка у свою чергу регулює питання залишення позовної заяви без руху, повернення заяви.

У справі, яка переглядається, установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. За подання апеляційної скарги сплатили судовий збір у розмірі 1 900,50 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року залишено без руху, оскільки сума судового збору за подання апеляційної скарги була сплачена не у повному обсязі, а саме у розмірі 1 900,50 грн, та надав строк для усунення недоліків, а саме: надання документів, що підтверджують доплату судового збору у розмірі 604 096,38 грн, а також уточнення прохальної частини апеляційної скарги.

На виконання вимог ухвали суду від 22 липня 2020 року заявники доплатили судовий збір у розмірі 981,00 грн.

Оскільки у встановлений судом строк заявники не усунули недоліки апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про повернення апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком апеляційного суду з огляду на таке.

Предметом спору у справі, яка переглядається, є звернення стягнення на предмет іпотеки, ціна позову - 2 693 319,44 грн.

Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до змісту частини другої статті 6 цього Закону у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Згідно зі статтею 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців; у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки; у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки; у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік; у позовах про припинення платежів або видач - сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік; у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Таким чином, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року справі № 907/9/17 (провадження № 12-76гс18).

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії, ставка судового збору за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

У підпункті 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що ставка судового збору за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що законодавством чітко визначено ставку судового збору за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду, яка пов`язана зі сплатою судового збору при поданні позовної заяви.

Позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки відносяться до вимог майнового характеру, ціна позову - 2 693 319,44 грн.

Отже, апеляційний суд правильно виходив із того, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги необхідно обраховувати відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Слід зазначити, що визначаючи розмір судового збору, апеляційний суд, правильно навівши формулу розрахунку судового збору (2 693 319,44 грн х 1,5 % х 150 %), допустив арифметичну помилку та помилково зазначив, що розмір судового збору становить 605 996,88 грн, замість правильного 60 599,68 грн, відповідно, заявники мали доплатити судовий збір у розмірі 58 699,18 грн, а не 604 096,38 грн, як зазначив апеляційний суд.

Разом із цим зазначена арифметична помилка, допущена апеляційним судом, не є підставою для скасування ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги заявникам, оскільки заявники не у повному обсязі сплатили судовий збір за подання апеляційної скарги, а саме сплатили судовий збір у розмірі 2 881,50 грн (1 900,50 грн + 981,00 грн). При цьому зазначали, що взагалі не повинні сплачувати судовий збір як за вимогу майнового характеру.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд порушив принцип рівності сторін, враховуючи те, що позивач, звертаючись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, сплатив судовий збір як за вимогу немайнового характеру, є безпідставними, оскільки апеляційний суд правильно застосував вимоги законодавства про судовий збір, а недоплачена банком частина судового збору може бути достягнута при розгляді в апеляційному порядку справи по суті.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Отже, апеляційний суд, правильно застосувавши положення статті 357 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги.

При цьому визнання неподаною та повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є позбавленням їх права доступу до суду у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки вказане не перешкоджає повторному зверненню відповідачів з апеляційною скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги (частина сьома статті 185 ЦПК України).

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку, що такі не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець