Постанова

Іменем України

05 березня 2020 року

м. Київ

справа № 752/22912/18

провадження № 61-22768св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Школа вищої спортивної майстерності міста Києва,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 рокуу складі колегії суддів: Верланова С. М., Савченка С. І., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Школи вищої спортивної майстерності міста Києва про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що з 02 вересня 2013 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працювала на посаді тренера - викладача з плавання. Наказом від 02 жовтня 2018 року № 44-к її було звільнено з роботи у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Підставами для звільнення стали: наказ від 16 липня 2018 року № 34-к про притягнення до дисциплінарної відповідальності за відсутність на робочому місці 10 липня 2018 року з 15.30 год до 18.00 год; наказ від 19 липня 2018 року № 35-к про притягнення до дисциплінарної відповідальності за ненадання документів для оформлення наказу про відрядження учня - спортсмена ОСОБА_2 для участі в чемпіонаті Європи серед юніорів у місті Хельсінкі (Фінляндія) з 02 по 09 липня 2018 року; висновок комісії з проведення службового розслідування, створеної згідно з листом Департаменту молоді та спорту від 07 серпня 2018 року № 078-153, оформлений протоколом від 06 вересня 2018 року, яким було внесено пропозицію керівництву Школи вищої спортивної майстерності міста Києва про винесення їй догани за неналежну індивідуально-виховну роботу та неналежне виконання своїх службових обов`язків в частині виховної роботи, невиконання нормативних документів (наказів, Статуту, Положення), регламентуючих роботу школи. Зазначені накази, якими їй було оголошено догани, та висновок комісії з проведення службового розслідування не ґрунтуються на об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, ними не встановлено конкретних обставин, які б свідчили про неналежне виконання нею службових обов`язків і порушення трудової дисципліни. Крім того, обраний роботодавцем вид стягнення не відповідає тяжкості її проступку, при звільненні не було враховано її трудовий стаж, досягнення запланованих результатів та заслуги. Тому у відповідача не було підстав для її звільнення з роботи за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати неправомірним її звільнення та скасувати наказ від 02 жовтня 2018 року № 44-к про звільнення, поновити її на посаді тренера - викладача з плавання Школи вищої спортивної майстерності міста Києва, зобов`язати відповідача виплатити їй середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 03 жовтня 2018 року по 26 жовтня 2018 року в розмірі 26 229 грн та сплатити всі обов`язкові платежі і збори.

У відзиві на позовну заяву Школа вищої спортивної майстерності міста Києва просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що наказ від 02 жовтня 2018 року № 44-к про звільнення ОСОБА_1 було винесено у зв`язку із систематичним невиконанням нею без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку. Останнє порушення позивачем трудової дисципліни зафіксовано протоколом засідання комісії з проведення службового розслідування від 06 вересня 2018 року, у зв`язку з чим, враховуючи систематичність, було застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення. Таким чином, звільнення ОСОБА_1 з роботи відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року у складі судді Колдіної О. О. позов задоволено. Визнано неправомірним звільнення ОСОБА_1 та скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 від 02 жовтня 2018 року № 44-к. Поновлено ОСОБА_1 на посаді тренера - викладача з плавання Школи вищої спортивної майстерності міста Києва. Зобов`язано Школу вищої спортивної майстерності міста Києва здійснити ОСОБА_1 виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 03 жовтня 2018 року по 26 жовтня 2018 року в розмірі 26 229 грн (без врахування обов`язкових платежів і зборів). Стягнуто зі Школи вищої спортивної майстерності міста Києва в дохід держави судовий збір в розмірі 2 114,40 грн. Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що 10 липня 2018 року ОСОБА_1 змінила розклад занять без погодження з керівництвом школи, з 15.30 год до 18.00 год була відсутня на робочому місці, чим порушила вимоги пункту 4.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку Школи вищої спортивної майстерності міста Києва, тому притягнення її до дисциплінарної відповідальності згідно з наказом від 16 липня 2018 року № 34-к відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства. Наказом від 19 липня 2018 року № 35-к ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення пункту 17 посадової інструкції і неналежне виконання службових обов`язків, що виразилося в ненаданні документів для оформлення наказу про відрядження учня - спортсмена ОСОБА_3 для участі в чемпіонаті Європи. Пунктом 17 Посадової інструкції тренера - викладача зі спорту ОСОБА_1 передбачено, що вона повинна дотримуватися Статуту і Правил внутрішнього трудового розпорядку спортивної школи, інших локальних правових актів. Однак зазначена норма є загальною і встановлює лише перелік нормативних актів, дотримання яких є обов`язком тренера - викладача. Наказ від 19 липня 2018 року № 35-к не містить посилання на норми Статуту або Правил внутрішнього трудового розпорядку, які не були дотримані ОСОБА_1 , що позбавляє суд можливості прийти до обґрунтованого висновку щодо наявності в її діях будь-яких порушень, дати оцінку діям позивача з огляду на дотримання нею своїх посадових обов`язків. З посадовою інструкцією тренер - викладач ОСОБА_1 була ознайомлена 01 листопада 2012 року, однак матеріали справи не містять відомостей про те, що вона була ознайомлена з посадовими обов`язками після укладення трудового договору, тобто після 02 вересня 2013 року. Тому притягнення працівника за невиконанням ним посадових обов`язків, з якими він не був ознайомлений, не узгоджується з вимогами трудового законодавства. Згідно з висновком комісії з проведення службового розслідування, оформленим протоколом від 06 вересня 2018 року, підставою для здійснення службової перевірки були порушення спортсменами правил антидопінгового законодавства, а також перевірка стану виховної роботи тренера - викладача ОСОБА_1 . Перевіркою не було встановлено причетності тренера до прийому спортсменами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборонених препаратів, однак зазначено про персональну відповідальність тренера за учнів - спортсменів. Крім того, в ході проведення перевірки зазначалося про недостатній рівень виховної роботи тренера у зв`язку із затриманням у 2015 році її спортсменів за крадіжку, наміри спортсменів змінити громадянство. Комісія дійшла висновку про наявність підстав для оголошення догани тренеру - викладачу ОСОБА_1 за неналежну індивідуально-виховну роботу, неналежне виконання службових обов`язків в частині виховної роботи, невиконання нормативних документів (наказів, Статуту, Положення), регламентуючих роботу Школи вищої спортивної майстерності міста Києва. Зазначене рішення комісії за результатами службової перевірки не містить посилання на положення наказів, Статуту, які саме були порушені ОСОБА_1 , а лише містить посилання на недотримання позивачем таких норм. Таким чином, відповідач не довів систематичного невиконання позивачем своїх посадових обов`язків і всіх умов для звільнення її з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Тому звільнення є незаконним, у зв`язку з чим наказ про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на роботі з моменту звільнення. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Проведений позивачем розрахунок середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу відповідає зазначеним нормам, тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року апеляційну скаргу Школи вищої спортивної майстерності міста Києва задоволено. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення. В задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку Школи вищої спортивної майстерності міста Києва, а саме за відсутність на робочому місці 10 липня 2018 року з 15.30 год до 18.00 год, тому наказ від 16 липня 2018 року № 34-к про оголошення догани позивачу є законним. Однак місцевий суд не звернув уваги на те, що наказ № 35-к від 19 липня 2018 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача було прийнято у зв`язку з порушенням пункту 17 посадової інструкції тренера - викладача зі спорту, а саме ОСОБА_1 не надала документів для оформлення наказу про відрядження учня - спортсмена ОСОБА_2 для участі в чемпіонаті Європи серед юніорів у місті Хельсінкі (Фінляндія) з 02 по 09 липня 2018 року і в письмовому поясненні від 10 липня 2018 року ОСОБА_1 визнала свою провину. Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про незаконність наказу № 35-к від 19 липня 2018 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та оголошення їй догани. Крім того, висновок суду першої інстанції про те, що протокол засідання комісії від 06 вересня 2018 року не містить посилання на положення наказів, Статуту Школи вищої спортивної майстерності міста Києва, які були порушені позивачем, не відповідає фактичним обставинами справи. У зв`язку із систематичним невиконанням позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідач правомірно застосував до ОСОБА_1 заходи дисциплінарного стягнення, тому звільнення позивача за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України було проведено з дотриманням вимог трудового законодавства України. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, то відсутні правові підстави для задоволення її вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки ці вимоги є похідними від вимог про поновлення на роботі.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подаладо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року залишити в силі.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем вимог трудового законодавства при звільненні її з роботи за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України та ухвалив рішення, яке відповідає встановленим обставинам справи, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд неповно з`ясував обставини справи, не дослідив у повному обсязі доказів і дійшов помилкового висновку про правомірність застосування до неї заходів дисциплінарного стягнення. Відповідач не мав правових підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності за відсутність на робочому місці 10 липня 2018 року з 15.30 год до 18.00 год, оскільки вона не була ознайомлена з правилами внутрішнього трудового розпорядку та інструкцією тренера - викладача зі спорту Школи вищої спортивної майстерності міста Києва. Оплата її праці здійснюється не за фактично відпрацьований час, а згідно з нормативами у відсотках, що дозволяло їй відміняти тренування. Наказом від 19 липня 2018 року № 35-к її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за ненадання документів для оформлення наказу про відрядження учня - спортсмена ОСОБА_2 для участі в чемпіонаті Європи серед юніорів у місті Хельсінкі (Фінляндія) з 02 по 09 липня 2018 року, однак згідно з пунктом 7 розділу VII Положення Школи вищої спортивної майстерності міста Києва такі обов`язки покладено на інструктора - методиста. Не погодившись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у протоколі засідання комісії від 06 вересня 2018 року зазначення конкретних порушень, які б свідчили про неналежне виконання нею службових обов`язків і порушення трудової дисципліни, апеляційний суд послався на Положення, Статут, посадову інструкцію тренера - викладача зі спорту Школи вищої спортивної майстерності міста Києва та наказ від 02 січня 2017 року № 4, однак не звернув уваги на те, що зазначеними нормативними документами не передбачено персональної відповідальності тренера - викладача за додержання спортсменами норм антидопінгових правил. Комісією з проведення службового розслідування суб`єктивно, однобічно та поверхово досліджені обставини невиконання нею нормативних документів, регламентуючих роботу Школи вищої спортивної майстерності міста Києва, не встановлено її причетності до вживання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 фармакологічних засобів, заборонених антидопінговими нормами, а також не взято до уваги пояснення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те, що вони не попереджали тренера про вживання таких фармакологічних засобів, і це було їх особистим рішенням. Таким чином, висновок апеляційного суду про те, що її звільнення з роботи за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України було проведено з дотриманням вимог трудового законодавства України, є помилковим.

У лютому 2020 року Школа вищої спортивної майстерності міста Києва подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, зазначивши про її законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду міста Києва.

04 лютого 2020 року справа № 752/22912/18 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Апеляційним судом встановлено, що наказом від 02 вересня 2013 року № 27 ОСОБА_1 було прийнято на роботу до Школи вищої спортивної майстерності міста Києва на посаду тренера - викладача з плавання.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно з пунктом 3.4.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку Школи вищої спортивної майстерності міста Києва працівники зобов`язані належно (своєчасно, точно, добросовісно та в повному обсязі) виконувати покладені на них функціональні обов`язки за своєю посадою (професією), обсяг яких визначається положеннями відповідних довідників кваліфікаційних характеристик професій та інших нормативно-правових актів чинного законодавства України, колективним та трудовим договором, цими Правилами, посадовою інструкцією та іншими локальними актами роботодавця, які стосуються прав та обов`язків працівника, законними наказами, розпорядженнями, вказівками і дорученнями керівництва.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІ посадової інструкції тренера - викладача зі спорту ОСОБА_1 її обов`язком є дотримання Статуту і Правил внутрішнього трудового розпорядку спортивної школи, інших локальних правових актів спортивної школи.

Зазначена у посадовій інструкції тренера - викладача зі спорту дата - 01 листопада 2012 року є датою затвердження інструкції, а не ознайомлення позивача з нею. При цьому ОСОБА_1 була ознайомлена з посадовими обов`язками після укладення трудового договору, тобто після 02 вересня 2013 року.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 у своїй діяльності повинна керуватися чинним законодавством України та локальними актами Школи вищої спортивної майстерності міста Києва: Статутом, Правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовою інструкцією тренера - викладача зі спорту, положеннями, наказами та розпорядженнями керівництва.

Згідно з підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку Школи вищої спортивної майстерності міста Києва тренерам - викладачам забороняється змінювати на свій розсуд встановлений та затверджений розклад занять і графік роботи.

10 липня 2018 року заступником директора з навчально-спортивної роботи ОСОБА_11. , заступником директора з адміністративно-господарської роботи ОСОБА_9 , старшим адміністратором ОСОБА_10 було складено акт № 2 про те, що 10 липня 2018 року тренер - викладач з плавання ОСОБА_1 була відсутня на роботі (як на своєму робочому місці, так і на підприємстві в цілому) протягом робочого дня з 15.30 год до 18.00 год.

11 липня 2018 року ОСОБА_1 надала письмові пояснення директору Школи вищої спортивної майстерності міста Києва, в яких зазначила, що 10 липня 2018 року вона відмінила вечірнє тренування і не вважає це порушенням.

Наказом директора Школи вищої спортивної майстерності міста Києва від 16 липня 2018 року № 34-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » позивачу було оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме у зв`язку з тим, що 10 липня 2018 року з 15.30 год до 18.00 год вона була відсутня на робочому місці, чим порушила пункт 4.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку Школи вищої спортивної майстерності міста Києва та пункт 17 розділу ІІ посадової інструкції тренера - викладача зі спорту.

За таких обставин притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з порушенням трудової дисципліни відбулося з дотриманням відповідачем вимог трудового законодавства, тому наказ від 16 липня 2018 року № 34-к про оголошення догани позивачу прийнятий правомірно.

Згідно з наказом директора Школи вищої спортивної майстерності міста Києва від 14 квітня 2014 року № 49 «Про належне ведення документації тренерами - викладачами ШВСМ міста Києва» для участі у змаганнях та навчально-тренувальних заняттях тренери - викладачі подають до навчально-спортивного відділу необхідні документи: рапорт про участь у змаганнях, навчально-тренувальних заняттях; список учасників змагань, навчально-тренувальних занять; кошторис витрат на змагання, навчально-тренувальні заняття; план навчально-тренувальних занять; клопотання на звільнення від занять учасників змагань та навчально-тренувальних занять. ОСОБА_1 була ознайомлена з цим наказом, про що свідчить її підпис.

ОСОБА_1 не надала до навчально-спортивного відділу Школи вищої спортивної майстерності міста Києва документів для оформлення наказу про відрядження учня - спортсмена ОСОБА_2 для участі в чемпіонаті Європи серед юніорів у місті Хельсінкі (Фінляндія) з 02 липня 2018 року по 09 липня 2018 року, що підтверджується доповідною запискою заступника директора з навчально-спортивної роботи ОСОБА_11 від 12 липня 2018 року.

У письмових поясненнях від 10 липня 2018 року на ім`я директора Школи вищої спортивної майстерності міста Києва ОСОБА_1 визнала свою провину в тому, що у зв`язку із завантаженістю по роботі не підготувала документів для відрядження учня - спортсмена ОСОБА_2 для участі в чемпіонаті Європи серед юніорів у місті Хельсінкі (Фінляндія). Просила вибачення та дозволу зробити відповідні документи.

Наказом директора Школи вищої спортивної майстерності міста Києва від 19 липня 2018 року № 35-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » відповідно до статей 147-149 КЗпП України, пункту 17 розділу ІІ посадової інструкції тренера - викладача зі спорту, наказу Школи вищої спортивної майстерності міста Києва від 14 квітня 2014 року позивачу було оголошено догану за неналежне виконання службових обов`язків, а саме у зв`язку з тим, що вона не надала документів для оформлення наказу про відрядження учня - спортсмена ОСОБА_2 для участі в чемпіонаті Європи серед юніорів у місті Хельсінкі (Фінляндія) з 02 по 09 липня 2018 року.

Згідно з пунктом 6 розділу IV Положення про школу вищої спортивної майстерності, затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 17 липня 2015 року № 2581, тренери - викладачі та інші фахівці, залучені до роботи у Школі вищої спортивної майстерності, зобов`язані, зокрема: здійснювати контроль та відповідати за додержання норм антидопінгового законодавства; вести документацію з питань виконання посадових обов`язків (журнали, плани роботи, тощо); дотримуватися вимог Статуту Школи вищої спортивної майстерності, виконувати посадові обов`язки, накази і розпорядження керівництва Школі вищої спортивної майстерності та дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; дотримуватися норм санітарно-гігієнічного та антидопінгового законодавства під час проведення навчально-тренувальних занять та змагань; бути відповідальним за результати своєї роботи з підготовки учнів - спортсменів високого класу.

Вищевказані обов`язки тренерів - викладачів передбачено також пунктом 4.6 Статуту Школи вищої спортивної майстерності міста Києва.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Посадової інструкції тренера - викладача зі спорту ОСОБА_1 основним напрямком діяльності тренера - викладача є, зокрема організація навчально-тренувального та виховного процесу з учнями - спортсменами з врахуванням специфіки виду спорту і віку вихованців, року та етапу підготовки.

Наказом заступника директора Школи вищої спортивної майстерності міста Києва від 02 січня 2017 року № 4 «Про заходи запобігання вживання допінгу та заборони медичних препаратів» відповідно до Закону України «Про антидопінговий контроль у спорті» тренерів - викладачів зобов`язано до 01 лютого 2017 року довести до відома учнів - спортсменів заборонений список 2017 року та вжити заходів щодо запобігання вживання ними різних видів допінгу. Відповідальність за вживання заборонених препаратів покладено на тренерів - викладачів з видів спорту згідно зі списком, що додається. ОСОБА_1 була ознайомлена з цим наказом, про що свідчить її підпис.

24 липня 2018 року Президент Федерації плавання України звернувся з листом до директора Департаменту молоді та спорту Київської міськдержадміністрації, в якому просив здійснити службове розслідування стану виховної роботи тренера відділення плавання Школи вищої спортивної майстерності міста Києва ОСОБА_1 , під керівництвом якої здійснювалася підготовка спортсменів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які допустили порушення антидопінгових правил під час їх участі у чемпіонаті України з плавання з 11 по 14 квітня 2018 року у місті Харкові.

07 серпня 2018 року директор Департаменту молоді та спорту Київської міськдержадміністрації звернувся до Школи вищої спортивної майстерності міста Києва з листом, в якому просив з метою повного та всебічного вивчення даної ситуації, перевірки фактів, викладених у листі Федерації плавання України, провести службове розслідування стосовно неналежного виконання виховної роботи тренером ОСОБА_1 та про прийняте рішення повідомити Департамент у найкоротші строки.

Рішенням комісії Школи вищої спортивної майстерності міста Києва з проведення службового розслідування, створеної згідно з листом Департаменту молоді та спорту від 07 серпня 2018 року, оформленого протоколом від 06 вересня 2018 року, за результатами проведення службового розслідування стану виховної роботи тренером - викладачем ОСОБА_1 під керівництвом якої здійснювалася підготовка спортсменів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які допустили порушення антидопінгових правил під час їх участі у чемпіонаті України з плавання з 11 по 14 квітня 2018 року у місті Харкові, вирішено: за неналежну індивідуально-виховну роботу та неналежне виконання своїх службових обов`язків у частині виховної роботи, невиконання нормативних документів (наказів, Статуту, Положення), регламентуючих роботу Школи вищої спортивної майстерності міста Києва, вийти з пропозицією до керівництва школи про винесення догани тренеру - викладачу відділення плавання ОСОБА_1 .

На засіданні комісії ОСОБА_1 свою вину не визнала та пояснила, що спортсмени самостійно прийняли рішення вживати заборонені речовини.

Зі змісту протоколу від 06 вересня 2018 року апеляційним судом встановлено, що позивач допустила у своїй роботі порушення наказу від 02 січня 2017 року № 4 «Про заходи запобігання вживання допінгу та заборони медичних препаратів», з яким вона була ознайомлена особисто.

Наказом керівника Школи вищої спортивної майстерності міста Києва від 02 жовтня 2019 року № 44-к про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 було звільнено з роботи у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставами для звільнення ОСОБА_1 зазначено: протокол засідання комісії з проведення службового розслідування, створеної згідно з листом Департаменту молоді та спорту від 07 серпня 2018 року № 078-153; наказ від 16 липня 2018 року № 34-к про оголошення догани ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни; наказ від 19 липня 2018 року № 35-к про оголошення догани ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення.

Як роз`яснено у пунктах 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями), у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 148 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Виходячи з норм чинного законодавства, для розірвання трудового договору за підставою, що міститься у пункті 3 частини першої статті 40 КЗпП України, необхідними є такі умови: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; належним чином зафіксований факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку; невиконання трудових обов`язків мало систематичний характер; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення.

Для застосування цієї підстави розірвання трудового договору важливим є невиконання працівником обов`язків, передбачених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. При цьому не може вважатися порушенням трудової дисципліни невиконання обов`язків, які виходять за межі трудових або не випливають з трудового договору. Цю підставу не можна застосовувати до працівника, який відмовився виконати незаконне розпорядження роботодавця, або за відмову виконання роботи, яка не входить до кола його посадових обов`язків, а також за дії, що не пов`язані з виконанням службових обов`язків.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку тим обставинам, що ОСОБА_1 була ознайомлена з нормативними документами (наказами, Статутом, Положеннями) Школи вищої спортивної майстерності міста Києва та посадовою інструкцією тренера - викладача зі спорту. Встановивши, що позивач систематично не виконувала без поважних причин своїх обов`язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, що стало підставою для вжиття до неї заходів дисциплінарного стягнення, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки звільнення ОСОБА_1 з роботи за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України було проведено з дотриманням вимог трудового законодавства України. При цьому суд належним чином спростував доводи позивача про неправомірність наказів Школи вищої спортивної майстерності міста Києва, які стали підставою для її звільнення.

Аргументи заявника про безпідставне та неправомірне притягнення її до дисциплінарної відповідальності наказами директора Школи вищої спортивної майстерності міста Києва від 16 липня 2018 року № 34-к, від 19 липня 2018 року № 35-к та згідно з висновком комісії з проведення службового розслідування, оформленим протоколом від 06 вересня 2018 року, стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Те ж саме стосується доводів касаційної скарги щодо відповідності виду обраного роботодавцем дисциплінарного стягнення тяжкості вчиненого проступку та обставинам його вчинення.

Доводи заявника про те, що відповідачем подано підроблені докази щодо її ознайомлення з правилами внутрішнього трудового розпорядку та інструкцією тренера - викладача зі спорту Школи вищої спортивної майстерності міста Києва, які вплинули на результат вирішення цього спору, є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Обставини справи встановлені судом апеляційної інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто апеляційний суд дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі, то відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки ці вимоги є похідними від вимог про поновлення на роботі.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам закону й підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов