Постанова

Іменем України

17 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 752/30877/21

провадження № 61-4688св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

заявник - Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області,

заінтересовані особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 лютого 2022 року у складі судді Ольшевської І. О. та постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 рокуу складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У грудні 2021 року Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області) звернулося до суду із заявою про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю, щодо фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , в якій просило зобов`язати АТ «Банк Кредит Дніпро» надати до ГУ ДПС у Запорізькій області інформацію в паперовому та електронному вигляді про обсяг та рух коштів по рахунку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за період з 01 січня 2017 року

по 01 жовтня 2019 року в розрізі контрагентів з наданням дати проведення операцій, суми платежів, призначення платежів, найменування, кодів ЄДРПОУ.

Заява мотивована тим, що підставою для звернення із відповідною заявою до суду є здійснення документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з метою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 02 червня 2016 року по 01 жовтня 2019 року.

З 24 травня 2021 року повинна була розпочатись документальна перевірка. Повідомлення та наказ про проведення перевірки отримано платником особисто 24 травня 2021 року. Однак документи, необхідні для проведення перевірки, платником податків надані не були, про що складено акт.

Також, як зазначає заявник, фахівцями відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління податкового аудиту в ході проведення перевірки 28 травня 2021 року вручено запит про надання пояснень та їх документальних підтверджень від 27 травня 2021 року, які також не були надані, про що складено відповідний акт.

У зв`язку з цим, а також з огляду на те, що ГУ ДПС у Запорізькій області наявна податкова інформація щодо порушення податкового законодавства, та у зв`язку з неможливістю розпочати проведення документальної перевірки, заявник звернувся до суду з вказаною заявою та просить її задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 17 лютого

2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року, заяву ГУ ДПС у Запорізькій області залишено без задоволення.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що заявником було проведено перевірку на підставі наказу №1159-П від 05 травня 2021 року, складено акт перевірки за її проведенням, іншого наказу про перевірку не приймалося, термін перевірки, встановлений наказом №1159-П від 05 травня 2021 року, сплив і заявник, як контролюючий орган, не довів існування обставин, за яких перевірка була неможливою або існувала інша об`єктивна потреба у розкритті інформації, яка містить банківську таємницю, відносно ФОП ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для задоволення заяви ГУ ДПС у Запорізькій області про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ДПС у Запорізькій області на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ГУ ДПС у Запорізькій області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що у зв`язку з виявленими порушеннями податкового законодавства та через неможливість проведення перевірки щодо фізичної особи-підприємця та неотримання запитуваної в порядку статті 73 ПК України інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, виникла об`єктивна потреба в розкритті банківської таємниці про обіг та обсяг коштів на банківських рахунках ОСОБА_1 .

Зазначав, що суди попередніх інстанцій не врахували, що після отримання витребуваних документів буде проведено нову перевірку, підстави для продовження попередньої перевірки відсутні, ненадання виписок по банківським рахункам зафіксовано в акті перевірки, фактично платник податків ухилився від проведення та не виконав вимоги пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.

Вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 травня 2021 року ГУ ДПС у Запорізькій області видано наказ № 1159-П «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ППФО ОСОБА_1 », за яким наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з 24 травня 2021 року тривалістю 5 робочих днів, перевірку провести за період діяльності з 01 січня 2017 року по 01 жовтня 2019 року з метою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, та за період з 02 червня 2016 року по 01 жовтня 2019 року дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Копію цього наказу та направлення на перевірку від 24 травня 2021 року №2271/07-15 було вручено ОСОБА_1 24 травня 2021 року.

24 травня 2021 року головним державним ревізором-інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління податкового аудиту ГУ ДПС у Запорізькій області Гузенко Л. Ю та головним державним ревізором-інспектором Василівського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок ГУ ДПС у Запорізькій області Овсянніковою С. В. складено акт №1290/08-01-07-15/3054408760 про ненадання документів, які необхідні для здійснення документальної виїзної перевірки, ППФО ОСОБА_1

27 травня 2021 року ГУ ДПС у Запорізькій області направлено лист

від 27 травня 2021 року №32006/6/08-01-07-15-09 ОСОБА_1 «Про надання пояснень та документального підтвердження під час проведення перевірки».

На цей запит ОСОБА_1 направила податковій лист за №3 від 28 травня 2021 року (отриманий та зареєстрований податковою 02 червня 2021 року за №47847/6), в якому зазначила, що оскільки даний запит було подано з порушенням вимог пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, то вона звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит. Також повідомила, що книгу обліку доходів та інформацію щодо банківських виписок направила засобами поштового зв`язку; трудових відносин з найманими працівниками в період здійснення підприємницької діяльністі не мала; діяльність, яка вимагає дозвільні документи (свідоцтва, ліцензії), не здійснювала.

28 травня 2021 року головним державним ревізором-інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління податкового аудиту ГУ ДПС у Запорізькій області Гузенко Л. Ю та головним державним ревізором-інспектором Василівського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок ГУ ДПС у Запорізькій області Овсянніковою С. В. складено акт №1338/08-01-07-15/3054408760 про ненадання документів, які необхідні для здійснення документальної виїзної перевірки ППФО ОСОБА_1 .

Листом від 25 травня 2021 року, який зареєстрований у ГУ ДПС України в Запорізькій області 31 травня 2021 року вх. №47108/6, ОСОБА_1 надала оригінали наступних документів: книга обліку доходів (для платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, № 1, зареєстрованої в Михайлівському відділенні Токмаківської ОДПІ ГУ ДПС у Запорізькій області №624 від 09 червня 2016 року. Також додатково повідомила, що 25 травня 2021 року нею було подано заяву до АТ КБ «ПриватБанк» з проханням надати виписку по її рахунку, в разі отримання виписки остання буде в найкоротші терміни направлена на адресу податкової.

Також судами встановлено, що на підставі, в тому числі, наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 05 травня 2021 року №1159-П головним державним ревізором-інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління податкового аудиту ГУ ДПС у Запорізькій області

Гузенко Л. Ю. проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , про що складено акт від 04 червня 2021 року №4350/08-01-07-15/3054408760.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

Згідно зі статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України.

Пунктом 2 частини першої статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, за рішенням суду.

Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність проведення перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету суб`єктом господарської діяльності.

Відповідно до вимог пунктів 20.1.4., 20.1.5. статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб`єктів господарювання, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Саме по собі неподання у встановлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок, згідно з процедурою, визначеною главою 8 ПК України. У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких проведення перевірки є неможливим або є інша об`єктивна потреба в розкритті такої таємниці.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У пункті 73.3 статті 73 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

За змістом статті 348 ЦПК України у заяві про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або зазначенням прав та інтересів, які порушено.

Згідно з частиною другою статті 350 ЦПК України, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав і повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні заяви.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що однією з істотних умов договору банківського рахунка є гарантування банком збереження банківської таємниці.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 травня

2021 року у справі № 646/3518/19 (провадження № 61-196св21),

від 01 листопада 2021 року у справі № 761/21850/19 (провадження

№ 61-8131св21) та від 08 грудня 2021 року у справі № 686/4972/21 (провадження № 61-10767св21), від 23 березня 2023 року у справі

№ 752/18896/21 (провадження № 61-1578св23), від 13 червня 2023 року у справі № 752/18344/21 (провадження № 61-12155св22), від 24 квітня 2023 року у справі № 758/6507/18 (провадження № 61-10185св 22), що спростовує доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

У зв`язку із цим у разі, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви. Винятком є обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами. Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_1 перебувала за податковим місцем знаходження, також отримала копію наказу про проведення позапланової документальної перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, які правильно застосували до правовідносин норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку, що заявник, як контролюючий орган, не довів існування обставин, за яких перевірка була неможливою або існувала інша об`єктивна потреба у розкритті інформації, яка містить банківську таємницю, відносно ФОП ОСОБА_1 . Крім того, судами встановлено, що позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 була проведена, про що складено акт від 04 червня 2021 року №4350/08-01-07-15/3054408760.

Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 квітня

2023 року у справі № 758/6507/18 (провадження № 61-10185св 22).

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення прийнято без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться, значною мірою, до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян