№ 753/1531/22 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

11 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 753/1531/22

провадження № 61-13047св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державна установа «Центр пробації»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гераськом Максимом Григоровичем, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 липня 2022 року у складі судді Коренюк А.М. та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Кравець В. А.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Центр пробації» (далі - ДУ «Центр пробації») про поновлення на посаді , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтований тим, що підстав для його звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) з посади начальника сектору ювенальної пробації ДУ «Центр пробації» у зв`язку із скороченням не було, оскільки мало місце не скорочення штату, а зміна назви Сектору ювенальної пробації на Сектор пробації щодо неповнолітніх при збереженні усіх штатних посад в цьому секторі.

Також вказував, що йому не були запропоновані всі наявні на підприємстві вакантні посади, порушено його переважне право на залишення на роботі, а наказ про звільнення взагалі був виданий на два тижні раніше спливу двох місяців з дня його попередження про наступне вивільнення.

Позивач просив визнати незаконним наказ про звільнення № 310/к від 16 грудня 2021 року, поновити його на посаді начальника сектора ювенальної пробації ДУ «Центр пробації», стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день ухвалення судового рішення, а також у відшкодування моральної шкоди стягнути 23 400,00 грн.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року, у позові відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачу двічі протягом двомісячного терміну дії попередження було запропоновано 163 вакантних посад у ДУ «Центр пробації», серед яких були наявні керівні посади, проте позивач від запропонованих посад відмовився, що підтверджується його письмовою відмовою, зазначеною на попередженні й пропозиції до попередження.

Посада начальника Сектору пробації щодо неповнолітніх відділу наглядової пробації, на яку претендував позивач, не була вакантною, що підтверджується заявою ОСОБА_2 від 25 жотвня 2021 року про переведення її на посаду начальника Сектору пробації щодо неповнолітніх відділу наглядової пробації з 27 жовтня 2021 року та наказом ДУ «Центр пробації» від 27жовтня 2021 року № 258к про переведення ОСОБА_2 на посаду начальника Сектору пробації щодо неповнолітніх відділу наглядової пробації з 27 жовтня 2021 року. Тому суд відхилив доводи прозивача про те, що в порушення статей 42 49-2 КЗпП України відповідач не врахував його переважне право на залишення на роботі, не перевів його на новостворену посаду начальника Сектору пробації щодо неповнолітніх, а призначив на цю посаду іншу особу, яка не мала досвіду роботи з неповнолітніми та попередньо не обіймала керівну посаду, встановивши відсутність підстав про переважне право позивача на залишення на роботі згідно зі статтею 42 КЗпП України.

У відповідача дійсно мали місце зміни в організації роботи та скорочення чисельності працівників, що підтверджується наказом Міністерства юстиції України від 01 жовтня 2021 року № 2397/к, яким внесено зміни до штату ДУ «Центр пробації», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14 липня 2021 року № 1636/к, яким скорочено посаду, що обіймав позивач, та яким обумовлено оптимізацію та уникнення дублюючих функцій відділів установи ДУ «Центр пробації».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2022 року ОСОБА_1 через адвоката Гераська М. Г. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року, просить скасувати судові рішення та задовольнити його позов.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження № 11-431асі18, у постановах Верховного Суду від 24 липня 2020 року у справі № 816/654/17, провадження № К/9901/33808/18, від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, провадження № 61-38337св18, від 09 червня 2021 року у справі № 444/372/20, провадження № 61-5325св21, від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц, провадження № 61-787св17, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 654/941/17, провадження № 61-576сво18; у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-65цс12, від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14.

Ліквідація одного департаменту з утворенням нового без скорочення штату працівників не свідчить про наявність у роботодавця скорочення штату працівників. Сама лише трансформація одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження.

Застосування пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України як підстави звільнення працівника можливе лише за умови, що у роботодавця дійсно було скорочення чисельності або штату працівників, що має встановлюватись шляхом порівняння штатних розписів.

У ДУ «Центр пробації» відбулась зміна назви Сектору ювенальної пробації на Сектор пробації щодо неповнолітніх, який увійшов до складу Відділу наглядової пробації. Штатний розпис передбачає 3402 одиниці як до скорочення штату, так і після.

Йому не запропонували посади в апараті ДУ «Центр пробації», які були наявними протягом 2 місяців після попердження про вивільнення, а також деякі посади у філіях. Суди не досліджували кваліфікаційні вимоги до посад, які йому не пропонувалися. Також йому не запропонували посаду начальника Сектору пробації щодо неповнолітніх відділу наглядової пробації, яка утворена взамін посади начальника Сектору ювенальної пробації.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що наказом Міністерства юстиції України від 01 жовтня 2021 року № 2397/к внесено зміни до штату ДУ «Центр пробації» та скорочено посади, а саме: 2 (дві) посади заступника директора, 3 (три) посади сектору ювенальної пробації, 2 (дві) посади юридичного відділу, 3(три) посади у секторі забезпечення діяльності керівництва, 6 (шість) посад у відділі міжнародного співробітництва, 3 (три) посади сектору взаємодії із засобами масової інформації, 3 (три) посади сектору взаємодії з громадськістю та волонтерами пробації, 5 (п`ять) посад відділу з питань запобігання та виявлення корупції. Введено посади: 2 (дві) посади сектору взаємодії з міжнародними партнерами, 5 (п`ять) посад взаємодії із громадськістю, волонтерами пробації та засобами масової інформації, 4 (чотири) посади сектору з питань запобігання та виявлення корупції, 1 (одну) посаду референта, а у відділ наглядової пробації введено сектор пробації щодо неповнолітніх у кількості 3 (трьох) посад.

Найбільший обсяг роботи під час реалізації пробації щодо неповнолітніх здійснюється за напрямком наглядової пробації. Виконання кримінальних покарань, не пов`язаних з позбавленям волі, регламентується єдиними нормативно-правовими актами як для дорослих, так і для неповнолітніх. У структурі ДУ «Центр пробації» функціонує 14 секторів ювенальної пробації, які працюють виключно з неповнолітніми, та 490 уповноважених органів з питань пробації, які працюють одночасно як з дорослими, так і з неповнолітніми, здійснюючи однакові функції з використанням аналогічних методів роботи. Саме цей факт став причиною створення сектору щодо неповнолітніх у складі відділу наглядової пробації. З метою уникнення дублюючих функцій було скорочено сектор ювенальної пробації як окремий структурний підрозділ.

Протягом двомісячного терміну попередження позивачу було запропоновано 163 вакантних посади у ДУ «Центр пробації», серед яких були наявні керівні посади, в тому числі посада начальника сектору ювенальної пробації м. Києва, начальника сектору ювенальної пробації м. Дніпра та начальника Дніпровського районного відділу м. Києва, від яких позивач відмовився. Зазначені в касаційній скарзі посади не пропонувалися позивачу, адже не відповідали його освіті.

Посада начальника Сектору пробації щодо неповнолітніх відділу наглядової пробації не була вакантною на момент попередження позивача про вивільнення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставин справи, встановлені судами

Наказом директора ДУ «Центр пробації» від 23 березня 2018 року № 13/К ОСОБА_1 прийнято на посаду провідного фахівця сектору ювенальної пробації ДУ «Центр пробації» з 26 березня 2018 року.

Наказом від 30 липня 2020 року № 171/к «Про особивий склад» ОСОБА_1 переведено на посаду начальника сектору ювенальної пробації ДУ «Центр пробації».

Наказом Міністерства юстиції України від 01 жовтня 2021 року № 2397/к внесено зміни до штату ДУ «Центр пробації», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14 липня 2021 року № 1636/к, яким скорочено посади, а саме: 2 (дві) посади заступника директора, 3 (три) посади сектору ювенальної пробації, 2 (дві) посади юридичного відділу, 3(три) посади у секторі забезпечення діяльності керівництва, 6 (шість) посад у відділі міжнародного співробітництва, 3 (три) посади сектору взаємодії із засобами масової інформації, 3 (три) посади сектору взаємодії з громадськістю та волонтерами пробації, 5 (п`ять) посад відділу з питань запобігання та виявлення корупції. Введено посади: 2 (дві) посади сектору взаємодії з міжнародними партнерами, 5 (п`ять) посад взаємодії із громадськістю, волонтерами пробації та засобами масової інформації, 4 (чотири) посади сектору з питань запобігання та виявлення корупції, 1 (одну) посаду референта, а у відділ наглядової пробації введено сектор пробації щодо неповнолітніх у кількості 3 (трьох) посад.

Зазначена інформація 06 жовтня 2021 року доведена до відома профспілкової організації персоналу ДУ «Центр пробації».

27 жовтня 2021 року ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення зі займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі зміною структури й внесення змін до штатного розпису апарату ДУ «Центр пробації» та скороченням посади, яку він обіймає.

Одночасно із зазначеним попередженням ОСОБА_1 запропоновано перелік вакантних посад (додаток до попередження), на які його може бути переведено за його згодою.

У додатку до попередження надано перелік вакантних посад по м. Києву: провідного інспектора у Голосіївському, Деснянському, Дніпровському, Дарницькому, Святошинському районах, фахівця - у Дарницькому, Деснянському, Дніпровському, Шевченківському районах м. Києва.

Від запропонованого переліку вакантних посад (всього 163 посади) в ДУ «Центр пробації» позивач відмовився, що підтверджується його незгодою, викладеною у попередженні від 27 жовтня 2021 року.

09 грудня 2021 року ДУ «Центр пробації» у доповненнях до пропозиції щодо вакантних посад вдруге запропоновала ОСОБА_1 перелік вакантних посад (за територіальністю по Україні) у додатку на п`яти аркушах, в тому числі посада начальника сектору ювенальної пробації м. Києва, начальника сектору ювенальної пробації м. Дніпра та начальника Дніпровського районного відділу м. Києва.

Від запропонованого переліку вакантних посад позивач також відмовився, що підтверджується його письмовою незгодою, викладеною 10 грудня 2021 року у пропозиції до переліку вакантних посад від 09 грудня 2021 року.

Листом від 25 листопада 2021 року № 4684/10Ян-21 ДУ «Центр пробації» звернулася до профспілкової організації персоналу ДУ «Центр пробації» з поданням про надання згоди на розірвання трудового договору з позивачем на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Профспілковим комітетом Профспілкової організації персоналу ДУ «Центр пробації» 02 грудня 2021 року надано згоду на звільнення працівників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , оскільки працівників було персонально попереджено про наступне їх вивільнення в порядку статті 49-2 КЗпП України та одночасно запропоновано інші посади (роботу) в цій установі, враховуючи їх освіту, кваліфікацію та досвід роботи. Від запропонованих посад ОСОБА_1 , ОСОБА_4 відмовились, а ОСОБА_3 не надав згоду.

Наказом директора ДУ «Центр пробації» від 16 грудня 2021 року № 310/к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника сектору ювенальної пробації ДУ «Центр пробації» з 28 грудня 2021 року у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

Верховний Суд зазначає, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України необхідно з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що ліквідація одного департаменту з утворенням нового без скорочення штату працівників не свідчить про наявність у роботодавця скорочення штату працівників. Сама лише трансформація одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Застосування пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України як підстави звільнення працівника можливе лише за умови, що у роботодавця дійсно було скорочення чисельності або штату працівників, що має встановлюватись шляхом порівняння штатних розписів. В ДУ «Центр пробації» відбулась зміна назви Сектору ювенальної пробації на Сектор пробації щодо неповнолітніх, який увійшов до складу Відділу наглядової пробації. Штатний розпис передбачає 3 402 одиниці як до скорочення штату, так і після.

У цій частині доводів касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження № 11-431асі18, у постанові Верховного Суду від 24 липня 2020 року у справі № 816/654/17, провадження № К/9901/33808/18; у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-65цс12.

За змістом ЦПК України Верховний Суд висловлює правові висновки у певних справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ та фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами в певних суспільних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року (пункти 43-48) у справі № 147/66/17(провадження № 14-95цс20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження № 11-431асі18, зазначено, що «реорганізація», «скорочення чисельності або штату працівників» стосуються саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів. За таких обставин підставою для розірвання з працівником трудового договору у зв`язку з ліквідацією та реорганізацією підприємства, установи, організації за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України може бути ліквідація чи реорганізація саме підприємства, установи, організації як юридичної особи.

Ліквідація структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи. На відміну від ліквідації чи реорганізації юридичної особи ця обставина може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України виключно з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з такими змінами при умові дотримання власником вимог частини другої статті 40, статей42 43 49-2 КЗпП України.

Такий правовий висновок у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-65цс12.

У постанові Верховного Суду від 24 липня 2020 року у справі № 816/654/17, провадження № К/9901/33808/18, сформульований правовий висновок про те, що умовою припинення державної служби з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України є, зокрема, ліквідація державного органу або його реорганізація, що поєднана зі скороченням штату/чисельності державних службовців та/або змінами в організації роботи (служби), унаслідок яких державний службовець об`єктивно не може виконувати посадових обов`язків за посадою, яку обіймав до запровадження змін в організації роботи, а щодо переведення на іншу посаду він або заперечує, або для цього об`єктивно немає можливості. Сама лише трансформація одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження.

У наведених для порівняння справах на відміну від справи, яка розглядається, встановлено, що скорочення чисельності працівників або скорочення штату працівників не відбулося, тому правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження № 11-431асі18, у постанові Верховного Суду від 24 липня 2020 року у справі № 816/654/17, провадження № К/9901/33808/18; у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-65цс12, незастосовні до спірних правовідносин в частині результаттів розгляду трудового спору.

Право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис закріплено у статті 64 ГК України, згідно з якою підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Згідно з частиною другою статті 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, провадження № 61-312св17, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, провадження № 61-1214св18, від 30 вересня 2021 року у справі № 462/1930/19, провадження № 61-1981св20, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Згідно з пунктом 5 Положення про ДУ «Центр пробації», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08 грудня 2020 року № 4242/5, структура, штат, штатний розпис та кошторис установи затверджується Мін`юстом.

З метою оптимізації діяльності ДУ «Центр пробації» підготовлено та надіслано до Міністерства юстиції України пропозиції про зміну структури та штату установи.

Введено посади, а саме: 2 посади сектору взаємодії з міжнародними партнерами, 5 посад відділу взаємодії із громадськістю, волонтерами пробації та засобами масової інформації, 4 посади сектору з питань запобігання та виявлення корупції, 1 окрему посаду референта, а у відділ наглядової пробації введено сектор пробації щодо неповнолітніх у кількості 3 посад.

Таким чином, в ДУ «Центр пробації» відбулися зміни у складі працівників за посадами, що свідчить про ствердність висновків судів про те, що на підприємстві відбулися зміни в організації виробництва і праці, а тому доводи касаційної скарги в цій частині безпідставні.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, провадження № 61-38337св18, від 09 червня 2021 року у справі № 444/372/20, провадження № 61-5325св21, від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц, провадження № 61-787св17, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц, провадження № 61-787св17, зазначено, що з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 та у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 654/941/17, провадження № 61-576сво18, зроблено висновок, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким необхідно розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

У справі, що розглядається, немає підстав вважати, що суди не застосували наведені висновки Верховного Суду та Верховного Суду України.

Верховний Суд дійшов висновку, що відповідач виконав обов`язок щодо надання ОСОБА_1 пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, які з`явилися протягом двох місяців та існували на день звільнення.

Суди встановили, що 27 жовтня 2021 року ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 0 КЗпП України у зв`язку зі зміною структури й внесення змін до штатного розпису апарату ДУ «Центр пробації» та скороченням посади, яку він обіймає. Одночасно із зазначеним попередженням ОСОБА_1 запропоновано перелік вакантних посад (додаток до попередження), на які його може бути переведено за його згодою.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Суди встановили, що при звільненні ОСОБА_1 запропоновано всі вакантні посади, які відповідали його освіті, кваліфікації та досвіду роботи.

Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 за освітою, кваліфікацією та досвідом роботи відповідав посадам, які були вільними в секторі психологічної допомоги та інновацій в пробації, відділі оцінювання ефективності пробації, відділі досудової пробації, відділі пенітенціарної пробації, відділі матеріально-технічного забезпечення, відділенні закупівель, секторі взаємодії з міжнародними партнерами, відділі взаємодії з громадськістю, волонтерами пробації та засобами масової інформації, секторі з питань запобігання та виявлення корупції.

Доводи касаційної скарги про те, що посада провідного фахівця Сектору пробації щодо неповнолітніх не може мати більш високі кваліфікаційні вимоги, ніж посада начальника Сектору пробації щодо неповнолітніх, яку він обімав, мають характер ймовірності, а не правового обґрунтування на підтвердження незаконності звільнення за скороченням чисельності штату працівників.

Верховний Суд зауважує, що сам лише факт незапропонування роботодавцем позивачу вакантної посади за умови, що позивач не зміг би обійняти її відповідно до кваліфікаційних вимог вказаної посади, не може свідчити про те, що роботодавцем було порушено вимоги частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України під час звільнення позивача.

Суди мають встановити, що посада, яку не було запропоновано працівнику, реально могла бути ним зайнята, оскільки у протилежному випадку скасування наказу про звільнення лише з цих підстав буде необґрунтованим та свідчитиме про формалізм щодо тлумачення частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України.

Суди встановили, що всі перелічені заявником посади в апараті ДУ «Центр пробації» на день звільнення позивача не відповідали його освіті, досвіду та кваліфікації, зокрема при призначенні на деякі посади вимагається освіта журналіста, освіта психолога, знання англійської мови.

На підставі встановленого суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що при звільненні позивача роботодавець додержався вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України.

Суди встановили, що посада начальника Сектору пробації щодо неповнолітніх відділу наглядової пробації не була вакантною на момент попередження позивача про вивільнення, оскільки на вказану посаду з 27 жовтня 2021 року наказом ДУ «Центр пробації» від 27 жовтня 2021 року № 258к переведено ОСОБА_2 .

Враховуючи, що на посаду начальника Сектору пробації щодо неповнолітніх відділу наглядової пробації ОСОБА_2 було призначено за переведенням, а не у зв`язку зі скороченням з іншої посади, немає підстав вважати вказану посаду вакансією, що мала пропонуватися ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гераськом Максимом Григоровичем, залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточноюі оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

В. В. Яремко