Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 752/23356/17

провадження № 61-11367св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Шевченківський районний у місті Полтаві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Бевз Вікторією Віталіївною, на постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2019 року в складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 , Шевченківського районного у місті Полтаві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області(далі - Шевченківського районного у м. Полтаві відділу ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області) про визнання батьківства та зобов`язання внести зміни в актовий запис про народження дитини.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з червня 2011 року вона проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , мали спільне господарство та бюджет.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в неї народилася дочка ОСОБА_4 . В свідоцтві про її народження батьком дитини зазначено ОСОБА_5 , відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 СК України.

ОСОБА_3 також мав сина - відповідача ОСОБА_2

ОСОБА_2 та вона в інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_4 подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .

Факт проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в вказаний вище період можуть підтвердити його рідні сестри ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та брат ОСОБА_8 .

Оскільки син померлого ОСОБА_2 не визнає факт батьківства ОСОБА_3 по відношенню до її доньки та з ним існує спір щодо спадщини, ОСОБА_1 просила визнати батьківство ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зобов`язати Шевченківський районний у місті Полтаві відділ ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області внести зміни в актовий запис від 01 березня 2017 року за № 235 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме в графі «відомості про батька» вказати батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та в графі «прізвище» вказати прізвище батька - ОСОБА_9 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 січня 2019 року позов задоволено. Визнано батьківство ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зобов`язано Шевченківський районний у місті Полтаві відділ ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області внести зміни в актовий запис від 01 березня 2017 року за № 235 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме в графі «відомості про батька» вказати батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та в графі «прізвище» вказати прізвище батька - ОСОБА_9 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції врахував висновок генотипоскопічного дослідження № 15849 від 07 грудня 2017 року, складений медико-генетичним центром «Мама-Папа» (ліцензія Міністерства охорони здоров`я України № 1168 від 03 листопада 2016 року), згідно якого імовірність того, що учасник « ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 », і учасник « ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 », є біологічними родичами (на рівні тітка - племінниця) складає 99,8%. Крім того судом враховані показання допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які є рідними сестрою та братом померлого ОСОБА_3 , які підтвердили перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у близьких стосунках в період, зазначений в позовній заяві. З огляду на вказане суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем надано переконливі докази, які засвідчують походження дитини від ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , які відповідачем не спростовані.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 16 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 січня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що показання свідків не містять фактичних даних як про спільне проживання позивача та ОСОБА_3 , періоди такого проживання, ведення ними спільного господарства до народження дитини, придбання майна в інтересах сім`ї, проведення спільних витрат, наявності спільного бюджету, так і даних про походження дитини позивача саме від ОСОБА_3 . Висновок генотипоскопічного дослідження визнав неналежним доказом на підтвердження факту походження дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , саме від ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Та обставина, що ОСОБА_7 є біологічним родичем дитини позивача, не є беззаперечним доказом того, що батьком дитини був саме ОСОБА_3 , а не інша особа, оскільки крім сестри ОСОБА_7 , він також мав рідного брата ОСОБА_8 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У червні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бевз В. В., в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано вимоги частини другої статті 3 СК України, відповідно до якої подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. При цьому показаннями свідків підтверджується, що позивач та ОСОБА_3 проживали разом і в м. Полтава, і в м . Українка, і в м. Харків , що було пов`язано з їхньою роботою та навчанням. Крім того, оскільки дитина, відносно якої визнається батьківство, народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд повинен вирішувати справу на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини. Не визнаючи висновок генотипоскопічного дослідження як належний доказ, апеляційний суд не врахував, що останній містив інформацію щодо предмету доказування при розгляді справи про встановлення батьківства, а тому був належним доказом. Крім того, він не був визнаний судом недопустимим чи недостовірним.

Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу та узагальнення їх доводів

У липні 2019 року Шевченківський районний у місті Полтаві відділ ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги у зв`язку із недоведеністю вини відповідача, оскільки у позові не викладено жодного факту, який би вказував на порушення прав позивача.

Також у липні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив ОСОБА_2 , у якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на те, що постанова апеляційного суду винесена з дотриманням норм чинного законодавства. Зазначав, що показання свідків на періодичне спільне проживання не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в розумінні статті 74 СК України без наявності інших ознак сім`ї. Предметом розгляду даної справи є визнання батьківства ОСОБА_3 , а тому єдиним допустимим доказом у справі може бути судово-медична експертиза між дитиною та батьком. Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б з повною мірою вірогідності свідчили про те, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу №752/23356/17 з голосіївського районного суду м. Києва.

У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 грудня 2019 року справу №752/23356/17 призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Місце смерті: Київська область, Обухівський район, місто Українка, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 народила доньку ОСОБА_4 . Шевченківським районним у м. Полтаві відділом ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області 01 березня 2017 року було вчинено актовий запис за № 238 про народження ОСОБА_4 та видано свідоцтво про народження НОМЕР_1 . При цьому, у вказаному свідоцтві зазначено, що матір`ю ОСОБА_4 є ОСОБА_1 , а батьком - ОСОБА_5 . Вказані дані внесені в порядку частини першої статті 135 СК України.

Згідно витягу від 01 березня 2017 року з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України батьком дитини вказаний ОСОБА_5 .

Із заявами про прийняття спадщини звернулися відповідач ОСОБА_2 , який є сином померлого ОСОБА_3 , та позивач ОСОБА_1 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 , 2017 року народження.

Матеріали справи містять висновок генотипоскопічного дослідження №15849 від 07 грудня 2017 року, складений Медико-генетичним центром «Мама-папа» (ліцензія Міністерства охорони здоров`я України № 1168 від 03 листопада 2016 року), згідно якого імовірність того, що учасник « ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 », і учасник « ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 », являються біологічними родичами (на рівні тітка - племінниця), за результатами проведеного дослідження, складає 99,8 %.

Також судами допитані свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , які є рідними сестрами та братом ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та які підтвердили перебування ОСОБА_1 та їх брата ОСОБА_3 у близьких стосунках в період, зазначений в позовній заяві, а також визнання ним за життя свого батьківства.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 03 грудня 2018 року, складеного комісією у складі депутата Овчаренко В . О. , сусідів ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_3 проживали за адресою: АДРЕСА_3 , з 2012 по 2016 роки.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 125 CК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Згідно із статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в сукупності.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Відповідно до роз`яснень пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2008 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 надала акт обстеження умов проживання від 03 грудня 2018 року, складений комісією у складі депутата Овчаренко В. О. , сусідів ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , відповідно до якого ОСОБА_16 та ОСОБА_3 проживали за адресою: АДРЕСА_3 , з 2012 по 2016 роки.

Крім того, допитані у судах попередніх інстанцій свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , які є рідними сестрами та братом ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтвердили перебування ОСОБА_1 та їх брата ОСОБА_3 у близьких стосунках в період, зазначений в позовній заяві, а також визнання ним за життя свого батьківства.

Також матеріали справи містять висновок генотипоскопічного дослідження №15849 від 07 грудня 2017 року, складений Медико-генетичним центром «Мама-папа» (ліцензія Міністерства охорони здоров`я України № 1168 від 03 листопада 2016 року), згідно якого імовірність того, що учасник « ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 », і учасник « ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 », являються біологічними родичами (на рівні тітка - племінниця), за результатами проведеного дослідження, складає 99,8%.

В своїх письмових запереченнях на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 просив визнати вказаний висновок генотипоскопічного дослідження неналежним доказом. При цьому клопотань про проведення судової експертизи не заявляв ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді.

Разом з тим, за приписами частин першої, третьої статті 12, статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог статей 76 77 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд вказаний висновок генотипоскопічного дослідження необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи чи викликає сумніви в його правильності, не визнавав, проте відхилив його, оскільки вважав, що лише факт наявності родинних зв`язків між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 на рівні «тітка - племінниця» не є беззаперечним доказом того, що батьком дитини був саме ОСОБА_3 , а не інша особа, оскільки він крім сестри ОСОБА_7 , мав ще рідного брата ОСОБА_8 .

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що апеляційним судом не враховано вимоги статті 128 СК України, відповідно до якої підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу.

З огляду на вказане суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем надані переконливі докази, які засвідчують походження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , які відповідачем не спростовані.

Зокрема, актом обстеження умов проживання від 03 грудня 2018 року і показаннями свідків, які є близькими родичами померлого, підтверджено факт спільного проживання та наявність близьких стосунків між ОСОБА_16 та ОСОБА_3 з 2012 по 2016 роки, а також визнання ним за життя свого батьківства.

Також висновком генотипоскопічного дослідження №15849 від 07 грудня 2017 року на 99,8 % підтверджено імовірність того, що ОСОБА_7 (рідна сестра ОСОБА_3 ) і ОСОБА_10 є біологічними родичами (на рівні тітка - племінниця).

Таким чином висновки суду апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем не доведено походження дитини саме від ОСОБА_3 є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Оскільки судом касаційної інстанції задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Бевз В. В., скасовано постанову апеляційного суду та залишено в силі рішення суду першої інстанції, то відповідно до підпункту «в» пункту 2 частини першої статті 416 ЦПК України понесені ОСОБА_1 судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції у розмірі 1538 грн покладаються на відповідача ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Бевз Вікторією Віталіївною, задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2019 рокускасувати, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 січня 2019 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1538 грн судового збору, сплаченого у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. КузнєцовСудді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов