Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа №752/6272/21

провадження № 61-7408св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року; Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» на постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року; Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року у складі колегії суддів:

Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

03 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» (далі - АТ «Айбокс Банк») про визнання формулювання причин звільнення неправильним, визнання протиправним і скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення та зобов?язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 13 квітня 2020 року по

03 лютого 2021 року обіймала посаду начальника Управління комплаєнс та внутрішнього контролю в АТ «Айбокс Банк».

30 грудня 2020 року позивачем Раді банку направлено електронне повідомлення про неприйнятну поведінку та наявність комплаєнс ризику у в.о. Голови правління С. Є. Голяк; 05 січня 2021 року додаткову інформацію щодо таких фактів було подано у звіті щодо комплаєнс ризику, що відображено у протоколі № 2 засідання Ради банку від 06 січня 2021 року.

АТ «Айбокс Банк» рішенням Ради банку затверджено Механізм конфіденційного повідомлення про неприйнятну поведінку в банку. У порушення вимог цього Механізму 04 січня 2021 року наказом № 1-К до неї було застосовано дисциплінарне стягнення у формі догани. 05 січня 2021 року повторно наказом № 7-К застосовано дисциплінарне стягнення у формі догани. Наказом № 26-К від 03 лютого 2021 року застосовано дисциплінарне стягнення у формі догани.

Наказом № 27-К від 03 лютого 2021 року застосовано дисциплінарне стягнення у формі звільнення, а ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Накази про застосування дисциплінарних стягнень були оформлені за підписом в.о. Голови правління банку С. Є.Голяк одноособово без погодження із будь-якими іншими органами правління АТ «Айбокс Банк».

З 11 січня 2021 року до 02 лютого 2021 року вона перебувала почергово у трьох лікарняних. 18 січня 2021 року поштовим відправлення на адресу банку направлено заяву про звільнення в порядку частини першої статті 38 КЗпП України з 02 лютого 2021 року, заява була отримана 19 лютого 2021року.

02 лютого 2021 року ОСОБА_1 із своїм представником з`явилась у приміщення банку для оформлення звільнення, представника не було допущено до приміщення банку.

Позивачка вважала своє звільнення незаконним, оскільки воно відбулось з грубим порушенням норм трудового законодавства.

ОСОБА_1 просила:

визнати формулювання причин звільнення ОСОБА_1 неправильними, змінити причини звільнення на частину першу статті 38 КЗпП України;

зобов`язати АТ «Айбокс Банк» внести запис у трудову книжку про звільнення за частиною першою статті 38 КЗпП України;

визнати протиправним і скасувати наказ в.о. Голови правління АТ «Айбокс Банк» С. Є. Голяк № 27-К від 03 лютого 2021 року про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 у виді звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України;

зобов`язати АТ «Айбокс Банк» здійснити виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04 лютого 2021 року до дня набрання законної сили рішення суду у даній справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Айбокс Банк» про визнання формулювання причин звільнення неправильним, визнання протиправним і скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення та зобов?язання вчинити дії відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач ознайомлена з наказом про звільнення відповідно до статті 149 КЗпП України. Накази про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення доган від 04 січня 2021 року № 1-к, від 05 січня 2021 року № 7-к, від 03 лютого 2021 року № 26-к є чинними, незаконними та недійсними не визнавались, позивачем не оскаржувались.

Відповідачем надано належні та допустимі докази на підтвердження систематичного невиконання позивачкою без поважних причин обов`язків, покладених на неї локальними нормативними актами, розробленими роботодавцем, що стосується внутрішньої діяльності роботи банку.

Враховуючи наведене, відповідачем не було допущено порушення трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мороза В. П. задоволено частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року скасувано та ухвалено у справі нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Айбокс Банк» про визнання формулювання причин звільнення неправильним, визнання протиправним і скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення та зобов?язання вчинити дії - задоволено частково.

Змінено причини звільнення ОСОБА_1 з пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України на частину першу статті 38 КЗпП України - звільнення за власним бажанням.

Зобов`язано АТ «Айбокс Банк» внести запис у трудову книжку про звільнення за частиною першою статті 38 КЗпП України - звільнення за власним бажанням.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнено з АТ «Айбокс Банк» на користь ОСОБА_1 4 540,00 грн судових витрат, понесених за подання позову та апеляційної скарги.

Стягнено з АТ «Айбокс Банк» на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн судових витрат, понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в наказі про звільнення працівника власник або уповноважений ним орган зобов`язаний навести конкретні факти порушень, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли. При цьому роботодавець не повинен обмежуватись загальним посиланням на систематичне порушення трудових обов`язків з боку працівника. Відповідач в наказі від 03 лютого 2021 року № 27-к про звільнення позивача не навів конкретних фактів допущених позивачем порушень, не зазначив, коли саме вони мали місце, які саме проступки вчинив позивач, що стало причиною притягнення до дисциплінарних стягнень та коли, чи міг останній проступок бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Крім того, в день винесення наказу про звільнення наказом АТ «Айбокс Банк»

№ 26-к від 03 лютого 2021 року ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни. При прийнятті рішення про притягнення позивача до дисциплінарного стягнення у вигляд звільнення роботодавцем не була врахована вина позивача та тяжкість вчиненого проступку.

При встановленні обставин притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не зміг чітко пояснити, за який проступок була оголошена догана. А притягнення до дисциплінарної відповідальності двічі за одне й те ж правопорушення нормами трудового законодавства не передбачено.

З урахуванням встановлених обставин відповідачем не дотримано положення трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 з посади начальника Управління комплаєнс та внутрішнього контролю.

Позивачем подано заяву від 18 січня 2021 року про звільнення за власним бажанням з 02 лютого 2021 року на підставі статті 38 КЗпП України, у зв`язку за доглядом за дітьми до досягнення ними 14-річного віку. Заява про звільнення направлена на адресу банку рекомендованим відправленням з описом вкладень 18 січня 2021 року. Як вбачається, в графі «розписка в одержані - охорона», дата отримання 19 січня 2021 рік, підпис не чіткий (т. 1, а. с. 36). Проте заява про звільнення на підставі частини першої статті 38 КЗпП України зареєстрована банком 08 лютого 2021 року № 873-01 (т. 1, а. с. 167). Про обставини щодо несвоєчасної реєстрації заяви позивачки про звільнення на підставі частини першої статті 38 КЗпП України представник відповідача в засіданні апеляційної інстанції не зміг чітко пояснити, яка була отримана відповідачем 19 січня

2021 року. Матеріали справи не містять доказів на спростування факту отримання вказаної заяви особою, яка не є працівником АТ «Айбокс Банк».

Оскільки Київським апеляційним судом встановлено порушення відповідачем трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 , питання щодо поновлення на посаді позивачка не ставить, за встановлених фактичних обставин у цій справі можливо здійснити заміну формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України на частину першу статті 38 КЗпП України.

У зв`язку зі зміною формулювання причини звільнення працівник не вважається таким, який поновив трудові відносини з роботодавцем, а отже до виниклих правовідносин не застосовуються положення статей 116 117 КЗпП, які передбачають можливість стягнення середнього заробітку за час затримку розрахунку в разі звільнення працівника.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення у справі нового судового рішення про часткове задоволення позову, судові витрати понесені ОСОБА_1 за подання позову та судові витрати понесені ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 4 540,00 грн із АТ «Айбокс Банк» на користь ОСОБА_1 .

Позивачем у позові було зроблено заяву щодо попереднього розрахунку судових витрат, які позивач очікував понести, що свідчить про виконання вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України. У грудні 2021 року представником позивача подано заяву про долучення доказів понесених позивачем судових витрат. Стороною відповідача надано заперечення щодо незгоди з розміром витрат, понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції. Відповідачем доведено неспівмірність витрачених коштів позивачем на професійну правничу допомогу, оскільки понесені витрати не відповідають в повній мірі складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також часу, витраченим на надання вказаних послуг, та вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 рокузаяву представника ОСОБА_1 - адвоката Мороз В. П. про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнено з АТ «Айбокс Банк» на користь ОСОБА_1 8 775 грн. судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Апеляційний суд встановив, що 08 липня 2022 року від представника

ОСОБА_1 - адвоката Мороз В. П. до Київського апеляційного суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з АТ «Айбокс Банк» на користь ОСОБА_1 судових витрат пов`язаних з апеляційним розглядом справи за надання правничої допомоги в розмірі 8 775,00 грн. 21 січня 2021 року між АО «Супрема Лекс» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правової допомоги, на підставі якого надано позивачу професійну правничу допомогу. Згідно платіжних доручень (т. 4, а. с. 9, 10) позивачу було надано адвокатських послуг на загальну суму 8 775,00 грн, яка ОСОБА_1 було сплачено, що підтверджується квитанціями (т. 4, а. с. 13, 14). До заяви про ухвалення додаткового рішення додано докази про те, що заявником було направлено АТ «Айбокс Банк» копію заяви про ухвалення додаткового рішення разом із додатками. Клопотання про зменшення розміру витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу чи хаперечень на заяву про розподіл судових витрат чи на заяву про винесення додаткового рішення до суду апеляційної інстанції не подавалось.

Ураховуючи наведене, Київський апеляційний суд дійшов висновку про те, що заявником надано належні та допустимі докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу за розгляд справи в апеляційному суді було понесено 8 775,000 грн.

Аргументи осіб, які подали касаційні скарги

У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови позивачу у стягненні з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у заявленому позивачем обсязі та направити справу в оскаржених частинах на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Стягнути з АТ «Айбокс Банк» на користь ОСОБА_1 32 904,00 грн, які були сплачені ОСОБА_1 у якості судових витрат на професійну правничу допомогу за надання правової допомоги у суді касаційної інстанції та 7 264,00 грн судового збору сплачених ОСОБА_1 за подання касаційної скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що в постанові апеляційного суду не згадується подане нами та долучене до матеріалів справи судом клопотання про приєднання доказів від 21 червня 2022 року, в якому стороною позивача надавались аргументи, пояснення та докази, які свідчили про необхідність стягнення середнього заробітку з відповідача за період вимушеного прогулу ОСОБА_1 . Оскільки судом було прийнято рішення про зміну причини формулювання звільнення ОСОБА_1 , згідно з частиною третьою статті 235 КЗпП України суд повинен був одночасно прийняти рішення про виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню ОСОБА_1 на посаду, яку вона могла б обіймати.

Відповідно до абз. 7-8 статті 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність» головний комплаєнс-менеджер має відповідати кваліфікаційним вимогам до професійної придатності та ділової репутації, що встановлюються Національним банком України. Відповідно до вимог Національного банку головний комплаєнс-менеджер банку повинен мати бездоганну ділову репутацію. Відповідно до підпункту 2 пункту 64 Положення про ліцензування банків ознакою небездоганної ділової репутації фізичної особи, пов`язаними з професійною діяльністю, є звільнення особи протягом останніх п`яти років за систематичне або одноразове грубе порушення особою своїх посадових обов`язків та/або правил трудового розпорядку. За звичаями ділового обороту, установленими в банківській сфері, роботодавці уникають співпраці із працівниками з небездоганною діловою репутацією.

Таким чином, звільнення ОСОБА_1 в порядку пункту 3 статті 40 КЗпП України створило підстави для віднесення її до числа осіб із небездоганною діловою репутацією, що, у свою чергу, унеможливило працевлаштування ОСОБА_1 в банківській сфері у період з лютого 2021 року до липня 2021 року та завадило обійняти високооплачувану посаду начальника відділу контролю комплаєнс - ризиків, а спричинило необхідність погодитись на менш престижну та менш оплачувану посаду заступника у період з липня 2021 року по липень 2022 року.

Після отримання в АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК» постанови Київського апеляційного суду у справі № 752/6272/21 від 06 липня 2022 року Наглядова рада АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК» рішенням від 27 липня 2022 року № 18 призначила її на посаду Головного комплаєнс-менеджера з 01 серпня 2022 року та направила матеріали на погодження до Національного банку України (вступ на посаду відбудеться після погодження з Національним банком України).

Саме ці обставини і свідчать про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Проте, Київський апеляційний суд не надав їм належну правову оцінку.

ОСОБА_1 понесено витрати на правову (професійну правничу) допомогу у розмірі 273 487,50 грн. Серед яких: 214 650,00 грн за надання професійної правничої допомоги у суді першої інстанції, 58 837,50 грн за надання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції. Понесення судових витрат обсягом в 273 487,50 грн підтверджують наступні документи: договір про надання правової допомоги, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правової допомоги у питанні врегулювання спірних трудових відносин від 21 січня 2021 року, який був укладений між АО «Супрема Лекс» та ОСОБА_1 , детальні описи робіт (наданих послуг), які здійснювались адвокатами АО «Супрема Лекс» у справі № 752/6272/21, рахунки та квитанції. Належним чином посвідчені копії даних документів та обґрунтовані пояснення щодо послуг, які були надані АО «Супрема Лекс», надано суду апеляційної інстанції разом із клопотанням про стягнення (відшкодування) судових витрат від 21 червня 2022 року. Колегію суддів апеляційного суду взагалі не було розглянуто та не було прийнято до уваги докази понесення судових витрат ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції. Інформація про прийняття чи мотиви не прийняття таких доказів відсутня і в оскарженій постанові суду.

У серпні 2022 року АТ «Айбокс Банк» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції проігноровано докази, наявні у матеріалах справи на підтвердження неодноразових порушень позивачем норм трудового законодавства, що стали підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 за різні за часом і видом порушення та стали підставою для подальшого її звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що заява позивача про звільнення на підставі частини першої статті 38 КЗпП України була отримана відповідачем

19 січня 2021 року. Матеріали справи не містять доказів на спростування факту отримання вказаної заяви особою, яка є працівником АТ «Айбокс Банк». Водночас судом апеляційної інстанції ігнорується те, що відповідачем заперечувався сам факт отримання до 03 лютого 2021 року цієї заяви, а доведення факту її отримання спирається на доказ, який не є належним та допустимим. Наявний в матеріалах справи документ про начебто отримання Банком вказаної заяви містить підпис невідомої особи, що не є працівником банківської установи та не уповноважена Банком на отримання листів. Судами обох інстанцій встановлено, що у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення в графі «розписка в одержані» зазначена «охорона» і дата отримання 19 січня 2021 року, водночас підпис отримувача нечіткий. Крім того, судом апеляційної інстанції не взято до уваги доводи відповідача, що у його штатному розписі відсутні такі посади, як «охорона» або «охоронець», а особа, яка начебто розписалась про прийняття вказаного листа, не є і не була працівником АТ «Айбокс Банк» або уповноваженою відповідачем особою на отримання рекомендованих листів для Банку, оскільки вся вхідна документація Банку приймається відповідальною особою за дорученням. Даний порядок також регулюється договором укладеним між АТ «Укрпошта» та АТ «Айбокс Банк». Отже, ці обставини прямо вказують на відсутність всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження вказаного доказу судом апеляційної інстанції та безпідставного прийняття його як належного та допустимого і таким, на підставі якого зроблено висновки щодо встановлення факту отримання заяви ОСОБА_1 19 січня 2021 року саме АТ «Айбокс Банк», що порушує вимоги статей 76-81 89 ЦПК України.

Судом першої інстанції при досліджені наявних матеріалів справи вірно встановлено, що твердження позивача про отримання АТ «Айбокс Банк» її заяви про звільнення за статтею 38 КЗпП України 19 січня 2021 року не відповідають дійсності та не підтверджені доказами, оскільки АТ «Айбокс Банк» до моменту звільнення ОСОБА_1 не отримувало від неї листа із такою заявою, дана заява в журналі вхідної кореспонденції не зареєстрована.

Відповідно пункту 3.4 Кодексу поведінки (етики) АТ «Айбокс Банк» затвердженого Рішенням Ради АТ «Айбокс Банк» (протокол від 09 червня

2020 року № 36) кожен Працівник Банку при виконанні посадових обов`язків повинен визначати межі прийнятної та неприйнятної поведінки. Неприйнятна поведінка включає подання недостовірної фінансової, статистичної та управлінської звітності. Позивачем порушувався вказаний пункт Кодексу поведінки (етики) АТ «Айбокс Банк», а саме поданням недостовірної фінансової, статистичної та управлінської звітності. Надати пояснення щодо причин не виконання Рішення Ради Банку ОСОБА_1 відмовилась, про що свідчить акт від 31 грудня 2020 року.

Голосіївським районним судом м. Києва при прийнятті рішення було вірно встановлено, що з підстав виявлених систематичних порушень в роботі

ОСОБА_1 щодо падання нею недостовірної звітності та відсутності усунень виявлених у звітах порушень, 04 січня 2021 року в. о. Голови Правління АТ «Айбокс Банк» Голяк С. Є. видано Наказ № 1-К про застосування дисциплінарного стягнення, яким за невиконання ОСОБА_1 своїх трудових обов`язків оголошено догану. Зі змістом наказу Позивач була ознайомлена. В подальшому, у зв`язку з неналежним виконанням функції забезпеченням моніторингу ефективності функціонування систем внутрішнього контролю, що призвело до створення умов для виникнення порушень Політики про організацію системи внутрішнього контролю АТ «Айбокс Банк», тобто за інше порушення допущене Позивачем, 05 січня 2021 року в.о. Голови Правління АТ «Айбокс Банк» Голяк С. Є. видано Наказ № 7-К про застосування дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни, з яким вона ознайомилась 03 лютого 2021 року, так як до цього з моменту винесення наказу перебувала на лікарняному. З приводу виявлених порушень у поданні недостовірної управлінської звітності 03 лютого 2021 року в.о. Голови Правління АТ «Айбокс Банк» Голяк С. Є. видано Наказ № 26-К про застосування дисциплінарного стягнення, яким ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, з яким ОСОБА_1 ознайомилась.

Відповідно до пункту 8.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку АТ «Айбокс Банк», затвердженого Загальними зборами Трудового колективу АТ «Айбокс Банк» від 25 липня 2016 року, звільнення як захід стягнення може бути застосовано за: систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, що покладені на нього посадовою інструкцією та Правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до працівника застосовувались заходи дисциплінарного впливу.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що у діях позивача прямо вбачається систематичне порушення трудових обов`язків, оскільки є наявні три накази про застосування дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 і у зв`язку із цим вірно застосував пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП України. При цьому суд першої інстанції звернув увагу на те, що ці накази про застосування дисциплінарних стягнень ОСОБА_1 не оскаржувалися, що вказує на те, що вона згодна з ними, і вони є чинними.

Проте суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що порушення трудового законодавства можуть бути кваліфіковані як систематичні у тому випадку, коли працівник протягом року до наступного порушення було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, тому не застосував статтю 151 КЗпП України. Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок. Аналогічний висновок містися у постановах Касаційного цивільного суду у Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 345/472/19, від 07 травня 2020 року у справі № 333/1839/19, від 08 квітня 2020 року у справі № 554/9453/15-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 766/7760/17, від 29 липня 2020 року у справі

№ 524/1424/18, які апеляційним судом проігноровано.

Колегією суддів апеляційної інстанції не застосовано статтю 149 КЗпП України, якою визначено, що у роботодавця не має прямого обов`язку відібрання пояснень у працівника, а лише є обов`язок надання можливості працівнику пояснити причини порушення трудової дисципліни, і саме Акти від 31 грудня 2020 року та від 04 січня 2021 року є підтвердженням відмови ОСОБА_1 у наданні пояснень щодо виявлених порушень.

У листопаді 2022 року АТ «Айбокс Банк» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року та направити справу в частині розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційним судом під час винесення додаткової постанови у справі проігноровано наявність поданого до суду заперечення АТ «Айбокс Банк» на заяву про ухвалення додаткового рішення у даній справі та обставини і докази часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Обставини не подання стороною заперечень на згадану заяву не відповідають дійсності та доказам поданим АТ «Айбокс Банк». Так, АТ «Айбокс Банк» до Київського апеляційного суду подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №752/6272/21 від 18 липня 2022 року за вих №2704/12-12, яку зареєстровано канцелярією даного суду відповідно до штемпеля вхідної кореспонденції 18 липня 2022 року за № 51757.

Ув`язку із викладеним, судом апеляційної інстанції не застосовано вимоги статей 12 76-81 89 ЦПК України, якими передбачено змагальність сторін під час доведення обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а також необхідність мотивування відхилення того чи іншого доказу судом. Сам факт ігнорування наявності у справі поданих АТ «Айбокс Банк» заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 752/6272/21 свідчить про недотримання судом апеляційної інстанції вимог статей 137 141 ЦПК України, обмеження прав відповідача щодо доказування та можливості зменшення суми таких витрат.

Судом апеляційної інстанції проігноровано відповідні правові висновки щодо аналогічних спірних правовідносин, викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 910/15621/19 та від 28 квітня 2021 року у справі № 910/12591/18, від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, якими визначено суттєвість наявності заперечень сторони при вирішенні питань стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач при розгляді апеляційної скарги у справі № 752/6272/21 звернувся з клопотанням про стягнення (відшкодування) судових витрат, в якій просив стягнути на свою користь з АТ «Айбокс Банк» витрати за надання професійної правничої допомоги у суді першої інстанції у розмірі - 214 650,00 грн та в суді апеляційної інстанції у розмірі - 58 837,50 грн. В свою чергу відповідач заперечував проти вказаного клопотання, виклавши свої доводи у запереченні на клопотання про стягнення судових витрат від 28 червня 2022 року

№ 2339/12-12, які були взяті до уваги судом апеляційної інстанції при винесенні постанови в частині стягнення судових витрат та витрат за надання правничої допомоги як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції. За результатами розгляду апеляційної скарги Київським апеляційним судом прийнято постанову, якою частково задоволено вказану апеляційну скаргу та стягнуто з АТ «Айбокс Банк» на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн. судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, що становить приблизно 8 % від заявленої ОСОБА_1 суми. Тобто при винесенні Київським апеляційним судом постанови від 06 липня 2022 року в частині стягнення судових витрат досліджено та враховано їх неспівмірність, оскільки понесені витрати не відповідають в повній мірі складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також часом, витраченим на надання вказаних послуг. Водночас викладені обставини, встановлені у рішенні суду, та вимоги процесуального законодавства, визначені статтею 134 137 141 ЦПК України, проігноровані судом апеляційної інстанції під час винесення додаткової постанови від 20 жовтня 2022 року.

Аргументиосіб, які подали відзиви на касаційні скарги, інші заяви та клопотання

У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ «Айбокс Банк» на постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року, в якій просив касаційну скаргу АТ «Айбокс Банк» на постанову Київського апеляційного суду залишити без задоволення.

Стягнути з АТ «Айбокс Банк» на користь ОСОБА_1 16 452,00 грн, які були сплачені ОСОБА_1 у якості судових витрат на професійну правничу допомогу за надання правової допомоги у суді касаційної інстанції.

Відзив мотивовано тим, що наведена скаржником судова практика Верховного Суду у цій справі є нерелевантною та не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки у жодній із постанов (від 12 лютого 2020 року у справі № 345/472/19, від 07 травня 2020 року у справі № 333.1839/19. від 08 квітня 2020 року у справі N9 554/9453/15-ц, від 03 червня 2020 року у справі №766/7760/17, від 29 січня 2020 року у справі № 524/1424/18) не йшлось про те, що особою, яку було звільнено за частиною 3 статті 40 КЗпП України, завчасно, за два тижні до застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, було подано заяву про звільнення за власним бажанням, яка розпочала свою дію раніше, за день до застосування дисциплінарного стягнення. Всупереч твердженням представників АТ «Айбокс Банк» ОСОБА_1 повинна була бути звільнена за власним бажанням 02 лютого 2021 року, оскільки 19 січня

2021 року АТ «Айбокс Банк» отримало заяву ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням, в той час як звільнення ОСОБА_1 за частиною 3 статті 40 КЗпП України відбулось 03 лютого 2021 року.

З огляду на вказане вбачається, що при вирішенні спору, який виник між АТ «Айбокс Банк» та ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що відповідач в наказі від 03 лютого 2021 року № 27-к про звільнення позивача не навів конкретних фактів допущених позивачем невиконання обов`язків, не зазначив, коли саме вони мали місце, які саме проступки вчинив позивач, що стало причиною притягнення до дисциплінарних стягнень та коли, та чи міг останній проступок бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України. Крім того, в день винесення наказу про звільнення наказом АТ «Айбокс Банк» № 26-к від

03 лютого 2021 року ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни. При прийнятті рішення про притягнення позивача до дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення роботодавцем не була врахована вина позивача та тяжкість вчиненого проступку. А притягнення до дисциплінарної відповідальності двічі за одне й те ж правопорушення нормами трудового законодавства не передбачено.

Більше того, розуміючи, що суд касаційної інстанції не має права надавати оцінку доказам, зауважуємо, що перший наказ про дисциплінарне стягнення у вигляді догани було виписано ОСОБА_1 04 січня 2021 року, другий - 05 січня 2021 року. Згодом, ОСОБА_1 з 11 січня 2021 року до 16 січня 2021 року,

з 18 січня 2021 року до 22 січня 2021 року, з 23 січня 2021 року до 27 січня

2021 року, з 28 січня 2021 року до 02 лютого 2021 року перебувала на лікарняному, що знову ж таки, з урахуванням вихідних, різдвяних вихідних

з 07 січня 2021 до 10 січня 2021 року, взагалі виключає можливість вчинення будь-яких порушень трудової дисципліни чи будь-яких інших норм та внутрішніх розпоряджень АТ «Айбокс Банк». Саме у цьому аспекті і розібрався суд апеляційної інстанції, відзначивши, що у наказі № 27-к не наведено конкретних фактів допущених позивачем невиконання обов`язків.

Також відповідачем в жодному із процесуальних документів, включаючи касаційну скаргу, не наведено інформації про аналіз попередньої роботи (до застосування дисциплінарних стягнень) у АТ «Айбокс Банк» ОСОБА_1 , чи враховувалась при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і яка ж шкода цим проступком заподіяна Банку. Відповідачем не надано апеляційному суду інформацію щодо того чи не застосовувалось до ОСОБА_1 за цей же проступок дисциплінарне стягнення, а також, головне - не зазначено у який же період часу, з урахуванням відсутності майже місяць на робочому місці, з огляду на державні вихідні та лікарняний, ОСОБА_1 вчинила порушення.

Наведене свідчить про те, що АТ «Айбоке Банк» не було додержано передбачені статтями 147-1 148 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення.

Оскарження наказу № 1-К не мало істотного значення для ОСОБА_1 , так як у випадку її подальшого правомірного звільнення 02 (03) лютого 2021 року за власним бажанням, такий наказ вже не мав би для неї негативних наслідків. За матеріалами справи видно, що накази № 7-К, № 26-К, № 27-К були пред`явлені ОСОБА_1 для ознайомлення в один день - 03 лютого 2021 року. Відтак, оскарження наказів № 1-К, № 7-К, № 26-К не призвело б до поновлення порушених прав ОСОБА_1 , втім, однозначно призвело б до затягування судового вирішення спору на роки. Як видно навіть з цієї справи, її розгляд лише судом першої інстанції тривав майже рік. Важко уявити, які строки пішли б на оскарження всіх чотирьох наказів, якими до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарні стягнення. Чинним законодавством України не встановлено обов`язку для особи, яка звертається до суду із позовом про зміну формулювання причин звільнення, попередньо пройти процедуру оскарження наказів про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

Верховини Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі

№ 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 15 червня 2022 року у справі

№ 753/16119/19, від 18 липня 2022 року у справі № 404/8938/15-ц неодноразово відзначав, що: «застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам».

Матеріали справи не містять доказів на спростування факту отримання заяви позивача про звільнення на підставі частини першої статті 38 КЗпП України особою, яка не є працівником АТ «Айбокс Банк». Згідно з постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 16 листопада

2020 року у справі № 206/3143/2012 (провадження № 61-7547св19) вказано: «посилання заявника на те, що рекомендоване поштове відправлення з копією зазначеної ухвали отримав 15 березня 2019 року охоронець товариства, який не мав права його отримувати, не заслуговують на увагу з огляду на таке. ...Згідно з абзацами першим, другим пункту 94 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, в редакції, чинній на час отримання ПрАТ «Вінницька обласна друкарня» поштового відправлення з копією хвалою Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2019 року, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок» цих Правил. В матеріалах справи відсутні заяви ПрАТ «Вінницька обласна друкарня» про зміну свого місцезнаходження, або докази, які б свідчили про отримання поштового відправлення від імені юридичної особи - ПрАТ «Вінницька обласна друкарня» особою, яка не мала повноважень на його отримання. Тому апеляційний суд правильно взяв до уваги вищевказане рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення як доказ отримання заявником 15 березня 2019 року копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху».З наведеного випливає, що саме АТ «Айбокс Банк» повинно було створити умови необхідні для доставки та вручення кореспонденції, зокрема, заяви про звільнення ОСОБА_1 . Під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що АТ «Айбокс Банк» не отримало заяву ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням у день, який визначено у повідомленні про вручення - 19 січня 2021 року.

За таких обставин для повного та всебічного розгляду справи навіть не є необхідним встановлення правомірності (неправомірності) наказів про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани від 04 січня 2021 року та 05 січня 2021 року, з огляду на те, що 02 лютого 2021 року (03 лютого

2021 року після повернення на роботу після лікарняного) ОСОБА_1 уже повинна була бути звільнена за власним бажанням та не повинна була виконувати жодних трудових обов`язків, з огляду на отримання Банком відповідної заяви про звільнення 19 січня 2021 року. Відтак подальше оформлення наказів про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності було незаконним та недопустимим, що частково і було встановлено апеляційним судом.

У вересні 2022 року АТ «Айбокс Банк» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від

06 липня 2022 року, в якій просило касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду залишити без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що відповідно до частини третьої статті 235 КЗпП України прямо вбачається, що двома обов`язковими умовами для виплати середньомісячного заробітку є: вимушений прогул, викликаний неправильним формулюванням причин звільнення в трудовій книжці; такий вимушений прогул перешкоджав подальшому працевлаштуванню позивача. При цьому, законодавець вказує на обов`язкову одночасну наявність цих двох умов для виплати середньомісячного заробітку.

АТ «Айбокс Банк» законно та з дотриманням визначеної законодавством процедури звільнив ОСОБА_1 у зв`язку з неодноразовими порушеннями обов`язків, покладених на позивача трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, наявністю наказів про дисціплїнарне стягнення, а саме: наказ № 1-К від 04.01.2021; наказ № 7-К від 05.01.2021 та наказ № 26-К від 03.02.2021, дані накази вона не оскаржувала і фактично погодилася з законністю їх винесення, що також підтверджено Головним управлінням держпраці у Київській області. Крім того, до дня звільнення Банк не отримував від неї заяви на звільнення, належних доказів на підтвердження отримання Банком заяви про звільнення позивачем не надано. Відповідно до пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада

1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» навіть наявність такої заяви є намагання ухилитися від відповідальності.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження позиції позивача про те, що вона начебто не могла працевлаштуватись після звільнення з АТ «Айбокс Банк» і що перешкоджало її працевлаштуванню саме формулювання причин її звільнення з АТ «Айбокс Банк» за пунктом 3 статті 40 КЗпП України. Натомість позивач, з метою введення суду в оману та намаганням безпідставно стягнути з банківської установи грошові кошти, умисно не зазначає про те, що вже через чотири місяці після звільнення з АТ «Айбокс Банк» вона працевлаштувалась на роботу до АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК». При цьому жодних доказів того, що протягом цих 4-х місяців їй відмовляли роботодавці у прийнятті на роботу саме у зв`язку із записом до трудової книжки, та і взагалі про те, що протягом цього часу вона шукала роботу, до суду позивач не надавала.

Разом з касаційною скаргою представником позивача надано детальний опис робіт, які було виконано АО «Супрема Лекс» на користь ОСОБА_1 під час розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанції. В даному опису зазначено низку проведених робіт, витраченого на дану роботу часу та розмір витрат за проведення робіт спеціалістами АО «Супрема Лекс», однак, не зрозуміло, що це за робота та з яких підстав дані витрати повинен відшкодовувати АТ «Айбокс Банк», а саме: формування та узгодження із клієнтом правової позиції, надання клієнту додаткових поточних консультацій, корегування правової позиції - лише на ці дві позиції працівниками АО «Супрема Лекс» витрачено чотири години. Взагалі не є зрозумілим позиція проведеної роботи, що складається з підготовки двох заяв про усунення недоліків позовної заяви у справі № 752/6272/21, на яку спеціалістами АО «Супрема Лекс» витрачено 1,5 години. Натомість такі дії вказують на недоліки в роботі адвоката, а отже покладати на відповідача витрати за помилки представників позивача з АО «Супрема Лекс» є неприпустимим. Не є зрозумілим також проведення процедури ознайомлень з матеріалами справи (тричі), хоча всі процесуальні документи, що долучались представниками АТ «Айбокс Банк» направлялись на адресу позивача та представника, а сама ОСОБА_1 та її представник були присутніми на всіх судових засіданнях. Це також вказує на штучність проведених робіт для необгрунтованого збільшення витраченого робочого часу та розміру витрат за надання правової допомоги спеціалістами АО «Супрема Лекс».

Згідно з рахунком № 05/03-2021-ДЮ від 05 березня 2021 позивачем сплачено на користь АО «Супрема Лекс» витрати за надання правової допомоги по наступним позиціям, а саме: підготовка заяви про кримінальне правопорушення та підготовка скарги на бездіяльність слідчого, що полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР.

Відповідно до рахунку № 01/04-2021-ДЮ від 01 квітня 2021 ОСОБА_1 сплатила АО «Супрема Лекс» кошти за надання правової допомоги за такі послуги, як: підготовка і подання клопотання про допит потерпілої від

18 березня 2021 року у кримінальному провадженні № 12021105010000244, підготовка клопотання про приєднання доказів від 24 березня 2021 року у кримінальному провадженні № 12021105010000244, надання правової допомоги при допиті потерпілої 24 березня 2021 року у кримінальному провадженні

№ 12021105010000244, підготовка та подання клопотання про звернення до слідчого судді за наданням тимчасового доступу до документів від 31 березня 2021 року у кримінальному провадженні № 12021105010000244, підготовка листа ОСОБА_1 до Національного банку України.

Відповідно до рахунку № 27/04-2021-ДЮ від 27 квітня 2021 року позивач сплатила за надання правової допомоги АО «Супрема Лекс» за наступні послуги: підготовка скарги прокурору від 09 квітня 2021 року за незаконне закриття кримінального провадження № 12021105010000244, участь у розгляді слідчим суддею скарги на незаконне рішення дізнавача про закриття кримінального провадження № 12021105010000244.

Згідно з рахунком № 01-06-2021-ДЮ від 01 червня 2021 року ОСОБА_1 сплатила АО «Супрема Лекс» кошти за надання правової допомоги за наступні послуги: підготовка заяви від 12 травня 2021 про відвід дізнавача, уповноваженого на досудове розслідування кримінального провадження

№ 12021105010000244, участь у судових засіданнях з розгляду слідчим суддею заяви про відвід дізнавача, уповноваженого на досудове розслідування кримінального провадження № 12021105010000244.

Відповідно до рахунку № 01/07-2021-ДЮ від 01 липня 2021 року позивачем сплачено на користь АО «Супрема Лекс» витрати за надання правової допомоги по наступним позиціям: підготовка і подання клопотання про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні

№ 12021105010000244 від 11 червня 2021 року, підготовка та подання скарги на бездіяльність дізнавача, що полягає у нерозгляді клопотання представника потерпілої про надання матеріалів досудового розслідування для ознайомлення від 25 червня 2021 року у кримінальному провадженні № 12021105010000244, правовий аналіз листа ОСОБА_1 до НБУ, участь у судових засіданнях з розгляду слідчим суддею заяви про відвід дізнавача, уповноваженого на досудове розслідування кримінального провадження № 12021105010000244.

Всі перелічені послуги не стосуються розгляду даної цивільної справи, а тому суми їх оплати у розмірі 79 612,50 грн. не можуть бути стягнуті з АТ «Айбокс Банк», отже зазначені вимоги позивача не підлягають задоволенню і не повинні враховуватися судом під час розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 .

У вересні 2022 року АТ «Айбокс Банк» подало до Верховного Суду заперечення на відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року, в якому просило касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду залишити без задоволення.

Відзив мотивовано тим, щовся судова практика, що була застосована та викладена відповідачем у своїй касаційній скарзі, є спорідненою з даною справою та повинна враховуватись при розгляді касаційної скарги АТ «Айбокс Банк». Судова практика викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 30 червня 2020 року у справі 221/450/18 в частині встановлення факту неправомірності звільнення та в постанові Верховного Ссуду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2019 року у справі № 456/2368/16, на яку посилається позивач у відзиві на касаційну скаргу, не відповідає обставинам цієї справи, оскільки у позовній заяві ОСОБА_1 до АТ «Айбокс Банк» відсутня будь-яка вимога щодо поновлення її на роботі, тому і зазначена позивачем судова практика не може застосовуватись суддями при розгляді касаційної скарги АТ «Айбокс Банк». Позивач не скористався правом щодо оскарження інших наказів про дисциплінарне стягнення, що вказує на погодження з ними. Водночас наявність трьох дисциплінарних стягнень відповідно до пункту 3 статті 40 КзПП України і є підставою для звільнення.

У відзиві на касаційну скаргу представник позивача - ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_1 понесено витрати на правову допомогу у розмірі 16 452,00 грн під час розгляду справи у суді касаційної інстанції. АТ «Айбокс Банк» з даними твердженнями категорично не погоджується, вважає їх безпідставними та не підтвердженими належними доказами.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року.

В ухвалі зазначено, щонаведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні порушив норми процесуального права застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 07 липня 2021 року у справі

№ 910/12876/19, у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі

№ 335/4163/16-ц, від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц, від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17, від 04 грудня 2018 року у справі

№ 911/3386/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 910/2170/18, від 18 березня 2021 року у справі № 910/15621/19, від 28 квітня 2021 року у справі

№ 910/12591/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 2033/5916/12, від 30 червня 2021 року у справі

№ 754/5526/18, від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц).

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою АТ «Айбокс Банк» на постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року.

В ухвалі зазначено, щонаведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні порушив норми процесуального права застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 лютого

2020 року у справі № 345/472/19, від 07 травня 2020 року у справі

№ 333/1839/19, від 08 квітня 2020 року у справі № 554/9453/15-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 766/7760/17, від 29 січня 2020 року у справі

№ 524/1424/18).

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою АТ «Айбокс Банк» на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні порушив норми процесуального права застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 910/15621/19, від 28 квітня 2021 року у справі

№ 910/12591/18).

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Судові рішення оскаржуються в частині задоволених позовних вимог

ОСОБА_1 до АТ «Айбокс Банк» про зміну причини звільнення, зобов`язання внести запис у трудову книжку, відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ПрАТ «Айбокс Банк» здійснити виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,розподілу судових витрат на правничу допомогу. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 наказом АТ «Айбокс Банк» № 57-к від

10 квітня 2020 року прийнята на посаду начальника Управління комплаєнс та внутрішнього контролю з 13 квітня 2020 року.

Рішенням Ради АТ «Айбокс Банк» протоколом № 36 від 09 червня 2020 року затверджено Кодекс поведінки (етики) АТ«Айбокс Банк», відповідно до додатку № 1 ОСОБА_1 як начальником Управління комплаєнс та внутрішнього контрою підписано 12 червня 2020 року зобов`язання про дотримання Кодексу поведінки (етики). ОСОБА_1 згодна, що це зобов`язання становить невід`ємну частину трудового договору (контракту), його порушення може спричинити накладання дисциплінарного стягнення.

Згідно пункту 3.4 вказаного Кодексу подання недостовірної фінансової, статистичної та управлінської звітності є неприйнятною поведінкою.

Посадова інструкція начальника Управління комплаєнс та внутрішнього контрою АТ «Айбокс Банк» затверджена Головою Ради АТ «Айбокс Банк»

29 квітня 2020 року, інструкція погоджена посадовими особами, підписана ОСОБА_1 .

Згідно посадової інструкції до повноважень ОСОБА_1. входить: підготовка висновків щодо комплаєнс-ризику, який притаманний новим продуктам та значним змінам у діяльності банку; готує висновки стосовно комплаєнс-ризику для ухвалення кредитних рішень; готує та надає звіти щодо комплаєнс-ризику Раді Банку та Правлінню Банку не рідше одно разу на квартал; виконує затверджені плани роботи Управління, інші завдання та доручення (усні, письмові) Ради Банку з питань віднесених до компетенції Управління (пункти 3.1.14, 3.1.17, 3.1.28).

Відповідно до пункту 3.1.4. посадової інструкції до обов`язків ОСОБА_1 входило забезпечення управління ризиками, пов`язаними з конфліктами інтересів, що можуть виникати на всіх рівнях організаційної структури Банку, прозорість реалізації процесів та в разі виявлення будь-яких фактів, що свідчить про наявність конфлікту інтересів у Банку, інформує Раду Банку та/або уповноважений колегіальний орган Ради Банку.

Посадові обов`язки узгоджуються зі змістом Політики запобігання конфліктам інтересів АТ «Айбокс Банк», затвердженої протоколом № 41 засіданням Ради Банку АТ «Айбокс Банк» від 02 липня 2020 року.

Рішенням Ради АТ «Айбокс Банк» протоколом № 45 від 22 липня 2020 року затверджено Механізм конфіденційного повідомлення про неприйнятну поведінку в банку/порушення діяльності банку, який погоджено посадовими особами, в том числі і ОСОБА_1 .

Рішенням Ради АТ «Айбокс Банк» протокол № 61 від 05 жовтня 2020 року затверджено Політику управління комплаєнс-ризику АТ «Айбокс Банк», та Політику про організацію систему внутрішнього контрою АТ «Айбокс Банк», погоджено посадовими особами, в том числі і ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу № 82 від 24 грудня 2020 року на засіданні Ради АТ «Айбокс Банк» відхилено звіти Управління комплаєнс та внутрішнього контролю за ІІІ квартал 2020 року. Визнано незадовільною роботу начальника Управління комплаєнс та внутрішнього контролю ОСОБА_1., зобов`язано у строк до

29 грудня 2020 року усунути недоліки, повторно подати звіти за ІІІ квартал 2020 року.

Відповідно до звернення Голови Ради банку Зварича В. В. в.о. голови правління АТ «Айбокс Банк» Голяк С. Є. від 30 грудня 2020 року вх. № 2291-01 повідомлено про зауваження, висловлені на засіданні Ради АТ «Айбокс Банк» ОСОБА_1 щодо поданих звітів та доручено позивачці у строк до 29 грудня 2020 року усунути недоліки і подати повторно звіти. Станом на 14 год. 30 хв. 30 грудня 2020 року звіти від ОСОБА_1 на розгляд Ради Банку не надходили, пропонувалось в порядку статті 149 КЗпП України відібрати у ОСОБА_1 пояснення.

30 грудня 2020 року електронним листом начальником Управління комплаєнс та внутрішнього контрою АТ «Айбокс Банк» ОСОБА_1. направлено звіти з питання системи внутрішнього контролю та коплаєнс-ризиків щодо потенційного конфлікту інтересів, неприйнятої поведінки в банку.

31 грудня 2020 року складено акт про відмову надання пояснення причин невиконання рішення Ради Банку від 24 грудня 2020 року.

Відповідно до звернення Голови Ради банку Зварича В. В. в.о. голови правління АТ «Айбокс Банк» Голяк С. Є. від 31 грудня 2020 року вх. № 2318-01 повідомлено про зауваження, висловлені на засіданні Ради АТ «Айбокс Банк» щодо неналежного виконання ОСОБА_1 відповідних функцій, визначених розділом 4 Положення про Управління комплаєнс та внутрішнього контролю, затвердженого рішенням Ради Банку від 29 квітня 2020 року.

Наказом АТ «Айбокс Банк» № 1-к від 04 січня 2021 року ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, підстава: звернення Голови Ради банку Зварича В. В. від 30 грудня 2020 року; акт відмови надання пояснень від 31 грудня 2020 року.

Вказаний наказ № 1-к від 04 січня 2021 року містить напис ОСОБА_1 , що службову записку з поясненнями надано 31 грудня 2020 року, зареєстровану за № 2301-01. Проте, матеріали справи не містять даної записки з поясненнями.

04 січня 2021 року складено акт про відмову надання пояснення до 18 год. 00 хв. цього ж дня.

05 січня 2021 року начальником Управління комплаєнс та внутрішнього контрою АТ «Айбокс Банк» ОСОБА_1. надано Звіт Управління комплаєнс та внутрішнього контролю щодо комплаєнс-ризику АТ «Айбокс Банк», звіт останньою підписано, на звіті відсутнє затвердження Ради Банку.

Наказом АТ «Айбокс Банк» № 7-к від 05 січня 2021 року ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, підстава: звернення Голови Ради банку Зварича В. В. від 31 грудня 2020 року; акт відмови надання пояснень від 04 січня 2021 року.

Згідно витягу з протоколу № 2 від 06 січня 2021 року засідання Ради Банку призначено внутрішню перевірку інформації про неприйнятну поведінку та щодо наявності комплаєнс ризику у відповідності до електронного повідомлення, звіту начальника Управління комплаєнс та внутрішнього контролю АТ «Айбокс Банк» ОСОБА_1. Визначено час проведення перевірки з 06 січня 2021 року до 12 січня 2021 року, вирішено забезпечити на час перевірки захист ОСОБА_1 , включаючи заборону застосування заходів дисциплінарного стягнення та інших негативних заходів впливу.

Перевіркою, відповідно до рішення Ради банку від 06 січня 2021 року, після дослідження повідомлень ОСОБА_1 від 30 грудня 2020 року та від 05 січня 2021 року, було встановлено порушення ОСОБА_1 строків щодо надання на розгляд Правлінню банку звітів Управлення комплаєнс та внутрішнього контролю про результаті моніторингу функціонування системи внутрішнього контролю АТ «Айбокс Банк» за ІІІ квартал 2020 року. Порушення строків надання Раді Банку інформаційного повідомлення про виявлення конфлікту інтересів, неприйнятну поведінку та потенційний комплаєнс-ризик. Порушення встановленої форми подання інформації про події, що потребує невідкладного інформування. В Акті № 1 зазначено, що в діях ОСОБА_1 вбачаються порушення вимог пунктів 8.6.2., 12.11.1 Політки управленні комплаєнс-ризиком АТ «Айбокс Банк».

12 січня 2021 року складено Акт № 1 перевірки інформації про неприйнятну поведінку, наявність конфлікту інтересів та порушення вимог внутрішніх нормативних документів Банку.

Згідно витягу із протоколу № 3 від 15 січня 2021 року на засіданні Ради Банку по четвертому питанню вирішено повідомити начальника Управління комплаєнс та внутрішнього контрою ОСОБА_1 про результати внутрішньої перевірки, зобов`язано надати письмові пояснення протягом трьох днів після отримання повідомлення про причини порушення строків: подачі звіту; повідомлення інформації; порушення встановленої форми подання інформації. Витяг місить власноручний підпис про отримання витягу протоколу під час перебування на лікарняному по догляду за дитиною 21 січня 2021 року.

ОСОБА_1 подано заяву від 18 січня 2021 року про звільнення за власним бажанням з 02 лютого 2021 року на підставі статті 38 КЗпП України, у зв`язку з доглядом за дітьми до досягнення ними 14-річного віку.

Заява про звільнення направлена на адресу банку рекомендованим відправленням з описом вкладення 18 січня 2021 року. Як вбачається, в графі «розписка в одержані - охорона», дата отримання 19 січня 2021 року, підпис не чіткий.

Вказана заява зареєстрована банком за номером 873-01 від 08 лютого

2021 року.

Згідно витягу із протоколу № 6 від 22 січня 2021 року на засіданні Ради Банку внесено зміни до пункту 3 рішення Ради Банку по четвертому питанню порядку денного засіданні від 15 січня 2021 року. Пунктом 3 було зобов`язано начальника Управління комплаєнс та внутрішнього контролю ОСОБА_1. надати особисті пояснення про причини порушення строків надання на розгляд Правлінню Банку звіту Управління комплаєнс та внутрішнього контролю за ІІІ квартал 2020 рік, причини порушення встановленої форми подання інформації, порушення строків подання Раді Банку інформаційного повідомлення про виявлений конфлікт інтересів, неприйнятну поведінку.

Голові Ради АТ «Айбокс Банк» Зваричу В. В. 02 лютого 2021 року позивачем подано письмові пояснення щодо отриманого витягу з вказаного протоколу.

У службовій записці головного комплаєнс-менеджера ОСОБА_5 в. о. голови правління АТ «Айбокс Банк» Голяк С. Є. від 01 лютого 2021 року вказано, що за висновками перевірки, проведеної за рішенням Ради Банку від 06 січня

2021 року, встановлено порушення з боку ОСОБА_1 пункту 3.4 Кодексу, оскільки подані звіти від 30 грудня 2020 року, від 05 січня 2021 року про неприйнятну поведінку, наявність конфлікту інтересів і комплаєнс ризиків були недостовірними.

На службовій записці зроблено пояснення ОСОБА_1 про незгоду з підстав неможливості отримання правової підтримки.

Наказом АТ «Айбокс Банк» № 26-к від 03 лютого 2021 року ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, підстава: службова записка головного коплаєнс-менеджера ОСОБА_5 ; відмова надати пояснення, що зазначено власноручно ОСОБА_1 на службовій записці ОСОБА_5 .

ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 11 січня 2021 року по 16 січня

2021 року; з 18 січня 2021 року по 27 січня 2021 року; з 28 січня 2021 року по

02 лютого 2021 року.

Наказом АТ «Айбокс Банк» № 27-к від 03 лютого 2021 року застосовано дисциплінарне стягнення до ОСОБА_1 , звільнено за порушення трудової дисципліни відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання своїх посадових без поважних причин. Про отримання ОСОБА_1 даного наказу складено акт від 03 лютого 2021 року.

Підставою для звільнення, як зазначено у наказі, є рішення Ради Банку № 3 від 15 січня 2021 року (витяг з протоколу по четвертому питанню); рішення Ради від 22 січня 2021 року (витяг з протоколу по восьмому пункту); Акт № 1 перевірки інформації.

Позиція Верховного Суду

Щодо зміни формулювання причини звільнення та зобов`язанння внести запис у трудову книжку.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, зо підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (пункт 3 частини першої статті 40 КЗпПУкраїни).

Разом з тим усправі, що переглядається, апеляційний суд встановив, що

18 січня 2021 року позивачем рекомендованим відправленням з описом вкладень направлена на адресу банку заява про звільнення за власним бажанням з 02 лютого 2021 року на підставі статті 38 КЗпП України, у зв`язку за доглядом за дітьми до досягнення ними 14-річного віку; зазначена заява отримана 19 січня 2021 рік, в графі «розписка в одержані - охорона» (т. 1, а. с. 36); заява про звільнення зареєстрована банком 08 лютого 2021 року № 873-01 (т. 1, а. с. 167); обставини щодо несвоєчасної реєстрації заяви позивача про звільнення на підставі частини першої статті 38 КЗпП України представник відповідача в засіданні суду апеляційної інстанції не зміг пояснити.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що вказану заяву 19 січня 2021 року АТ «Айбокс Банк» не отримувало, а рекомендоване відправлення з описом вкладень не є належним та допустимим доказом, які зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України), оскільки апеляційний суд встановив, що банк не надав доказів на спростування факту її отримання в інший час після 03 лютого 2021 року - звільнення позивача відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, а вказана заява зареєстрована банком 08 лютого 2021 року.

У частині першій статті 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2022 року у справі № 369/1906/18 (провадження № 61-1706св22) вказано, що «за змістом статті 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. Отже праву працівника на розірвання трудового договору за власним бажанням за умови попередження роботодавця за два тижні відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України кореспондується обов`язок роботодавця оформити відповідним наказом звільнення та виконати обов`язки, визначені статтями 47 116 КЗпП України. Чинне законодавство не визначає випадки, у яких роботодавець може відмовити працівнику у звільненні за власним бажанням, отже роботодавець не може відмовити працівнику у звільненні за його бажанням, у разі подання ним відповідної заяви за два тижні до такого звільнення».

Оскільки заява позивача про звільнення за власним бажанням з 02 лютого

2021 року на підставі статті 38 КЗпП України отримана відповідачем 19 січня 2021 року, то її звільнення 03 лютого 2021 року за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України після закінчення встановленого статтею 38 КЗпП України строку проведено з порушенням порядку, установленого законом.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги банку, що вказана заява подана відповідачем з метою уникнути відповідальності за винні дії, оскільки вони не звільняють роботодавця від обов`язку розглянути заяву працівника про звільнення за власним бажанням в межах строків, визначених у статті 38 КЗпП України, а оспорюване звільнення за іншою підставою проведено після закінчення встановленого статтею 38 КЗпП України строку.

Під незаконнимзвільненням слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

За таких обставин апеляційний суд зробив правильний висновок про задоволення позову в цій частині,проте не врахував, що наведене порушення є самостійною та достатньою підставою для висновку про незаконність звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України без попереднього вирішення її заяви від 18 січня 2021 року про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України. Тому наявність підстав звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України та додержання інших умов такого звільнення не має правового значення. У зв`язку із цим оскаржену постанову у цій частині належить змінити в мотивувальній частині.

Щодо вимог про зобов`язання АТ «Айбокс Банк» здійснити виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу

У справі, що переглядається, позивач просила зобов`язати АТ «Айбокс Банк» здійснити виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а у позові та апеляційній скарзі наводила доводи, що неправильне формулювання причинизвільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню ОСОБА_1 на посаду, яку вона могла б обіймати.

Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті (частини 3 статті 235 КЗпП України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року у справі № 335/4163/16-ц (провадження № 61-403св17), на яку є посилання у касаційній скарзі

ОСОБА_1 , зазначено, що «для застосування цієї норми права необхідно наявність таких умов: неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці; вимушений прогул, викликаний неправильним формулюванням причини звільнення в трудовій книжці. Вирішуючи це питання, апеляційний суд не навів висновків щодо вимушеного прогулу позивача у зв`язку з неправильним формулюванням причини звільнення в трудовій книжці, тобто дослідження обставин щодо спроб позивача влаштуватися на роботу та неможливість працювати через запис у трудовій книжці».

Тому апеляційний суд зробив помилковий висновок, що у зв`язку зі зміною формулювання причини звільнення працівник не вважається таким, який поновив трудові відносини з роботодавцем, а отже до виниклих правовідносин не застосовуються положення статей 116 117 КЗпП, які передбачають можливість стягнення середнього заробітку за час затримку розрахунку в разі звільнення працівника. У зв`язку з цим апеляційний суд позов в цій частині фактично не вирішив, не навів висновків щодо вимушеного прогулу позивача у зв`язку з неправильним формулюванням причини звільнення в трудовій книжці.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Ураховуючи наведене, постанова апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження

№ 61-39028св18) зроблено такий висновок «якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження

№ 12-161гс19)).

Тому розподіл судових витрат має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Оскільки сторони оскаржили в касаційному порядку постанову та додаткову постанову апеляційного суду в частині вирішення заяв ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій, а Верховний Суд зробив висновок про часткове скасування постанови із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості вирішити наведене питання щодо розподілу судових витрат.

У зв`язку зі цим оскаржені судові рішення в цій частині підлягають скасуванню, а суд касаційної інстанції відповідні підстави відкриття касаційного провадження та доводи касаційних скарг сторін не аналізує.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що постановаапеляційного суду в оскарженій частині частково ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постановуапеляційного суду в частині позовних вимог щодо зобов`язання АТ «Айбокс Банк» здійснити виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розподілу судових витрат на правничу допомогу та додаткову постанову апеляційного суду скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи висновки Верховного Суду при вирішенні питання розподілу судових витрат на правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій, відсутні підстави і для вирішення заяв ОСОБА_1 про стягнення з АТ «Айбокс Банк» на її користь 32 904,00 грн та 16 452,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, а також розподілу судових витрат сторін на сплату судового збору у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішенняу справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 402 411 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» про зобов`язання здійснити виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 , вирішення заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на правничу допомогу та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022року скасувати.

Передати справу № 752/6272/21 в зазначеній частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» про зміну причини звільнення та зобов`язання внести запис у трудову книжку залишити без змін.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року в скасованій частині та додаткова постанова Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук