ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 752/9907/16-а
адміністративне провадження № К/9901/16067/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В.М.,
суддів Желєзного І.В., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Федотова І.В. (головуючий), суддів: Ісаєнко Ю.А., Оксененка О.М. у справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі ГУ ПФУ в м. Києві) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У червні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:
1.1 - визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови у перерахунку та виплаті йому пенсії без обмежень починаючи з 1 жовтня 2011 року із розрахунку 100% грошового забезпечення з усіма видами підвищення та надбавок до пенсії;
1.2 - зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві, перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 1 жовтня 2011 року пенсію без обмежень із розрахунку 100% грошового забезпечення, згідно довідки Київського міського військового комісаріату від 25 червня 2013 року №123320 (вихідний КМВК №3366 від 25 червня 2013 року) з усіма видами підвищення та надбавок до пенсії, у тому числі додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії - 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з її фактичного розміру та проведених виплат, а також підвищення пенсій, установлених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року №355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі постанова КМУ №355) збільшивши основний розмір пенсії з 1 липня 2012 року на 11% пенсій, обчислених відповідно до статей 13, 21, 36 цього Закону, з 1 вересня 2012 року до 23 відсотків та з 1 січня 2013 року до 35%;
1.3 - зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати з 1 жовтня 2011 року частини грошових доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії.
2. Голосіївський районний суд м. Києва постановою від 6 грудня 2016 року позов задовольнив.
Визнав протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови у перерахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії без обмежень починаючи з 1 жовтня 2011 року із розрахунку 100% грошового забезпечення з усіма видами підвищення та надбавок до пенсії;
Зобов`язав ГУ ПФУ в м. Києві, перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 1 жовтня 2011 року пенсію без обмежень із розрахунку 100% грошового забезпечення, згідно довідки Київського міського військового комісаріату від 25 червня 2013 року №123320, (вихідний КМВК №3366 від 25 червня 2013 року) з усіма видами підвищення та надбавок до пенсії, у тому числі додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії- 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з її фактичного розміру та проведених виплат, а також підвищення пенсій, установлених постановою КМУ №355 збільшивши основний розмір пенсії з 1 липня 2012 року на 11 відсотків пенсій, обчислених відповідно до статей 13,21, і 36 Закону, з 1 вересня 2012 року до 23 відсотків та з 1 січня 2013 року до 35 відсотків;
Зобов`язав ГУ ПФУ в м. Києві, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати з 1 жовтня 2011 року частини грошових доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії.
2.1 Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач протиправно не провів перерахунок пенсії позивачу з 1 жовтня 2011 року із розрахунку 100% грошового забезпечення з усіма видами підвищення та надбавок до пенсії.
3. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 28 лютого 2017 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову, якою позов в частині позовних вимог за період з 1 жовтня 2011 року по 29 грудня 2015 року включно - залишив без розгляду. У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовив.
3.1 Приймаючи постанову суд апеляційної інстанції виходив із того, що предметом оскарження в цій справі є, зокрема дії та бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві, які мали місце у період починаючи з жовтня 2011 року. Звернувшись до суду з позовом лише 30 червня 2016 року, позивач порушив шестимісячний строк, визначений частиною другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), тому позов у частині позовних вимог за період з 1 жовтня 2011 року по 29 грудня 2015 року залишив без розгляду.
У іншій частині позовних вимог апеляційний суд відмовив уважаючи, що відповідач діяв у відповідності до вимог, передбачених чинним законодавством.
4. Судами попередніх інстанцій встановлено що:
4.1 ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у м. Києві, отримує пенсію військовослужбовця на підставі Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-XII).
4.2 З 1 жовтня 2011 року пенсія ОСОБА_1 стала складатися із наступних показників грошового забезпечення: посадовий оклад - 2076 грн; оклад за військове звання - 135 грн; процентна надбавка за вислугу років (40%) - 884,40 грн; надбавка за особливо важливі завдання (100%)- 3095,40 грн; надбавка за роботу з таємними виробами, носіями, документами (20% від посадового окладу) - 415,20 грн; надбавка за почесне звання «Заслужений» (20%- посадового окладу) -415,20 грн, премія (33,3% від грошового забезпечення) - 2338,06 грн. Всього - 9359,26 грн. Основний розмір пенсії 100% грошового забезпечення - 9359,06 грн. Підвищення або надбавки до основного розміру пенсії: інвалід війни 3 групи (30% від мінімального прожиткового рівня для осіб, які втратили працездатність) - 229,20 грн; 1 категорія ЧАЕС (інвалід війни 3-ї групи) за рішенням суду 50% від мінімальної пенсії за віком - 382,0 грн; інваліди війни 3-ї групи при виконанні обов`язків військової служби - 50 грн; надбавка за особливі заслуги перед Батьківщиною (25%) - 191,0 грн. Підсумок пенсії з надбавками -10211 грн 46 коп.
4.3 Головним обмеженням, яке відповідач за період з жовтня 2011 року по травень 2016 року застосував при виплаті пенсії ОСОБА_1 є те, що йому виплачували пенсію з обмеженням максимального розміру із розрахунку на 29 вересня 2011 року - 10211 грн 46 коп. Це підтверджується розрахунками пенсії, а саме: з 1 січня по 31 грудня 2012 року - підсумок пенсії з надбавками 12500,94 грн, виплачували 10211,46грн; з 1 січня по 31 грудня 2013 року - підсумок пенсії з надбавками 13097,00 грн, виплачували 10211,46 грн; з 1 лютого по 31 грудня 2014 року - підсумок пенсії з надбавками 13143,75 грн, виплачували 10211,46 грн; з 1 січня по 31 серпня 2015 року - підсумок пенсії з надбавками 13143,75 грн, виплачували 10211,46 грн; з 1 вересня по 31 грудня 2015 року - підсумок пенсії з надбавками 13143,75 грн, виплачували 10740,00 грн; з 1 січня по 31 травня 2016 року - підсумок пенсії з надбавками 13143,75 грн, виплачували 10740,00 грн.
4.4 Постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2012 року №355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 1 липня 2012 року установлені підвищення до пенсій, призначених до зазначеної дати відповідно до Закону №2262-XII у розмірі 11 відсотків пенсій, обчислених відповідно до статей 13,21, і 36 Закону, збільшивши його з 1 вересня 2012 року до 23 відсотків та з 1 січня 2013 року до 35 відсотків. Відповідачем ГУ ПФУ в м. Києві підвищення йому розміру пенсії згідно з данною постановою не здійснено. Не проведено нарахування, перерахунок та виплату пенсії.
4.5 ГУ ПФУ в м. Києві з 1 жовтня 2011 року не виконує рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 7 травня 2009 року, обмежує пенсію ОСОБА_1 , і до цього часу виплачує пенсію з урахуванням пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №3668-УІ в розмірі пенсійної виплати, яка склалася на 30 вересня 2011 року, тобто 10740 грн.
4.6 Наступним обмеженням, яке застосовував відповідач до пенсії ОСОБА_1 , є те, що 7 грудня 2009 року Голосіївським районним судом м. Києва за позовом ОСОБА_1 прийнято постанову, яка набрала чинності 17 грудня 2011 року згідно Ухвали Апеляційного суду м. Києва, якою зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві виплачувати ОСОБА_1 , учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інваліду 3 групи, щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, з 16 лютого 2009 року у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
4.7 З 1 жовтня 2011 року ОСОБА_1 проведено виплати в розрахунку пенсії без застосування рішення суду- 50 % мінімальної пенсії за віком, а згідно постанови від 6 липня 2011 року №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» - 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а з 1 січня 2012 року додаткова пенсія виплачувалася в розмірах, встановлених постановою КМУ №1210 від 23 листопада 2011 року, для інвалідів-учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-категорії - інвалідам війни III групи 30 % мінімальної пенсії за віком.
4.8 Позивач, уважаючи, що відповідач протиправно не здійснив перерахунок та виплату з 1 жовтня 2011 року пенсії без обмежень із розрахунку 100% грошового забезпечення, згідно довідки Київського міського військового комісаріату від 25 червня 2013 року №123320, з усіма видами підвищення та надбавок до пенсії, у тому числі додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії - 50% мінімальної пенсії за віком, а також підвищення пенсій, установлених постановою КМУ №355, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанцій.
5.1 На обґрунтування касаційної скарги зазначив, що обмеження пенсії є протиправними. Скаржник з посиланням на положення статей 22 58 Конституції України, вказує на те, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
5.2 Скаржник посилається на те, що згідно пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Зазначає, що пенсію йому було призначено у 1998 році на підставі Закону №2262-XII. Відтак, зменшення відповідачем розміру належних позивачу пенсійних виплат з посиланням на зміни пенсійного законодавства, норми якого не поширюються на позивача, є неприпустимим та протиправним.
6. Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
8. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
10. 8 липня 2011 року прийнято Закон України №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі Закон №3668-VI).
11. За правилами статті 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 1 жовтня 2011 року максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
12. Наведені норми кореспондуються з положеннями частини п`ятої статті 43 Закону №2262-XII (у редакції Закону №911-VIII від 24 грудня 2015 року, чинній з 1 січня по 20 грудня 2016 року), за якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
13. Згідно абзацу першого, другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
14. Зазначені положення Закону №3668-VI та статті 43 Закону №2262-XII (на час звернення позивача до суду з позовом) неконституційними не визнавалися.
15. Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що вказану норму не можна тлумачити як підставу для скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом №3668-VI. У даному випадку ця норма не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків.
16. Ці норми не звужують змісту вже набутих прав пенсіонерів, розмір призначеної пенсії яких більший зазначеного максимального розміру. Водночас запроваджують обмеження, у тому числі на період з 1 січня по 20 грудня 2016 року, щодо розміру призначених та перерахованих пенсій, зокрема відповідно до Закону №2262-XII.
17. Такий висновок узгоджується з позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №205/8204/16-а (2а/205/2/17).
18. Колегія суддів уважає, що у зв`язку із тим, що розмір пенсії позивача з жовтня 2011 року перевищував максимальний, відповідач обґрунтовано відмовив йому у виплаті пенсії без обмеження граничного розміру пенсії. У даному випадку така відмова за своєю суттю не є звуженням обсягу вже набутих позивачем прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
19. Що стосується перерахунку пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року №355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою установлено підвищення до призначених пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, то колегія суддів зазначає таке.
20. Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» - усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.
21. Виходячи з аналізу наведеної норми права, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділеного правом встановлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
22. Зі змісту постанови КМУ №355 вбачається, що Кабінет Міністрів України не приймав рішень щодо зміни розмірів хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
23. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для перерахунку пенсії на підставі постанови КМУ №355.
24. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17 березня 2015 року у справі №21-641а14.
25. Відповідно до статті 50 Закону України від 21 лютого 1998 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-XII), з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах: - інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
26. Відповідно до статті 63 Закону №796-XII, фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
27. Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України.
28. Відповідно до частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет України.
29. Пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
30. Прикінцеві та перехідні положення були доповнені зазначеним пунктом згідно із Законом України Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин, який набув чинності з 1 січня 2015 року.
31. Отже, на час виникнення правовідносин, редакція статті 50 Закону №796-XII була зміненою, та передбачала, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
32. Таким чином, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру додаткової пенсії, передбаченої Законом №796-XII.
33. Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року №1210 було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Даною постановою Кабінет Міністрів України постановив Пенсійному фонду України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ.
34. Відповідно до пункту 1 Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону №796-XII.
35. Відповідно до пункту 13 Порядку щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону №796-XII виплачується у таких розмірах: особам, що належать до категорії 1: інвалідам III групи - 284,7 гривні.
36. Положення Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" неконституційними не визнавались, положення постанови Кабінету Міністрів України №1210 є також чинними.
37. Так, Конституційний Суд України рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
38. У Рішенні №3-рп/2012 від 25 січня 2012 року Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
39. Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
40. Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
41. Таким чином, нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов`язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.
42. Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанцій, що при нарахуванні та виплаті щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю відповідач правильно керувався Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210.
43. Проте, залишаючи без розгляду адміністративний позов у частині позовних вимог за період з 1 жовтня 2011 року по 29 грудня 2015 року апеляційний суд виходив із того, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та його поновлення.
44. Колегія суддів не може погодитись із таким рішенням апеляційного суду в цій частині з огляду на таке.
45. За правилами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України; у редакції, що діяла на час вирішення справи у суді першої та апеляційної інстанцій) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.
46. Відповідно до частини першої статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
47. Суд, отримавши позов, зобов`язаний з`ясувати чи має місце порушення суб`єктивних прав, свобод чи інтересів особи.
48. У разі наявності порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав за межами, встановлених главою 8 КАС строків, суд може поновити їх та вирішити спір по суті (задовольнити вимоги) чи залишити заяву без розгляду.
49. У випадку, коли суб`єктивне право, свободи або інтереси не порушені, а відтак і не підлягають судовому захисту, застосування строків звернення до суду є помилковим. Іншими словами, інститут строків застосовується лише у разі реального порушення суб`єктивних прав, свобод та інтересів особи, що звернулась із позовом.
50. Аналогічна правова позиція щодо зостасування, зокрема, статті 99 КАС України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних відносин) викладена у постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2015 року справа №П/800/259/15.
51. Ураховуючи, що пенсія позивачу за період з 1 жовтня 2011 року по 29 грудня 2015 року виплачувалась відповідачем у відповідності до вимог законодавства, діючого на час виникнення спірних відносин, тому права його не порушені.
52. За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції у цій частині підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог у цій частині необхідно відмовити.
53. Згідно частини першої, третьої статті 351 КАС України (у редакції, що діє з 8 лютого 2020 року) суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 345, 349, 351, 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року в частині залишення без розгляду позовних вимог про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії певні дії за період з 1 жовтня 2011 року по 29 грудня 2015 року включно, скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
У іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідачВ.М. Шарапа
Судді:І.В. ЖелєзнийС.М. Чиркін