Постанова

Іменем України

10 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 752/9866/16-ц

провадження № 61-37004св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка НАН України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - директор Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України Заіменко Наталія Василівна,

розглянув у порядку попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ширант Аллою Анатоліївною на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 січня 2018 року у складі судді Шевченко Т. М. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що вона працювала на посаді провідного інженера відділу ландшафтного будівництва в Національному ботанічному саду ім. М. М. Гришка НАН України з 01 лютого 2007 року.

Наказом від 27 травня 2016 року № 27-к звільнена з посади з 01 червня 2016 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Вважала звільнення незаконним, оскільки вона мала переважне право на залишенні на роботі, адже мала високий рівень наукової кваліфікації, є кандидатом хімічних наук з 22 жовтня 1975 року та працівником з тривалішим стажем роботи, єдина в сім`ї, що отримувала заробіток, має непрацюючого сина з інвалідністю.

Просила суд поновити її на роботі на посаді провідного інженера відділу ландшафтного будівництва в Національному ботанічному саду ім. М. М. Гришка НАН України та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 червня 2016 року до дня поновлення на роботі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 січня 2018 року в позові відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 3 розділу першого Статуту Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України вказана установа є державною, бюджетною, неприбутковою, науково-дослідною установою Національної академії наук України, яка згідно з пунктом 18.1 розділу 2 Статуту самостійно розробляє структуру і штатний розпис у межах наявних коштів і затверджує його в установленому порядку, в тому числі приймає рішення з питань щодо скорочення штату та введення нових посад.

У відповідача відбулися зміни в організації виробництва і праці, у зв`язку з чим на підставі змін, які передбачено в штатному розписі, визначено конкретні посади та працівники, які підлягали скороченню з подальшим їх звільненням.

Суд вважав безпідставними твердження позивача, що її звільнено незаконно, оскільки вона мала переважне право на залишення на роботі як працівник із вищою кваліфікацією.

На підставі змін, які передбачено у штатному розписі, визначено конкретні посади та працівники, які підлягали звільненню. Роботодавцем враховано вимоги частини першої статті 42, статей 184 та 197 КЗпП України. У відділі ландшафтного будівництва Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України три провідних інженера пройшли атестацію як наукові співробітники, а ОСОБА_1 атестацію не проходила, оскільки не займалася науковою роботою, у зв`язку з чим прийнято рішення про скорочення посади, яку вона обіймала. Позивач не була ні членом профспілки Національної академії наук України, ні членом профспілки Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що у відповідача відбулися зміни в організації виробництва і праці, у зв`язку з чим визначено посади та працівники, що підлягали скороченню з подальшим їх звільненням. Новий штатний розпис Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України від 31 березня 2016 року передбачав дев`ять посад провідного інженера відділу ландшафтного будівництва, тобто скороченню підлягало дві посади провідного інженера.

Зважаючи на характеристику ОСОБА_1 як співробітника відділу ландшафтного будівництва та інші досліджені судом докази, зокрема пояснення свідків, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави вважати, що позивач мала рівні умови продуктивності праці і кваліфікації у порівнянні з іншими провідними інженерами, що пройшли атестацію та мали вищу кваліфікацію і продуктивність праці.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що частина друга статті 42 КЗпП України застосуванню не підлягає, оскільки інші працівники, які обіймали посади провідних інженерів, мали вищу кваліфікацію і продуктивність праці ніж позивач.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2018 року ОСОБА_1 в особі адвоката Ширант А. А. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 травня 2016 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року. Просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити.

Доводи особи викладені у касаційній скарзі

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин пункт 1 частини першої статті 40, статтю 197 КЗпП України, натомість не застосував статті 2 та 235 КЗпП України, не надав оцінку ключовим доводам сторони позивача та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Суд першої інстанції, не зважаючи на заперечення сторони позивача та порушуючи положення статті 83 ЦПК України 2004 року, прийняв від відповідача під час судових дебатів нові докази, а саме дані щодо атестації працівників, посади яких не були скорочені, не надавши стороні позивача можливість надати свої пояснення та заперечення щодо поданих доказів.

На основі недопустимих доказів, поданих відповідачем, суди необґрунтовано взяли за основу мотивування рішень інформацію, що позивач працювала в екскурсійному відділі та оцінку кваліфікації інших працівників ландшафтного відділу.

Суди встановивши, що позивач мала науковий ступінь, що свідчить про перевагу в її кваліфікації, не застосували положення щодо пріоритету залишення її на роботі згідно зі статтею 42 КЗпП України.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому представником Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України у серпні 2018 року, останній просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позивач не подавала будь-якої заяви про визнання неналежними і недопустимими доказів, поданих відповідачем.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив у своїй постанові, що під час розгляду справи суд першої інстанції не допустив порушення норм процесуального права, що призвели безумовного скасування рішення суду.

Суди дійшли обґрунтованих висновків, що при звільненні позивача відповідач дотримався всіх вимог КЗпП України.

Інформація, наведена в касаційній скарзі щодо наукової діяльності ОСОБА_1 , не відповідає дійсності, оскільки в межах своєї посадової інструкції та виконуваної роботи позивач здійснювала забезпечення проведення екскурсійної діяльності на території Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України. Позивач не виконувала будь-яких наукових досліджень з наукової тематики відділу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

27 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ширант А. А. на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 24 квітня року.

У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-ІХ (далі - Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзив на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги з таких підств.

Обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що наказом Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України від 05лютого 2007 року № 8-к ОСОБА_1 зарахована на посаду провідного інженера - патентознавця групи ботанічної інформації з 01лютого 2007 року.

Наказом Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України від 04 квітня 2011 року № 28-к ОСОБА_1 переведена з 01травня 2011 року на посаду провідного інженера відділу ландшафтного будівництва.

Постановою Прездії Націнальної академії наук України від 20 січня 2016 року № 11 «Про фінансування НАН України у 2016 році» доручено керівникам установ НАН України здійснити заходи щодо оптимізації структури установ, зокрема щодо об`єднання або ліквідації структурних підрозділів, що неодмінно призведе до скорочення штату працівників та їх подальшого вивільнення.

На виконання зазначеної постанови Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка НАН України здійснив дії щодо оптимізації структури Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України, видавши наказ від 02 лютого 2016 року № 7-0 про необхідність внесення змін у структуру і штатний розпис установи (організації, підприємства), яким було створено комісію щодо проведення заходів оптимізації.

На підставі змін, які передбачено в штатному розписі, визначено посади та працівників, які підлягають звільненню. За результатами аналізу прийняторішення на підставі пропозицій структурних відділів Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України, які приймались на загальних зборах відділів.

Відповідно до протоколу відділу ландшафтного будівництва Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України від 21лютого 2016 року № 5 вирішено закрити науково-прикладні напрямки «Еколого-просвітницької та екскурсійної роботи», у зв`язку з чим скорочувалися дві посади провідних інженерів в групі інформаційного забезпечення та в екскурсійній групі.

На зборах відділу ландшафтного будівництва Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України прийнято рішення про скорочення відповіднихх посад, зокрема посади ОСОБА_1 .

За результатами роботи комісії щодо оптимізації видано наказ Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України від 31 березня 2016 року № 11-0 про затвердження нової структури та зобов`язано повідомити співробітників про наступне вивільнення. Новий штатний розпис від 31 березня 2016 року передбачав 9 посад провідного інженера відділу ландшафтного будівництва, тобто скороченню підлягало дві посади провідного інженера.

Ця обставина визнана представником позивача при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Суди встановили, що ОСОБА_1 не була членом профспілки Національної академії наук України і членом профспілки Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України.

На виконання наказу від 31 березня 2016 року № 11-0 ОСОБА_1 01 квітня 2016 року попереджена про наступне вивільнення з посади провідного інженера відділу ландшафтного будівництва Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України.

У зв`язку з відмовою отримати письмові повідомлення позивачу зачитано зміст такого повідомлення, про що свідчить акт від 01 квітня 2016 року.

Наказом від 27 травня 2016 року № 27-к ОСОБА_1 звільнена з роботи з 01 червня 2016 року з посади провідного інженера відділу ландшафтного будівництва Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

01 червня 2016 року ОСОБА_1 направлено повідомлення про її звільнення та зазначено про необхідність з`явитися в бухгалтерію Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України для отримання трудової книжки і розрахунку.

30 червня 2016 року ОСОБА_1 отримала 4 539,61 грнзаробітної плати, депонованої відповідачем.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно зі статтею 235 КЗпП України підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. Тому поновлено на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з порушенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом чи договором або за відсутності підстав для звільнення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Верховний Суд зазначає, що розірвання власником або уповноваженим ним органом трудового договору з працівником відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачає дотримання певних гарантій для працівника.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно з пунктами 2, 3 частини другої статті 42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

Відповідно до статті 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Обгрутовуючипозов підставами незаконного звільнення позивач зазначила той факт, що вона мала переважне право на залишенні на роботі, оскільки має високий рівень наукової кваліфікації, є кандидатом хімічних наук з 22 жовтня 1975 року, працівником з тривалішим стажем роботи, єдина в сім`ї, що отримує заробіток, має непрацюючого сина з інвалідністю.

При вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці, враховуючи вимоги статті 184 КЗпП України, яка містить заборону щодо звільнення з ініціативи роботодавця, вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста ст. 179 КЗпП), одиноких матерів з дитиною віком до 14 років або дитиною-інвалідом.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що для перевірки більш високою чи більш низької кваліфікації працівника повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.

При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, визначені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що при вирішенні питання про звільнення працівників, відповідач створив комісію, яка провела аналіз продуктивності праці одинадцяти співробітників з урахуванням результатів наукової роботи та кваліфікації на підставі атестаційних справ, та характеристик безпосередніх керівників, під час якого враховувалась участь співробітників в наукових проєктах та участь у відомчих та госпдоговірних тематиках.

Згідно з характеристикою провідного інженера відділу ландшафтного будівництва ОСОБА_1 вона навчалась у Київському політехнічному інституті, працювала в Національному ботанічному саду ім. М. М. Гришка НАН України з 01 лютого 2007 року на посаді провідного інженера-патентознавця у відділі Служба ботанічної інформації (з 04 липня 2007 року - група наукової інформації, а з 03 березня 2008 року - сектор інтелектуальної власності) до 03 травня 2011 року, з 04 травня 2011 року до 27 травня 2016 року - у відділі ландшафтного будівництва на посаді провідного інженера. Займаючи посаду інженера-патентознавця, ОСОБА_1 спочатку проявила себе як старанний працівник здатний виконувати поставлені задачі, однак згодом почала безвідповідально ставитись до виконуваної роботи. Участь у відділі ландшафтного будівництва ОСОБА_1 мала переважно практичний характер: забезпечення екскурсійної роботи Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України, виконання функцій диспетчера. За роки роботи у відділі ландшафтного будівництва наукову діяльність не вела, участі в темах відділу не брала, а також жодного разу не відвідувала засідання Вченої Ради.

Згідно з пунктом 3.7 Положення про відділ ландшафтного будівництва Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України, затвердженого директором ОСОБА_3 . 09 грудня 2015 року, до складу відділу входять посади, які не займаються науковою діяльністю, оскільки діяльність сектору направлена на екскурсійно-просвітницькі заходи.

Головними завданнями відділу ландшафтного будівництва є організація, здійснення та супроводження фундаментальних і прикладних досліджень, одержання та використання наукових знань, а також забезпечення якісної підготовки фахівців у відповідній галузі біологічної науки (пункт 2.1. Положення про відділ ландшафтного будівництва Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України).

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд першої інстанції допитав свідків ОСОБА_4 - заступника директора з наукової роботи та ОСОБА_5 - завідуючого відділом ландшафтного будівництва.

Згідно із показаннями свідка ОСОБА_4 при вирішенні питання про звільнення працівників враховувались пропозиції відділів, особа кожного обговорювалася із керівниками відділів, враховувалось, яка особи менше були задіяні в проєктах.

Згідно з поясненнями свідка ОСОБА_5 , який був керівником позивача, ОСОБА_1 виконувала диспетчерські функції щодо організації екскурсій, інтерес до наукових тем не виявляла.

Встановивши обставини справи, оцінивши докази у справі, суди дійшли висновку, що ОСОБА_1 не мала рівні умови продуктивності праці і кваліфікації у порівнянні з іншими провідними інженерам, які пройшли відповідну атестацію та мали вищу кваліфікацію і продуктивність праці, оскільки мають спеціальну освіту відповідно до завдань відділу ландшафтного будівництва, брали участь у виконанні науково-дослідних робіт та у відомчих та госпдоговірних тематиках, мали публікації, були кураторами чи їх помічниками щодо утримання ділянок, брали участь у конференціях.

Суд апеляційної інстанції оцінив надані позивачем до суду апеляційної інстанції три публікації (одна з яких датована січнем-лютим 2017 року) її статей у співавторстві з іншими особами та дійшов висновку, що вони не свідчать, що ОСОБА_1 мала рівні умови продуктивності праці і кваліфікації у порівнянні з іншими провідними інженерами, оскільки науково-дослідницькою роботою остання не займалась, участі у відомчих та госпдоговірних тематиках та конференціях не брала, науковий ступінь позивач отримала у галузі хімічних наук, водночас усі інші співробітники мають спеціальну освіту. Наданий позивачем Опис винаходу до авторського свідоцтва суд також не взяв до уваги при з`ясуванні питання рівності умов продуктивності праці і кваліфікації ОСОБА_1 в порівнянні з іншими провідними інженерами, оскільки він опублікований 12 березня 1976 року. Доказів того, що вказаний винахід використовувався позивачем та/або співробітниками відділу ландшафтного будівництва при здійсненні науково-дослідницької роботи, та/або мав практичне значення для роботи вказаного відділу ОСОБА_1 не надала.

Доводи касаційної скарги про переважне право позивача на залишення на роботі відповідно до частини другої статті 42 КЗпП України, оскільки є особою, в сім`ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком, не спростовують висновки судів з огляду на встановлені обставини справи та оцінку доказів.

Позивач стверджувала, що вона єдина отримувала заробіток, маючи не працюючого сина з інвалідністю. Оскільки суди встановили, що позивача звільнено з додержанням процедури звільнення, підстави для її поновлення немає.

Суди повно і всебічно з`ясували права та обов`язки сторін, обставини справи, перевірили доводи та заперечення сторін.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги, які зводяться до незгоди з судовими рішеннями у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ширант Аллою Анатоліївною залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко