№ 753/4690/21 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

02 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 753/4690/21

провадження № 61-18976св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник (боржник)- ОСОБА_1 ,

орган, дії якого оскаржуються,- Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірною бездіяльності Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та зобов`язання вчинити дії, заінтересована особа - ОСОБА_2 .

На обґрунтування скарги заявник зазначив, що 11 червня 2009 року Дарницьким районним судом м. Києва було ухвалено рішення про поділ майна подружжя та визнання особистої приватної власності на майно, згідно якого: за ОСОБА_1 було визнано право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 ; за ОСОБА_2 визнано право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 ; залишено у власності ОСОБА_1 автомобіль «Lancia Delta Integrate» 2.0 i.e., д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 12 307,71 грн; зобов`язано ОСОБА_1 сплатити ОСОБА_2 вартість Ѕ частини автомобіля в розмірі 6 153,86 грн; зобов`язано ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 собаку породи йоркширський тер`єр Ядвігу Кинг Сілвер , 02 серпня 2004 року народження , та приплід (цуценя), 04 липня 2007 року народження ; зобов`язано ОСОБА_1 сплатити ОСОБА_2 вартість Ѕ приплоду в розмірі 3 500,00 грн, а у разі відсутності такого майна в натурі - стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 його вартість у розмірі 8 500,00 грн; залишено у власності ОСОБА_2 собаку породи йоркширський тер`єр Наомі Кристал Кренберн , 19 червня 2006 року народження , вартістю 5 000,00 грн.

Вказаним рішенням суду також задоволено зустрічний позов ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_1 Ѕ вартості автомобіля «Мазда-3», д.н.з. НОМЕР_2 , в розмірі 48 510,00 грн.

05 жовтня 2009 року на підставі вказаного рішення суду видано виконавчі листи та відкрито виконавчі провадження № 15395826 та № 15394639.

В рамках вказаних виконавчих проваджень на належний ОСОБА_1 транспортний засіб - автомобіль «Lancia Delta Integrate» 2.0 i.e., д.н.з. НОМЕР_1 , 1991 року випуску, було накладено арешт.

08 квітня 2015 року державним виконавцем було винесено постанови про повернення виконавчих документів стягувачу згідно пункту 4 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, чинного на той час.

23 січня 2021 ОСОБА_1 , з метою реалізації свого права, хотів здійснити перереєстрацію належного йому транспортного засобу - автомобіля «Lancia Delta Integrate» 2.0 i.e. д.н.з. НОМЕР_1 , 1991 року випуску, проте здійснити такі дії він не зміг, оскільки з вказаного автомобіля не було знято арешт.

17 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанов про накладення арешту, проте йому було відмовлено у вчиненні такої дії, оскільки виконавчі провадження знищені за строком давності і роз`яснено, що арешт може бути знятий за рішенням суду.

З урахуванням викладених обставин просив суд: визнати неправомірною бездіяльність Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі начальника відділу, яка полягає у не знятті арешту з належного на праві власності ОСОБА_1 транспортного засобу «Lancia Delta Integrate» 2.0 i.e., д.н.з. НОМЕР_1 , 1991 року випуску, шасі № НОМЕР_3 , що накладений на підставі постанови № 399/37 від 08 квітня 2010 року, винесеної відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м. Києва на підставі виконавчого листа № 2-278, виданого 05 жовтня 2009 року на підставі рішення Дарницького районного суду (ВП № 15395826), та постанови № 993/37 від 21 жовтня 2009 року, винесеної відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м. Києва на підставі виконавчого листа № 2-278, виданого 05 жовтня 2009 року на підставі рішення Дарницького районного суду (ВП № 15394639); зобов`язати Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі начальника відділу зняти арешт з належного на праві власності ОСОБА_1 транспортного засобу «Lancia Delta Integrate» 2.0 i.e., д.н.з. НОМЕР_1 , 1991 року випуску, шасі № НОМЕР_3 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11 травня 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі начальника відділу, яка полягає у незняті арешту з належного на праві власності ОСОБА_1 транспортного засобу «Lancia Delta Integrate» 2.0 i.e., д.н.з. НОМЕР_1 , 1991 року випуску, шасі № НОМЕР_3 , що накладений на підставі постанови № 399/37 від 08 квітня 2010 року, винесеної відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м. Києва в рамках виконавчого провадження № 15395826, та постанови № 993/37 від 21 жовтня 2009 року, винесеної відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м. Києвав рамках виконавчого провадження № 15394639.

Зобов`язано Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі начальника відділу зняти арешт з належного на праві власності ОСОБА_1 транспортного засобу «Lancia Delta Integrate» 2.0 i.e., д.н.з. НОМЕР_1 , 1991 року випуску, шасі № № НОМЕР_3 , накладеного на підставі постанови № 399/37 від 08 квітня 2010 року, винесеної відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м. Києва в рамках виконавчого провадження № 15395826, та постанови № 993/37 від 21 жовтня 2009 року, винесеної відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м. Києвав рамках виконавчого провадження № 15394639.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем після повернення виконавчих документів стягувачу та завершення виконавчих проваджень арешти, накладені на належний боржнику транспортний засіб, не скасовано, а також те, що відкриті виконавчі провадження стосовно ОСОБА_1 відсутні.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року апеляційну скаргу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задоволено.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 11 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження виконання виконавчих документів, на підставі яких був накладений арешт на автомобіль.

Також суд зазначив, що ОСОБА_1 оскаржив не дії державного виконавця, який 08 квітня 2015 року повернув виконавчі листи, а ним оскаржені дії начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Разом із тим, у начальника відділу правові підстави для зняття арешту з рухомого майна боржника відсутні.

Узагальнені доводи касаційної скарги

22 листопада 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

21 грудня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що 11 червня 2009 року Дарницьким районним судом м. Києва було ухвалено рішення у цивільній справі № 2-278/2009 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя та визнання права особистої власності на майно.

Відповідно до цього рішення: за ОСОБА_1 було визнано право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 ; залишено у власності ОСОБА_1 автомобіль «Lancia Delta Integrate» 2.0 i.e., д.н.з. НОМЕР_1 ; зобов`язано ОСОБА_1 сплатити ОСОБА_2 вартість Ѕ частини автомобіля в розмірі 6 153,86 грн; зобов`язано ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 собаку породи йоркширський тер`єр Ядвігу Кинг Сілвер , 02 серпня 2004 року народження , та приплід (цуценя) 04 липня 2007 року народження ; зобов`язано ОСОБА_1 сплатити ОСОБА_2 вартість Ѕ приплоду в розмірі 3 500,00 грн, а у разі відсутності такого майна в натурі стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 його вартість - 8 500,00 грн; залишено у власності ОСОБА_2 собаку породи йоркширський тер`єр Наомі Кристал Кренберн , 19 червня 2006 року народження , вартістю 5 000,00 грн. В решті позову відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 Ѕ вартості автомобіля «Мазда-3», д.н.з. НОМЕР_2 , в розмірі 48 510,00 грн. В решті позову відмовлено.

На виконання вказаного рішення Дарницьким районним судом м. Києва 05 жовтня 2009 року було видано виконавчі листи № 2-278 та органом державної виконавчої служби біли відкриті виконавчі провадження № 15395826, № 15394639.

Постановою відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м. Києва № 399/37 від 08 квітня 2010 року в рамках виконавчого провадження № 15395826 та постановою № 993/37 від 21 жовтня 2009 року в рамках виконавчого провадження № 15394639 на належний ОСОБА_1 транспортний засіб - автомобіль «Lancia Delta Integrate» 2.0 i.e., д.н.з. НОМЕР_1 , 1991 року випуску, було накладено арешт.

17 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з заявою про скасування наявних арештів на його автомобіль «Lancia Delta Integrate» 2.0 i.e., д.н.з. НОМЕР_1 , 1991 року випуску, проте йому в цьому було відмовлено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), чинного на час повернення виконавчих документів стягувачу, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно частини другої статті 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Частиною першою статті 6 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 11 зазначеного Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону № 606-XIV, за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Положеннями статті 57 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Аналіз правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Пунктом 4 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

08 квітня 2015 року державним виконавцем в межах виконавчих проваджень № 15395826 та № 15394639 було винесено постанови про повернення виконавчих документів (виконавчих листів № 2-278, виданих Дарницьким районним судом м. Києва 05 жовтня 2009 року) стягувачу згідно пункту 4 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV.

З заявою про пред`явлення вказаних виконавчих документів до виконання стягувач протягом строків, встановлених статтею 22 Закону № 606-XIV не звертався, вказаний строк сплив.

Виконавчі провадження № 15395826 та № 15394639 за закінченням терміну зберігання знищені.

Частиною першою статті 30 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

- закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

- повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;

- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження.

Наслідки завершення виконавчого провадження визначені статею 50 Закону № 606-XIV, яка, зокрема, передбачає зняття арешту з майна боржника.

Відповідно до пункту 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Отже, згідно приписів пункту 3.17 Інструкції № 512/5, статті 50 Закону № 606-XIV, державний виконавець при винесенні 08 квітня 2015 року в межах виконавчих проваджень № 15395826 та № 15394639 постанов про повернення згідно пункту 4 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчих документів (виконавчих листів № 2-278, виданих Дарницьким районним судом м. Києва 05 жовтня 2009 року) стягувачу, зобов`язаний був провести всі необхідні дії у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, зокрема зняти арешт, накладений на майно боржника.

Разом із тим, вказаного державний виконавець не зробив.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом (абзац другий частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, чинного на час відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зняття арешту з автомобіля (далі - Закон № 1404-VIII)).

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини (абзац четвертий частини третьої статті 74 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 1404-VIII, у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що не вжиття начальником відповідного відділу державної виконавчої служби заходів щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного в межах виконавчих проваджень № 15395826 та № 15394639, є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, а тому порушене право заявника підлягає захисту.

На вказане суд апеляційної інстанції належної уваги не звернув та скасував законне та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції про задоволення скарги ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції постановлено відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи, а тому це судове рішення, відповідно до статті 413 ЦПК України, необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного суду - скасувати.

Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року скасувати.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 11 травня 2021 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов