№ 753/15890/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

06 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 753/15890/19

провадження № 61-11333св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач (відповідач за позовом ОСОБА_1 ) - Акціонерне товариство «Універсал Банк»,

відповідач (третя особа за позовом ОСОБА_1 ) - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка заявила самостійні вимоги, - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Зінченко Максим Миколайович, на постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов обґрунтовано тим, що 22 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (далі - ВАТ «Універсал Банк», банк), правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 (після реєстрації шлюбу - ОСОБА_2 ) було укладено кредитний договір на придбання майна (кредит зі зменшеними ризиками) № 046-2008-1630, відповідно до умов якого позивач надав відповідачці грошові кошти в сумі 31 976 швейцарських франків.

У той же день, 22 травня 2008 року, між указаними сторонами було укладено кредитний договір № 046-2008-1631, відповідно до умов якого позивач здійснив кредитування відповідачки на суму 107 554 швейцарських франків.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаними кредитними договорами, 22 травня 2008 року між банком та відповідачкою укладено договір іпотеки, згідно з яким остання передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1 .

Банк виконав свої зобов`язання за вказаними кредитними договорами у повному обсязі, надав кредитні кошти шляхом банківського переказу на рахунок відповідачки.

Однак, ОСОБА_2 не дотримувалась умов договорів щодо погашення кредитів згідно з встановленим графіком та у встановлений строк, не виконувала свої зобов`язання щодо своєчасної сплати заборгованості.

Станом на день звернення з позовом до суду заборгованість відповідачки за кредитним договором № 046-2008-1630 від 22 травня 2008 року складає 37 351,32 швейцарських франків, а за кредитним договором № 046-2008-1631 від 22 травня 2008 року - 178 630,71 швейцарських франків.

Посилаючись на викладені обставини, АТ «Універсал Банк» просило суд в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами № 046-2008-1630 від 22 травня 2008 року та № 046-2008-1631 від 22 травня 2008 рокузвернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом її продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеної суб`єктом оціночної діяльності в межах виконавчого провадження.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2020 року до участі у цій справі у якості третьої особи залучено ОСОБА_1 .

У червні 2021 року ОСОБА_1 до суду подано позовну заяву до АТ «Універсал Банк», третя особа - ОСОБА_2 , про припинення поруки.

Позов обґрунтовано тим, що з метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_2 між ним та ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», 22 травня 2008 року було укладено договір поруки.

09 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та банком було укладено договір поруки № б/н, яким договір поруки було викладено у новій редакції, яким, зокрема підтверджувалось з боку поручителя зміна розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами за основним договором.

25 лютого 2014 року АТ «Універсал Банк» надіслав на адресу поручителя вимоги про сплату простроченої заборгованості, зі змісту яких вбачається, що у випадку невиконання цієї вимоги, термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав на 31 день з моменту її направлення.

Направленням вимоги про сплату простроченої заборгованості від 25 лютого 2014 року банк змінив термін виконання зобов`язання за кредитним договором і протягом шести місяців з моменту надсилання такої вимоги з вимогою до поручителя не звернувся, що відповідно до положень частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України свідчить про припинення поруки.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив припинити поруку за договором поруки від 22 травня 2008 року в редакції Договору поруки № б/н від 09 вересня 2010 року.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 08 червня 2021 року прийнято до провадження позов ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання поруки припиненою. Справу за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , третя особи - ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки об`єднано в одне провадження зі справою за позовом ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання поруки припиненою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» відмовлено, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано припиненою поруку за договором поруки № 046-2008-1631-Р від 22 травня 2008 року в редакції договору поруки № б/н від 09 вересня 2010 року, укладеним між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову АТ «Універсал Банк», суд першої інстанції виходив з того, що банк, пред`явивши 25 лютого 2014 року іпотекодавцю і поручителю досудову вимогу про дострокове повернення всього боргу за кредитними договорами, змінив строк виконання основного зобов`язання та пропустив строк позовної давності, не пред`явивши позов протягом трьох років (до 28 березня 2017 року).

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що банк протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимоги до поручителя, тому порука є припиненою на підставі вимог частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, АТ «Універсал Банк» звернулось з апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» задоволено частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року в частині відмови в задоволенні вимог АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано.

Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позов АТ «Універсал Банк» задоволено частково.

В рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «Універсал Банк» за кредитним договором № 046-2008-1631 від 22 травня 2008 року у розмірі 178 630,71 швейцарських франків, яка складається з:

- суми дострокового стягнення кредиту - 95 994,98 швейцарських франків;

- простроченої заборгованості по кредиту - 6 118,57 швейцарських франків;

- відсотків - 73 663,22 швейцарських франків;

- пені/підвищених відсотків - 2 853,93 швейцарських франків,

звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності в межах виконавчого провадження.

В задоволенні іншої частини вимог АТ «Універсал Банк»відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог АТ «Універсал Банк», суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки суду першої інстанції в частині пропуску банком строку позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 046-2008-1631 від 22 травня 2008 року не відповідають обставинам справи, оскільки матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих зміну банком строку виконання основного зобов`язання за вказаним кредитним договором.

При цьому суд зазначив, що письмова вимога від 25 лютого 2014 рокустосується іншого кредитного договору, укладеного між тими самими сторонами.

На підставі викладеного та прийнявши до уваги обставини, які підтверджують невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором № 046-2008-1631 від 22 травня 2008 року, зокрема підтверджений розмір заборгованості у розмірі 178 630,71 швейцарських франків, апеляційний суд вважав обґрунтованими вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, з метою часткового погашення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Разом із цим, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що банк, пред`явивши 25 лютого 2014 року іпотекодавцю досудову вимогу про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором № 046-2008-1630 від 22 травня 2008 року, змінив строк виконання основного зобов`язання за цим договором та пропустив строк позовної давності, не пред`явивши позов протягом трьох років (до 28 березня 2017 року).

Апеляційний суд не переглядав законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог позову ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання поруки припиненою, оскільки апеляційна скарга АТ «Універсал Банк» не містила доводів та посилань на незаконність або необґрунтованість рішення суду у вказаній частині.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16 листопада 2022 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Зінченко М. М., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «Універсал Банк» за кредитним договором № 046-2008-1631 від 22 травня 2008 року у розмірі 178 630,71 швейцарських франків та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

10 лютого 2023 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку від АТ «Універсал Банк» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому банк просить суд закрити касаційне провадження, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України; у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 , поданої на постанову апеляційного суду на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України, відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

21 лютого 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 22 травня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 (після реєстрації шлюбу - ОСОБА_2 ), укладено кредитний договір № 046-2008-1630 (на придбання майна, кредит зі зменшеними ризиками), відповідно до якого кредитор зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 31 976 швейцарських франків на строк користування до 10 травня 2038 року включно, а позичальник зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити відсотки у розмірі 4,5% річних, у період з 22 травня 2008 року по 10 травня 2013 року включно, 9,95% річних, у період з 11 травня 2013 року по 10 травня 2038 року включно та платежі за кредитом у встановлений у договорі строк в повному обсязі.

22 травня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 (після реєстрації шлюбу - ОСОБА_2 ), укладено кредитний договір № 046-2008-1631 (на придбання майна), відповідно до якого кредитор зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 107 554 швейцарських франків на строк користування до 10 травня 2038 року включно, а позичальник зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити відсотки у розмірі 10,45% річних.

Згідно з пунктами 2.1 кредитного договору № 046-2008-1630 від 22 травня 2005 року та кредитного договору № 046-2008-1631 від 22 травня 2005 року, сторонами було погоджено, що зобов`язання кредитора надати кредит виникає з моменту виконання усіх та кожної з наведених умов, а саме пп. 2.1.1. цього кредитного договору, яким передбачено укладення в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим кредитним договором відповідних договорів згідно пунктів 3.1-3.2. цього кредитного договору.

Відповідно до пункту 3.1. кредитного договору № 046-2008-1630 від 22 травня 2005 року та кредитного договору № 046-2008-1631 від 22 травня 2005 року за умовами даного договору позичальник зобов`язується в забезпечення повернення кредиту, процентів, комісій, неустойки та інших штрафних санкцій, а також інших платежів передбачених даним договором, в тому числі витрат понесених кредитором у випадку звернення стягнення на заставне майно, протягом 1-го календарного дня з дати укладення цього договору забезпечити належне оформлення договору іпотеки, пунктом 3.2 цього кредитного договору - належне оформлення договору поруки.

Відповідно, сторонами на виконання пункту 2.1 кредитного договору № 046-2008-1630 від 22 травня 2005 року та кредитного договору № 046-2008-1631 від 22 травня 2005 року було укладено в забезпечення виконання зобов`язань договір іпотеки № б/н від 22 травня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л. М. та зареєстрований реєстрі під № 2795.

Відповідно до умов даного договору в іпотеку ВАТ «Універсал Банк» було передано нерухоме майно: житлову квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить іпотекодавцю (відповідачу) на праві приватної власності.

Звертаючись до суду з позовом, АТ «Універсал Банк» зазначав, що позивач виконав свої зобов`язання за кредитними договорами № 046-2008-1630 та № 046-2008-1631 від 22 травня 2008 року, надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 31 976,00 швейцарських франків та 107 554,00 швейцарських франків, шляхом банківського переказу коштів на рахунок позичальника.

В той же час, відповідачка ОСОБА_2 своїх зобов`язань за вказаними кредитними договорами належним чином не виконувала, у зв`язку із чим станом на 31 травня 2019 року за позичальником обліковується заборгованість за кредитним договором № 046-2008-1630 від 22 травня 2008 року в розмірі 37 351,32 швейцарських франки, яка складається з:

- суми дострокового стягнення кредиту - 24 763,26 швейцарських франки, в тому числі простроченої заборгованості по кредиту - 4 129,81 швейцарських франки;

- відсотків - 6 936,23 швейцарських франки;

- пені/підвищених відсотків - 1 522,02 швейцарських франки;

та за кредитним договором № 046-2008-1631 від 22 травня 2008 року в розмірі 178 630,71 швейцарських франків, яка складається з:

- суми дострокового стягнення кредиту - 95 994,98 швейцарських франків;

- простроченої заборгованості по кредиту - 6 118,57 швейцарських франків;

- відсотків - 73 663,22 швейцарських франків;

- пені/підвищених відсотків - 2 853,93 швейцарських франків.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання поруки припиненою, не було предметом перегляду судом апеляційної інстанції, а тому не підлягає в цій частині вимог перегляду і в суді касаційної інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_2 не містить доводів щодо незаконності або необґрунтованості відмови апеляційного суду у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «Універсал Банк» за кредитним договором № 046-2008-1630 від 22 травня 2008 року, а тому постанова Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року в цій частині позовних вимог, в силу приписів статті 400 ЦПК України, касаційному перегляду не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (положення статті 611 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

У справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_2 не виконала належним чином свої зобов`язання за кредитним договором № 046-2008-1631 від 22 травня 2008 року, а розмір її заборгованості перед АТ «Універсал Банк» за вказаним договором становить 178 630,71 швейцарських франків.

Факт невиконання договірних зобов`язань ОСОБА_2 не спростований.

Вказані зобов`язання за вказаним кредитним договором забезпечено іпотекою, що встановлено укладеним від 22 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Універсал Банк» договором іпотеки № б/н, відповідно до якого остання передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі у редакції закону на момент виникнення спірних правовідносин), іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено можливість реалізації предмета іпотеки на підставі рішення суду.

У справі, яка переглядається, установлено, що пунктом 2.1.1 договору іпотеки № б/н від 22 травня 2008 року передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов`язань за будь-яким з вищевказаних основного (-их) договору (-ів), що обумовлюють основне зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнитисвої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

Згідно з пунтком 4.1 договору іпотеки № б/н від 22 травня 2008 року звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у випадку та на підставах, передбачених законодавством України, зокрема у разі порушення будь-якого основного зобов`язання, що забезпечене іпотекою за цим договором, та/або будь-якого зобов`язання іпотекодавців за цим договором.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду (пункт 4.2 договору іпотеки).

Разом із цим під час розгляду справи ОСОБА_2 просила відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску АТ «Універсал Банк» строку позовної давності, у зв`язку із зміною позивачем строку виконання основного зобов`язання пред`явленням до неї вимоги від 25 лютого 2014 року.

Згідно зі статтями 256 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається, що 22 травня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 (після реєстрації шлюбу - ОСОБА_2 ) укладено кредитний договір № 046-2008-1631 (на придбання майна), відповідно до якого кредитор зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 107 554 швейцарських франків на строк користування до 10 травня 2038 року включно, а позичальник зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити відсотки у розмірі 10,45% річних.

22 травня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 (після реєстрації шлюбу - ОСОБА_2 ) в забезпечення виконання зобов`язань, зокрема за кредитним договором № 046-2008-1631 від 22 травня 2008 року, було укладено договір іпотеки б/н, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л. М. та зареєстрований реєстрі під № 2795.

Згідно пункту 6.1 Договору іпотеки, цей Договір підлягає нотаріальному посвідченню, набирає чинності з моменту такого посвідчення та діє до повного виконання зобов`язань за основними договорами, що обумовлюють основне зобов`язання.

Апеляційним судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують зміну банком строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором № 046-2008-1631 від 22 травня 2008 року, оскільки письмова вимога від 25 лютого 2014 року стосується іншого кредитного договору, укладеного між тими ж сторонами.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Установивши, що АТ «Універсал Банк» довів у встановленому законом порядку факт невиконання ОСОБА_2 умов укладеного кредитного договору № 046-2008-1631 від 22 травня 2008 року, існування та розмір заборгованості за таким договором у сумі 178 630, 71 швейцарських франків, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для задоволення вимог банку та звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , з метою часткового погашення заборгованості.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Щодо клопотання АТ «Універсал Банк» про закриття провадження у справі

У лютому 2023 року до Верховного Суду від АТ «Універсал Банк» надійшло клопотання про закриття касаційного провадження.

Клопотання обґрунтовано тим, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Посилаючись на пункт 5 частини першу статті 396 ЦПК України, АТ «Універсал Банк» просить закрити касаційне провадження у вказаній справі.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Разом із цим, колегія суддів вважає, що відповідним правовим висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник касаційної скарги та які стали підставою для відкриття касаційного провадження, необхідно дати правову оцінку під час касаційного перегляду справи, а тому Верховний Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Універсал Банк» про закриття касаційного провадження у справі відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - адвокатом Зінченком Максимом Миколайовичем, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов