ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 753/17411/18
провадження № 61-6933св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна»,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Трегуб Оксана Анатоліївна, на постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (далі - ПАТ «СК «Універсальна») про захист прав споживача та стягнення страхового відшкодування.
В обґрунтування позову вказував, що 6 березня 2017 року він уклав з ПАТ «СК «Універсальна» договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 3114/258/001943 (далі - договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом «Subaru outback» 2013 року випуску з номерним знаком НОМЕР_1 .
Укладаючи вказаний договір страхування, сторони погодили, зокрема, страхову суму за договором на рівні 663 000 грн, страховий платіж - 33 481,50 грн, та розмір франшизи, яка дорівнює 1 657,50 грн за ризиками А1-А5, та 33 150 грн - за ризиком Б та при конструктивній загибелі транспортного засобу.
Вказував, що у період з 12 год30 хв 7 жовтня 2017 року до 7 год30 хв 9 жовтня
2017 року стався страховий випадок - викрадено належний позивачеві автомобіль.
На виконання пункту 7 договору страхування він в день виявлення відсутності належного йому автомобіля повідомив відповідача про настання страхового випадку та надав необхідний перелік документів, зокрема, заяву про отримання страхового відшкодування від 9 жовтня 2017 року, пояснювальну записку з детальним описом обставин, за яких стався страховий випадок від 9 жовтня
2017 року, 1, 2 та 11 сторінки паспорту, довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, посвідчення водія, оригінал свідоцтва про реєстрацію ТЗ та повний комплект ключів.
Листом вих. № 1375/09-013 від 15 листопада 2017 року відповідач відмовив йому у виплаті страхового відшкодування, мотивуючи своє рішення тим, що всупереч вимогам пунктів 6.2.3, 6.2.10 договору страхування він не повідомив страховика про настання нових суттєвих обставин (втрата або викрадення ключів) та не виконав належним чином вимоги пункт у 7.1.9 договору страхування (Страхувальник зобов`язаний передати Страховику ….. повний комплект ключів від ТЗ…. або довідку МВС про їх вилучення органами внутрішніх справ). Вказані обставини відповідач вважав такими, що відповідно до пункту 11.1.6 договору страхування є безумовною підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Відмову ПАТ «СК «Універсальна» у виплаті страхового відшкодування позивач вважає незаконною, тому просив стягнути зі страховика на його користь страхове відшкодування у розмірі 628 850 грн
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 3 червня 2019 року, ухваленим у складі судді Даниленка В. В., позов задоволено.
Стягнено з ПАТ «СК «Універсальна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 628 850 грн згідно з договором № 3114/258/001943 добровільного страхування наземного транспортного засобу від 6 березня 2017 року.
Стягнено з ПАТ «СК «Універсальна» на користь держави 6 288,50 грн судового збору.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вважав вимоги позивача доведеними належними та допустимими доказами.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2020 року задоволено апеляційну скаргу ПАТ «СК «Універсальна», скасовано заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 3 червня 2019 року і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції зазначив, що у письмових пояснення, наданих страховику 9 жовтня 2017 року, ОСОБА_1 повідомив, що викраденню транспортного засобу передувала втрата другого екземпляра ключів від транспортного засобу його дружиною у березні 2017 року, після чого 17 березня 2017 року страхувальник купив новий ключ та адаптував його на станції технічного обслуговування до основного ключа. Пунктом 6.2.3 договору страхування визначено обов`язок страхувальника під час дії договору
протягом 7 календарних днів письмово повідомити страховика про нові суттєві обставини, які впливають на ступінь страхового ризику, зокрема, про втрату або викрадення ключів/дублікатів ключів.
Встановивши, що викраденню застрахованого транспортного засобу передувала втрата ключів, про що страховика до моменту викрадення транспортного засобу страхувальник не повідомив, і вказані обставини відповідно
пункту 11.1.9 договору страхування є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування, апеляційний суд вважав таку відмову відповідача правомірною, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У квітні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Трегуб О. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2020 року і залишити в силі заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 3 червня 2019 року.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24 липня 2019 року у справі № 442/3106/14-ц (провадження № 61-18785св18), про те, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку.
Суд апеляційної інстанції помилкового зазначив про те, що 17 березня 2017 року страхувальник придбав новий ключ та адаптував (перепрошив) його, оскільки у поясненнях від 9 жовтня 2017 року він про такі обставини не зазначав.
Заявник вказує про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постановах від 1 березня 2018 року у справі № 910/13353/17 та
від 8 серпня 2018 року у справі № 758/4873/16-ц (провадження № 61-7744св18), в яких Верховний Суд дійшов висновку про те, що дії страховика щодо відмови у виплаті страхового відшкодування узгоджуються зі статтями 991 ЦК України та 26 Закону України «Про страхування» та не суперечать умовам договору страхування. У вказаних справах суди попередніх інстанцій встановили невиконання страхувальниками конкретних і чітко визначених у договорах обов`язків, які не суперечать закону. Зокрема, у справі № 910/13353/17 страховиком внаслідок халатності втрачено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу під час викрадення автомобіля, а у справі
№ 758/4873/16-ц страховик не надав страховій компанії документи, які згідно з договором необхідно надати для виплати страхового відшкодування. У справі, що переглядається, укладений сторонами договір страхування містить абстрактні умови про необхідність повідомлення страховика про настання будь-яких змін, які суперечать закону. На думку заявника, наведені обставини є підставою для відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах Верховного Суду.
Також заявник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 21 Закону України «Про страхування» та визначення обставин, які впливають на ступінь страхового ризику і про які зміни страхувальник зобов`язаний інформувати страховика.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були такі доводи
заявника:
- застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 442/3106/14-ц, провадження № 61-18785св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 8 серпня 2018 року у справі № 758/4873/16-ц (провадження № 61-7744св18), від 1 березня 2018 року у справі № 910/13353/17 (пункт 2 частини другої
- відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування
статті 21 Закону України «Про страхування» та визначення обставин, які впливають на ступінь страхового ризику, у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 6 березня 2017 року ОСОБА_1 та ПАТ СК «Універсальна» уклали договір добровільного страхування наземного транспорту № 3114/258/001943, згідно з умовами якого страховик здійснює страхування наземного транспортного засобу та додаткового обладнання і зобов`язується провести виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку страхувальнику, а останній зобов`язується сплатити страховий платіж на умовах, визначених цим договором, та виконувати інші умови договору.
Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем Subaru outback (номер кузова НОМЕР_2 ) 2013 року випуску з номерним знаком НОМЕР_3 , належного ОСОБА_1 на праві власності згідно зі свідоцтвом про право власності CAP НОМЕР_4 .
Укладаючи договір страхування, сторони, зокрема, погодили страхову суму за вказаним договором страхування на рівні 663 000 грн, страховий платіж у сумі
33 481,50 грн та розмір франшизи, яка дорівнює 1 657,50 грн (за ризиками А1-А5) та 33 150,00 грн (за ризиком Б та конструктивній загибелі ТЗ).
Пунктами 1.13, 4.1 договору страхування визначено, що вказаний договір діє
з 00 год 7 березня 2017 року до 24 год 6 березня 2018 року та припиняє свою дію з настанням обставин, передбачених пунктом 12.1 договору страхування, зокрема, у випадку виконання страховиком зобов`язань перед страхувальником у повному обсязі.
Також суди встановили, що пунктом 1.2 вказаного договору до страхових ризиків сторони віднесли: А1 - дорожньо-транспортні пригоди, А2 - стихійні лиха, А3 - вибухи і пожежі, А4 - падіння предметів і напад тварин, А5 - протиправні дії третіх осіб, Б - протиправне позбавлення транспортного засобу.
Зі змісту довідки Дарницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві та складеного слідчим цього ж відділу протоколу огляду місця події суди встановили, що в період часу
з 12 год30 хв 7 жовтня 2017 року до 7 год30 хв 9 жовтня 2017 року внаслідок незаконних дій невстановленої особи викрадено належний позивачу автомобіль.
На підставі заяви позивача від 9 жовтня 2017 року відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12017100020010850 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 289 КК України.
9 жовтня 2017 року позивач повідомив ПАТ СК «Універсальна» про настання страхового випадку.
Листом вих. № 1375/09-013 від 15 листопада 2017 року ПАТ СК «Універсальна» відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування, мотивуючи своє рішення тим, що всупереч вимогам пунктів 6.2.3 і 6.2.10 договору страхування, ОСОБА_1 не повідомив страховика про настання нових суттєвих обставин (втрата або викрадення ключів) та не виконав належним чином вимоги
пункту 7.1.9 договору.
Зі змісту пункту 6.2.3 договору страхування суд апеляційної інстанції встановив, що страхувальник зобов`язаний під час дії договору протягом 7 (семи) календарних днів письмово повідомити страховика про нові суттєві обставини, які впливають на ступінь страхового ризику (продаж транспортного засобу, заміна кузова або двигуна, установка або зміна комплектності додаткового обладнання, укладення іншого договору страхування транспортного засобу, передача транспортного засобу в оренду, прокат, заставу, користування або дарування, втрата або викрадення ключів/дублікатів ключів або реєстраційних документів, зміна реєстраційного номеру, використання транспортного засобу як таксі; поломки засобів проти викрадення), або зміну інформації, зазначеної в договорі або заяві на страхування.
Із заяви ОСОБА_1 на добровільне страхування наземного транспорту
від 6 березня 2017 року апеляційний суд встановив, що на момент укладення договору позивач мав два ключі запалювання застрахованого транспортного засобу.
Апеляційний суд встановив, що 9 жовтня 2017 року ОСОБА_1 надав страховику письмові пояснення щодо обставин викрадення транспортного засобу, в яких повідомив, що другий екземпляр ключів від транспортного засобу знаходився у його колишньої дружини, і в березні 2017 року - був загублений, після чого 17 березня 2017 року страхувальником придбано новий ключ та адаптовано (перепрошито) його на станції технічного обслуговування до основного ключа.
Пунктами 11.1.9 договору страхування визначено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є неповідомлення страховика у встановлені пунктом 6.2.3 договору строки про суттєві зміни, які сталися з транспортними засобами, а саме: <...> втрата ключів, документів; <...> або зміну інформації, зазначеної в договорі або заяві на страхування.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 16 Закону України «Про страхування» передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно зі статтею 988 ЦК України, статтею 20 Закону України «Про страхування» обов`язок страховика здійснити страхове відшкодування виникає лише у разі настання страхового випадку.
Тобто положення наведених норм права нерозривно пов`язують момент виникнення обов`язку страховика щодо здійснення виплати страхової суми із настанням страхового випадку.
Водночас, згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.
За правилами частин першої, третьої статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до частини першої статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про страхування» умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
Таким чином, у підпункті 11.1.9 договору страхування сторони з урахуванням принципу свободи договору вільно, на власний розсуд визначили, що однією з підстав відмови у виплаті страхового відшкодування є неповідомлення страховика у встановлені пунктом 6.2.3 договору строки про суттєві зміни, які сталися з транспортними засобами, зокрема, про втрату ключів.
Наведене свідчить про безумовне порушення страхувальником умов укладеного договору, що є достатньо обґрунтованою підставою для позбавлення його права вимагати виплати страхового відшкодування.
На переконання Верховного Суду, у цьому випадку сторони правомірно та без порушень імперативних положень актів цивільного законодавства, самостійно врегулювали свої відносини на власний розсуд, створивши обов`язкове для обох сторін правило поведінки у спірних правовідносинах.
Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 31 липня
2019 року у справі № 404/2470/17 (провадження № 61-36331св18).
Встановивши, що заявник не виконав обов`язку, передбаченого умовами договору страхування щодо повідомлення страховика про втрату другого екземпляра ключів від застрахованого транспортного засобу, з урахуванням договірних положень, суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення страхового відшкодування.
Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 442/3106/14-ц (провадження № 61-18785св18), не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій, оскільки у справі № 442/3106/14-ц судами вирішувався позов потерпілої від дорожньо-транспортної пригоди особи до страховика винної у вчиненні цієї пригоди особи про відшкодування шкоди, тому правовідносини, які виникли між сторонами у справі № 442/3106/14-ц, і правовідносини сторін у справі, яка переглядається, не є подібними.
Не можуть бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції і доводи касаційної скарги про помилкове зазначення цим судом про те, що
17 березня 2017 року страхувальник придбав новий ключ та адаптував (перепрошив) його, оскільки такі обставини не вплинули на правильність вирішення справи по суті з огляду на те, що згідно з пунктом 11.1.9 договору страхування самостійною підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є неповідомлення страховика у встановлені
пунктом 6.2.3 договору строки про втрату ключів.
Посилання заявника пронеобхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постановах від 1 березня 2018 року у справі № 910/13353/17 та
від 8 серпня 2018 року у справі № 758/4873/16-ц (провадження № 61-7744св18) є безпідставними, оскільки заявник не надає достатнього обґрунтування на підтвердження помилковості вказаних висновків Верховного Суду та підстав для відступу від них.
Також Верховний Суд не вбачає підстав для викладення висновку щодо застосування статті 21 Закону України «Про страхування», оскільки тлумачення вказаної норми права здійснено Верховним Судом, зокрема, у постановах
від 30 листопада 2018 року у справі № 910/2061/18, від 25 листопада 2020 року
у справі № 444/3259/18 (провадження № 61-2295св20) та 15 вересня 2021 року
у справі № 336/4734/19 (провадження № 61-10884св20).
Крім того, зазначені у касаційній скарзі доводи про необхідність викладення висновку щодо визначення обставин, які впливають на ступінь страхового ризику, і про які саме зміни страхувальник зобов`язаний інформувати страховика, є безпідставними, оскільки у справі, яка переглядається, вказане регулюється укладеним сторонами договором страхування (пункт 6.2.3).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята без додержанням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.
Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Підстав для виходу за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення апеляційного суду в межах підстав касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - залишенню без змін.
Касаційний суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Трегуб О. А. про розгляд касаційної скарги у цій справі з викликом сторін, оскільки за змістом частини першої
статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Щодо судових витрат
Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Відмовити представнику ОСОБА_1 - адвокату Трегуб Оксана Анатоліївнау задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні із викликом сторін.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Трегуб Оксана Анатоліївна, залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук