Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 752/25459/18

провадження № 61-15909св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Lykryst International»,

боржник - Приватне підприємство «Будрекс-2002»,

особа, яка звернулася із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, - ліквідатор Приватного підприємства «Будрекс-2002»,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейл Вей Ін»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Будрекс-2002» на постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Lykryst International» (далі - ТОВ «Lykryst International») звернулося до суду з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України остаточного арбітражного рішення, винесеного 06 березня 2016 року Арбітражним судом Ad Hoc у складі одного арбітра Budu Pavel, що був створений відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ в редакції 1976 року по арбітражному розгляді № Х-В/1-15.

Арбітражний суд Ad Hoc зазначивши, що Приватне підприємство «Будрекс?2002» (далі - ПП «Будрекс-2002») порушило перед ТОВ «Lykryst International» взяті на себе зобов?язання за договором позики в частині повернення в установлений строк суми отриманої позики і нарахованих на цю суму відсотків, дійшов висновку про стягнення з ПП «Будрекс-2002» на користь ТОВ «Lykryst International» заборгованості за договором позики в загальній сумі 10 505 053,52 доларів США, з яких 8 800 000 доларів США - сума позики, 1 604 733,52 доларів США - відсотки за користування позикою, нараховані за період з 01 січня 2011 року по 23 липня 2015 року, 100 320 доларів США - пеня за прострочення виконання зобов?язань, нарахована за період з 01 квітня 2015 року по 23 липня 2015 року, а також стягнення 11 000 доларів США в якості арбітражних витрат по арбітражному процесу.

Стягувач вказував, що 15 березня 2016 року він звернувся до ПП «Будрекс?2002» з вимогою про виконання арбітражного рішення.

Проте, листом від 23 березня 2016 року боржник повідомив про відмову виконати арбітражне рішення.

На підставі викладеного, ТОВ «Lykryst International» просило надати дозвіл на примусове виконання на території України остаточного арбітражного рішення, винесеного 06 березня 2016 року Арбітражним судом Ad Hoc у складі одного арбітра Budu Pavel, що був створений відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ в редакції 1976 року по арбітражному розгляді № Х-В/1-15.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року визнано мирову угоду, укладену між ТОВ «Lykryst International» та ПП «Будрекс-2002», відповідно до якої ТОВ «Lykryst International» (далі - стягувач) в особі адміністратора (директора) Чуботару С., який діє на підставі Статуту підприємства, з однієї сторони, та ПП «Будрекс-2002» (надалі - боржник), в особі директора ОСОБА_1 , який діє на підставі Статуту підприємства, з іншої сторони, які в подальшому разом іменуються «Сторони», а окремо - «Сторона», на зазначених нижче умовах.

Сторони досягли згоди та домовились про врегулювання та припинення на основі взаємних поступок спору між Сторонами у цивільній справі № 752/5409/16-ц, що перебуває у провадженні Голосіївського районного суду міста Києва, на підставі клопотання стягувача - ТОВ «Lykryst International» про надання дозволу на примусове виконання на території України остаточного арбітражного рішення, винесеного 06 березня 2016 року Арбітражним судом Ad Hoc у складі одного арбітра Budu Pavel, що був створений відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ в редакції 1976 року по арбітражному розгляді № Х-В/1-15, про порушення зобов?язань за договором цільової позики та стягнення грошових коштів.

Боржник визнає в повному обсязі заборгованість перед стягувачем, яка підтверджена Арбітражним судом Ad Hoc у складі одного арбітра Budu Pavel, що був створений відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ в редакції 1976 року по арбітражному розгляді № Х-В/1-15, у наступних сумах: 10 505 053,52 доларів США - заборгованість за договором цільової позики; 11 000 доларів США - заборгованість по арбітражним витратам у арбітражному розгляді.

Боржник зобов?язується в рахунок виконання грошових зобов?язань перед стягувачем, зазначених у пункті 2 цієї мирової угоди, сплатити стягувачу суму в розмірі 5 400 000 доларів США.

Сторони домовилися, що сплата зазначеної в пункті 3 суми буде здійснюватися шляхом перерахування боржником грошових коштів трьома рівними платежами, у розмірі 1 800 000 доларів США кожен, не пізніше 25 числа кожного місяця, наступного за місяцем, у якому ця мирова угода набрала чинності, протягом трьох місяців на рахунок стягувача.

Стягувач має право змінити банківські реквізити, вказані для здійснення зазначених платежів. Про зміну банківських реквізитів стягувача, боржник повинен бути повідомлений письмово та завчасно.

Усі банківські витрати, податки, збори та будь-які інші додаткові витрати, пов?язані з перерахуванням коштів за мировою угодою, банку боржника сплачуються боржником, банку стягувача - стягувачем.

Після сплати боржником на користь стягувача всієї суми, зазначеної в пункті 3 мирової угоди, усі зобов?язання боржника перед стягувачем вважаються виконаними в повному обсязі. Боржник звільняється від виконання решти грошових зобов?язань перед стягувачем на суму 5 116 053,52 доларів США.

Після сплати боржником на користь стягувача всієї суми, зазначеної в пункті 3 мирової угоди, стягувач гарантує та підтверджує відсутність будь-яких інших претензій та/або вимог до боржника, що виникли у зв?язку з невиконанням боржником остаточного арбітражного рішення, винесеного 06 березня 2016 року Арбітражним судом Ad Hoc у складі одного арбітра Budu Pavel, що був створений відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ в редакції 1976 року по арбітражному розгляді № Х-В/1-15.

У разі, якщо боржник порушить умови, встановлені пунктами 3 та 4 цієї мирової угоди, в тому числі, якщо не виконає будь-який черговий платіж у встановлені строки, боржник буде зобов?язаний сплатити на користь Стягувача в повному обсязі суму заборгованості, що була ним визнана перед стягувачем, відповідно до пункту 2 цієї мирової угоди.

Ухвала суду, якою затверджено мирову угоду, є підставою для купівлі, обміну іноземної валюти для здійснення неторговельних операцій, відповідно до «Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року № 281.

Ця мирова угода вступає в дію з моменту її підписання сторонами та постановлення судом ухвали про її визнання і діє до повного виконання зобов?язань, передбачених цією мировою угодою.

Ця мирова угода є підставою для постановлення судом ухвали про закриття провадження у справі.

Сторони підтверджують та гарантують, що умови даної мирової угоди відповідають закону та не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб та держави.

Сторони та/або їх представники підтверджують та гарантують, що мають достатні повноваження на укладання та підписання цієї мирової угоди. Наслідки укладання даної мирової угоди, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України), сторонам відомі та зрозумілі.

Провадження у справі за клопотанням ТОВ «Lykryst International» до ПП «Будрекс-2002» про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України остаточного арбітражного рішення, винесеного 06 березня 2016 року Арбітражним судом Ad Hoc у складі одного арбітра Budu Pavel, що був створений відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ в редакції 1976 року по арбітражному розгляді № Х-В/1-15, закрито.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПП «Будрекс-2002» на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржувану ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва постановлено 16 травня 2016 року, апеляційну скаргу на вказане судове рішення подано 28 вересня 2018 року, тобто більше ніж через рік після її проголошення. При цьому, апелянт, який є боржником по справі, був належним чином повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції, отримав копію оскаржуваної ухвали, а докази виникнення обставин непереборної сили, які унеможливили своєчасне звернення до суду із апеляційною скаргою, в матеріалах справи відсутні.

Короткий зміст заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

04 грудня 2018 року ліквідатор ПП «Будрекс-2002» Швець О. В. звернувся до суду першої інстанції з заявою про перегляд ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року за нововиявленими обставинами.

Заявник зазначав, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року визнано мирову угоду між ТОВ «Lykryst International» та ПП «Будрекс-2002» про: припинення між ними спору у цивільній справі № 752/5409/16-ц щодо визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України остаточного арбітражного рішення Арбітражного суду Ad Hoc у складі одного арбітра Budu Pavel від 06 березня 2016 року по арбітражному розгляді № Х-В/1-15, про визнання ПП «Будрекс?2002» у повному обсязі боргу перед ТОВ «Lykryst International», що складається з заборгованості за договором цільової позики у розмірі 10 505 053,52 доларів США і заборгованості по арбітражним витратам у розмірі 11 000 доларів США, яка підтверджена зазначеним остаточним арбітражним рішенням від 06 березня 2016 року, та про порядок погашення ПП «Будрекс-2002» цієї заборгованості.

05 липня 2018 року розпочато процедуру ліквідації ПП «Будрекс-2002».

Ліквідатор ПП «Будрекс-2002» як спеціальний суб?єкт відповідно до статті 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), вживаючи заходів по інвентаризації майна боржника, перевірці обґрунтованості заявлених кредиторських вимог, складанню ліквідаційного балансу, отримав банківські документи (зокрема, банківські виписки по рахунку), які, на думку боржника, свідчать про відсутність у ПП «Будрекс-2002» боргових зобов?язань, про які йдеться в ухвалі Голосіївського районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року, та щодо яких були відсутні відомості про їх існування на час розгляду справи судом.

Вважав, що ПП «Будрекс-2002» не отримувало зазначеної позики в зв?язку з чим, відсутні будь-які зобов?язання щодо повернення неіснуючого боргу, а відомості, викладені в остаточному арбітражному рішенні Арбітражного суду Ad Hoc у складі одного арбітра Budu Pavel від 06 березня 2016 року по арбітражному розгляді № Х-В/1-15 не відповідають дійсності.

Зазначені обставини заявник вважав нововиявленими та просив суд задовольнити його заяву про перегляд ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року за нововиявленими обставинами, скасувати її та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання ТОВ «Lykryst International» про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України остаточного арбітражного рішення, винесеного 06 березня 2016 року Арбітражним судом Ad Hoc у складі одного арбітра Budu Pavel, що був створений відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ в редакції 1976 року по арбітражному розгляді № Х-В/1-15.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 24 червня 2020 року заяву ліквідатора ПП «Будрекс-2002» Швеця О. В. про перегляд ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року за нововиявленими обставинами задоволено.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року скасовано та відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Lykryst International» про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України остаточного арбітражного рішення, винесеного 06 березня 2016 року Арбітражним судом Ad Hoc у складі одного арбітра Budu Pavel, що був створений відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ в редакції 1976 року по арбітражному розгляді № Х-В/1-15.

Суд першої інстанції виходив з того, що заявником надано докази, які свідчать про відсутність у ПП «Будрекс-2002» боргових зобов`язань, про які зазначено в ухвалі Голосіївського районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року та які існували на час розгляду справи.

Вказані докази підтверджують, що посадові особи ПП «Будрекс-2002» діяли під час розгляду справи не в інтересах цього товариства, тому під час розгляду цієї справи судом першої інстанції ПП «Будрекс-2002» було позбавлено можливості довести належними та допустимими доказами існування обставин щодо відсутності у нього боргових зобов`язань перед ТОВ «Lykryst International».

Такі обставини є нововиявленими, оскільки вони є істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при винесенні судового рішення у цій справі.

Відмовляючи в задоволенні клопотання ТОВ «Lykryst International» про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України остаточного арбітражного рішення, винесеного 06 березня 2016 року Арбітражним судом Ad Hoc у складі одного арбітра Budu Pavel, що був створений відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ в редакції 1976 року по арбітражному розгляді № Х-В/1-15, суд першої інстанції виходив з того, що у ПП «Будрекс-2002» відсутні боргові зобов`язання, тому умови мирової угоди між ТОВ «Lykryst International» та ПП «Будрекс-2002» не відповідають чинному законодавству, оскільки покладають на боржника ПП «Будрекс-2002» зобов`язання зі сплати неіснуючого боргу, та така мирова угода не може бути затверджена в судовому порядку.

Заявником доведено недостовірність відомостей про отримання боржником позики та відсутність у нього зобов`язань щодо повернення неіснуючого боргу, тому відсутні підстави для притягнення ПП «Будрекс-2002» до цивільно-правової відповідальності, про яку зазначено в остаточному арбітражному рішенні Арбітражного суду Ad Hoc у складі одного арбітра Budu Pavel від 06 березня 2016 року.

Оскільки остаточне арбітражне рішення Арбітражного суду Ad Hoc у складі одного арбітра Budu Pavel від 06 березня 2016 року протирічить публічному порядку України, то не підлягає визнанню в Україні.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Рейл Вей Ін» задоволено, ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 24 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено ПП «Будрекс-2002» у задоволенні заяви про перегляд ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року за нововиявленими обставинами.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що обставини, зазначені ПП «Будрекс-2002» в заяві про перегляд судового рішення, не є нововиявленими. Такі обставини є новими доказами, які не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

ТОВ «Рейл Вей Ін» є учасником справи, тому згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України, має право на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПП «Будрекс» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу ТОВ «Рейл Вей Ін» на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 24 червня 2020 року, якою питання про його права, свободи ти обов`язки не вирішувалося.

Крім того, суд апеляційної інстанції застосував пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17 (провадження № 12-45гс19), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 квітня 2019 року у справі № 925/395/18, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41457сво18), Верховного Суду у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 1505/3691/2012 (провадження № 61-47235св18).

Доводи інших учасників справи

Інші учасники процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року поновлено ПП «Будрекс 2002» строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року, відкрито касаційне провадження у даній справі і витребувано цивільну справу.

25 січня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_2 розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 14 січня 2021 року призначено повторний автоматичний розподіл судової справи та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 752/25459/18 (провадження № 61-15909св20) призначено судді-доповідачеві Фаловській І. М.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що Арбітражним судом Ad Hoc у складі одного арбітра Budu Pavel, що був створений відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ в редакції 1976 року по арбітражному розгляду № Х-В/1-15, 06 березня 2016 року винесено остаточне арбітражне рішення, яким стягнуто з ПП «Будрекс-2002» на користь ТОВ «Lykryst International» заборгованість за договором позики в загальній сумі 10 505 053,52 доларів США, з яких 8 800 000 доларів США - сума позики, 1 604 733,52 доларів США - відсотки за користування позикою, нараховані за період з 01 січня 2011 року по 23 липня 2015 року, 100 320 доларів США - пеня за прострочення виконання зобов?язань, нарахована за період з 01 квітня 2015 року по 23 липня 2015 року, а також стягнуто 11 000 доларів США в якості арбітражних витрат по арбітражному процесу.

15 березня 2016 року ТОВ «Lykryst International» звернулося до ПП «Будрекс 2002» з вимогою про виконання арбітражного рішення.

Листом від 23 березня 2016 року боржник повідомив стягувача про відмову виконати арбітражне рішення.

У квітні 2016 року ТОВ «Lykryst International» звернулося до Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України остаточного арбітражного рішення, винесеного 06 березня 2016 року Арбітражним судом Ad Hoc у складі одного арбітра Budu Pavel, що був створений відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ в редакції 1976 року по арбітражному розгляді № Х-В/1-15.

УхвалоюГолосіївського районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року визнано мирову угоду між ТОВ «Lykryst International» та ПП «Будрекс-2002».

Рішенням власника ПП «Будрекс-2002» від 31 травня 2017 року № 31/05-1 ОСОБА_1 вийшов зі складу учасників ПП «Будрекс-2002» та відступив належну йому частку корпоративних прав у розмірі 100 %, що складає 500 грн, шляхом укладення договору купівлі-продажу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарін та Партнери» (далі - ТОВ «Гарін та Партнери»).

У вересні 2017 року відомості про власника ПП «Будрекс-2002» - ТОВ «Гарін та Партнери» внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

05 лютого 2018 року між ТОВ «Lykryst International» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіті Сервіс Дон» (далі - ТОВ «Сіті Сервіс Дон») укладено договір про відступлення прав вимоги до ПП «Будрекс-2002» за мировою угодою від 28 квітня 2016 року, затвердженою ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року.

30 квітня 2018 року між ТОВ «Сіті Сервіс Дон» та ПП «Будрекс-2002» укладено угоду про часткове погашення зобов`язання, предметом якої була передача останнім у власність ТОВ «Сіті Сервіс Дон» 281 вагоноцистерни на суму 37 900 000 грн.

15 червня 2018 року між ТОВ «Сіті Сервіс Дон» та ТОВ «Рейл Вей Ін» укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого до останнього перейшло право власності на 281 вагоноцистерну на суму 37 900 000 грн.

12 червня 2018 року власником (засновником) ПП «Будрекс-2002» прийнято рішення № 12/6 про припинення діяльності підприємства шляхом його ліквідації у добровільному порядку та у відповідності до частини п`ятої статті 105 ЦК України встановлено шестимісячний строк для подання кредиторами своїх вимог до боржника.

05 липня 2018 року відомості про припинення діяльності ПП «Будрекс-2002» внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

30 серпня 2018 року ліквідатором ПП «Будрекс-2002» Швецем О. В. отримано кредиторську вимогу від ТОВ «Сіті Сервіс Дон» про визнання останнього кредитором ПП «Будрекс-2002» з вимогами в розмірі 244 546 207,96 грн.

Ліквідатор ПП «Будрекс-2002», вживаючи заходів по інвентаризації майна боржника, перевірці обґрунтованості заявлених кредиторських вимог, складанню ліквідаційного балансу, отримав банківські документи (зокрема, банківські виписки по рахунку), які, на думку ліквідатора боржника, свідчать про відсутність у ПП «Будрекс-2002» боргових зобов`язань, про які йдеться в ухвалі Голосіївського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року, та щодо яких були відсутні відомості про їх існування на час розгляду справи.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПП «Будрекс-2002» задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Перегляд рішень, ухвал та судових наказів у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження в цивільному судочинстві. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з частиною другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Судове рішення не може переглядатись у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Крім того, судам слід розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Підставою для перегляду ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року заявник зазначав, що в рамках спеціальної процедури, визначеної статтями 110 111 ЦК України, пов`язаної з ліквідацією ПП «Будрекс-2002», у 2018 роціним отримані докази, які свідчать про відсутність у боржника боргових зобов`язань, про які йдеться в ухвалі Голосіївського районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року, та щодо яких були відсутні відомості про їх існування на час розгляду справи.

Директор ПП «Будрекс-2002» ОСОБА_1 , будучи засновником цього підприємства, підписавши від імені підприємства мирову угоду (та підписавши договір цільового займу, додаткову угоду до цього договору) не міг не знати про відсутність заборгованості у підприємства перед ТОВ «Lykryst International».

Суд апеляційної інстанції, оцінивши у справі докази, дійшов правильного висновку, що зазначені заявником обставини, у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України не є нововиявленими, а є новими, які вплинути на висновки суду при постановленні ухвали про затвердження мирової угоди не могли.

Основним доводом касаційної скарги ПП «Будрекс-2002» є те, що ТОВ «Рейл Вей Ін», на момент звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою, втратило процесуальний статус особи, яка має право подати апеляційну скаргу, а самим оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалося питання про права та обов`язки скаржника.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи та інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Так, законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

У справі, яка переглядається, до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернулося ТОВ «Рейл Вей Ін», до якого на підставі договору купівлі-продажу від 15 червня 2018 року, укладеного між ним та ТОВ «Сіті Сервіс Дон», перейшло право власності на 281 вагоноцистерну на суму 37 900 000 грн.

Протокольною ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 вересня 2019 року ТОВ «Рейл Вей Ін» залучено до участі у справі про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (а. с. 72, т. 2).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ТОВ «Рейл Вей Ін» давало пояснення щодо обставин справи, його як учасника справи повідомляли належним чином про призначення справи до розгляду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ТОВ «Рейл Вей Ін» є учасником справи, який має право оскаржити судове рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Доводи касаційної скарги, що ухваленим у справі судовим рішенням суд першої інстанції не вирішував питання про права, інтереси та обов`язки ТОВ «Рейл Вей Ін» не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Апеляційну скаргу до апеляційного суду ТОВ «Рейл Вей Ін» подало 27 липня 2020 року.

Проте, постановою Північного апеляційного господарського суду від 13 липня 2020 року залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 31 січня 2020 року у справі № 910/12414/18, яким визнано недійсною угоду про порядок часткового погашення зобов`язання від 30 квітня 2018 року, укладену між ПП «Будрекс-2002» та ТОВ «Сіті Сервіс Дон», та визнано недійсним договір купівлі-продажу від 15 червня 2018 року, укладений між ТОВ «Сіті Сервіс Дон» та ТОВ «Рейл Вей Ін».

Однак, на час розгляду справи судом першої інстанції ТОВ «Рейл Вей Ін» було учасником справи, який згідно зі статтею 352 ЦПК України наділений правом оскаржити в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції.

Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що ТОВ «Рейл Вей Ін» на момент подання апеляційної скарги втратило процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки товариство було залучено до участі у справі як особа, прав та інтересів якої стосується оскаржуване ним судове рішення у справі про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 16 травня 2016 року про визнання мирової угоди, укладеної між ТОВ «Lykryst International» та ПП «Будрекс-2002».

При цьому слід зазначити, що згідно з частиною сьомою статті 429 ЦПК України судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.

Безпідставними є посилання у касаційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17 (провадження № 12-45гс19), оскільки у цій справі вирішувалося питання щодо застосування частини першої статті 232 ЦК України при вирішенні позовів про визнання недійсним правочину, укладеного керівником юридичної особи внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.

Проте у справі, яка переглядається, предметом розгляду є перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а отже, фактичні обставини в указаній справі є відмінними від обставин цієї справи.

Також є безпідставними посилання на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18) та постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 1505/3691/2012 (провадження № 61-47235св18), оскільки у цих справах, під час їх розгляду по суті, вирішувалося питання про право на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції осіб, які не брали участі у справі, натомість у справі, яка переглядається, ТОВ «Рейл Вей Ін» є учасником справи та брало участь під час її розгляду у суді першої інстанції.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 квітня 2019 року у справі № 925/395/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, суд вирішував питання про заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на позивача.

Натомість у справі, яка переглядається, питання заміни ТОВ «Lykryst International» на ТОВ «Рейл Вей Ін» судами попередніх інстанцій не вирішувалося та про це не зазначав скаржник у касаційній скарзі.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, переоцінки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Будрекс-2002» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук