Постанова

Іменем України

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 753/21282/16-ц

провадження № 61-10881ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя -доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Державне підприємство «СЕТАМ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс»,

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Секюріті»

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 року у складі судді Трусової Т. О. та постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2020 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лівінського С. В., Нежури В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - УДВС ГТУЮ у місті Києві), Державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс» (далі - ТОВ «Схід Фінанс»), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Секюріті» (далі - ТОВ «Бізнес Секюріті»), про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, акта про проведені електронні торги та свідоцтва про придбання майна з електронних торгів.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 26 лютого 2014 року стягнено з неї на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (далі ? ПАТ «ВТБ Банк») заборгованість за кредитним договором в сумі 1 478 191,37 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: нежитлові приміщення з № 11 до № 15, № 15А, з № 16 до № 31, з № 71 до № 83, з № 85 по № 92 (частини групи приміщень № 1А) загальною площею 640 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 .

На виконання цього рішення державним виконавцем було відкрите виконавче провадження № 44145533, в межах якого вчинювались виконавчі дії з примусового виконання рішення суду.

На підставі заявки відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у місті Києві з 11 листопада 2016 року до 13 листопада 2016 року ДП «СЕТАМ» були проведені електронні торги з реалізації лота № 175941, переможцем яких визнано ТОВ «Схід Фінанс».

Через порушення, допущені під час проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна та у процесі здійснення виконавчого провадження, її неправомірно позбавили права власності на нерухоме майно.

Позивач зазначає, що всупереч статті 42 Закону України «Про іпотеку» нерухоме майно було передано на реалізацію після перерахування коштів Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Чайка» (далі - ТОВ «ТД «Чайка») в рахунок погашення заборгованості боржника перед стягувачем.

Крім того, державним виконавцем порушено вимоги статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 3.7. Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/2, а саме порядок обчислення та строки винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору; не проведено оцінку майна перед його передачею на торги, що є порушенням статей 58, 62 Закону України «Про виконавче провадження».

На думку позивача, порушений порядок підготовки та проведення торгів, визначений статтею 43 Закону України «Про іпотеку», оскільки державним виконавцем не було повідомлено позивача про дату та час проведення електронних торгів та стартову ціну реалізації майна, жодних повідомлень про передачу предмета іпотеки на продаж позивач не отримувала. Під час підготовки до проведення електронних торгів державним виконавцем не було виконано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2016 року про зупинення виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 26 лютого 2014 року.

Також порушений порядок оформлення результатів торгів, встановлений статтями 45, 47 Закону України «Про іпотеку», оскільки їй не надіслано копії протоколу проведення електронних торгів та нотаріально завіреної копії акта про проведені електронні торги, складеного державним виконавцем, а протокол проведення електронних торгів подано державному виконавцю не організатором торгів, а ТОВ «Схід Фінанс». Під час здійснення виконавчого провадження фактично застосовано як Порядок реалізації арештованого майна, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5), так і нечинний на той час Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року № 2710/5 (далі - Порядок № 2710/5).

Позивач зазначала, що акт про реалізацію предмета іпотеки не відповідає вимогам статті 47 Закону України «Про іпотеку», у зв?язку з тим, що їй не надсилалась копія постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та була порушена процедура такого об`єднання.

До матеріалів виконавчого провадження долучена підроблена ухвала суду про заміну сторони стягувача з Публічного акціонерного товариства «Банк Альянс» на ТОВ «Схід Фінанс». Наявність обтяжень, накладених на офісні приміщення станом на 01 лютого 2018 року, і факт того, що приміщення, які є предметом іпотеки, продовжують обліковуватись за позивачем, ставить під сумнів правомірність отримання ТОВ «Схід Фінанс» свідоцтва про придбання майна з електронних торгів.

На підставі викладеного, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просила визнати недійсними: електронні торги арештованого майна, проведені ДП «СЕТАМ», оформлених протоколом № 211520, за лотом № 175941, які відбулися 11-13 листопада 2016 року, за результатами проведення яких було продано майно, що належало на праві приватної власності позивачеві, а саме: нежитлові приміщення з № 11 до № 15, № 15А, з № 16 до № 31, з № 71 до № 83, з № 85 до № 92 (частини групи приміщень № 1А) загальною площею 640 кв. м, розташовані на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 10169080000; протокол проведення електронних торгів № 211520 за лотом № 175941 від 13 листопада 2016 року; акт про проведені електронні торги, складений на підставі цього протоколу; свідоцтво про придбання майна з електронних торгів, видане 25 листопада 2016 року ТОВ «Схід Фінанс» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю. Н.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 року у позові відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 02 грудня 2016 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 07 лютого 2017 року, а саме: обтяження/обмеження нежитлових приміщень з № 11 до № 15, № 15А, з № 16 до № 31, з № 71 до № 83, з № 85 до № 92 (частини групи приміщень № 1А) загальною площею 640 кв. м, які розташовані на шостому поверсі будинку АДРЕСА_1 , та заборони вчиняти дії щодо відчуження, зміни/набуття права власності на вищевказаний об?єкт нерухомості.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведений факт порушення відповідачами процедури проведення електронних торгів, визначеної Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком № 2710/5.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 року змінено.

Виключено з мотивувальної частини судового рішення висновок суду щодо доведеності факту підроблення ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 28 жовтня 2016 року.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині виключення з мотивувальної частини судового рішення висновок суду щодо доведеності факту підроблення ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 28 жовтня 2016 року, апеляційний суд виходив з того, що оскільки відсутній вирок суду, який би набрав законної сили, за фактом підроблення документів, тому такий висновок суду першої інстанції є передчасним, а доводи відповідача в цій частині є безпідставними та недоведеними.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 2-82/09 від 25 лютого 2020 року (провадження № 14-734свц19) та Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), від 30 квітня 2020 року у справі № 234/13165/17 (провадження № 61-46592св18), від 10 червня 2020 року у справі № 307/2993/16-ц (провадження

№ 61-28061св18).

Також у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду у справах, у яких одночасно в обставинах справи при визнанні електронних торгів недійсними мали б місце невиконання рішення суду, використання підробленого рішення суду, одночасне застосування двох порядків реалізації майна з одночасним порушенням обох, відчуження майна без фактичного зменшення заборгованості за виконавчими документами, реалізація майна за документально не підтвердженим зведеним виконавчим провадженням, без проведення незалежної оцінки за заниженою вартістю в п`ять разів.

Крім того, у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зазначаючи, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції всупереч пункту 6 частини першої статті 365 ЦПК України в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду не вирішив її клопотання про витребування матеріалів виконавчого провадження № 48869869 та зведеного виконавчого провадження № 51240915, яке було подано разом з апеляційною скаргою, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.

Суди першої та апеляційної інстанцій всупереч частини першої статті 77, частини другої статті 78, частини п`ятої статті 263 ЦПК України при ухваленні рішень встановили факт існування зведеного виконавчого провадження № 51240915 та факт реалізації майна позивача саме за зведеним виконавчим провадженням на підставі недопустимих доказів.

Всупереч пункту 1 частини четвертої статті 265 ЦПК України судом апеляційної інстанції в порушення процедури та без врахування правової позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 24 жовтня 2019 року у справі «Якушенко проти України», заява № 57706/10, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 2-82/09 (провадження № 14-734свц19), постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 307/2993/16-ц (провадження № 61-28061св18), неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема статтю 62 Конституції України та статтю 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Судом апеляційної інстанції не зважаючи на частину четверту статті 82, пункт 2 частини четвертої статті 265, частину другу статті 367 ЦПК України в порушення процедури, всупереч правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), від 30 квітня 2020 року у справі № 234/13165/17 (провадження № 61-46592св18), проігноровано преюдиційні обставини, які впливають на суть спірних правовідносин. Вказані порушення призвели до неправильного застосування апеляційним судом статей 3 13 202 203 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Всупереч частинам першій та другій статті 367 ЦПК України апеляційний суд не розглядав апеляційну скаргу по суті та на власний розсуд, безпідставно вийшов за межі апеляційної скарги, чим фактично підмінив підстави апеляційного оскарження.

Судом апеляційної інстанції не надано оцінки, що суд першої інстанції порушив право позивача на апеляційний перегляд справи, закріплене у пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України.

Доводи інших учасників справи

ДП «СЕТАМ» подало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін, оскільки вона є законною та обґрунтованою.

Вказувало, що судами правильно встановлено фактичні обставини справи на підставі зібраних у справі доказів, які узгоджуються між собою, були досліджені у сукупності та їм була надана належна оцінка. Порушення Закону України «Про виконавче провадження» має місце тільки на стадії підготовки та передачі майна на реалізацію, обов`язки з виконання яких покладено на органи державної виконавчої служби, дії яких мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

ТОВ «Охоронна компанія «Бізнес Секюріті» подало до суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими.

Вказував, що судами правильно встановлено фактичні обставини справи та надано належну оцінку наявним у справі доказам.

ТОВ «Схід Фінанс» подало до суду відзив на касаційну скаргу, у якому посилалось на додержання судами норм процесуального права та правильне застосування норм матеріального права, і просило залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі і витребувано цивільну справу.

25 серпня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 вересня 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 26 лютого 2014 року у справі № 22-ц/796/2062/2014 за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (далі -ПАТ «ВТБ Банк») до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне підприємство «Будспецпроект» (далі - ПП «Будспецпроект»), про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, звернено стягнення на належні ОСОБА_1 нежитлові приміщення з № 11 до № 15, № 15А, з № 16 до № 31, з № 71 до № 83, з № 85 до № 92 (частини групи приміщень № 1А) загальною площею 640 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 , визначивши способом звернення стягнення продаж майна на прилюдних торгах в межах виконавчого провадження за початковою ціною предмета іпотеки згідно з пунктом 2.2 договору від 28 вересня 2012 року № 2 про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого 18 березня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Масюком І. Є та внесеним до реєстру за № 517, 518, в розмірі 4 757 333 грн.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 18 травня 2015 року, залишеними без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 серпня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2016 року, у справі № 753/21777/14 з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Альянс» (далі - ПАТ «Банк Альянс») стягнена заборгованість за кредитним договором від 04 листопада 2004 року

№ 028-04/ЮК, укладеним між ПАТ «Банк Альянс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консоль Плюс» (далі - ТОВ «Консоль Плюс»), в сумі 27 437 977,21 грн.

На виконання цих рішень Дарницьким районним судом міста Києва видано виконавчі листи, а саме: № 753/8443/13, № 2/753/4773/13 від 11 липня 2014 року, про звернення стягнення на предмет іпотеки; № 753/21777/14 від 09 вересня 2015 про стягнення заборгованості за кредитним договором, які пред`явлені стягувачами до примусового виконання.

25 липня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 44145533 з примусового виконання виконавчих листів № 753/8443/13, № 2/753/4773/13 від 11 липня 2014 року.

Постановою про відкриття виконавчого провадження боржникові наданий семиденний строк для добровільного виконання рішення суду, проте у зазначений строк рішення суду боржник не виконав.

04 листопада 2014 року державний виконавець склав акт опису й арешту майна, а саме: нежитлових приміщень з № 11 до № 15, № 15А, з № 16 до № 31, з № 71 до № 83, з № 85 до № 92 (частини групи приміщень № 1А) загальною площею 640 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 .

01 лютого 2015 року та 20 лютого 2015 року стягувач ПАТ «ВТБ Банк» подав державному виконавцю клопотання про передачу описаного майна на реалізацію.

07 липня 2015 року в межах цього виконавчого провадження складена заявка на реалізацію арештованого майна за початковою ціною, визначеною рішенням суду, яка була направлена організатору торгів - Державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Торги з реалізації належного позивачеві предмета іпотеки зі стартовою ціною реалізації 4 757 333 грн були призначені на 25 серпня 2015 року, про що організатор торгів письмово сповістив державного виконавця, стягувача та боржника. Проте торги не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.

21 вересня 2015 року державний виконавець склав акт про уцінку арештованого майна на 20 %, після якої вартість предмета іпотеки склала 3 805 866,40 грн.

Вдруге торги з реалізації предмета іпотеки були призначені на 19 листопада 2015 року, про що організатор торгів письмово повідомив державного виконавця, стягувача та боржника.

18 листопада 2015 року в межах цього виконавчого провадження ТОВ «ТД «Чайка» перерахувало на депозитний рахунок державної виконавчої служби грошові кошти в сумі 1 478 891,62 грн у рахунок погашення боргу ПП «Будспецпроект» перед ПАТ «ВТБ Банк».

Цього ж дня представник позивача звернувся до начальника відділу державної виконавчої служби із заявою про закриття виконавчого провадження, пославшись на те, що рішення суду виконане, а також, що до Апеляційного суду міста Києва подана заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

19 листопада 2015 року електронні торги знову не відбулися через відсутність допущених учасників торгів.

19 листопада 2015 року державний виконавець звернувся до Апеляційного суду міста Києва із заявою про роз`яснення рішення суду від 26 лютого 2014 року в частині визначення суми заборгованості основного боржника ПП «Будспецпроект» та виніс постанову про зупинення виконавчого провадження до вирішення заяви судом.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 січня 2016 року роз?яснено, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 26 лютого 2014 року у справі № 22-ц/796/2062/2014 звернено стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості боржника ПП «Будспецпроект» перед ПАТ «ВТБ Банк», розмір якої станом на 13 травня 2013 року становить 1 478 191,37 грн.

09 лютого 2016 року представник позивача подав державному виконавцеві заяву, в якій повідомив про зміну місця проживання ОСОБА_1 .

Постановою від 20 квітня 2016 року державний виконавець поновив виконавче провадження № 44145533.

22 квітня 2016 року стягувач ПАТ «ВТБ Банк» звернувся до державного виконавця з клопотанням про звернення стягнення на предмет іпотеки, вказуючи, зокрема, що перерахованих ТОВ «ТД «Чайка» коштів не вистачає для закриття виконавчого провадження, оскільки непогашеною залишається сума виконавчого збору в розмірі 147 811,09 грн.

28 квітня 2016 року державний виконавець виніс постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 147 819,13 грн та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 506,82 грн.

Відповідно до супровідних листів від 28 квітня 2016 року № 26/8 копії постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій направлено боржнику для виконання.

На підставі розпорядження державного виконавця від 28 квітня 2016 року № 44145533/8 з грошових коштів в розмірі 1 478 891,62 грн, які надійшли 18 листопада 2015 року на рахунок з обліку депозитних сум від ТОВ «ТД «Чайка», 1 343 986,18 грн перераховано ПАТ «ВТБ Банк», а кошти в розмірі 134 398,62 грн та 506,82 грн зараховані на відповідні рахунки ГТУЮ у місті Києві.

Одночасно з виконавчим провадженням № 44145533 державними виконавцями відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснювалось примусове виконання виконавчого листа № 753/21777/14, виданого 09 вересня 2015 року Дарницьким районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Альянс» заборгованості за кредитним договором в сумі 27 437 977,21 грн та судових витрат в сумі 3 754,97 грн (постанова про відкриття виконавчого провадження від 25 вересня 2015 року ВП № 48869869).

У листопаді 2015 року представник стягувача ПАТ «Банк Альянс» звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою, у якій просив об`єднати виконавче провадження № 44145533 та виконавче провадження № 48869869 у зведене виконавче провадження.

24 травня 2016 року директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виніс постанову про об`єднання у зведене виконавче провадження виконавчих проваджень, боржником у яких є ОСОБА_1 , які перебувають на виконанні у Дніпровському і Дарницькому районних відділах державної виконавчої служби міста Києва та відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у місті Києві, та про утворення при відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчої групи для проведення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню та затвердження її складу. Керівником виконавчої групи для проведення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню було призначено головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д. Є. (далі - керівник виконавчої групи Нідченко Д. Є.)

25 травня 2016 року керівник виконавчої групи Нідченко Д. Є. направив до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у місті Києві доручення про приєднання виконавчих проваджень, боржником за якими є ОСОБА_1 , до зведеного виконавчого провадження № 51240915, погодження з нею здійснення виконавчих дій та винесення процесуальних документів по зведеному виконавчому провадженню, надання їй копій виконавчих документів, інформації про рух виконавчих проваджень тощо.

30 травня 2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у місті Києві Подпоріним Р. О. (далі - державний виконавець Подпорін Р. О.) винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 44145533 до зведеного виконавчого провадження № 51240915.

08 червня 2016 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Схід Фінанс» було укладено договір про відступлення права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором та за договорами забезпечення.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 серпня 2016 року, у виконавчому провадженні з виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 26 лютого 2014 року про звернення стягнення на предмет іпотеки замінено первісного стягувача ПАТ «ВТБ Банк» його правонаступником ТОВ «Схід Фінанс».

27 липня 2016 року ПАТ «Банк Альянс» та ТОВ «Фінансова компанія-ФС» уклали договір про відступлення права вимоги грошових зобов?язань за кредитним договором № 028-04/ЮК та прав вимоги за договорами забезпечення.

Цього ж дня ТОВ «Фінансова компанія-ФС» відступила права вимоги за кредитним договором та за договорами забезпечення ТОВ «Схід Фінанс».

Відповідно до умов договорів відступлення права вимоги розмір заборгованості, яка відступалась новим кредиторам, становив 16 056 597,62 грн.

20 жовтня 2016 року ТОВ «Схід Фінанс» було подано до суду заяву про заміну сторони стягувача у вищевказаному виконавчому провадженні.

22 вересня 2016 року державний виконавець Подпорін Р. О. направив до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України лист, згідно з яким просив узгодити подальші виконавчі дії при примусовому виконанні рішення суду про звернення стягнення на належний ОСОБА_1 предмет іпотеки.

Листом від 27 вересня 2016 року керівник виконавчої групи Нідченко Д. Є. доручив державному виконавцю Подпоріну Р. О. провести уцінку предмета іпотеки на 50 % від початкової вартості та здійснити дії, спрямовані на примусову реалізацію цього майна, а саме: повідомити ДП «СЕТАМ» про поновлення виконавчого провадження та про результати уцінки майна боржника.

28 вересня 2016 року державний виконавець Подпорін Р. О. виніс постанову про заміну ПАТ «ВТБ Банк» його правонаступником ТОВ «Схід Фінанс».

Згідно з актом від 28 вересня 2016 року № 26/8 після уцінки арештованого майна на 50 % його вартість склала 2 378 666,50 грн.

Відповідно до протоколу № 211520 електронні торги з реалізації лоту № 175941 почалися 11 листопада 2016 року та завершилися 13 листопада 2016 року, переможцем торгів стало ТОВ «Схід Фінанс» з найвищою ціновою пропозицією в розмірі 5 542 293,61 грн.

21 листопада 2016 року керівник виконавчої групи Нідченко Д. Є. у виконавчому провадженні № 48869869 виніс постанову про заміну стягувача ПАТ «Банк Альянс» його правонаступником ТОВ «Схід Фінанс», яка обґрунтована тим, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 28 жовтня 2016 року замінено сторону виконавчого провадження.

22 листопада 2016 року ТОВ «Схід Фінанс» сплатило ДП «СЕТАМ» додаткову винагороду організатора в сумі 158 181,35 грн.

23 листопада 2016 року представник ТОВ «Схід Фінанс» звернувся до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у місті Києві із заявою про оформлення акта про реалізацію об?єкта нерухомості, надавши протокол про проведення електронних торгів.

23 листопада 2016 року державний виконавець Подпорін Р. О. склав акт про реалізацію предмета іпотеки переможцю електронних торгів ТОВ «Схід Фінанс», який був затверджений начальником відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у місті Києві.

Відповідно до акта про реалізацію предмета іпотеки від 23 листопада 2016 року ТОВ «Схід Фінанс» є іпотекодержателем придбаного майна, а сума зобов`язання ОСОБА_1 за зведеним виконавчим провадженням, до складу якого входить виконавче провадження № 44145533, становить 27 441 732,18 грн, у зв?язку з чим кошти за придбаний лот покупцем не сплачувались.

24 листопада 2016 року листом № 26/8 копія акта про реалізацію предмета іпотеки направлена ОСОБА_1 та ТОВ «Схід Фінанс».

Відповідно до пояснень позивача, 25 листопада 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бадахов Ю. Н. видав ТОВ «Схід Фінанс» свідоцтво про придбання майна з електронних торгів, зареєстроване у реєстрі за № 1582.

На підставі договору купівлі-продажу від 28 листопада 2016 року ТОВ «Схід Фінанс» відчужило нежитлове приміщення (нежилі приміщення з № 11 до № 15, № 15А, з № 16 до № 31, з № 71 до № 83, з № 85 до № 92 (частини групи приміщень № 1А) загальною площею 640 кв. м, що розташоване на АДРЕСА_1 на користь ТОВ «Бізнес Секюріті».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в незміненій частині та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою, третьою, п?ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв?язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги.

Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів, є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з положеннями частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу; або не випливає з їхньої суті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 (провадження № 14-624цс18) викладено правовий висновок про те, що правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов?язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно виникнуть права та обов?язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору.

Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Аналогічні норми містить стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII в редакції, чинній на час проведення електронних торгів, (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з частиною першою статті 62 Закону № 606-ХІV реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

На момент передачі спірного нерухомого майна на електронні торги (липень 2015 року) був чинним Закон № 606-ХІV, а також Тимчасовий порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5 «Про проведення експерименту із запровадження порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16 квітня 2014 року № 427/25204 (далі - Тимчасовий порядок № 656/5).

Наказом про затвердження Тимчасового порядку № 656/5 Міністерство юстиції України уповноважило Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на здійснення заходів із створення та супроводження програмного забезпечення системи електронних торгів, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у ній, організацію та проведення електронних торгів, виконання інших функцій, передбачених Тимчасовим порядком.

Згідно з пунктом 1 розділу V Тимчасового порядку № 656/5 реалізація майна здійснюється шляхом проведення організатором електронних торгів. Передачею майна на реалізацію вважається момент внесення інформації про лот у систему. Вартість майна, переданого на реалізацію, є дійсною на період реалізації майна.

Якщо до часу завершення електронних торгів не надійшла жодна цінова пропозиція, електронні торги вважаються такими, що не відбулися (пункт 6 розділу V Тимчасового порядку № 656/5).

За змістом пункту 2 розділу ІІ Тимчасового порядку № 656/5 державний виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після закінчення 10-денного строку подачі заперечень сторін виконавчого провадження проти визначення вартості (оцінки) майна у разі відсутності таких заперечень готує і направляє до відповідного структурного підрозділу головного територіального управління юстиції у місті Києві та областях, що забезпечує реалізацію повноважень з питань державної виконавчої служби, для проведення реалізації майна необхідні документи, зокрема, копію виконавчого документа, копію акта опису й арешту майна, копії документів, що характеризують майно, та копії правовстановлювальних документів, що підтверджують право власності або право користування майном, копії документів, що підтверджують вартість майна, інші необхідні документи, передбачені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства документи передаються організатору для внесення інформації про проведення електронних торгів у систему не пізніше наступного робочого дня з дня отримання документів.

Перевірка документів на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється.

Інформаційне повідомлення про електронні торги розміщується на веб-сайті системою автоматично не пізніше ніж за один місяць до дати завершення електронних торгів.

Електронні торги розпочинаються у визначений в інформаційному повідомленні про електронні торги день. Електронні торги проводяться протягом одного робочого дня з 9-ї до 18-ї години.

Пункт 5 розділу ІІІ Тимчасового порядку № 656/5 передбачає, що підготовка, організація та проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про іпотеку».

Організатор зобов?язаний не пізніше ніж за 15 днів до початку проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки опублікувати принаймні в двох місцевих (за місцем розташування предмета іпотеки) друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення електронних торгів. У повідомленні зазначаються інформація про дату і час проведення електронних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення електронних торгів, та інша необхідна інформація.

Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення електронних торгів у засобах масової інформації організатор письмово повідомляє державного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день та час проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу майна.

Тимчасовий порядок № 656/5 втратив чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року № 2710/5, яким затверджений Порядок № 2710/5.

05 жовтня 2016 року, одночасно з набранням чинності Законом № 1404-VIII, набув чинності Порядок № 2831/5.

Пунктом 8 розділу XIII Закону № 1404-VIII (Прикінцеві та перехідні положення) визначено, що майно, передане на реалізацію до набрання чинності цим Законом, продовжує реалізовуватися у порядку (у тому числі за вартістю), що діяв до набрання чинності цим Законом. Якщо оцінка (уцінка) арештованого майна не проведена до набрання чинності цим Законом, вона проводиться в порядку, визначеному цим Законом.

Судами встановлено, що 05 липня 2015 року державним виконавцем підготовлено пакет документів щодо передачі майна на реалізацію. Після другої уцінки (торги не відбулись 19 листопада 2015 року, у період з 19 листопада 2015 року до 20 квітня 2016 року виконавче провадження було зупинене), треті електронні торги призначено на 11 листопада 2016 року. За наслідками проведених електронних торгів майно реалізовувалося за ціною 5 542 293,61 грн.

Повторна уцінка майна (28 вересня 2016 року) здійснена до набрання чинності Законом № 1404-VIII, тому суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з того, що реалізація належного позивачеві нерухомого майна на електронних торгах повинна була проводитись відповідно до Порядку № 2710/5.

Частиною першою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя (частина перша статті 54 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов?язки суб?єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Згідно з Порядком № 2710/5 електронні торги - продаж майна на прилюдних торгах за принципом аукціону або на комісійних умовах засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку № 2710/5 державний виконавець у строк не пізніше п?яти робочих днів після закінчення десятиденного строку для подання заперечень сторін виконавчого провадження проти визначення вартості (оцінки) майна у разі відсутності таких заперечень готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу, і направляє його начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі до системи для проведення реалізації майна разом із визначеними переліком документами (в електронній або паперовий формі). У разі проведення рецензування звіту про оцінку майна зазначені документи готуються та направляються (передаються) не пізніше трьох робочих днів з дня закінчення десятиденного строку для оскарження у судовому порядку сторонами виконавчого провадження оцінки, визначеної за результатами рецензування такого звіту.

Начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства, наявність відомостей про місце зберігання й демонстрації майна та у разі виявлення порушень визначає їх перелік та встановлює строк для усунення порушень, який не повинен перевищувати трьох робочих днів, а у разі, якщо відповідно до законодавства реалізація майна неможлива, документи щодо передачі майна на реалізацію повертаються державному виконавцю, який їх подав, із зазначенням визначених законодавством підстав, що унеможливлюють реалізацію майна.

У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 3 розділу І цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її організатору в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів у систему.

Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відповідного органу державної виконавчої служби.

ДП «СЕТАМ» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження, чинним законодавством не передбачений.

Державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі

№ 3-242гс16 зроблено висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Підставою для пред`явлення позову про визнання електронних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Сукупність цих обставин позивачем під час розгляду справи не доведено, зокрема не надано належних і допустимих доказів, що зазначені нею порушення вплинули на результат електронних торгів, а також не доведено обставин, які б свідчили про порушення її прав і законних інтересів при проведенні електронних торгів.

Встановивши, що результати оспорюваних електронних торгів не призвели до порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 , суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови їй у позові.

При цьому, встановивши, що ДП «CЕТАМ» під час проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна, а саме: нежитлових приміщень з № 11 до № 15, № 15А, з № 16 до № 31, з № 71 до № 83, з № 85 до № 92 (частини групи приміщень № 1А) загальною площею 640 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 , було дотримано вимоги Порядку № 2710/5, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання електронних торгів недійсними.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції шляхом виключення з мотивувальної частини судового рішення висновок суду щодо доведеності факту підроблення ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 28 жовтня 2016 року про заміну сторони стягувача виконавчого провадження щодо виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 травня 2015 року у цивільній справі № 753/21777/14, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність та недоведеність таких доводів через відсутність вироку суду, який би набрав законної сили стосовно факту підроблення документів. Апеляційний суд зауважив, що аргументи позивача в цій частині зводяться до підроблення документів, що утворює склад правопорушення, передбачений статтею 358 КК України щодо підроблення документів та їх використання, врахувавши положення статті 62 Конституції України.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про зміну підстав позову (а. с. 1-13, т. 4), обґрунтовувала свої вимоги, серед іншого, порушенням положень частини першої статті 42 Закону України «Про іпотеку» щодо права боржника до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов`язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, що є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Надаючи оцінку таким доводам, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано виходили з того, що перераховані ТОВ «ТД «Чайка» на депозитний рахунок державної виконавчої служби грошові кошти в сумі 1 478 891,62 грн не покривали усі витрати та збитки, завдані іпотекодержателю, зокрема, судові витрати, а також витрати виконавчого провадження - виконавчий збір у розмірі 147 811,09 грн та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 506,82 грн.

Державний виконавець при здійсненні розподілу стягнутих сум відповідно до статті 43 Закону № 606-XIV перерахував стягувачеві лише 1 343 986,18 грн, що на 138 265,91 грн менше за присуджену судом суму. Відтак, внесення ТОВ «ТД «Чайка» на депозитний рахунок державної виконавчої служби грошової суми 1 478 891,62 грн не є виконанням боржником вимоги за зобов`язанням у повному обсязі, виконавче провадження не закінчене і виконавчий лист залишився на примусовому виконанні щодо невиконаної частини зобов`язання.

Позивачеві було відомо про прийняття державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору, про що свідчить направлення їй копії за вказаною у заяві її представника адресою, та факт звернення її до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом (скаргою) про її скасування, у відкритті провадження за яким відмовлено. В подальшому рішення державного виконавця про стягнення виконавчого збору позивач не оскаржувала.

Варто зауважити, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року, яке набрало законної сили 16 січня 2021 року, у справі № 640/7648/19 адміністративний позов ПП «Будспецпроект» задоволений повністю. Визнано протиправною постанову державного виконавця Подпоріна Р. О. про стягнення виконавчого збору від 28 квітня 2016 року ВП № 44145533 в частині обчислення суми виконавчого збору. Визнано протиправним розпорядження від 28 квітня 2016 року № 44145533 державного виконавця Подпоріна Р. О. в частині перерахування коштів в сумі 134 398,62 грн на сплату виконавчого збору. Проте вказане рішення Верховний Суд не бере до уваги, оскільки на час ухвалення оскаржуваних судових рішень згадане рішення не набрало законної сили, а відтак встановлених цим рішенням обставин на час розгляду справи, що переглядається, не існувало.

Згідно з частиною другою статті 43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Судами встановлено, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 26 лютого 2014 року встановлена початкова ціна продажу предмета іпотеки в розмірі 4 757 333,00 грн, а відтак державний виконавець правомірно передав предмет іпотеки на торги за визначеною судом ціною продажу, без проведення його оцінки. При цьому, правомірність уцінки майна позивачем не оспорюється.

Доводи заявника касаційної скарги, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди встановили факт існування зведеного виконавчого провадження № 51240915 та факт реалізації майна позивача саме за зведеним виконавчим провадженням на підставі недопустимих доказів є необґрунтованими.

Ці доводи перевірялись апеляційним судом під час перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та таким доводам надана належна оцінка та зауважено, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб та строки оскарження та не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб, що узгоджено з висновками зазначеними у постанові Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 910/10136/17, яку було враховано судом першої інстанції у даній справі.

Законом України «Про виконавче провадження» на органи державної виконавчої служби покладається підготовка та передача майна на реалізацію, дії цих органів мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Судом не беруться до уваги посилання заявника на дії державного виконавця як підставу для визнання електронних торгів недійсними, так як надання оцінки діям органів державної влади, зокрема, діям державного виконавця, належить до компетенції суду, який видав виконавчий лист у межах скарги на дії державного виконавця або до адміністративного суду в межах строків визначених Законом України «Про виконавче провадження».

ОСОБА_1 , звертаючись з касаційною скаргою та обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень у справі, посилалась на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 2-82/09 від 25 лютого 2020 року (провадження № 14-734свц19) та Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), від 30 квітня 2020 року у справі № 234/13165/17 (провадження № 61-46592св18), від 10 червня 2020 року у справі № 307/2993/16-ц (провадження № 61-28061св18).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 904/1145/19, від 04 червня 2020 року у справі № 904/1923/19.

Посилаючись на неврахування судами правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 2-82/09 (провадження № 14-734свц20), заявник вказував на те, що у цій справі та у справі, яка переглядається, вбачається подібність правовідносин, зокрема, застосування положень статті 62 Конституції України та статті 358 КК України.

За змістом цієї постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 2-82/09 позов поданий про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу та дублікату договору дарування, усунення перешкод у користуванні власністю, зобов`язання зняти з реєстраційного обліку, відшкодування матеріальної шкоди. У цій справі, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 , суди виходили із того, що він не надав доказів наведеним твердженням, а лист нотаріуса про те, що вона не засвідчувала оскаржувану довіреність, суди відмовилися взяти до уваги, не обґрунтувавши підстав для такої відмови. ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що, оскільки цей лист стосувався суті спору, а також безпосередньо дійсності оскаржуваного договору, суди не повинні були відкидати цей доказ у такий загальний та зневажливий спосіб.

Відтак підстави позову є інші, що виключає подібність правовідносин. До того ж правильність застосування положень статті 62 Конституції України та статті 358 КК України у справі, що переглядається, не перевіряється, оскільки не стосується предмета спору.

Також, посилаючись на неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), від 30 квітня 2020 року у справі № 234/13165/17 (провадження № 61-46592св18), заявник звертає увагу на те, що у цих справах та у справі, яка переглядається, вбачається подібність правовідносин, зокрема, проігноровано преюдиційні обставини, які впливають на суть спору. Заявник при цьому вказує, що саме порушення процесуальних норм, а саме частини четвертої статті 82, частини четвертої статті 265, частини другої статті 367 ЦПК України призвели до неправильного вирішення справи, що також виключає подібність правовідносин.

Щодо постанови Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 307/2993/16-ц (провадження № 61-28061св18) ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння. У позові ПАТ «Дельта Банк» вказувало на належність йому майна на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, яке вибуло з його володіння поза його волею на підставі неіснуючого судового рішення.

Отже, у справі № 307/2993/16ц та у справі, яка переглядається, різні за змістом позовні вимоги, стосуються різного майна, у вказаних справах різне матеріально-правове обґрунтування позову.

Таким чином, суд касаційної інстанції відхиляє помилкові доводи заявника про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постанові від 10 червня 2020 року у справі № 307/2993/16-ц, оскільки вважає, що ця справа є відмінною від справи, яка переглядається, за істотними правовими ознаками, отже, ці справи не є подібними.

ЄСПЛ вказує, що будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, як дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб?єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04).

Отже, відмова у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 не є непропорційною мірою у демократичному суспільстві, оскільки втручання у право ТОВ «Схід Фінанс» на мирне володіння своїм майном не є справедливим та виправданим, а також не забезпечить справедливого балансу сторін з урахуванням встановлених судами обставин та вказаних вище норм матеріального права.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що нерухоме майно передано на реалізацію виконавчою службою за відсутності «необхідного обсягу цивільної дієздатності», з посиланням на відсутність зведеного виконавчого провадження та залишення поза увагою її клопотання про витребування доказів, оскільки такі доводи не підтверджені матеріалами справи та спростовані встановленими судами обставинами.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів вжиття самостійних заходів для отримання цих доказів, доказів вжиття таких заходів та причин неможливості самостійного їх отримання як передбачено статтею 84 ЦПК України.

Отже, рішення суду першої інстанції в незміненій частині та постанова суду апеляційної інстанції є достатньо мотивованими та такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга не містить посилань на постанови Верховного Суду, висновки в яких щодо застосування норм права не врахували суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

При цьому суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону, не здійснює оцінку доказів, у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

ЄСПЛ вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, переоцінки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції в незміненій частині та постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ці судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 року у незміненій частині та постанову Київського апеляційного суду від 22 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук