Постанова

Іменем України

06 липня 2022 року

м. Київ

справа № 753/2377/13-ц

провадження № 61-1719св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ДКС»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Державна реєстраційна служба України, Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна»,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шеремета Роман Борисович, на ухвалу Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., Мельника Я. С., від 28 грудня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Інформація про рух справи в судах

У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ДКС» (далі - ТОВ «Мегаполіс ДКС», Товариство), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Державна реєстраційна служба України, Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» (далі -

КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна»), про визнання права власності.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2013 року,

з урахуванням ухвали цього ж суду від 08 квітня 2013 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано право власності ОСОБА_1 на приміщення на першому поверсі

(які складаються з шести окремих приміщень загальною площею

103,6 кв. м), третьому поверсі (які складаються з двадцяти дев`яти окремих приміщень (ураховуючи 3 групи сходових клітин з першого по третій поверхи) загальною площею 1 954,4 кв. м), двадцять п`ятому та двадцять шостому поверхах (які складаються з дев`яти окремих приміщень загальною площею 452 кв. м), загальною площею 2 510 кв. м, розташованих у торгівельно-житловому комплексі за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» провести інвентаризацію зазначених приміщень. Зобов`язано Державну реєстраційну службу України зареєструвати право власності ОСОБА_1 на вказані приміщення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкрито апеляційне провадження за його апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2013 року скасовано. Провадження у справі закрито.

Скасовуючи рішення районного суду та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25 червня 2019 року порушено справу про банкрутство ТОВ «Мегаполіс ДКС» (справа № 908/1390/19), а постановою цього ж суду

від 24 вересня 2019 року Товариство визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Відтак спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство ТОВ «Мегаполіс ДКС».

Постановою Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року ухвалу Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Колегія суддів виходила з того, що під час вирішення питання про поновлення ОСОБА_2 строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд не врахував, що лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин, та формально вказав про наявність таких підстав, прийнявши до уваги лише те, що ОСОБА_2 не був залучений до розгляду справи як сторона, достеменно не з`ясувавши, що заявник із 2013 року не був обізнаний із наявністю рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2013 року.

Короткий зміст оскаржених судових рішень

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою останнього.

Постановляючи ухвалу від 06 грудня 2021 року, суд виходив з того, що наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними. ОСОБА_2 не повідомлявся про розгляд справи та не брав участі у ній. При цьому апелянт вказував із 2013 року володів, користувався та розпоряджався відповідно до закону майном, яке є предметом спору у цій справі, та не знав, що з приводу цього майна ОСОБА_1 ініційовано спір в суді із ТОВ «Мегаполіс ДКС». Апеляційний суд врахувавши положення національного законодавства та практику Європейського суду з прав людини, дійшов висновку, що, в даному випадку, поновлення строку на апеляційне оскарження відповідає законній меті і має розумний ступінь пропорційності.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до ТОВ «Мегаполіс ДКС» про визнання права власності. Визнано нечинним рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 березня 2013 року та закрито провадження у справі

№ 753/2377/13.

Апеляційний суд виходив із того, що 22 грудня 2021 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відмову від позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

В поданій у січні 2022 року касаційній скарзі на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року, до якої включена скарга на ухвалу цього ж суду від 06 грудня 2021 року щодо відкриття апеляційного провадження та поновлення строку на апеляційне оскарження, представник ОСОБА_1 - адвокат Шеремета Р. Б. посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року про відкриття апеляційного провадження та поновлення пропущеного строку, а також ухвалу Київського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року про закриття провадження у справі № 753/2377/13-ц.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

28 січня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шеремета Р. Б. подав касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 грудня

2021 року про закриття провадження у справі № 753/2377/13, до якої включена скарга на ухвалу цього ж суду від 06 грудня 2021 року щодо відкриття апеляційного провадження та поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У червні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що під час повторного апеляційного перегляду справи Київський апеляційний суд не виконав вказівки, викладені в постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року, якою була скасована попередня ухвала суду апеляційної інстанції.

Вказує, що суд безпідставно поновив ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення районного суду за спливом понад семи років після його ухвалення, що є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.

Стверджує, що апеляційний суд не міг розглядати заяву ОСОБА_1 про відмову від позову та заяву ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також взагалі відкривати апеляційне провадження у справі № 753/2377/13 через належність справи до юрисдикції господарського суду.

Натомість апеляційний суд мав відразу направити справу до Господарського суду Запорізької області, яким відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Мегаполіс ДКС», що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 січня

2020 року в справі № 607/6254/15-ц.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Позиція Верховного Суду

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо ухвали Київського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року про відкриття апеляційного провадження та поновлення строку на апеляційне оскарження

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Конституцією України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України).

Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 352 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України у редакції, чинній на час ухвалення Дарницьким районним судом м. Києва рішення від 18 березня 2013 року (далі - ЦПК України 2004 року) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти дній з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

У справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

ОСОБА_2 23 вересня 2020 року подавши апеляційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2013 року просив поновити строк на апеляційне оскарження посилаючись на те, що до участі у розгляді справи він залучений не був, копію оскарженого рішення його представник - адвокат Тарасов С. О. отримав 16 вересня 2020 року, а ухваленим рішенням вирішено питання про його права та обов`язки, щодо спірного майна, оскільки він був замовником будівництва та орендарем земельної ділянки по АДРЕСА_1 , підтвердженням чого, на його думку, є, зокрема, додані до апеляційної скарги договір оренди земельної ділянки та декларація про готовність об`єкта до експлуатації.

При цьому згідно висновків Верховного Суду у постанові від 17 лютого

2020 року в справі № 668/17285/13 суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції.

Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок Київського апеляційного суду в ухвалі від 06 грудня 2021 року про поновлення ОСОБА_2 строку на апеляційне оскарження рішення Дарницького районного суду м. Києва

від 18 березня 2013 року та відкриття апеляційного провадження, з огляду на те, що ОСОБА_2 , який не був залучений до участі у справі стверджував, що судом першої інстанції ухвалено рішення про його права та обов`язки, про розгляд справи він не знав, а копію оскарженого рішення районного суду отримав 16 вересня 2020 року.

Достовірні відомості про те, що ОСОБА_2 із 2013 року був обізнаний про рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2013 року в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням встановлених обставин, висновки апеляційного суду в ухвалі

від 06 грудня 2021 року не суперечать висновкам Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2021 року у цій справі.

Щодо ухвали Київського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року про закриття провадження у справі та визнання нечинним рішення суду

До основних засад (принципів) цивільного судочинства належать зокрема диспозитивність, змагальність сторін та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 2 ЦПК України).

При цьому принцип диспозитивності цивільного судочинства передбачає, зокрема, право учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

В суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі (стаття 373 ЦПК України).

22 грудня 2021 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду заяву про відмову від позову до ТОВ «Мегполіс ДКС» у справі № 753/2377/13. Вказана заява містить застереження про обізнаність ОСОБА_1 із наслідками закриття провадження у справі передбаченими частиною другою статті 256 ЦПК України.

Подання заяви про відмову від позову є реалізацією ОСОБА_1 , на власний розсуд, своїх прав позивача, передбачених ЦПК України.

Колегія суддів відхиляє доводи заявника про те, що апеляційний суд мав вирішити питання про передачу справи на розгляд господарського суду або закрити апеляційне провадження у зв`язку із тим, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2013 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 не вирішувалися.

Отримавши заяву ОСОБА_1 про відмову від позову, апеляційний суд, з огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства, мав спочатку вирішити саме цю заяву, і лише у разі неприйняття відмови від позову продовжувати вирішення інших процесуальних питань.

Встановивши, що підстави для неприйняття відмови ОСОБА_1 від позову відсутні, а подана ним заява відповідає вимогам статті 206 ЦПК України, апеляційний суд, відповідно до положень статті 373 ЦПК України, постановив ухвалу від 28 грудня 2021 року про прийняття відмови позивача від позову, якою одночасно визнав нечинним рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі.

Факт підписання заяви про відмову від позову від 22 грудня 2021 року

ОСОБА_1 в касаційній скарзі не заперечує.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність порушення норм права апеляційним судом при постановленні оскаржуваної ухвали.

При цьому за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні Господарського суду Запорізької області в межах справи № 908/1390/19 (2602/5042/12) про банкрутство ТОВ «Мегаполіс ДКС» розглядається позов ОСОБА_1 до ТОВ «Мегаполіс ДКС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , ТОВ «Сіті ЛПГ» про зобов`язання виконати договірні зобов`язання щодо передачі у власність нерухомого майна та зустрічний позов ТОВ «Мегаполіс ДКС» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про розірвання інвестиційного договору.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених ухвал апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 406 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шеремета Роман Борисович, залишити без задоволення.

Ухвали Київського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року та від 06 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович