№ 753/18618/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

07 липня 2021 року

м. Київ

справа №753/18618/18

провадження №61-1781св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Орган опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання ОСОБА_2 недієздатним, встановлення опіки та призначення опікуна, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 листопада 2019 року у складі судді Трусової Т. О. та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

представник заявника - ОСОБА_3 ,

заінтересована особа - Орган опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

1. У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про обмеження цивільної дієздатності її племінника ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлення над ним піклування та призначення її піклувальником.

2. 19 грудня 2018 року ОСОБА_1 подала заяву про зміну предмета позову та остаточно просила визнати ОСОБА_2 недієздатним, встановити над ним опіку та призначення її його опікуном.

3. Заява мотивована тим, що у квітні 2004 року ОСОБА_2 переніс тяжку черепно-мозкову травму з забоєм головного мозку, внаслідок чого втратив здатність самостійно пересуватись.

4. Внаслідок тяжкої черепно-мозкової травми ОСОБА_2 встановлена 1 група інвалідності, він пересувається на інвалідному візку, отримує допомогу в Територіальному центрі соціального обслуговування Дарницького району і перебуває на обліку у лікаря-психіатра.

5. Указувала, що вона є рідною тіткою ОСОБА_2 і його найближчою родичкою, оскільки його батько невідомий, а мати померла.

6. Наявний у ОСОБА_2 психічний розлад, що проявляється у неадекватній поведінці, нав`язливих думках, параноїдальних висловлюваннях, суттєво впливає на його волю, пам`ять та інтелект і дає підстави для задоволення заяви.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 листопада

2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

8. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 не має хронічного стійкого психічного розладу та здатний у повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а відтак підстави для визнання його недієздатним чи обмеження його цивільної дієздатності відсутні.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

9. Постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 листопада 2019 року залишено без змін.

10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів ретельно вивчив справу, дослідив усі наявні докази та прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні заяви. Суд першої інстанції надав вірну оцінку допитаним у судовому засіданні свідкам.

11. Спростовуючи доводи апеляційної скарги щодо неправомірної відмови місцевого суду в задоволенні клопотань, у тому числі про призначення судово-психіатричної експертизи, апеляційний суд указав, що під час судового розгляду не встановлено підстав для її призначення. Заявниця більше турбується своїми власними інтересами, чим здоров`ям самого ОСОБА_2 і наданням йому належної допомоги, з метою визнати особи недієздатною, що підтверджується її численними зверненнями до лікаря і відповідними записами в медичній карті.

12. Колегією суддів були розглянуті усі клопотання, заявлені в суді апеляційної інстанції, у задоволенні яких було відмовлено з тих підстав, що колегія суддів відповідно до частини першої статті 298 ЦПК України не встановила достатніх даних про розлад здоров`я ОСОБА_2 та підстав для призначення судово-психіатричної експертизи, а інші клопотання вважала безпідставними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. Касаційна скарга мотивована неправильним застосування судами норм матеріального права, а саме відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, що при визнанні особи недієздатною психічний стан такої особи можливо визначити без призначення судово-психіатричної експертизи лише на показах свідків без спеціальних знань у цій сфері.

15. Також заявник указує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, неповно дослідили та не надали правову оцінку наявним у справі доказам. Крім того, судами необґрунтовано відхилено клопотання про витребування, дослідження і огляд доказів, допит лікаря-психіатра ОСОБА_11., а також відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи.

Доводи інших учасників справи

16. Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направила.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17. Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року поновлено

ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

18. Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19. У квітні 2004 року ОСОБА_2 переніс тяжку черепно-мозкову травму з забоєм головного мозку та формуванням субдуральної гематоми лівої гемісфери, внаслідок чого втратив здатність самостійно пересуватись, у нього проявились елементи сенсомоторної афразії з астеноневротичним сидромом та напади епілепсії.

20. 18 серпня 2004 року ОСОБА_2 було вперше встановлено 1 групу інвалідності, а з 31 серпня 2006 року інвалідність встановлена безстроково. Внаслідок стану здоров`я ОСОБА_2 потребує постійної сторонньої допомоги.

21. ОСОБА_2 проживав разом з матір`ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

22. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.

23. Після смерті матері ОСОБА_2 проживає один.

24. Заявниця ОСОБА_1 є тіткою ОСОБА_2 , рідною сестрою його померлої матері.

25. Інших близьких родичів у ОСОБА_2 , окрім неї та її дітей, у нього немає.

26. ОСОБА_2 є власником двох квартир, одну з яких здає в оренду, а в іншій мешкає сам.

27. Зі слів сімейного лікаря та самого ОСОБА_2 у нього є кошти в банківських установах, які надійшли як благодійна допомога на його лікування ще за життя матері.

28. 01 березня 2018 року у зв`язку з численними зверненнями родичів, сусідів та народного депутата ОСОБА_2 було оглянуто лікарем-психіатром на дому в присутності сімейного лікаря.

29. За результатами дослідження медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_2 Київської міської психоневрологічної лікарні

№ 2 встановлено, що у медичній карті наявний запис про психічний статус хворого на момент огляду: контактний; орієнтований вірно; мова дизартрична; мислення інертне, в`язке, паралогічне; висловлює маячні ідеї особливого характеру: переслідування, впливу; відмічає відчуття отрути в їжі та негативного впливу сонця на свій організм; некритичний; емоційно нестабільний; пам`ять та інтелект знижені.

30. За результатами огляду лікар-психіатр встановив діагноз: органічне ураження центральної нервової системи травматичного ґенезу; інтелектуально-мнестичне зниження; галюцинаторно-маячний синдром, та поставив ОСОБА_2 на консультативний облік.

31. Подальші записи до медичної карти внесені зі слів ОСОБА_1 , яка зверталась на прийом до лікаря-психіатра 05 червня 2018 року,

20 серпня 2018 року, 29 серпня 2018 року, 31 жовтня 2018 року

та 26 грудня 2018 року.

32. Згідно наявного у медичній карті листа заступника головного лікаря Київської міської психоневрологічної лікарні № 2 на адресу начальника Дарницького УП ГУ НП у м. Києві, ОСОБА_1 зверталась до поліції із заявою, у зв`язку з чим було надано відповідь про відсутність достатніх підстав для обґрунтованого припущення про наявність у ОСОБА_2 тяжкого психічного розладу, а відтак і для його огляду у примусовому порядку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

33. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

34. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

35. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

36. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

37. Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

38. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).

39. Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).

40. Тлумачення зазначених норм права дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.

41. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в окремому провадженні (пункт 1 частини другої статті 293 ЦПК України).

42. Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

43. Частиною третьою статті 297 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

44. Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (стаття 298 ЦПК України).

45. Обґрунтовуючи заяву, ОСОБА_1 , зокрема, посилалась на ряд захворювань ОСОБА_2 , отриманих в результаті травми, його агресивну поведінку, епілептичні напади. Також указувала на характеристику стану ОСОБА_2 , складену 29 грудня 2017 року сімейним лікарем, про направлення до психоневрологічного диспансеру; перебуванням на обліку в Київській міській психоневрологічній

лікарні № 2.

46. Мотивуючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, серед іншого, вказав, що констатація лікарем-психіатром у березні 2018 року наявності у ОСОБА_2 певних маячних ідей та фобій не може свідчити про тимчасовий розлад його психічного стану, оскільки з описаних ознак та поведінки ОСОБА_2 в суді, вбачається, що такий розлад не досягає психотичного рівня і не позбавляє та не обмежує його здатність адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку та не створює небезпеки для нього чи оточуючих.

47. Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що відповідно до частини першої статті 298 ЦПК України колегія суддів не встановила достатніх даних про розлад здоров`я ОСОБА_2 , необхідних для призначення судово-психіатричної експертизи.

48. При розгляді справи суди попередніх інстанцій відносно стану здоров`я ОСОБА_2 дослідили медичну документацію, заслухали учасників справи, покази свідків.

49. Зокрема, в судовому засіданні було допитано сімейного лікаря

ОСОБА_5 , який пояснив, що він знає і лікує ОСОБА_2 впродовж 23 років. У свій час він працював разом з матір`ю

ОСОБА_2 , яка була лікарем-неврологом, та йому відомі усі обставини перебігу його хвороби. Після тяжкої травми ОСОБА_2 отримав інвалідність внаслідок неврологічного захворювання, пересувається на інвалідному візку і останні два роки за своїм бажанням мешкає сам, при цьому повністю справляється з усіма побутовими проблемами, самостійно спілкується з комунальними службами, поводить себе адекватно, приймає рішення і несе за них відповідальність. У нього особисто ніколи не виникало підозри щодо наявності у ОСОБА_2 психічної хвороби, а лікаря-психіатра він запросив за неодноразовими, практично щоденними, наполяганнями тітки. Два роки назад він дійсно спостерігав у ОСОБА_2 прояви фобій і страхи, які на думку психіатра були, ймовірно, навіяні матір`ю, яка турбувалась про долю сина і переконувала його в необхідності бути обережним і не довіряти людям. За результатами огляду психіатр не зробив висновку про наявність у ОСОБА_2 психічної хвороби, але рекомендував прийом психіатричного препарату та повідомив, що за хворим необхідно поспостерігати. Спробувавши рекомендований психіатром препарат, ОСОБА_2 заявив, що він йому не подобається, і в подальшому від його прийому відмовився. Інші рекомендовані препарати - протисудомні та для метаболізму мозку, він приймає регулярно і акуратно.

50. Допитаний в суді соціальний працівник ОСОБА_6 , який супроводжував ОСОБА_2 на усі судові засідання, пояснив, що протягом року надає останньому соціальну допомогу, відвідуючи його три рази на тиждень. ОСОБА_2 страждає метеозалежністю, але проявів психічної неадекватності у нього він не спостерігав.

51. Із показань свідків зі сторони заявника (друзі та знайомі її та її покійної сестри) ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 місцевий суд установив, що відмова ОСОБА_2 від піклування з боку тітки безпідставна, нічим не обґрунтована і беззаперечно свідчить про його психічний розлад, оскільки тітка весь час допомагала йому і його покійній матері, а зараз турбується, щоб він внаслідок якихось маніпуляцій не втратив житло. До того ж після смерті матері ОСОБА_2 дуже змінився, став замкнутим, відмовляється від спілкування зі знайомими, з якими раніше підтримував стосунки.

52. За результатами дослідження медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_2 Київської міської психоневрологічної лікарні

53. За результатами огляду лікар-психіатр встановив діагноз: органічне ураження центральної нервової системи травматичного ґенезу; інтелектуально-мнестичне зниження; галюцинаторно-маячний синдром, та поставив ОСОБА_2 на консультативний облік.

54. Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначає презумпцію психічного здоров`я.

55. Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

56. Відповідно до статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» психічні розлади - розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті.

57. Тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.

58. Як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, ОСОБА_1 , посилаючись на наявність у ОСОБА_2 психічного розладу здоров`я, заявляла клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи для встановлення його психічного стану.

59. Згідно із статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

60. Відповідно до положень частини першої статті 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

61. Призначення експертизи судом є обов`язковим у разі з`явлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: характер і ступінь ушкодження здоров`я; психічний стан особи; вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати (частина перша статті 105 ЦПК України).

62. Порядок проведення судово-психіатричної експертизи затверджено Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 травня 2018 року №865, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 червня

2018 року за № 719/32171.

63. Предметом судово-психіатричної експертизи є психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу. Психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу визначається з метою надання відповіді на запитання, поставлені особою або органом, яка (який) залучила(в) експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

64. Об`єктами експертизи є: матеріали цивільної справи, медична документація, аудіовізуальні матеріали та інша інформація про психічний стан особи, відповідно якої проводиться експертиза.

65. Висновок експерта - докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

66. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (частини перша та друга статті 102 ЦПК України).

67. Статтею 110 ЦПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

68. Згідно з пунктом 3 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

69. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

70. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

71. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлються такими засобами, як серед іншого, висновками експертів.

72. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

73. Для з`ясування обставин, які мають значення для справи і потребують спеціальних знань в галузі психіатрії, суди попередніх інстанцій проігнорували положення частини першої статті 105 ЦПК України, якою передбачено обов`язкове призначення експертизи для встановлення психічного стану особу, визначили психічний стан ОСОБА_2 лише на підставі дослідженої медичної документації та показів учасників справи і свідків, що дає підстави для висновку про неповне встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

74. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

75. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщосуд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

76. Верховний Суд зробив висновок, що ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 3 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 листопада

2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня

2020 року скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук