Постанова

Іменем України

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 753/15858/18

провадження № 61-15867св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року у складі судді Каліушка Ф. А. та постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Махлай Л. Д., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (далі - ТДВ «СК «Кредо», страховик) про стягнення страхового відшкодування.

Позовну заяву мотивовано тим, що 03 серпня 2016 року між його матір`ю ОСОБА_2 як страхувальником та ТДВ «СК «Кредо» як страховиком було укладено в його інтересах договір добровільного страхування від нещасних випадків. 02 червня 2017 року з ним відбувся страховий випадок, який полягав у вогнепальному пораненні.

На його звернення щодо страхового випадку та виплати страхового відшкодування ТДВ «СК «Кредо» не реагує, жодної виплати він не отримав, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 23 625 грн, пеню за прострочення виплати страхового відшкодування на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у сумі 886 646,25 грн та моральну шкоду у розмірі 91 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24 лютого

2021 рокупозов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТДВ «СК «Кредо» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 21 125 грн, пеню за прострочення виплати страхового відшкодування за страховим випадком у розмірі 30 000 грн та 9 000 грн моральної шкоди.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 02 червня 2017 року з позивачем стався страховий випадок, він своєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку, однак страхову виплату здійснено не було. Суму страхової виплати суд визначив у розмірі 60% від страхової суми за тілесні ушкодження (25 000 грн), що становить 15 000 грн та за період тимчасової непрацездатності позивача 6 125 грн. Суд вважав, що страховик з 18 липня 2017 року допустив прострочення виплати страхового відшкодування, що є підставою для стягнення пені, розмір якої суд визначив за 1 249 днів - 791 553,75 грн, однак зменшив її до 30 000 грн. Також суд стягнув з відповідача на користь позивача 9 000 грн на відшкодування моральної шкоди, виходячи з характеру завдання шкоди, тривалості порушення права позивача та ступені вини відповідача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року змінено та визначено розмір страхового відшкодування у сумі 8 750,00 грн, розмір пені за прострочення виплати страхового відшкодування у сумі 1 094,62 грн, розмір моральної шкоди у сумі 5 000,00 грн.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що першої інстанції неправильно визначив розмір страхової виплати у процентному відношенні від страхової суми, зокрема суд безпідставно включив до страхової суми 5% від страхової суми за тілесне ушкодження у вигляді ушкодження кишечнику (поранення) відповідно до пункту 43 Таблиці №1 «Ушкодження здоров`я внаслідок нещасного випадку та розмір страхових виплат по страховим випадкам», оскільки така виплата передбачена, якщо ушкодження не призвели до функціональних порушень. Також у даному випадку не підлягає включенню до переліку тілесних ушкоджень утворення рубців, що передбачено пунктом 3 примітки до пункту 58 вказаної Таблиці. Таким чином суд вважав, що розмір страхової виплати становить 35% від страхової суми, що складає суму 8 750 грн. Також апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції також безпідставно включив до розміру страхової виплати суму

6 125 грн як виплату за максимальним коефіцієнтом за кожний день непрацездатності, оскільки така виплата не передбачена умовами договору страхування. Суд апеляційної інстанції зазначив, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки сторони договору страхування узгодили інший розмір пені 0,01% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, зокрема в Умовах страхування по договору добровільного страхування від нещасних випадків, які є частиною публічного договору-оферти ТДВ «СК «Кредо», а тому стягнутий судом першої інстанції розмір пені підлягає зменшенню з 30 000 грн до 1 094,62 грн. Колегія суддів вважала за необхідне зменшити розмір моральної шкоди з урахуванням вимог розумності і справедливості, характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача та визначили її у розмірі

5 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТДВ «СК «Кредо» на його користь страхове відшкодування у розмірі 16 125 грн, пеню за прострочення виплати страхового відшкодування за страховим випадком у розмірі 605 171,25 грн та 60 000 грн моральної шкоди, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції помилково не включив до переліку тілесних ушкоджень утворення рубців (5% від страхової суми), адже суд не врахував наявність у нього окрім рубців від оперативного втручання ще й рубців безпосередньо від вогнепального поранення, а тому розмір страхової виплати становить 40% від страхової суми, а не 35 % як помилково вважав суд апеляційної інстанції. Також суд помилково відмовив у стягнення коштів за перебування позивача тимчасово непрацездатним, оскільки таке передбачено Правилами добровільного страхування від нещасних випадків, затверджених розпорядженням дирекції ТДВ «СК «Кредо» від 27 лютого 2007 року. Посилається на помилковість висновку суду про незастосування до спірних правовідносин положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки з Умовами страхування по договору добровільного страхування від нещасних випадків, якими керувався суд апеляційної інстанції при нарахуванні пені, він ознайомлений не був, їх не підписував, отже вони не є частиною договору страхування. Вважає, що розмір моральної шкоди повинен становити

60 000 грн, оскільки відповідач вже п`ятий рік не виконує свої зобов`язання за договором, що безумовно впливає на глибину його душевних страждань та ступінь вини відповідача.

Відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2021 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі, а ухвалою від 14 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та ТДВ «СК «Кредо» був укладений договір добровільного страхування від нещасних випадків, який діяв

з 06 серпня 2016 року до 05 серпня 2017 року. Застрахованою особою за договором було вказано ОСОБА_1 . Страхова сума становить 25 000 грн.

02 червня 2017 року з ОСОБА_1 відбувся страховий випадок. Відповідно до наявної в матеріалах справи медичної документації, позивачу було встановлено діагноз: «Вогнепальне наскрізне проникаюче поранення живота з ушкодженням тонкої кишки. Гемоперітонеум. Відкритий вогнепальний перелом крила правої здухвинної кістки зі зміщенням уламків. Вогнепальне поранення м`яких тканин лівого передпліччя та кисті. Підшкірна гематома бокової стінки живота, тазу справа». Проведена «Верхньосерединналапаротомія. Резекція тонкої кишки з анастомозом кінець в кінець. Сонація, дренування черевної порожнини». Данні підтверджуються виписним епікризом від 16 червня 2017 року № 14717 з Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.

02 липня 2017 року позивач подав до страховика заяву та всі необхідні документи щодо настання страхового випадку.

Страховик не заперечує щодо визнання вказаного нещасного випадку страховою подією та визначив, що розмір страхової виплати має становити 20% від страхової суми, в якій 15% за лапаротомію та 5% за перелом здухвинної кістки зі зміщенням уламків відповідно до страхового акту, який був складений страховиком 11 липня 2017 року.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо стягнення страхового відшкодування

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхуванням є вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до частини другої статті 3 зазначеного Закону страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов`язків страхувальника згідно з договором страхування.

За правилами статті 979 ЦК України та частини першої статті 16 Закону України «Про страхування» за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

У статті 20 вказаного Закону передбачено, що одним з обов`язків страховика є при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком.

За змістом пункту 6.1.2. договору добровільного страхування від нещасних випадків повний перелік пошкоджень та розмір суми виплати зазначений у Таблиці № 1 «Ушкодження здоров`я внаслідок нещасного випадку та розмір страхових виплат по страховим випадкам» додатку № 1 до Особливих умов добровільного страхування від нещасних випадків клієнтів фінансових установ Правил страхування (далі - Таблиця № 1).

Відповідно до наявної в матеріалах справи медичної документації, позивачу було встановлено діагноз: «Вогнепальне наскрізне проникаюче поранення живота з ушкодженням тонкої кишки. Гемоперітонеум. Відкритий вогнепальний перелом крила правої здухвинної кістки зі зміщенням уламків. Вогнепальне поранення м`яких тканин лівого передпліччя та кисті. Підшкірна гематома бокової стінки живота, тазу справа». Проведена «Верхньосерединналапаротомія. Резекція тонкої кишки з анастомозом кінець в кінець. Сонація, дренування черевної порожнини»

Підпунктом «б» статті 50 Таблиці № 1 передбачено виплату у розмірі 30% від страхової суми у разі резекції шлунку, кишечнику, підшлункової залози.

У підпункті «б» статті 51 Таблиці № 1 передбачено виплату у розмірі 10% в разі лапаротомії при пошкодженні органів живота (в тому числі з лапароскопією, лапартоцентезом). В примітці до цього пункту зазначається, що якщо у зв`язку з травмою органів живота є підстави для здійснення страхової виплати за статтями 47-50, стаття 51 (крім пункту г) не застосовується.

Таким чином, оскільки ушкодження кишечнику призвело до резекції кишечнику, страхова виплата має визначатись у розмірі 30% від страхової суми та без окремого врахування лапаротомії.

Також до страхової виплати має бути враховано перелом однієї кістки тазу у розмірі 5% від страхової суми відповідно до статті 88 вказаної Таблиці № 1.

Отже, суд апеляційної інстанції правильно визначив розмір страхового відшкодування, виходячи із 35 % від страхової суми, що складає 8 750 грн.

У касаційній скарзі позивач вважає, що суд помилково не врахував статтю

58 Таблиці № 1 та не включив до переліку тілесних ушкоджень утворення рубців (5% від страхової суми).

Суд апеляційної інстанції, відхиляючи такі доводи позивача, правильно виходив із того, що стаття 58 Таблиці № 1 не застосовується якщо страхова виплата проводиться за оперативне втручання (при відкритих ушкодженнях, при пластиці сухожилків, зшиванні судин, нервів тощо). Таке передбачено пунктом 3 приміток до статті 58 Таблиці № 1.

Оскільки позивачу підлягає виплата за оперативне втручання (резекція пошкоджень тонкої кишки з анастомозом кінець в кінець), то відстутні підстави для застосування статті 58 Таблиці № 1.

Крім того, у примітці № 1 статті 59 Таблиці № 1 зазначено, що рішення про проведення страхової виплати, зокрема, за статтею 58 приймається з урахуванням даних лікарського огляду, який проведений після загоєння поверхонь ран, але не раніше ніж через 1 місяць після травми. Разом з тим, позивач не надав доказів проведення лікарського огляду після загоєння поверхонь ран, проведеного не раніше ніж через 1 місяць після травми, що також свідчить про обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції в цій частині.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції помилково відмовив у стягнення коштів за тимчасову втрату позивачем працездатності є необґрунтованими.

У підпункті 3 пункту 8.6 Правил добровільного страхування від нещасних випадків передбачено здійснення страхової виплати в разі тимчасової втрати застрахованою особою працездатності 0,3-0,7% від страхової суми за кожен день непрацездатності, але не більше 40-60% від страхової суми за весь період страхування. Конкретний розмір страхових виплат обумовлюється у договорі страхування за згодою сторін.

Як правильно установив суд апеляційної інстанції, у договорі страхування страховим випадками було визначено: смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку та ушкодження здоров`я застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, згідно з додатком №1 до Правил страхування, та вказано перелік таких пошкоджень. Тимчасова втрата працездатності застрахованою особою відсутня в переліку страхових випадків, в зв`язку з чим у договорі і відсутній коефіцієнт від страхової суми за кожен день непрацездатності.

Отже, оскільки у договорі добровільного страхування від 03 серпня 2016 року не передбачено виплату за тимчасову непрацездатність застрахованої особи і відсутній коефіцієнт від страхової суми за кожен день непрацездатності, то суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для включення вказаної виплати до страхового відшкодування.

Щодо відшкодування моральної шкоди

Відповідно до положення частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з приписами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок джерела підвищеної небезпеки.

Установивши, що внаслідок порушення прав позивача щодо невиконання відповідачем умов договору страхування та невиплати його страхового відшкодування, позивачу було заподіяно моральної шкоди, яка полягає у психологічних стражданнях, душевних хвилюваннях, необхідності докладання додаткових зусиль, пов'язаних із відновленням становища, суд апеляційної інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5 000 грн, при цьому врахувавши принципи законності, об`єктивності, розумності та справедливості.

Доводи касаційної скарги про те, що визначений судом апеляційної інстанції розмір моральної шкоди не відповідає обсягу моральних страждань позивача зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не допускаються.

Щодо стягнення пені

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549 551 611 ЦК України).

Звертаючись до суду із позовом позивач просив стягнути з відповідача пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» до спірних правовідносин не підлягає, оскільки сторони договору страхування узгодили інший розмір пені 0,01% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, зокрема в Умовах страхування по договору добровільного страхування від нещасних випадків, які є частиною публічного договору-оферти ТДВ «СК «Кредо», та які розміщені на площадці цивільно-правових договорів ПАТ КБ «ПриватБанк» та на сайті страховика.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що такі умови, з огляду на їх мінливий характер, у даному випадку не можна вважати складовою договору страхування, якщо вони не підписані та не визнаються страхувальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені у договорі страхування.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються страховиком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим страхових має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.

Роздруківка із сайту відповідача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови страхування.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови є складовою частиною договору страхування, а також те, що вказані документи на момент страхування взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені.

Отже, суд касаційної інстанції не бере до уваги надані відповідачем Умови страхування, а тому вважає, що у даному випадку підлягають застосуванню положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на неузгодженість розміру пені у договорі страхування.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У Законі України «Про захист прав споживачів» не визначено вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та керуючись загальними принципами цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах «слабкої сторони», якою є фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. І особливістю таких правовідносин є участь у них спеціального суб`єкта - споживача.

У статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Отже, Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовані договірні відносини за участі споживача.

Частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Судом установлено, що відповідач прострочив виконання зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування. Кількість днів прострочення становить 1249 днів.

Отже, розмір пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» повинен складати 327 862,50 грн (8 750 х 3% х 1 249).

Разом з тим, Верховний Суд враховує положення частини третьої статті

551 ЦК України, відповідно до якого у разі, якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити.

Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Такого висновку дійшли Верховний Суд України у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15, і Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц.

Встановлено, що розмір страхового відшкодування складає 8 750 грн, а розмір пені становить 327 862,50 грн, що в тридцять сім разів перевищує суму страхового відшкодування. Розмір такої пені не можна вважати таким, який відповідає принципам добросовісності, справедливості й пропорційності.

Із урахуванням зазначеного колегія суддів дійшла висновку про наявність істотних обставин, які є підставою для зменшення пені, яка підлягає стягненню з ТДВ «СК «Кредо» на користь позивача, із визначенням її за у розмірі 8 750 грн (що становить розмір страхового відшкодування), що відповідає принципам добросовісності, справедливості й пропорційності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, постанова суду апеляційної інстанції в частині стягнення з ТОВ «СК «Кредо» на користь ОСОБА_1 пені підлягають зміні зі збільшенням її розміру з 1 094,62 грн до 8 750 грн (що становить розмір страхового відшкодування).

В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції прийнята по суті з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України її необхідно залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції не переглядається, оскільки змінено судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2021 року в частині стягнення з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 пені змінити, визначивши її у розмірі 8 750 грн.

В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 22 липня

2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович