Постанова

Іменем України

10 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 753/472/19

провадження № 61-6407св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 , поданої представником ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , поданої представником ОСОБА_4 , на постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у складі колегії суддів:Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

В грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна та визнання майна особистою приватною власністю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 15 грудня 2005 року по 14 березня

2014 року він та ОСОБА_5 проживали як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, були пов`язані спільним побутом, вели домашнє господарство та мали спільний бюджет.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_6 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 - дочка ОСОБА_7 .

У справі № 753/11727/18 про стягнення аліментів ОСОБА_2 зазначала, що разом вони проживають з 2004 року.

15 березня 2014 року сторони зареєстрували шлюб, який розірвано рішенням суду від 21 листопада 2018 року.

22 грудня 2012 року позивач продав належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 за ціною 675 620 грн. ОСОБА_2 нотаріально посвідченою заявою підтвердила його право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Отримані від продажу кошти на підставі договору він інвестував у купівлю квартири АДРЕСА_3 (вартість об`єкта інвестування 1 200 284,08 грн), недостатню частину позичив у батька. 28 жовтня 2013 року видано свідоцтво про право власності, оформлене на його ім`я.

На підставі свідоцтва про право власності від 04 липня 2012 року власником квартири АДРЕСА_4

є ОСОБА_2 .

Квартира АДРЕСА_5 по 1/3 зареєстрована за ОСОБА_2 та їхніми дітьми.

Позивач за первісним позовом просив:

встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 15 грудня 2005 року до 14 березня 2014 року;

визнати об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- квартиру АДРЕСА_4 ,

- квартиру АДРЕСА_5 ;

поділити спільне сумісне майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- визначити за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право на 1/2 частку у праві спільної власності на квартиру

АДРЕСА_4 за кожним,

- визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право на 1/6 частку у праві спільної власності на квартиру

АДРЕСА_5 за кожним;

визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_6 ;

витребувати у ОСОБА_2 правовстановлюючі документи на:

- квартиру АДРЕСА_4 , у вигляді свідоцтва про право власності на квартиру від 04 липня 2012 року;

- квартиру АДРЕСА_5 .

ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна та визнання майна особистою приватною власністю.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що період спільного проживання між датами з 15 грудня 2005 року до 01 жовтня 2010 року нею не визнається.

В період з 13 березня 2004 року та по 30 вересня 2010 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з громадянкою Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, укладений на території цієї країни та в подальшому розірваний компетентним судом цієї ж країни.

Старша дочка ОСОБА_6 народилася в госпіталі, який знаходиться в Лондонському окрузі, при цьому в свідоцтві про народження інформація про батька відсутня, отримала її дівоче прізвище " ОСОБА_8 ".

ОСОБА_1 початком спільного проживання визначає 15 грудня 2005 року (дата народження дочки ОСОБА_9 ), але при цьому упускає період з моменту зачаття дитини.

В актовому записі про народження молодшої дочки ОСОБА_7 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в Україні, також вказано прізвище " ОСОБА_8 ", а прізвище " ОСОБА_10 " отримала після укладення шлюбу між сторонами.

ОСОБА_1 з моменту народження дочки ОСОБА_9 проживав у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії і у Російській Федерації, де на час подання позову працює та проживає. В період з 2011 рок по 2014 рік проживав в Україні, але мав відрядження до Англії та Кувейту , а вона з моменту народження ОСОБА_9 проживає в Україні. Разові відпочинки ОСОБА_1 з дітьми не доводять обставин спільного проживання сторін у справі. Зазначені обставини спростовують посилання ОСОБА_1 на те, що спільно сторони проживали

з 15 грудня 2005 року.

25 вересня 2006 року вона продала належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_7 , а отримані кошти інвестувала у придбання квартири

АДРЕСА_4 , остаточно розрахувавшись за неї у 2007 році.

ОСОБА_1 не надав доказів придбання квартири АДРЕСА_6 за особисті кошти, а посилання на те, що кошти отримані від батька є неспроможними, оскільки він є пенсіонером.

Ураховуючи, що спільні діти проживають із нею та перебувають на її утриманні, просить відступити від засад рівності часток.

ОСОБА_2 , з урахуванням уточнень, просила:

визнати період спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 01 жовтня 2010 року (з дати, наступної за датою офіційного розлучення ОСОБА_2 з громадянкою Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії ОСОБА_13 ) до 14 березня 2014 року (дата, що передує укладенню шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 15 березня 2014 року);

визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_4 ;

визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 :

- 1/3 квартири АДРЕСА_5 ,

- квартиру АДРЕСА_6 ;

відступити від засад рівності часток подружжя у сторону зменшення частки ОСОБА_1 та, відповідно, збільшення частки ОСОБА_2 та поділити спільне сумісне майно подружжя:

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 70 % спільного сумісного майна подружжя, що складає 23,1% від 1/3 частки у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_5 , 70 % квартири АДРЕСА_6 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 30 % спільного сумісного майна подружжя, що складає 9,9 % від 1/3 частки у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_5 , 30 % квартири АДРЕСА_6 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 01 грудня 2010 року по 14 березня 2014 року.

Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_2 квартиру

АДРЕСА_4 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнано право власності за

ОСОБА_1 на 1/2 частку у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_6 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнано право за ОСОБА_2 на 1/2 частку у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_6 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнано право власності за

ОСОБА_1 на 1/6 частку у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_5 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнано право за ОСОБА_2 на 1/6 частку у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_5 .

В задоволенні інших вимог позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що періодом спільного проживання сторін без реєстрації шлюбу є час з 01 грудня 2010 року по 14 березня 2014 року. Вимоги сторін в частині квартири АДРЕСА_5 ґрунтуються на взаємному визнанні частини квартири спільною сумісною власністю.

Уклавши договір про резервування об`єкту нерухомості та порядок погашення облігацій від 06 жовтня 2006 року та договір купівлі-продажу облігацій від

06 жовтня 2006 року, ОСОБА_2 в період поза спільним проживанням із

ОСОБА_1 набула майнових прав на квартиру АДРЕСА_4 , на підставі чого й у зв`язку із виконанням договорів в подальшому стала її власником, тому ОСОБА_2 набула це майно за особисті кошти та воно є її особистою приватною власністю.

Квартира за адресою: АДРЕСА_8 , є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки придбана за час шлюбу та презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя не спростована.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_4 , задоволено частково.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог щодо квартири АДРЕСА_6 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення наступного змісту.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнано право власності за

ОСОБА_1 на 78/100 часток квартири

АДРЕСА_6 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнано право власності за

ОСОБА_2 на 22/100 часток вказаної квартири АДРЕСА_3 .

В іншій оскарженій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що квартира АДРЕСА_4 набута у власність ОСОБА_2 внаслідок інвестування особистих коштів протягом періоду перебування ОСОБА_1 в іншому зареєстрованому шлюбі. Доказів на спростовування наведених обставин скаржником не надано та матеріали справи не містять доказів на підтвердження вкладення у придбання цієї квартири спільних коштів сторін. Посилання скаржника на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 є неприйнятними, оскільки обставини цих справ не є подібними.

Апеляційний суд погодився з доводами апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції помилково не прийнято до уваги той факт, що квартира АДРЕСА_6 придбана за кошти, частина з яких отримана від продажу попередньої квартири (675 620 грн або

83 000 дол. США), що належала скаржнику на праві особистої приватної власності, у придбання цієї квартири вкладено грошові кошти, які слід уважати особистою власністю ОСОБА_1 . Висновок суду про те, що ОСОБА_1 не доведено, що квартира придбана саме за кошти від продажу іншої квартири, яка була його особистою власністю, є помилковими, оскільки вказаний факт підтверджено доказами, які свідчать про послідовність дій щодо відчуження власної нерухомості і вчинення подальших фінансових видатків, та ці обставини ОСОБА_2 не спростувала.

Разом з тим апеляційний суд відхилив доводи скаржника про використання для придбання квартири також і особистих коштів, які перебували на банківському рахунку, оскільки матеріали справи не містять переконливих доказів про те, що банківський вклад від 26 грудня 2012 року на суму 120 000 дол. США повністю складається з особистих коштів ОСОБА_1 (за виключенням суми 83 000 дол. США, отриманої від продажу власної квартири), ураховуючи ту обставину, що цей банківський вклад зроблено в період спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Вартість квартири (об`єкту інвестування) АДРЕСА_6 станом на 22 лютого 2013 року визначено в розмірі

1 200 284,08 грн. Відповідно до квитанцій від 31 січня 2013 року та від 22 лютого 2013 року ОСОБА_1 сплачено 1 223 531,17 грн. Документально підтверджено про наявність у ОСОБА_1 доходу від продажу 22 грудня 2012 року квартири за ціною 675 620 грн, ці грошові кошти вважаються особистою власністю та сума 675 620 грн становить 56,29 % від 1 200 284,08 грн. Тому залишок становить

524 664,08 грн та презюмується, що зазначена сума є спільними коштами подружжя (по 262 332,04 грн кожного з подружжя). Доказів на спростування наведеного скаржником не надано.

Тому з урахуванням джерел набуття коштів на придбання квартири частки у праві спільної власності на вказану квартиру АДРЕСА_3 мають бути розподілені: за ОСОБА_1 78/100 (що відповідає сумі коштів 675 620 грн + 262 332,04 грн.), за ОСОБА_2 - 22/100 (що відповідає 262 332, 04 грн).

Аргументи учасників справи

У квітні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову апеляційного суду в частині вирішення вимог щодо квартири АДРЕСА_6 та залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 мотивовано тим, що твердження суду, що у придбання квартири АДРЕСА_3 вкладено кошти, які слід уважати особистою власністю ОСОБА_1 , є помилковим, оскільки суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що кошти, отримані від продажу квартири по АДРЕСА_9 за рік до придбання нового житла, витрачались на потреби сім`ї, на утримання дітей, тощо; квартира куплена в новобудові, в ній в подальшому проводився капітальний ремонт; окрім придбання квартири сторони ще вклали кошти в сумі, яка дорівнювала вартості квартири, в будівельні матеріали, ремонтні роботи, які тривали протягом півтора року, меблі та побутову техніку. Відповідні докази подавались до суду першої інстанції. Враховуючи вартість ремонту, ринкова вартість даної квартири становить

250 000,00 дол. США. Суд першої інстанції вказане врахував і зробив правильний висновок щодо рівноцінного поділу квартири.

У постановіВеликої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі

№ 369/10789/14-ц (провадження № 14-703цс19), Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження

№ 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження

№ 12-304гс18) міститься висновок, що «суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення».

Функція суду полягає в розподілі спільного майна подружжя в натурі, а не у визначення його ідеальних часток, що не вирішує спір по суті. Апеляційний суд, на який покладався обов`язок вирішити конфлікт сторін, по суті справу не вирішив, а навпаки загострив відносини між сторонами, а суд першої інстанції вирішив спір по суті й ухвалив справедливе рішення.

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позову, визнати об`єктом спільної сумісної власності сторін квартиру АДРЕСА_4 ;визнати за

ОСОБА_1 право на 1/2 частку у праві спільної власності на вказану квартиру; визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_6 ; в задоволенні вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі; в іншій частині рішення апеляційного суду залишити без змін; судові витрати з оплати судового збору стягнути із відповідача за первісним позовом на його користь.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивовано тим, що судом не досліджено обставини виникнення позовних вимог та обґрунтування позову, а також те, що спірні квартири придбані сторонами в період з 2012 по 2014 рік. На той час обидві сторони підтвердили, що в цей період вони спільно проживали як чоловік та жінка однією сім`єю без укладання шлюбу. Право власності на квартиру АДРЕСА_4 набуто 04 липня 2012 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 у справі

№ 522/1029/18 зазначила, що моментом виникнення майнових прав, а саме суб`єктивних прав учасників правовідносин, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності (виникає з дня державної реєстрації, а не в момент фактичного передання майна або в будь-який інший момент, визначений угодою сторін).

Відповідач набула право власності на спірну квартиру лише в 2012 році, в момент, коли вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, що підтверджують обидві сторони. Матеріали справи не містять жодних доказів, за рахунок яких коштів відповідач придбала квартиру. В 2006 році відповідач придбала облігації про резервування об`єкту нерухомості в житловому будинку по АДРЕСА_10 , а не по Дніпровській набережній, 26-К, кв. АДРЕСА_11 , який має іншу площу, ніж спірна квартира.

Суди зробили помилковий висновок, що квартира АДРЕСА_6 , придбана за спільні кошти подружжя, оскільки сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Судом не враховано, що дана квартира придбана за особисті кошти ОСОБА_1 , що підтверджується неспростованими доказами. ОСОБА_1 придбав цю квартиру вартістю 1 200 284,08 грн (приблизно 150 000 дол. США) за особисті кошти від продажу в 2012 році власної квартири

в АДРЕСА_9 , за 675 620 грн (83 000 дол. США). Відповідно до нотаріально посвідченої заяви відповідача вона підтверджує, що ОСОБА_1 продає належну «йому», а не «їм» квартиру. Крім того, він мав кошти на рахунку в «ОТП Банку» (договір від 26 грудня 2012 року на вклад 120 000 дол. США),

30 714,72 дол. США ОСОБА_14 отримав в червні 2012 року за підсумками 2011 року в компанії «Кувейт енерджі». Апеляційним судом безпідставно відхилено доводи позивача про використання для придбання квартири особистих коштів, які перебували на банківському рахунку, оскільки суду надані письмові належні та допустимі докази на підтвердження наявності у ОСОБА_1 банківського вкладу, за рахунок коштів якого придбана спірна квартира АДРЕСА_3 .

У червні 2021 року представник ОСОБА_15 - ОСОБА_3 подала до суду відзив, у якому просила постанову апеляційного суду в оскарженій частині скасувати, рішення суду першої інстанції в цій частині залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.

У червні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до суду відзив, у якому просив касаційну скаргу ОСОБА_15 залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалами Верховного Суду від 11 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В зазначених ухвалах вказано, що:

наведені у касаційній скарзі ОСОБА_2 доводи містять підстави передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц, від

05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі

№ 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17);

наведені у касаційній скарзі ОСОБА_1 доводи містять підстави передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, у постановах Верховного Суду України від 05 квітня 2017 року у справі № 6-399цс17, від

07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16).

Аналіз касаційних скарг свідчить, що рішення апеляційного суду оскаржується в частині вирішення позовних вимог сторін про поділ квартири АДРЕСА_4 та квартири АДРЕСА_6 ,тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи

Судивстановили, що в період з 13 березня 2004 року по 30 вересня 2010 року ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_13 , укладеному в Вестрі, Бромлі Сент-Леонард , Боу Роуд, Боу, окрг Тауер-Гемлетс, Лондон Боро Тауер-Гемлетс .

Періодом спільного проживання сторін у справі без реєстрації шлюбу є час

з 01 грудня 2010 року по 14 березня 2014 року.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 25 вересня 2006 року ОСОБА_18 продала квартиру АДРЕСА_7 за 40 000 грн.

Відповідно до договору про резервування об`єкту нерухомості та порядок погашення облігацій від 06 жовтня 2006 року, укладеного між ТОВ "ІБК "Столиця" та ОСОБА_18 , сторона 1 зобов`язується закріпити (здійснити резервування) за стороною 2 об`єкту нерухомості, яким є окрема квартира в житловому будинку, який буде забудовано за адресою: АДРЕСА_12 (будинок) на поверху 4, № квартири будівельний - 008, кількість кімнат - 3, загальна площа - 108,28 кв. м, початок будівництва

12 грудня 2005 року, запланована дата введення будинку в експлуатацію -

31 грудня 2007 року, а сторона 2 зобов`язується надати (пред`явити) у встановлений строк до погашення пакет облігацій, емітованих ТОВ «Житло киянам», власником яких є сторона 2.

Згідно з договором купівлі-продажу облігацій ТОВ "Житло киян" від 06 жовтня 2006 року № вК-007-05/1008, 1569-11/008Р-1-10, укладеного між ТОВ "ІБК "Столиця" (продавець) та ОСОБА_18 (покупець), продавець зобов`язується передати у власність покупця пакет облігацій, а покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити пакет облігацій, номінальна вартість однієї облігації - 530 грн, кількість облігацій - 1 083, термін погашення облігацій

з 31 грудня 2007 року, але не раніше здачі будинку в експлуатацію, до 31 грудня 2010 року; сума цього договору (ціна пакет облігацій) на день укладання даного договору складає суму коштів у національній валюті України гривні, що на день оплати має бути еквівалентна 141 764,70 дол. США за курсом НБУ та змінюється в порядку пункту 4.3 цього договору.

Згідно з довідкою від 01 листопада 2006 ТОВ "ІБК "Столиця" ОСОБА_18 відповідно до умов договору купівлі-продажу облігацій від 06 жовтня 2006 року станом на 01 листопада 2006 року оплатила 981 облігацію серії "D" ТОВ "Житло киянам".

Відповідно до акта приймання-передачі цінних паперів від 28 квітня 2007 року по договору купівлі-продажу облігацій ТОВ "Житло Киянам" від 06 жовтня 2006 року та закриття договору ОСОБА_18 (покупець), ТОВ "Фінансист" (повірений) та ТОВ "ІБК "Столиця" (продавець) склали та підписали цей акт в підтвердження того, що передачею облігацій за цим актом продавець повністю в сумі, що в національній валюті України - 715 911,74 грн, виконав власні зобов`язання перед покупцем за договором, на момент складання цього акта вартість цінних паперів покупцем продавцю оплачена у відповідності з умовами договору.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартість квартири за адресою: АДРЕСА_13 станом на 15 січня 2019 року складає 3 780 000,00 грн, загальна площа становить 108,28 кв. м і саме така площа зазначена у договорі № 1569-11/008Р-1-10 про резервування об`єкту нерухомості та порядок погашення облігацій від 06 жовтня 2006 року, укладеного між ТОВ "ІБК "Столиця" та ОСОБА_19 (т. 1, а. с. 104-127).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_4 , належить на праві приватної власності у розмірі частки 1/1 - ОСОБА_20 , дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 19 липня 2012 року, підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності від 03 липня 2012 року.

22 грудня 2012 року ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_21 (покупець) уклали договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого продавець ОСОБА_1 передає у власність, а покупець ОСОБА_21 приймає у власність та зобов`язується сплатити обговорену грошову суму (пункт 2.1 розділ II -

675 620,00 грн, що еквівалентно 83 000,00 дол. США) за належну продавцю на підставі свідоцтва про право власності від 22 квітня 2004 року квартиру АДРЕСА_1 (пункт 1.1 розділ I).

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 22 грудня 2012 року

ОСОБА_22 стверджувала, що проживає однією сім`єю та веде спільне господарство з ОСОБА_1 , та вказала, що їй відомо про те, що ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_14 , продає належну йому квартиру АДРЕСА_2 , будь-яких претензій щодо майна вона не має та не заперечує проти його продажу, цивільно-правові договори укладаються ОСОБА_1 на умовах, які вони попередньо обговорили та вважають вигідними для їхньої сім`ї.

26 грудня 2012 року між ПАТ "ОТП банк" та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній валюті та національній валюті для фізичних осіб та договір про ощадний банківський вклад із щомісячною сплатою процентів, відповідно до якого банк прийняв вклад клієнта безготівково-шляхом списання (договірне списання) з поточного рахунку відкритого в банку в сумі 120 000 дол. США та зарахував на вкладний рахунок, дата внесення вкладу 26 грудня 2012 року, відповідно до квитанції сума 120 000 дол. США еквівалент у гривнях - 959 160,00 грн.

23 січня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до АТ "ОТП Банк" із заявою про видачу готівки на суму 50 000 дол. США, еквівалент у гривнях 399 650,00 грн,

а 08 лютого 2013 року із заявою про видачу готівки на суму 70 000 дол. США, що еквівалент у гривнях - 559 510 грн, які йому виплачені.

31 січня 2013 року між ПАТ АКБ "Аркада" (банк) та ОСОБА_1 (довіритель) укладений договір про участь у Фонді фінансування будівництва (далі - ФФБ), за умовами якого довіритель на підставі повного визнання ним Правил ФФБ "Молодіжний квартал" дає згоду на участь у ФФБ, передає кошти банку в управління з метою отримання у власність об`єкта інвестування, а банк приймає кошти в управління, зараховує кошти на рахунок ФФБ з подальшим використанням коштів ФФБ у порядку визначеному Правилами ФФБ та цим договором.

22 лютого 2013 року між ПАТ АКБ "Аркада" (банк) та ОСОБА_1 (довіритель) укладений договір про уступку майнових прав, за умовами якого банк уступає довірителю, а довіритель приймає від банку майнові права на об`єкт інвестування закріплений за довірителем на підставі договору про участь у ФФБ - квартиру, район забудови (будівельна адреса) - АДРЕСА_15 , 4 мкрн, № об`єкта будівництва (будівельний) - ділянка № НОМЕР_1 ,

№ об`єкта інвестування (за проектом) 66, поверх 11, кількість кімнат - 3, загальна площа 149,40 кв. м, вартість об`єкта інвестування на дату укладання договору - 1 200 284,08 грн.

Відповідно до квитанції від 22 лютого 2013 року ОСОБА_1 сплатив 723 554,08 грн та відповідно до квитанції від 31 січня 2013 року ОСОБА_1 сплатив

499 977,09 грн, призначення платежу: внесення коштів за договором від 31 січня 2013 року про участь у ФФБ на ім`я ОСОБА_1 за рахунок його особистих коштів.

Згідно з актом прийняття-передачі об`єкта інвестування (квартири) від

07 березня 2013 року ТОВ "Фірма "Девелопер" (забудовник) та ОСОБА_1 (довіритель) склали даний акт про те, що на підставі договору про участь у ФФБ від 31 січня 2013 року, забудовник передав, а довіритель прийняв об`єкт інвестування за адресою: АДРЕСА_16 , кількість кімнат - 3, поверх - 11, загальна площа - 149,40 кв. м, житлова площа - 82,00 кв. м.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 жовтня 2013 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею - 149,4 кв. м, житловою площею - 82 кв. м, зареєстровано за ОСОБА_1 .

Рішенням Дарницького районного суду м. Києві від 10 квітня 2019 року, яке набрало законної сили, за заявою ОСОБА_2 видано обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 , поклавши на нього на строк 2 (два) місяці обов`язки: заборони перебувати в місці спільного проживання з постраждалими особами ОСОБА_2 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 за адресою: АДРЕСА_8 , та заборони йому наближатися на відстань 100 метрів до місця спільного проживання, роботи, навчання ОСОБА_2 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 (а. с. 135-140, т. 2).

Позиція Верховного Суду

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (стаття 74СК України).

Згідно частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

У частині четвертій статті 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Тлумачення статті 60 СК Українисвідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі

№ 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20).

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі. Такий висновок зроблено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2021 року в справі № 640/19644/15 (провадження № 61-9395св19).

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Суди встановили, що квартира АДРЕСА_4 набута у власність ОСОБА_2 внаслідок інвестування у будівництво відповідно до умов договору купівлі-продажу облігацій від

06 жовтня 2006 року в період поза спільним проживанням із ОСОБА_1 , що не спростовано ОСОБА_1 , вартість цієї квартири на момент складання акта від 28 квітня 2007 року повністю сплачена ОСОБА_2 (т. 2, а. с. 231).

За таких обставин суди зробили правильний висновок про визнання особистою приватною власністю ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_4 , оскільки згідно частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за кошти, які належали їй, йому особисто. У такому випадку дата реєстрації права власності на новостворене майно, набуте за договором інвестування в будівництво, не є визначальним при його поділі.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , що в 2006 році відповідач придбала облігації про резервування об`єкту нерухомості в житловому будинку по АДРЕСА_17 , який має іншу площу, ніж спірна квартира, тобто це зовсім різні об`єкти нерухомості, які мають різні площі. Суди встановили, що загальна площа квартири за адресою: АДРЕСА_13 становить 108,28 кв. м, і саме така площа зазначена у договорі № 1569-11/008Р-1-10 про резервування об`єкту нерухомості та порядок погашення облігацій від 06 жовтня 2006 року, укладеного між ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Столиця» та ОСОБА_19 (т. 1, а. с. 104-127). Доводів ОСОБА_2 та наданих нею доказів, що зазначена квартира набута нею у власність саме внаслідок інвестування у будівництво відповідно до умов договору купівлі-продажу облігацій від 06 жовтня 2006 року, ОСОБА_1 не спростовано.

Апеляційний суд встановив, що квартира АДРЕСА_6 придбана за кошти, частина з яких отримана від продажу власної квартири ОСОБА_1 (83 000 дол. США). Банківський вклад від 26 грудня 2012 року на суму 120 000 дол. США зроблено в період спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу і ОСОБА_1 не надано доказів, що він повністю складався з його особистих коштів (за виключенням суми 83 000 дол. США, отриманої від продажу власної квартири).

За таких обставин апеляційний суд зробив правильний висновок про визнання права власності за ОСОБА_1 на 78/100 часток у праві власності на квартиру АДРЕСА_6 , за ОСОБА_2 - на 22/100 часток, оскільки якщо в придбання майна вкладені, крім спільних коштів, кошти, що належали одній зі сторін, то частка в цьому майні, відповідно до розміру внеску, є її власністю.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_2 з посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду, що визначення ідеальних часток майна при його поділі між подружжям не вирішує спір по суті, оскільки ОСОБА_2 за зустрічним позовом просила саме про визнання права на частку в праві спільної власності на вказану квартиру АДРЕСА_3 без вимог щодо її поділу в натурі, в межах якого ухвалені рішення як суду першої інстанції, яке ОСОБА_2 просить залишити без змін, так і апеляційного суду. При цьому не виключається звернення подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_2 з посиланням на проведення ремонту зазначеної квартири, у зв`язку з чим її ринкова вартість становить 250 000,00 дол. США, що врахував суд першої інстанції і тому зробив висновок щодо рівного поділу квартири. Разом з тим суди таких обставин не встановлювали та не оцінювали, а суд першої інстанції зробив висновок, що квартира за адресою: АДРЕСА_8 є об`єктом спільної сумісної власності подружжя з мотивів, що вона придбана за час шлюбу, а презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 не спростована.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Доводи касаційних скарг, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня

2021 року в справі № 640/19644/15 (провадження № 61-9395св19), не дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, судові рішення в оскарженій частині - без змін, а тому судовий збір за подання касаційних скарг покладається на осіб, яка подала касаційні скарги.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого2021 року в частині вирішення позовних вимог про поділ квартири АДРЕСА_4 та квартири АДРЕСА_6 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат