Постанова

Іменем України

17 жовтня 2023 року

м. Київ

Справа № 752/9754/22

провадження № 61-10930св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Київська кондитерська фабрика «Рошен»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Циктич Олени Олександрівни на постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київська кондитерська фабрика «Рошен» (далі - ПрАТ «ККФ «Рошен») про проведення позачергового медичного огляду, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що з 08 грудня 2006 року перебуває в трудових відносинах із ПрАТ «ККФ «Рошен». Працює на посаді рецептурника бісквітного цеху, сумлінно виконує свої трудові обов`язки.

Вказував, що 01 грудня 2021 року наказом № 281 відповідач відсторонив його від роботи, вказавши, що він не виконує вимоги нормативно-правових актів з охорони праці та інструкції з охорони праці № КЦ-005, № КЦ-006. При цьому начальнику дільниці ОСОБА_2 доручено організувати проходження ОСОБА_1 повторного навчання та перевірку знань з питань охорони праці.

Позивач указував, що наказ не містить інформації про те, які вимоги нормативно-правових актів він не виконав та які саме норми інструкцій з охорони праці № КЦ-005, № КЦ-006 не дотримав.

Зазначав, що листом від 25 травня 2022 року відповідач повідомив, що його відсторонено від роботи для проходження позачергового медичного огляду та позапланової перевірки знань з охорони праці у зв`язку зі скаргами на стан здоров`я.

Позивач вказував, що будь-якій перевірці знань має передувати навчання або інструктаж, однак жодних позапланових інструктажів та позачергових навчань роботодавець не проводив. У цьому ж листі зазначено, що у період із грудня 2021 року по травень 2022 року позивач неодноразово запрошувався для проходження повторного навчання, однак до цього жодного навчання не пройшов, будь-які випадки виявлення незадовільних знань з питань охорони праці відсутні.

У листі від 31 травня 2022 року відповідач зазначав, що він мав з`явитись на підприємство для проходження навчання та перевірки знань із загальних питань з охорони праці.

Позивач стверджував, що ані у спірних наказах, ані у вказаних листах відповідач не зазначав про те, які саме нормативно-правові акти з питань охорони праці не виконуються ним, і яке саме навчання та на підставі чого має пройти позивач. Крім того, роботодавець, виявивши у позивача неналежний стан здоров`я, 01 грудня 2021 року видав наказ № 280 та направив його на проходження позачергового медичного огляду, незважаючи на те, що в цей день він вже пройшов плановий медичний огляд, про що міститься запис у медичній книжці. Зазначеним наказом було доручено начальнику дільниці ОСОБА_2 відсторонити його від роботи до отримання висновків медичної комісії та довідки про придатність/непридатність його до роботи на зазначеній посаді.

15 грудня 2021 року він, відповідно до вимог наказу, пройшов позачерговий медичний огляд, за результатами якого порушень стану здоров`я виявлено не було.

Позивач указував, що прийняття двох незаконних і безпідставних наказів свідчать про упереджений характер дій роботодавця з метою тиску на працівника та пошуку підстав для його звільнення. Відсторонення позивача від роботи відбулося без збереження заробітної плати, що позбавило його джерела доходу та можливості самореалізації, викликало у нього постійні душевні страждання, хвилювання та призвело до порушення соціальних зв`язків, зниження ділової репутації та відсутності можливості забезпечувати себе і родину.

ОСОБА_1 вказував, що ніколи не ухилявся та не відмовлявся від проходження навчань, інструктажу, перевірки знань, а також медичних оглядів, випадків порушень вимог нормативно-правових актів з охорони праці не допускав, вважав, що його право порушено, тому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ ПрАТ «ККФ «Рошен» від 01 грудня 2021 року № 281 про відсторонення його від роботи;

- визнати незаконним та скасувати наказ ПрАТ «ККФ «Рошен» від 01 грудня 2021 року № 280 про проведення позачергового медичного огляду;

- стягнути з ПрАТ «ККФ «Рошен» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 24 січня 2023 року, ухваленим у складі судді Чередніченко Н. П., позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ПрАТ «ККФ «Рошен» від 01 грудня 2021 року № 280 «Про проведення позачергового медичного огляду».

Визнано незаконним та скасовано наказ ПрАТ «ККФ «Рошен» від 01 грудня 2021 року» № 281 «Про відсторонення від виконання робіт».

Стягнуто з ПрАТ «ККФ «Рошен» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 509 237,30 грн.

Стягнуто з ПрАТ «ККФ «Рошен» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ПрАТ «ККФ «Рошен» на користь держави судовий збір у розмірі 7 077,17 грн.

Стягнути із ПрАТ «ККФ «Рошен» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 100,00 грн.

У стягненні витрат на правову допомогу відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять та стороною відповідача не надано суду доказів того, що ОСОБА_1 потребував позачергового медичного огляду чи звертався із відповідною заявою про погіршення стану його здоров`я, та/або у роботодавця були наявні підстави для ініціювання такого огляду із власної ініціативи, оскільки стан здоров`я працівника не дозволяв йому виконувати свої трудові обов`язки. Крім того, відсутні докази того, що позивач ухилявся або відмовлявся від проведення медичного огляду, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог в частині безпідставного відсторонення його від роботи.

Під час розгляду справи відповідачем не доведено достатніми та належними доказами факти невиконання позивачем вимог нормативно-правових актів з охорони праці та інструкцій з охорони праці. Крім того, матеріали справи не містять доказів наявності незадовільних результатів перевірки знань з питань охорони праці позивача, отже відсутні обґрунтовані підстави для направлення позивача для проходження повторного навчання і повторної перевірки знань.

Наведене в сукупності свідчить про відсутність достатніх підстав для відсторонення позивача від роботи та направлення його на повторне навчання, що передбачені вимогами статті 46 КЗпП України. Тому суд вважав, що наказ від 01 грудня 2021 року № 281 про відсторонення ОСОБА_1 від виконання робіт порушив його трудові права, отже, наявні підстави для визнання його незаконним та скасування.

Встановивши порушення трудових прав позивача, суд першої інстанції вважав, що позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення від виконання робіт підлягала задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягав стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу його відсторонення - 01 грудня 2021 року до часу ухвалення рішення у справі, обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням зібраних доказів, співмірним та достатнім відшкодуванням завданих позивачу моральних (немайнових) страждань у зв`язку із незаконним відстороненням позивача від роботи та прийняття відповідачем безпідставних наказів, є сума у розмірі 10 000,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про стягнення на користь позивача витрат, пов`язаних із отриманням правової допомоги, суд першої інстанції вказав, що стороною позивача не надано достатніх та належних доказів, які свідчать про надання адвокатом правових послуг позивачу (акт приймання-передачі робіт із детальним описом робіт та їх вартістю), а також доказів про фактичну оплату позивачем коштів адвокату за надані послуги (копії квитанцій, чеки тощо).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 року апеляційну скаргу ПрАТ «ККФ «Рошен» задоволено частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 січня 2023 року в частині визнання незаконним та скасування наказу ПрАТ «ККФ «Рошен» від 01 грудня 2021 року № 281 «Про відсторонення від виконання робіт», стягнення з ПрАТ «ККФ «Рошен» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 509 237,30 грн, стягнення з ПрАТ «ККФ «Рошен» на користь ОСОБА_1 моральної (немайнової) шкоди у розмірі 10 000,00 грн скасовано та прийнято в цій частині постанову, якою в задоволенні зазначених позовних вимог відмовлено.

У іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2023 року залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ККФ «Рошен» судовий збір у розмірі 100,00 грн.

Компенсовано за рахунок держави на користь ПрАТ «ККФ «Рошен» судовий збір у розмірі 8 184,76 грн.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції у частині визнання незаконним та скасування наказу про направлення ОСОБА_1 на позачерговий медичний огляд, суд апеляційної інстанції вказав, що відсутні докази того, що позивач ухилявся або відмовлявся від проведення медичного огляду, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог в частині безпідставного відсторонення позивача від роботи з підстав відмови від проходження медичного огляду.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в цій частині у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, надавши оцінку зібраним доказам, вважав доведеним факт порушення рецептурником 3-го розряду ОСОБА_1 правил з охорони праці на своєму робочому місці та пунктів 3.1., 3.5., 3.6. Інструкції з охорони праці рецептурника 3 розряду при роботі на устаткуванні для розмолу зворотних відходів крекерного відділення бісквітного цеху № КЦ-006, що стало підставою для видачі оскаржуваного наказу про відсторонення.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень відповідачем вимог закону під час видачі наказу від 01 грудня 2021 року № 281 «Про відсторонення від виконання робіт», тому вимоги про стягнення середнього заробітку та стягнення моральної шкоди, які є похідними, задоволенню не підлягали.

Задовольняючи частково вимоги позивача про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд першої інстанції стягнув із ПрАТ «ККФ «Рошен» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 100 грн. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині, то вказав, що сплачений відповідачем судовий збір в цій частині підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Циктич О. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову в частині визнання незаконним та скасування наказу ПрАТ «ККФ «Рошен» від 01 грудня 2021 року № 281 «Про відсторонення від виконання робіт», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної (немайнової) шкоди та стягнення судового збору у розмірі 100 грн і залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

27 липня 2023 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Циктич О. О. залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

31 серпня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Голосіївського районного суду міста Києва, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19), від 01 березня 2023 року у справі № 130/3526/21 (провадження № 61-6081св22).

Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, неправильно застосував положення статті 4 КАС України, яка визначає поняття нормативно-правового акта, положення статті 15 Закону України «Про охорону праці», яка пов`язує відсторонення працівника з недотриманням вимог саме нормативно-правових актів з охорони праці. При цьому заявник вважає, що апеляційний суд прийняв до уваги недостовірні та недопустимі докази, які містять лише неконкретизовану інформацію про порушення працівником вимог інструкцій, тому помилково дійшов висновку про наявність у роботодавця законних підстав для відсторонення ОСОБА_1 та про законність наказу від 01 грудня 2021 року № 281.

Відсутність у наказі суттєвої інформації щодо конкретних підстав та причин відсторонення від виконання робіт порушує права працівника та позбавляє його права на захист від незаконних, свавільних дій роботодавця.

Заявник вказує, що суд установив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Службові записки містять явні ознаки підробки, а саме: остання з них адресована генеральному директору ОСОБА_3 , що був призначений на посаду вже після відсторонення ОСОБА_1 . На думку заявника, це дає підстави достеменно стверджувати, що всі службові записки були складені вже після прийняття наказу № 281 про відсторонення ОСОБА_1 , тобто не могли слугувати підставою для його прийняття, а отже є недопустимими доказами, а саме такими, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Крім того, жоден з інших доказів, а саме: наказ № 281 про відсторонення ОСОБА_1 , роздруківки скріншотів переписки у мобільному застосунку «Vіbег», акт від 03 грудня 2021 року, службові записки від 16 грудня 2021 року, 27 січня 2022 року, 08 лютого 2022 року та 22 лютого 2022 року, на яких ґрунтується рішення апеляційного суду, не містить інформації про факт невиконання ОСОБА_1 вимог нормативно-правових актів з охорони праці, тому такі докази є недопустимими.

Переписка у месенджері «Vіbеr» є недостатнім доказом, оскільки на підставі неї не можна дійти висновку про фактичні обставини справи, а саме наявність підстав для відсторонення, а також є недопустимим доказом, оскільки не містить інформації про те, що ОСОБА_1 не виконував вимоги законодавства з охорони праці.

Апеляційним судом також неправильно вирішено питання розподілу судових витрат та постановлено стягнути з позивача на користь відповідача 100 грн судового збору за позовну вимогу про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2023 року ПрАТ «ККФ «Рошен» подало до Верховного Суду відзив, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 року - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Вказувало, що звертаючись до суду з позовом, позивач проігнорував положення статті 233 КЗпП України. Позивач 01 грудня 2021 року дізнався про обставини, які він оцінює як такі, що порушують його права, та у відповідності до частини першої статті 233 КЗпП України мав право звернутись до суду з цим позовом до 01 березня 2022 року, однак звернувся 08 серпня 2022 року.

ПрАТ «ККФ «Рошен» вказує, що встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються. Якщо строк звернення до суду, встановлений статтею 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку. Позивач в своїй позовній заяві не порушував питання про поновлення строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України, не наводив поважних причин його пропуску, а наявне у справі листування сторін свідчить про те, що він не мав жодних перешкод для звернення до суду у вказаний строк (не перебував на військовій службі, не хворів, не перебував під окупацією тощо).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 працює в ПрАТ «ККФ «Рошен» на посаді рецептурника бісквітного цеху з 08 грудня 2006 року.

08 жовтня 2017 року ОСОБА_1 ознайомлено із функціональними обов`язками рецептурника 3 розряду крекерного відділення бісквітного цеху.

Наказом генерального директора ПрАТ «ККФ «Рошен» від 29 листопада 2019 року № 277 затверджено Інструкцію з охорони праці № КЦ-005 рецептурника 3 розряду крекерного відділення бісквітного цеху (далі - Інструкція № КЦ-005) та Інструкцію з охорони праці № КЦ-006 рецептурника 3 розряду при роботі на устаткуванні для розмолу зворотніх відходів крекерного відділення бісквітного цеху (далі - Інструкція № КЦ-006). Встановлено, що з указаними Інструкціями ОСОБА_1 ознайомлено 13 липня 2021 року, 06 жовтня 2021 року, 08 жовтня 2021 року.

Пунктом 1.6 Інструкції № КЦ-005 та пунктом 1.6 Інструкції № КЦ-006 визначено, що позачерговий інструктаж проводиться, зокрема, при порушенні працівниками вимог безпеки праці.

Наказом генерального директора ПрАТ «ККФ «Рошен» від 01 грудня 2021 року № 280 ОСОБА_1 направлено на позачерговий медичний огляд для підтвердження належного стану здоров`я працівника, що дозволяє йому виконувати свої трудові обов`язки, а також доручено начальнику дільниці ОСОБА_2 відсторонити від роботи ОСОБА_1 до моменту отримання висновків медичної комісії та довідки про придатність/непридатність його до роботи на посаді.

Відповідно до копії медичної довідки про проходження медичного огляду працівника від 15 грудня 2021 року № 1462 встановлено, що ОСОБА_1 придатний для роботи за професією рецептурника.

25 листопада 2021 року від начальника дільниці ОСОБА_2 на ім`я начальника відділу охорони праці надійшла службова записка, в якій зазначалось, що рецептурник 3-го розряду ОСОБА_1 не дотримується правил з охорони праці на своєму робочому місці та вчиняє дії, які можуть травмувати як самого ОСОБА_1 , так і зашкодити іншим співробітникам, які працюють на зміні з останнім, а також завдати шкоди обладнанню підприємства, а саме: залишає без догляду робоче місце та ввімкнене обладнання, устаткування для розмолу зворотних відходів; зачистку устаткування виконує при включеному живленні електродвигунів, чим порушує пункти 3.1., 3.5., 3.6. Інструкції № КЦ-006. Враховуючи зазначене, викладено прохання розглянути питання про направлення ОСОБА_1 на навчання та перевірку знань з питань охорони праці.

29 листопада 2021 року від начальника дільниці ОСОБА_2 на ім`я начальника відділу охорони праці повторно надійшла службова записка, в якій зазначалось, що рецептурник 3-го розряду ОСОБА_1 продовжує систематично порушувати правила з охорони праці на своєму робочому місці та вчиняти дії, які можуть травмувати як самого ОСОБА_1 , так і зашкодити іншим співробітникам, які працюють на зміні з останнім, а саме: залишає без догляду робоче місце та ввімкнене обладнання, устаткування для розмолу зворотних відходів; зачистку устаткування виконує при включеному живленні електродвигунів, чим порушує пункти 3.1., 3.5., 3.6. Інструкції № КЦ-006. Враховуючи зазначене, повторно викладено прохання розглянути питання про направлення ОСОБА_1 на навчання та перевірку знань з питань охорони праці.

29 листопада 2021 року начальник відділу охорони праці звернувся до Генерального директора ПрАТ «ККФ «Рошен» із службовою запискою, якою повідомляв про вказані факти та просив відсторонити ОСОБА_1 від роботи на час проходження навчання і перевірки знань з питань охорони праці.

Наказом генерального директора ПрАТ «ККФ «Рошен» від 01 грудня 2021 року № 281, на підставі статей 15, 18 Закону України «Про охорону праці», відсторонено від виконання робіт ОСОБА_1 , який не виконує вимог нормативно-правових актів з охорони праці та інструкції з охорони праці № КЦ-005, № КЦ-006, а також доручено начальнику дільниці Геращенку І. М. організувати у місячний строк проходження ОСОБА_1 повторного навчання і перевірки знань з питань охорони праці, а начальнику відділу охорони праці ОСОБА_4 доручено за результатами навчання та перевірки знань організувати допуск до виконання робіт зазначеного працівника.

Відповідно до акта, складеного 03 грудня 2021 року начальником відділу охорони праці Казімком В. О., директором з управління персоналом ОСОБА_5 , начальником дільниці ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відмовився від проходження навчання та покинув територію підприємства.

Зі змісту роздруківок скріншотів переписки у месенджері «Viber» між абонентом з номером телефону « НОМЕР_1 » та абонентом за номером телефону « НОМЕР_2 », які містяться у мобільному телефоні начальника дільниці ОСОБА_2 за 15 грудня 2021 року, 25 січня 2022 року, 31 січня 2022 року, 07 лютого 2022 року, 08 лютого 2022 року, 21 лютого 2022 року встановлено, що роботодавець неодноразово повідомляв ОСОБА_1 про необхідність проходження навчання щодо перевірки знань з охорони праці, ОСОБА_1 не заперечував такої необхідності та не вказував про відсутність порушень вимог охорони праці у своїх діях.

Достовірність наявної у справі переписки позивача з начальником дільниці ОСОБА_2 у месенджері «Viber» визнав представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Зі службової записки начальника дільниці ОСОБА_2 , поданої на ім`я начальника відділу охорони праці ОСОБА_4 від 16 грудня 2021 року, ОСОБА_1 , не зважаючи на отриману 03 грудня 2021 року пропозицію пройти навчання з охорони праці, станом на 16 грудня 2021 року таке навчання не пройшов у зв`язку з неявкою. При цьому в службовій записці зазначалось, що 15 грудня 2021 року близько 16:00 години ОСОБА_1 з`явився до медичного пункту підприємства та надав медичну довідку про результати свого медичного огляду, на повторну пропозицію пройти навчання з охорони праці у зручний для нього час відмовився без будь-яких пояснень та покинув територію підприємства.

Зі службових записок начальника дільниці ОСОБА_2 , поданих на ім`я начальника відділу охорони праці ОСОБА_4 від 27 січня 2022 року, від 08 лютого 2022 року та від 22 лютого 2022 року встановлено, що ОСОБА_1 у вказані дати не з`явився та не пройшов навчання з охорони праці.

Із протоколу № 91/22 засідання Комісії з перевірки знань з питань охорони праці від 26 січня 2022 року (пункт 38) встановлено, що ОСОБА_1 не з`явився на проходження організованого роботодавцем навчання та перевірки знань.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недостовірних доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Циктич О. О. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

За положеннями статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про охорону праці» працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Посадові особи, діяльність яких пов`язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок. Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається типовим положенням, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці. У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань. Вивчення основ охорони праці, а також підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуванням особливостей виробництва відповідних об`єктів економіки забезпечуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти та науки в усіх навчальних закладах за програмами, погодженими із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону праці» спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право, зокрема, вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

Згідно зі статтею 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння, відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони, в інших випадках, передбачених законодавством.

Порядок навчання та перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб та інших працівників у процесі трудової діяльності, а також учнів, курсантів, слухачів та студентів навчальних закладів під час трудового і професійного навчання встановлює Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Перелік робіт підвищеної небезпеки з підвищеною небезпекою, затверджене наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15 (далі - Типове положення).

Згідно з пунктом 1.3 Типового положення, вимоги цього положення є обов`язковими для виконання усіма центральними, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, бюджетними установами та суб`єктами господарювання (далі - підприємства) незалежно від форми власності та видів діяльності.

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці (далі - інструктажі) поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий (пункт 6.2. Типового положення).

Відповідно до підпункту 6.6. Типового положення позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці: при введенні в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці, а також при внесенні змін та доповнень до них; при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці; при порушеннях працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що призвели до травм, аварій, пожеж тощо; при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів - для робіт підвищеної небезпеки, а для решти робіт - понад 60 днів.

Пунктом 1.6 Інструкції № КЦ-005 та пунктом 1.6 Інструкції № КЦ-006, затверджених Наказом генерального директора ПрАТ «ККФ «Рошен» від 29 листопада 2019 року № 277, визначено, що позачерговий інструктаж проводиться: при зміні технологічного процесу, зміні або модернізації обладнання, устаткування, сировини тощо; при перерві в роботі більше одного місяця; при порушенні працівниками вимог безпеки праці.

Згідно з підпунктами 3.1, 3.5, 3.6 Інструкції № КЦ-006 під час роботи необхідно: постійно знаходиться на робочому місці та здійснювати контроль за роботою автоматики, не залишати без догляду увімкнене обладнання; внутрішній огляд, зачистку устаткування виконувати тільки при знеструмленні електродвигуна; не залишати працююче устаткування без догляду навіть на короткий час.

Аналіз змісту зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що охорона праці як галузь трудового права має на меті збереження здоров`я та життя працівників та створення безпечних умов для їх роботи.

Відповідно до частини першої-третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Судами попередніх інстанцій установлено, що видачі оскаржуваного наказу № 281 про відсторонення від роботи ОСОБА_1 передували доповідні записки начальника дільниці від 25 листопада 2021 року та від 29 листопада 2021 року, доповідна записка начальника відділу охорони праці від 29 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи у зв`язку з невиконанням нормативно-правових актів з охорони праці.

Згідно з частиною шостою статті 15 Закону України «Про охорону праці» спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право, зокрема, вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

Отже, надавши оцінку наданим сторонами доказам (переписці у месенджері, копіям доповідних записок), урахувавши конкретні обставини справи, встановивши, що рецептурник 3-го розряду ОСОБА_1 систематично порушує на своєму робочому місці пункти 3.1, 3.5, 3.6 Інструкції № КЦ-006, що є підставою для проведення позачергового інструктажу у відповідності до пункту 1.6 Інструкції № КЦ-006, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржуваний наказ видано з підстав, визначених у статті 46 КЗпП України, на підставі частини шостої статті 15 Закону України «Про охорону праці», та з урахуванням вимог статті 18 Закону України «Про охорону праці».

При цьому правильними є висновки суду апеляційної інстанції, що ні позивач, ні його представник не заявили будь-яких клопотань про допит свідків, які, як стверджує представник позивача, могили б спростувати факти допущення позивачем вимог посадової інструкції з охорони праці рецептурника 3 розряду, що є їх процесуальним обов`язком у відповідності до статей 12 81 ЦПК України.

Отже, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції у частині визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від виконання робіт від 01 грудня 2021 року № 281, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної (немайнової) шкоди та ухвалення судового рішення по суті спору про відмову у задоволенні позову у цій частині.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в судовому рішенні суду апеляційної інстанції (в оскарженій частині), питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що положення статті 15 Закону України «Про охорону праці» пов`язує відсторонення працівника з недотриманням вимог саме нормативно-правових актів з охорони праці, натомість суд апеляційної інстанції взяв до уваги докази, які містять лише інформацію про порушення працівником вимог інструкцій, яка у розумінні статті 4 КАС України, не є нормативно-правовим актом, колегія суддів зазначає таке.

Так, нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ певної форми виразу, прийнятий уповноваженим на це суб`єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин визначеної сфери, що містить норми права, має неперсоніфікований характер, розрахований на неодноразову реалізацію невизначеним колом суб`єктів і забезпечується державою.

За юридичною силою вони поділяються на: закони - акти вищої юридичної сили; підзаконні акти - акти, засновані на законах та їм не суперечать.

Підзаконні нормативні акти можна класифікувати, зокрема, за сферою дії акта:

- загальні, обов`язкові для виконання на всій території держави (нормативні акти Президента України або Кабінету Міністрів України); відомчі, норми яких поширюються на організації та осіб, які перебувають у системі службового підпорядкування відповідного міністерства, відомства (нормативні акти міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, що мають внутрішнє значення); місцеві, дія яких обмежується територією відповідної адміністративно-територіальної одиниці (нормативні акти голів місцевих державних адміністрацій);

- локальні ті, які діють тільки в межах конкретного підприємства, установи, організації (нормативні акти керівників підприємств, установ, організацій).

Аналізуючи нормативно правові акти з охорони праці, застосовані роботодавцем, колегія суддів приходить до висновку, що Типове положення - це підзаконний нормативно-правовий акт загальної дії, тобто обов`язковий для виконання на всій території держави, натомість Інструкція № КЦ-005 та Інструкція № КЦ-006 - підзаконні нормативно-правові акти локальної дії, які діють на підприємстві ПрАТ «ККФ «Рошен».

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що порушення ОСОБА_1 локального підзаконного нормативно-правового акта - Інструкції № КЦ-006, є підставою для застосування положення статті 15 Закону України «Про охорону праці».

Отже, доводи касаційної скарги в цій частині на увагу не заслуговують, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права.

Неспроможними є доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу про те, що позивач, звертаючись до суду з позовом, порушив частину другу статті 233 КЗпП України, на що суди не звернули уваги.

Відповідно до статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Згідно з пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» постановлено установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Встановлено, що позивач був відсторонений від роботи наказом від 01 грудня 2021 року, з яким його ознайомлено 03 грудня 2021 року.

08 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 не пропустив строк звернення до суду з позовом, оскільки строки, визначені статтею 233 КЗпП України, були продовжені відповідно до положень глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), тобто до 31 грудня 2022 року.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 521/574/22 (провадження № 61-9422св22).

Посилання представника заявника - адвоката Циктич О. О. як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19), від 01 березня 2023 року у справі № 130/3526/21 (провадження № 61-6081св22), не заслуговують на увагу, оскільки висновки суду у вказаних постановах не суперечать висновкам, викладеним у цій постанові щодо застосування положень статті 46 КЗпП України, статей 15, 18 Закону України «Про охорону праці».

Доводи касаційної скарги щодо невірного розподілу судових витрат не заслуговують на увагу, оскільки суд апеляційної інстанції мотивував застосування частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Циктич Олени Олександрівни залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник