ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2021 року

м. Київ

справа № 753/281/19

провадження № 61-18661св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор Філії комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» міста Києва Петришин Василь Михайлович,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Пісний Андрій Володимирович , на ухвалу Київського апеляційного суду від 4 вересня 2019 року, постановлену суддею Ратніковою В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум»), ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор Філії комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» міста Києва Петришин В. М., про визнання недійсними договорів про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами, застосування наслідків їх недійсності та скасування державної реєстрації.

В обґрунтування заяви вказував, що на підставі оспорюваних правочинів право власності на предмет іпотеки, який він передав банку в забезпечення виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, перейшло до ОСОБА_2 , представниками якої вчиняються дії щодо самовільного заволодіння цим майном, у зв`язку з чим існує ризик відчуження нерухомого майна на користь третіх осіб або передачі в нову іпотеку, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про задоволення позовних вимог.

У зв`язку з викладеним, заявник просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на садовий будинок загальною площею 231,4 кв. м, що знаходиться у АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:90:547:0007, площею 0,0533 га, що знаходиться за тією ж адресою, а також заборонити будь-яким особам вчиняти дії щодо реконструкції, зміни технічного стану садового будинку, вселення в будинок та користування ним.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 січня 2019 року, постановленою суддею Трусовою Т. О., заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на садовий будинок у АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1702415780000, загальна площа 231,4 кв.м, житлова площа 133,60 кв.м).

Накладено арешт на земельну ділянку за цією ж адресою (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1702297080000, загальна площа 0,0533 кв.м, кадастровий номер 8000000000:90:547:0007).

Застосовано зустрічне забезпечення і зобов`язано ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у м. Києві грошові кошти в сумі 887 421,00 гривень у десятиденний строк з дня постановлення ухвали.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року, постановленою у складі судді Трусової Т. О., відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову.

Скасовано ухвалу судді Дарницького районного суду міста Києва Трусової Т. О. від 14 січня 2019 року про накладення арешту на садовий будинок у АДРЕСА_1 (в ухвалі помилково зазначено «кв»), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1702415780000, загальна площа 231,4 кв. м, житлова площа 133,60 кв.м, та на земельну ділянку за цією ж адресою, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1702297080000, загальна площа 0,0533 кв.м, кадастровий номер 8000000000:90:547:0007, та про застосування зустрічного забезпечення із зобов`язанням ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у м. Києві грошові кошти в сумі 887 421,00 гривень.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 червня 2019 року, прийнятою колегією суддів у складі: Ігнатченко Н. В., Олійника В. І., Приходька К. П., ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року в частині скасування ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 14 січня 2019 року про вжиття заходів забезпечення позову та застосування зустрічного забезпечення скасовано.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18 липня 2019 року, постановленою у складі судді Трусової Т. О., скасовано ухвалу судді Дарницького районного суду міста Києва Трусової Т. О. від 14 січня 2019 року про накладення арешту на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (в ухвалі помилково зазначено «кв»), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1702415780000, загальна площа 231,4 кв.м, житлова площа 133,60 кв.м, і на земельну ділянку за цією ж адресою, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1702297080000, загальна площа 0,0533 кв.м, кадастровий номер 8000000000:90:547:0007, і про застосування зустрічного забезпечення із зобов`язанням ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у м. Києві грошові кошти в сумі 887 421,00 гривень.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 4 вересня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пісного А. В. на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 18 липня 2019 року про скасування ухвали про забезпечення позову та застосування зустрічного забезпечення повернуто особі, що її подала.

Повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив з того, що постановлена Дарницьким районним судом міста Києва ухвала від 18 липня 2019 року про скасування ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 14 січня 2019 року про вжиття заходів забезпечення позову та застосування зустрічного забезпечення, не підлягає апеляційному оскарженню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Пісний А. В. , подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу передати до цього ж суду для подальшого розгляду.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом пунктів 3-5 частини першої статті 353 ЦПК України, за якими окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову; скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову; зустрічного забезпечення або зміни чи скасування зустрічного забезпечення. Заявник вважає, що за своєю правовою природою та юридичними наслідками ухвала про скасування ухвали про забезпечення позову та зустрічного забезпечення є тотожною ухвалі про скасування заходів забезпечення позову та ухвалі про скасування зустрічного забезпечення і, тим більше, вона є ухвалою щодо скасування забезпечення позову та скасування зустрічного забезпечення, які відповідно до пунктів 3-5 частини першої статті 353 ЦПК України апеляційному оскарженню підлягають. На підтвердження цього він посилається на постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2019 року, прийняту у цій справі, де колегія суддів не знайшла підстав для повернення апеляційної скарги, і розглянула її по суті вимог.

Також заявник наголосив, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням принципу юридичної визначеності.

Посилаючись на зазначене, просив ухвалу скасувати та передати справу для продовження розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Пісний А. В .

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460 IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 5 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу від 3 жовтня 2017 року підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції Кодексу від 3 жовтня 2017 року).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 17 ЦПК України.

У частині десятій статті 154 ЦПК України передбачено, якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.

Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскарженні в апеляційному порядку окремо від рішення суду, визначено у частині першій статті 353 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18) зроблено висновок, що «право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення».

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

При постановленні ухвали від 18 липня 2020 року суд першої інстанції керувався вимогами частини десятої статті 154 ЦПК України та вказав, що якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення. Позивач станом на 18 липня 2020 року не надав суду доказів виконання вимог про зустрічне забезпечення позову у визначений судом строк, тому ухвала про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення позову скасована.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Статтею 353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

У силу вимог статті 353 ЦПК України ухвала суду про скасування ухвал про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення не підлягає апеляційному оскарженню.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звернувшись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.

Разом із тим, вказана норма є загальною й застосовується у всіх випадках оскарження рішень та ухвал, якщо останні за певних обставин не підлягають оскарженню в апеляційному порядку, крім випадків, коли в ЦПК передбачені виключення з цього загального правила.

Так, згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Зазначена норма є спеціальною щодо пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України й застосовується у випадках, якщо апеляційна скарга подана лише на ухвалу, яка відсутня в переліку статті 353 ЦПК України, тобто яка не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Встановивши, що ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 18 липня 2019 року про скасування ухвали про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув апеляційну скаргу.

Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань, інакше «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); «Волчі проти Франції» (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

Заявник у касаційній скарзі вказує, що ухвала про скасування ухвали про забезпечення позову та зустрічного забезпечення є тотожною ухвалі про скасування заходів забезпечення позову та ухвалі про скасування зустрічного забезпечення, які відповідно до пунктів 3-5 частини першої статті 353 ЦПК України апеляційному оскарженню підлягають.

Колегія суддів вважає недостатнім наведене заявником обґрунтування для скасування оскарженої ухвали, посилаючись на постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2019 року, оскільки заявник не зазначає, в чому він вбачає подібність правовідносин (процесуальних дій).

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при розгляді справи апеляційним судом допущено порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, висновків апеляційного суду не спростовують і зводяться до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте, в силу статті 400 ЦПК України у редакції Кодексу від 3 жовтня 2017 року, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в ухвалі чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Касаційну скаргу залишено без задоволення, тому підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК України у редакції Кодексу від 3 жовтня 2017 року, статтями 401 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Пісний Андрій Володимирович , залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 4 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук