Постанова

Іменем України

11 серпня 2022року

м. Київ

справа № 753/2356/21

провадження № 61-12905св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»,

заінтересовані особи - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Дарницький районний відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ)

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 11 березня 2021 року у складі судді Котвицького В. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2021 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У січні 2021 року директор ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» - Скребець О.С. звернувся до суду із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні її правонаступником, в якій просив суд замінити стягувача ПАТ «КБ «Експобанк» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» згідно з договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 06 березня 2018 року.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 вересня 2013 року у цивільній справі № 2602/4726/12 позов ПАТ «КБ «Експобанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове. На підставі вказаного рішення суду було видано виконавчі листи від 17 березня 2014 року.

06 березня 2018 року між ПАТ «КБ «Експобанк»» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого відбулося відступлення прав вимоги за договором кредиту від 02 листопада 2007 року, що був укладений між ПАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_1 та за договором поруки від 02 листопада 2007 року, який був укладений між ПАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11 березня 2021 року заяву задоволено.

Замінено стягувача ПАТ «КБ «Експобанк» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у виконавчому листі № 2-7809/12, виданому 11 лютого 2013 року у цивільній справі № 2602/4726/12 за позовом ПАТ «КБ «Експобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява про заміну сторони виконавчого провадження містить обґрунтовані підстави для її задоволення.

Суд першої інстанції виходив з того, що в заяві, поданій ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» 15 квітня 2019 року, заявник ініціював заміну сторони у вже відкритому виконавчому провадженні по примусовому виконанню рішення Апеляційного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року, а предметом заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» від 25 січня 2021 року є заміна стягувача за відсутності відкритого виконавчого провадження.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки подані ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» заяви від 15 квітня 2019 року та 25 січня 2021 року не є тотожними за своїм предметом та підставами з огляду на зміст та мотивацію вказаних заяв, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції. Предметом заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» від 15 квітня 2019 року були заміна стягувача у виконавчому листі, поновлення строків пред`явлення виконавчого документу до виконання та видача виконавчого документа у відкритому виконавчому провадженні по примусовому виконанню рішення Апеляційного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року, а предметом заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» від 25 січня 2021 року є лише заміна стягувача, за відсутності відкритого виконавчого провадження.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 06 березня 2020 року заяву ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» залишено без задоволення. Підставою для залишення заяви без розгляду суд зазначив відсутність доказів про відступлення прав вимоги про стягнення заборгованості саме за кредитним договором від 02 листопада 2007 року №154/АК-2007, укладеного між ПАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Провадження у справі не закрито, тому відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

29 липня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просять скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 11 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2021 року, закрити провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені без урахування висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 42/3369-10 про те, що «якщо є така, що набрала законної сили, ухвала суду за результатами розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження між тими самими сторонами, про той самий предмет заяви і з тих самих підстав, то у разі подання аналогічної заяви у цій справі суд закриває провадження з розгляду такої заяви. Повторне подання зазначеної заяви стягувачем є, по суті, намаганням домогтися повторного розгляду справи, нової переоцінки обставин і доказів у справі з метою ухвалення нового рішення у справі вже на користь стягувача.».

Суди попередніх інстанцій, у порушення частини першої статті 8 Конституції України, частини дев`ятої статті 10, пункту 2 частини першої статті 186, пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, дійшли помилкових висновків щодо прийняття заяви про заміну сторони виконавчого провадження та задоволення заяви, оскільки існує судове рішення про залишення без задоволення заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» від 15 квітня 2019 року, з тих самих підстав і предмету заяви як і у розглядуваній справі за заявою ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» від 25 січня 2021 року. Суд першої інстанції попередню заяву залишив без розгляду з підстав відсутності доказів, отже заявник не скористався своїми правами та обов`язками щодо подання доказів. Не має правового значення відкрите чи закрите виконавче провадження для заміни сторони виконавчого провадження.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 09 серпня 2021 року зазначено, наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги з таких підстав.

Суди встановили, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 березня 2013 року позов ПАТ «КБ «Експобанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача залишок основного боргу - 15 244,11 доларів США, що за курсом НБУ становить 121 244,11 грн; прострочену заборгованість за кредитом - 11 958,96 доларів США, що за курсом НБУ становить 95 550,89 грн, нараховані проценти за квітень 2012 року - 152,71 доларів США, що за курсом НБУ становить 1 219,77 грн; прострочену заборгованість по процентам - 7 749,19 доларів США, що за курсом НБУ становить 61 915,25 грн; прострочену заборгованість за комісією - 5 959,73 грн; 3 % річних за несвоєчасне повернення кредиту - 382,85 доларів США, що за курсом НБУ становить 3 058,93 грн; 3 % річних за несвоєчасну оплату комісії - 112,32 грн. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір у розмірі 3 219,00 грн.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 вересня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення наступного змісту.

Позов ПАТ «КБ «Експобанк» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Експобанк» залишок кредиту 15 244,11 доларів США, що еквівалентно 121 244,11 грн, проценти за користування кредитом за квітень 2012 року у розмірі 152,71 доларів США, що еквівалентно 1 219,77 грн, прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 11 958,96 доларів США, що еквівалентно 95 550,89 грн, прострочену заборгованість по процентам у розмірі 7 749,19 доларів США, що еквівалентно 61 915,25 грн, прострочену заборгованість за комісією у розмірі 5 959,73 грн, 3% річних за порушення грошового зобов`язання по поверненню кредиту у розмірі 4 287,06 грн, 3% річних за порушення грошового зобов`язання по поверненню комісії у розмірі 112,32 грн, 3% річних за порушення грошового зобов`язання по поверненню процентів у розмірі 3 058,93 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Експобанк» судовий збір у розмірі по 1 609,50 грн з кожного.

На виконання вказаного рішення суду 17 березня 2014 року Дарницьким районним судом міста Києва видано виконавчі листи № 2602/4726/12.

06 березня 2018 року між ПАТ «КБ «Експобанк»» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 51 банку до позичальників та поручителів зазначених в додатку № 1 до договору.

Відповідно до додатку № 1 до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 06 березня 2018 року № 51 відбулося відступлення права вимоги за договором кредиту від 02 листопада 2007 року № 154/АК-2007, що був укладений між ПАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_1 та за договором поруки від 02 листопада 2007 року, що був укладений між ПАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_2 .

Згідно вказаного договору про відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло права кредитора до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до частин першої та другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Заміна стягувача жодним чином не порушує законних прав та інтересів боржника та з врахуванням положень статті 516 ЦК України не залежить від його думки щодо такої заміни.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18) зазначено, що «підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин».

У постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 2-а-3494/11 та від 27 серпня 2020 року у справі № 804/536/18 викладено правовий висновок наступного змісту. Заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, суди встановивши, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги за кредитним договором від 02 листопада 2007 року № 154/АК-2007 щодо стягнення заборгованості, зокрема до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за договором про відступлення права вимоги, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що предметом попередньої заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» від 15 квітня 2019 року були заміна стягувача у виконавчому листі, поновлення строків пред`явлення виконавчого документу до виконання та видача виконавчого документа у відкритому виконавчому провадженні по примусовому виконанню рішення Апеляційного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року, а предметом заяви ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» від 25 січня 2021 року є лише заміна стягувача за відсутності відкритого виконавчого провадження.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постановівід 21 січня 2019 року у справі № 42/3369-10, про те, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку щодо прийняття та розгляд заяви про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки вже є ухвала про відмову в задоволенні аналогічної заяви про заміну стягувача, оскільки правовідносини у зазначеній справі не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається

Так, в зазначеній справі № 42/3369-10 суди встановили, що «…у 2018 році стягувачем до місцевого господарського суду подано аналогічну заяву про заміну сторони виконавчого провадження. КГС ВС зауважив, що обидві заяви подані про той самий предмет (заміну стягувача у виконавчому провадженні) і з тих самих підстав (договори про управління непроданими активами, про передавання в управління непроданих активів). При цьому є таким, що набрало законної сили, судове рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет заяви та з тих самих підстав. Отже, повторне подання стягувачем відповідної заяви є по суті намаганням домогтися повторного розгляду справи, нової переоцінки обставин та доказів по справі з метою винесення нового рішення у справі вже на користь стягувача.».

Отже, за фактичними обставинами справи та підставами заяви про заміну стягувача (у справі, що розглядається - це договір про відступлення права вимоги, у справі № 42/3369-10 - це договори про управління непроданими активами, про передавання в управління непроданих активів) правовідносини у справі, що розглядається, та у справі № 42/3369-10не є подібними, у зв'язку з чим не підлягають врахуванню у справі, що розглядається.

Крім того, при першому зверненню із заявою про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні новий кредитор не посилався на те, що сплатив обумовлену в договорі про відступлення права вимоги суму, з якою пов'язується набуття права вимоги, і не надав доказу цього, у зв'язку з чим йому за результатами розгляду цієї заяви відмовлено у її задоволенні. Оскільки при повторному зверненні заявник послався на зазначену обставину і надав докази оплати необхідної суми коштів, у суду не було підстав не розглядати зазначене звернення нового кредитора щодо заміни стягувача у виконавчому провадженні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 та 410 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 11 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар