ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2025 року

м. Київ

справа № 752/23116/23

провадження № 61-15297св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Василенко Л. І., Фетісової Т. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору підряду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у травні 2023 році ОСОБА_1 звернулася до ФОП ОСОБА_2 для виготовлення та встановлення надмогильної споруди на могилу її батька.

27 травня 2023 року сторони уклали договір про виготовлення та встановлення надмогильної споруди від 27 травня 2023 року № 15-168 за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання вимог договору позивачкою сплачено аванс у розмірі 6 000,00 грн. У результаті спілкування через додаток «Вайбер» було погоджено макет пам`ятника, термін виготовлення становить 70 днів та заплановано зустріч з приводу огляду пам`ятника на 28 серпня 2023 року.

У подальшому позивачка виявила недоліки на пам`ятнику та просила їх усунути, на що отримала відмову.

Вважала, що відповідач неналежно виконав свої зобов`язання за договором.

Крім того, на час звернення до суду із даним позовом надгробна плита не виготовлена, термін виконання договору скінчився.

Протиправні дії відповідача завдали їй моральної шкоди, яку вона оцінила у 10 000,00 грн.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просила суд розірвати договір про виготовлення та встановлення надмогильної споруди від 27 травня 2023 року № 15-168; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати в сумі 6 000,00 грн; витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 08 травня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач укладаючи спірний договір з відповідачем, ОСОБА_1 погодилася з усіма його положеннями, зокрема і з приписами пункту 3.3, згідно з якими для виготовлення комплектів пам`ятників використовують граніти природного походження. Оскільки граніт - це природний матеріал, тому природний відтінок і структура каменю можуть змінюватися (жили, плями, мікротріщини). Відтак, наявність таких недоліків не пов`язані із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що судом не встановлено факту порушення відповідачем зобов`язання за договором від 27 травня 2023 року № 15-168, що є необхідною умовою для виникнення права на відшкодування моральної шкоди в розумінні статті 611 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 08 травня 2024 року - без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У листопаді 2024 року ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Черкаського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року.

У листопаді 2024 року ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Черкаського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявниця посилається на неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 29 травня 2024 року у справі № 473/1467/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Водночас заявниця вказує, що апеляційний суд протиправно вказав у оскаржуваній постанові на те, що ОСОБА_1 приймала участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, оскільки таку заяву вона не подавала, а відтак звертає увагу суду касаційної інстанції, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про час, місце та дату судового розгляду, що в силу пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_3 станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2024 року відкрито касаційне оскарження у справі (з підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК, пунктами 1, 4 статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 752/23116/23 із Тальнівського районного суду Черкаської області, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У грудні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 752/23116/23.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що від 27 травня 2023 року ОСОБА_1 таФОП ОСОБА_2 уклали договір № 15-16, за умовами якого останній зобов`язався поставити та передати у власність покупцю ОСОБА_1 товар, що визначений у додатку № 1.

Згідно з пунктом 4 договору вартість та порядок розрахунку за товар та послуги складається з 3 етапів. Вартість першого етапу, що складається з попередньої оплати за товар складає 6 000,00 грн.

Згідно з платіжною інструкцією від 27 травня 2023 року ОСОБА_1 оплатила 6 000,00 грн ФОП ОСОБА_2 .

Згідно із заявою про виправлення недоліків роботи та товару ОСОБА_1 просила ФОП ОСОБА_2 усунути недоліки пам`ятника, виробленого за договором від 27 травня 2023 № 15-168, а, у разі неможливості усунення недоліків, повернути їй сплачений аванс у розмірі 6 000,00 грн та витрати на юридичну допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Згідно із відповіддю на заяву ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_2. повідомив, що він не вбачає підстав для задоволення вимог щодо усунення недоліків пам`ятника у зв`язку із відсутністю таких недоліків. Посилався на те, що пам`ятник виготовляється із граніту, який є природним органічним матеріалом, при цьому, на гранітній плиті, з якої виготовляється пам`ятник, природній відтінок та структура каменю можуть змінюватись (жили, плями, мікротріщини) і дещо відрізнятись від зображень, зазначених в додатках до договору, тому твердження позивачки про наявність плями на гранітній плиті, що вона розцінює як недолік пам`ятника, є необґрунтованими. Також ФОП ОСОБА_2 повідомив, що ОСОБА_1 відмовилась прийняти роботи та оплатити другий етап робіт і надати можливість виконати договір у повному обсязі. Зважаючи на це, відсутні підстави для розірвання договору, повернення передоплати та оплати збитків. У випадку, якщо ОСОБА_1 відмовляється від договору, ФОП ОСОБА_2 готовий розглянути майбутню пропозицію розірвати договір та повернути передплату у розмірі 6 000,00 грн.

Правове регулювання та мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У частині першій статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частини друга, третя статті 653 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона(підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони(замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За вимогами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право в подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості.

Згідно з частиною четвертою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до пункту 12 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» під істотним недоліком розуміється недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2012 року у справі № 23/236 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц (провадження № 14-84цс18), обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) закон покладає саме на замовника.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для розірвання договору підряду у судовому порядку з підстав неналежного виконання ФОП ОСОБА_2 умов договору.

Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 29 травня 2024 року у справі № 473/1467/22є безпідставними, оскільки наведені справи не є подібними. При цьому суд у кожній справі виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Посилання ОСОБА_1 на створення апеляційним судом перешкод у доступі до правосуддя, є необґрунтованими.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року задоволено клопотання представника ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми захищеного відеоконференцзв`язку (ВКЗ), яке призначено на 25 вересня 2024 року.

25 вересня 2024 року судове засідання не відбулось, у зв`язку з тим, що суддя Карпенко О. В. перебувала у відрядженні, у зв`язку із чим розгляд справи було відкладено на 16 жовтня 2024 року про що повідомлено учасників справи шляхом надсилання судової повістки СМС-повідомлення.

Відповідно до протоколу судового засідання від 16 жовтня 2024 року ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, представник ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_4 брав участь у режимі відеоконференції.

Доводи ОСОБА_3 були викладені в апеляційній скарзі, крім того вона неодноразово подавала заяви до суду апеляційної інстанції про розгляд справи за її відсутності (а.с. 161; 162-165).

Відповідно до приписів частини другої статті 372 ЦПК України відсутність ОСОБА_3 у судовому засіданні апеляційного суду не перешкоджала розгляду справи апеляційним судом.

Крім того, про обізнаніть ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 16 жовтня 2024 року свідчить її заява від 15 жовтня 2025 року про долучення фотоматеріалів (а. с. 195-198).

Відтак, посилання ОСОБА_1 на те, що апеляційним судом порушено приписи процесуального законодавства щодо обов`язкового повідомлення учасників справи не знайшли свого підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник