ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року

м. Київ

справа № 753/12518/22

провадження № 61-13202св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Адміністрація морських портів України»,

третя особа - Первинна профспілкова організація працівників Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 березня 2023 року в складі судді Мицик Ю. С. і постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року в складі колегії суддів: Желепи О. В., Мазурик О. Ф., Немировської О. В. та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «АМПУ»), у якому просив визнати незаконним та скасувати пункт 2 наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 238-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_2 » і поновити дію трудового договору, укладеного між ним ДП «АМПУ»; стягнути з ДП «АМПУ» середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 серпня 2022 року по 10 січня 2023 року в розмірі 253 605,45 грн з утриманням із цієї суми встановлених законодавством України податків і зборів; та 150 000,00 грн моральної шкоди.

Позов мотивував тим, щоз 16 липня 2020 року перебуває у трудових відносинах з ДП «АМПУ». З 19 березня 2021 року працює на посаді аналітика консолідованої інформації І категорії відділу досліджень та аналізу служби аналізу та управління ризиками апарату управління ДП «АМПУ».

У зв`язку із введенням воєнного стану на території України наказом відповідача від 28 лютого 2022 року № 84-к в апараті управління ДП «АМПУ» встановлено простій з 01 березня 2022 року.

Наказом ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 238-к припинено з 30 серпня 2022 року простій, встановлений йому наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к, та призупинено з 30 серпня 2022 року дію трудового договору, укладеного з ним, до відновлення можливості виконувати ним роботу, але не пізніше дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні (пункт 2).

Вважав наказ в частині призупинення з ним дії трудового договору незаконним, таким, що суперечить вимогам статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», оскільки в обох сторін трудових відносин була та є можливість виконувати обов`язки.

Внаслідок таких дій відповідача порушено його право на працю, тому він має право на отримання належної йому суми заробітної плати за період незаконного призупинення дії трудового договору.

Також внаслідок порушення його прав у сфері трудових відносин, йому спричинено моральну шкоду, розмір якої він оцінив у 150 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 29 березня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано пункт 2 наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 238-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 ».

Стягнуто з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 253 605,45 грн з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів та 10 000,00 грн моральної шкоди.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що призупинення дії трудового договору з позивачем здійснено без належної правової підстави. Відповідач не довів неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки.

Незаконне призупинення дії трудового договору з позивачем позбавило його роботи й належного йому заробітку, який би він отримав, тому з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за період із 30 серпня 2022 року (день призупинення дії трудового договору) по 10 січня 2023 року (день звільнення позивача). Розрахунок середнього заробітку здійснений судом з урахуванням заробітної плати ОСОБА_1 за січень та лютий 2022 року, оскільки з 01 березня 2022 року позивач перебував у простої.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 березня 2023 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та розподілу судових витрат скасовано й ухвалено нове рішення в цій частині.

Стягнуто з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 118 065,05 грн з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 березня 2023 року в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди змінено.

Зменшено стягнутий з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 розмір моральної шкоди з 10 000,00 грн до 3 000,00 грн.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про незаконність призупинення дії трудового договору з позивачем є законним та обґрунтованим.

Водночас суд першої інстанції неправильно визначив розмір середнього заробітку ОСОБА_1 , який підлягає обчисленню, виходячи з розміру посадового окладу з урахуванням невиконання ним своїх посадових обов`язків через простій до призупинення дії трудового договору більш ніж півроку.

Також, з огляду на обставини цієї справи, справедливою сумою для відшкодування моральної шкоди позивачу є сума в 3 000,00 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

У вересні 2023 року ДП «АМПУ» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року й ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2022 року в справі № 460/2675/18; відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та статті 235 КЗпП України.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи. Не врахували, що призупинення дії трудового договору з позивачем зумовлене об`єктивними та незалежними від ДП «АМПУ» причинами: збройною агресією російської федерації проти України, закриттям морських портів, погіршенням фінансового становища підприємства, які призвели до зменшення обсягу роботи та неможливості забезпечити роботою позивача відповідно до його посадових обов`язків.

Не звернули уваги на те, що призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, у зв`язку з чим безпідставно застосували норми статті 235 КЗпП України.

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу й залишити в силі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 березня 2023 року в цій частині.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 755/12623/19, від 04 листопада 2022 року в справі № 488/2652/20, від 26 лютого 2020 року в справі № 199/2128/15.

На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що апеляційний суд неправильно визначив розмір його середнього заробітку. Не врахував, що в період з 01 березня 2022 року по 30 серпня 2022 року він перебував у простої, тому при обчисленні середнього заробітку слід виходити з його заробітку за останні два відпрацьовані місяці - січень та лютий 2022 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 01 листопада 2023 року відкриті касаційні провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

29 листопада 2023 року справа № 753/12518/22 надійшла до Верховного Суду.

ДП «АМПУ» надіслало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить залишити її без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційні скарги ДП «АМПУ» та ОСОБА_1 підлягають залишенню без задоволення, з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з ДП «АМПУ», з 19 березня 2021 року працював на посаді аналітика консолідованої інформації І категорії відділу досліджень та аналізу служби аналізу та управління ризиками апарату управління ДП «АМПУ».

Наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» встановлено початок простою в апараті управління ДП «АМПУ» з 08:30 год 01 березня 2022 року - до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

На підставі пункту 1 наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 238-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » припинено з 30 серпня 2022 року простій, встановлений наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні», аналітику консолідованої інформації І категорії ОСОБА_1 .

Одночасно пунктом 2 цього наказу призупинено з 30 серпня 2022 року дію трудового договору, укладеного із ОСОБА_1 , до відновлення можливості виконувати ним роботу, але не пізніше дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Відповідно до наказу ДП «АМПУ» від 09 січня 2023 року № 18 ОСОБА_1 10 січня 2023 року звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо вимог про визнання незаконним наказу про призупинення дії трудового договору

Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34 38 39 41-44 53 Конституції України.

15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами другою та третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до частин першої та четвертої статті 13 Закону № 2136-ІХ, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Як на підставу для призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 , відповідач в оскаржуваному наказі посилався на призупинення діяльності портових операторів у більшості морських портів України, що вплинуло на фінансовий стан підприємства, відсутність організаційних та технічних умов для виконання позивачем роботи.

Однак обставин неможливості забезпечити позивача роботою відповідач не довів.

За встановленими судами обставинами, як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи, ДП «АМПУ» здійснювало свою діяльність. Трудові відносини відповідач призупинив вибірково з окремими працівниками, а не з усіма працівниками.

Зокрема, з одним із працівників відділудосліджень та аналізу служби аналізу та управління ризиками апарату управління ДП «АМПУ», у якому працював позивач, відповідач дію трудового договору не призупиняв. Принцип такої вибірковості ДП «АМПУ» не обґрунтувало.

Отже, ДП «АМПУ» не було позбавлене можливості надати позивачу роботу.

При цьому саме по собі погіршення фінансового стану підприємства не є тією обставиною, яка надає роботодавцю право призупиняти трудові договори з працівниками на підставі статті 13 Закону № 2136-ІХ.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним, оскільки обставин неможливості відповідача у зв`язку з військовою агресією проти України надати позивачу роботу, а останньому її виконувати не встановлено й доводи касаційної скарги ДП «АМПУ» цього не спростовують.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору

Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, так як це не є ні простоєм, ні звільненням працівника.

Водночас частиною дев`ятою статті 10 ЦПК України передбачено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Враховуючи, що незаконні дії відповідача позбавили ОСОБА_1 можливості працювати та призвели до порушення його конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю, суд апеляційної інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин норму частини другої статті 235 КЗпП України, яка регулює подібні за змістом відносини, та поклав на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу середній заробіток за час його перебування у вимушеному прогулі. Такий висновок суду узгоджується з висновком, викладеним Верховним Судом у постановах від 21 червня 2023 року в справі № 149/1089/22 та від 31 січня 2024 року в справі № 161/8196/22.

Також колегія суддів погоджується з визначеним судом апеляційної інстанції розміром середнього заробітку, з огляду на таке.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин)).

Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку № 100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього-п`ятого пункту 4 цього Порядку, а саме з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

З наведеного можна зробити висновок про те, що якщо працівник протягом останніх чотирьох календарних місяців, що передують місяцю, у якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, не відпрацював жодного робочого дня, у нього відсутній розрахунковий період, тому середня заробітна плата в такому випадку обчислюється виходячи з посадового окладу.

Водночас, якщо в розрахунковому періоді є хоча б один повний відпрацьований день, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за такий робочий день.

При цьому простій - це час протягом якого працівник не працює. Оплата простою не з вини працівника є платою за невідпрацьований час і входить до фонду додаткової заробітної плати.

Як зазначено в пункті 2 розділу ІІ Порядку № 100, час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Також при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (абзац другий пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 100).

Отже, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці час простою не враховується, навіть у разі збереження під час простою за працівником середнього заробітку.

Установлено, що дію трудового договору з позивачем було призупинено з 30 серпня 2022 року.

Тобто, розрахунковим періодом є червень та липень 2022 року. У цей час позивач перебував у простої. Попередні два місяці (квітень та травень 2022 року) позивач також перебував у простої. Відповідно цей час виключається з розрахункового періоду.

Матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_1 в період простою був залучений до роботи.

Таким чином, оскільки позивач перебував у тривалому простої (більше чотирьох місяців), у нього відсутній розрахунковий період, тому, визначаючи розмір середньої заробітної плати, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з встановленого йому посадового окладу в сумі 26 720,00 грн.

Згідно з розрахунком суду апеляційної інстанції середній заробіток позивачаза період з 30 серпня 2022 року (день призупинення дії договору) по 10 січня 2023 року (день звільнення) становить 118 065,05 грн.Розрахунок здійснений судом правильно з дотриманням вимог Порядку № 100.

Доводи ОСОБА_1 щодо необхідності обчислювати середню заробітну плату виходячи з виплат, які передували простою, не заслуговують на увагу, оскільки згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи лише в тому випадку, якщо працівник не працював протягом останніх двох календарних місяців. Якщо працівник не працював і протягом цих двох місяців, підстав для обчислення середньої заробітної плати виходячи з виплат за останні відпрацьовані ним місяці немає. У такому випадку, як уже зазначено вище, застосуванню підлягають абзаци третій-п`ятий пункту 4 цього Порядку.

Щодо відшкодування моральної шкоди

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.

Суди встановили, що внаслідок порушення права позивача на працю йому спричинено моральних страждань.

Визначений судом апеляційної інстанції розмір відшкодування моральної шкоди - 3 000,00 грн відповідає обставинам цієї справи й доводи касаційної скарги ДП «АМПУ» цього не спростовують, а позивач у цій частині судове рішення не оскаржує.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріально і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в нескасованій та незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову апеляційного суду без змін.

Оскільки касаційні скарги залишені без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 березня 2023 року в нескасованій та незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов