№ 753/18883/17 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

20 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 753/18883/17

провадження № 61-26808 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - публічне акціонерне товариство «Банк Національний Кредит»;

боржник ОСОБА_1 ;

особа, рішення якої оскаржується, головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадим Іван Сергійович, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 30 жовтня 2017 року у складі судді Вовка Є. І. та постанову апеляційного суду міста Києва від 29 березня 2018 року у складі колегії суддів: Кирилюка Г. М., Музичко С. Г., Волошиної В. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року публічне акціонерне товариство «Банк Національний Кредит» (далі - ПАТ «Банк Національний Кредит») звернулося до суду із скаргою на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича.

Скарга мотивована тим, що 25 липня 2013 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк національний кредит» заборгованості за кредитним договором у сумі 40 365 024 грн 24 коп.

При здійсненні виконавчого провадження державним виконавцем виявлено майно, зареєстроване за боржником на праві власності: легковий автомобіль марки Toyota, модель Рrado 4.0, 2007 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; легковий автомобіль марки Honda, модель Аccord 2.0, 2006 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вказане майно було оголошено у розшук 25 лютого 2014 року.

26 вересня 2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом І. С. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, яка надійшла на адресу ПАТ «Банк національний кредит» 02 жовтня 2017 року.

Вказані дії державного виконавця банк вважає незаконними, державним виконавцем всупереч вимогам Закону "Про виконавче провадження" не здійснювалась належним чином перевірка майнового та фінансового стану боржника, не направлялись запити з метою отримання інформації про зареєстроване майно до Центру державного земельного кадастру, Інспекції державного технічного нагляду; Національної комісії цінних паперів та фондового ринку; Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті; Державної авіаційної служби України щодо реєстрації повітряних суден тощо.

Крім того, державний виконавець зобов`язаний здійснити вихід за місцем проживання чи реєстрації боржника для виявлення рухомого майна, належного боржникові, з метою його опису.

Постанова про розшук майна боржника винесена 25 лютого 2014 року та направлена на виконання до Управління Державної автомобільної інспекції України Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві (далі - УДАІ ГУМВС України в м. Києві). При цьому починаючи з 2015 року органом, що здійснює виконання постанови про розшук майна боржника є Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ у м. Києві. Державний виконавець не контролював вчинення дій з розшуку майна залученими особами, не вживав заходів щодо перевірки виконання постанови про розшук майна боржника та підтвердження внесення відомостей про такий розшук у відповідний реєстр, що свідчить про невжиття державним виконавцем всіх заходів, передбачених Законом, для виконання судового рішення, а тому постанова про повернення виконавчого провадження стягувачу винесена передчасно.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києві від 30 жовтня 2017 року скаргу задоволено частково. Визнано незаконною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І. С. від 26 вересня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу по виконавчому провадженню ВП № 39039236. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

В рішенні Європейського суду «Горнсбі проти Греції» від 10 березня 1997 року (п. 40) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду». В задоволенні решти вимог скарги відмовлено як у необґрунтованих, неконкретних та безпідставних в тому числі, щодо вимог про зобов`язання Нещадима І. С. вчинити дії, оскільки відсутні підстави, які б дозволяли зробити висновок, про те, що Нещадим І. С. займає вказану посаду державного виконавця станом на 30 жовтня 2017 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2018 року апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишено без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 30 жовтня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, про неправомірність дій державного виконавця під час винесення постанови про повернення виконавчого листа банку та з тим, що державним виконавцем не було вчинено всіх можливих дій для виконання судового рішення.

25 лютого 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Мазуром Г. І. винесено постанову про розшук майна боржника. Копію вказаної постанови 26 лютого 2014 року було направлено в УДАІ МВС України та УДАІ ГУ МВС України в м. Києві для виконання (а. с. 174).

Постановою від 06 серпня 2014 року виконавче провадження зупинено у зв`язку з розшуком транспортних засобів боржника (а. с. 164).

28 квітня 2015 року відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вдруге направлено на адресу УДАІ ГУМВС України в м. Києві постанову про розшук майна боржника (а. с. 131).

Лише 15 травня 2015 року належні боржнику транспортні засоби поставлено на автоматизований облік розшуку (а. с. 123).

Будь яких дій, спрямованих на з`ясування обставин щодо виконання постанови про розшук транспортних засобів, належних боржнику, матеріали справи не містять.

Крім того управлінням Держземагенства в Обухівському районі Київської області було проінформовано державного виконавця, що згідно програмного комплексу ведення Державного земельного кадастру "національна кадастрова система" земельна ділянка обліковується за ОСОБА_1 щодо якої було складено акт арешту майна (а. с. 141-144).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2018 року Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 753/18883/17 із Дарницького районного суду м. Києва.

У грудні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у ході здійснення примусового виконання судових рішень, державним виконавцем здійснювався комплекс виконавчих дій, так як ОСОБА_1 рішення суду у строк, наданий для самостійного виконання, не виконав.

Так в межах виконавчого провадження ВП № 39039236 здійснено ряд заходів примусового виконання рішення. Було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошена заборона на його відчуження від 13 листопада 2013 року. Також, у ході примусового виконання виконавчого листа Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня 2013 року по справі № 753/635/13 державним виконавцем неодноразово робились запити до Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України, відповідно до яких інформацію про ОСОБА_1 не знайдено та платник податків із зазначеним податковим номером чи серією та номером паспорта на обліку в органах Державної фіскальної служби України не перебуває. Таким чином, державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня 2013 року по справі № 753/635/13 проведено виконавчі дії, які визначені Державною виконавчою службою України як необхідні та достатні з метою виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, державним виконавцем постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 26 вересня 2017 року по виконавчому провадженню ВП 39039236 винесено правомірно, а тому вимоги банка є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазуром Г. І. від 25 липня 2013 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа по справі № 753/635/13, виданого 10 липня 2013 року Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «Банк національний кредит» заборгованості за кредитним договором у розмірі 40 365 024 грн 24 коп. ОСОБА_1 запропоновано самостійно виконати вказане судове рішення у строк до семи днів з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

25 лютого 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Мазуром Г. І. винесено постанову про розшук транспортних засобів боржника.

Копію вказаної постанови 26 лютого 2014 року було направлено в УДАІ МВС України та УДАІ ГУ МВС України в м. Києві для виконання (а. с. 174).

Листом від 19 березня 2014 року вказану постанову УДАІ ГУ МВС України в м. Києві було повернуто, як помилково направлену лише на їх адресу (а. с. 170).

10 жовтня 2014 року управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області проінформувало державного виконавця, що згідно програмного комплексу ведення Державного земельного кадастру «національна кадастрова система» земельна ділянка обліковується за ОСОБА_1

10 листопада 2014 року, головним державним виконавцем Мазуром Г. І. було складено акт опис арешту майна зазначеної вище земельної ділянки.

15 травня 2015 року належні боржнику транспортні засоби поставлено на автоматизований облік розшуку (а. с. 123).

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом І. С. від 26 вересня 2017 року повернуто виконавчий лист по справі № 753/635/13, виданий 10 липня 2013 року Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «Банк національний кредит» заборгованості за кредитним договором у розмірі 40 365 024 грн 24 коп.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 383 ЦПК України, чинного на час розгляду справи в суді першої інстанції, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини другої статті 387 ЦПК України, чинного на час розгляду справи в суді першої інстанції, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Разом з тим, за змістом частин першої та другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIIIвиконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Вирішуючи спір, суди, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшли правильного висновку про неправомірність дій державного виконавця щодо повернення виконавчого листа без виконання.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що державним виконавцем не було здійснено повною мірою всіх дій для виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , оскільки виконавче провадження у зв`язку з розшуком майна боржника було зупинено через 7 місяців після винесення постанови про розшук майна боржника та належні боржнику транспортні засоби поставлено на автоматизований облік розшуку лише 15 травня 2015 року.

Будь-яких інших дій, спрямованих на встановлення обставин щодо виконання постанови про розшук транспортних засобів боржника, матеріали справи не містять. Крім того державним виконавцем було здійснено лише один вихід за місцем проживання боржника за весь час перебування виконавчого листа на виконанні даних. Про подальші дії, спрямовані на звернення стягнення на вказане майно ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.

Судами встановлено, що після винесення акту опису та арешту майна від 10 листопада 2014 року державним виконавцем не було вчинено будь-яких дій щодо звернення стягнення на майно боржника - земельну ділянку.

Доводи державного виконавця про те, що 23 червня 2014 року Шевченківським районним судом м. Києва було задоволено подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України (а. с. 168-169), суди обґрунтовано вважали недостатньою підставою для висновку про вжиття державним виконавцем заходів, спрямованих на неупереджене, своєчасне і в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Із огляду на зазначені вище обставини колегія суддів приходить до висновку, що державний виконавець не в повною мірою скористався вказаними правами щодо виконання судового рішення та стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги правильність висновків судів не спростовують, а зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями та власного тлумачення заявником норм Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 30 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара