Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 753/5408/19

провадження № 61-21475 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-Банк»;

відповідач - ОСОБА_1 ;

треті особи: ОСОБА_2 , Дарницький районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» на постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Сушко Л. П., Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Дарницький районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про звільнення майна з-під арешту.

Позовна заява мотивована тим, що 11 квітня 2007 року між ОСОБА_2 та акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк» (далі - АКБ «Укрсоцбанк») було укладено кредитний договір № 10-29/3230, за умовами якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 124 873 доларів США.

У той же день між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , який виступив майновим поручителем за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_2 , було укладено іпотечний договір № 02-10/1205, відповідно до умов якого на забезпечення виконання основного зобов`язання ОСОБА_1 (іпотекодавець) передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

Через систематичне невиконання боржником умов кредитного договору банк був змушений розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки і 14 грудня 2018 року право власності на майно було зареєстроване за АТ «Укрсоцбанк», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Проте, позивачу стало відомо, що реалізувати власне майно неможливо, оскільки 05 серпня 2011 року відділом державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва), яке змінило назву на Дарницький районний відділ ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції (далі - ГТУЮ) у м. Києві, в межах виконавчого провадження № 27961008 накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Ураховуючи викладене, позивач просив суд звільнити з-під арешту квартиру АДРЕСА_1 , накладеного постановою відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві в рамках виконавчого провадження № 27961008 (реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 11470979 від 05 серпня 2011 року).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року у складі судді Колесник О. М. акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») залучено правонаступником АТ «Укрсоцбанк».

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 вересня 2020 року позов АТ «Альфа-Банк» задоволено. Звільнено з-під арешту квартиру АДРЕСА_1 , накладеного постановою відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві в рамках виконавчого провадження № 27961008.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що накладений відділом державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві арешт на спірну квартиру порушує право АТ «Альфа-Банк» на реалізацію предмету іпотеки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 -задоволено. Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 вересня 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову АТ «Альфа-Банк» відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що АТ «АльфаБанк» не підтверджено належними та допустимими доказами набуття права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_2 та АТ «Укрсоцбанк», забезпеченим іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанком». У матеріалах справи відсутні будь-які докази (передавальний акт, тощо), що підтверджують вказаний факт, а саме, набуття АТ «Альфа-Банк» права такої вимоги.

Також судом зазначено, що АТ «Укрсоцбанк» на підтвердження свого права власності на квартиру АДРЕСА_1 надало витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно з яким право власності на вказану квартиру зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк» 14 грудня 2018 року.

Проте, за АТ «Альфа-Банк» право власності на квартиру АДРЕСА_1 також оформлено 14 грудня 2018 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що додається.

Отже, виникає сумнів з приводу реєстрації за АТ «Альфа-Банк» права власності на квартиру АДРЕСА_1 з датою реєстрації - 14 грудня 2018 року, враховуючи той факт, що у той же день право власності на вказану квартиру було зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк», при цьому рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк» прийнято загальними зборами акціонерів лише 15 жовтня 2019 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2021 року АТ «Альфа-Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 296/443/16, постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 937/5316/20, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 травня 2022 року касаційне провадження у справі відкрито та витребувано цивільну справу № 753/5408/19 із Дарницького районного суду м. Києва.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відбулась реорганізація двох банківських установ шляхом приєднання, в результаті чого АТ «Укрсоцбанк», який виступав в якості Банку, що приєднується, припинив свою діяльність, а АТ «Альфа-Банк», що виступав в якості Банка- правонаступника, набув усіх прав та обов`язків Банку, що приєднується.

Отже, АТ «Альфа-Банк», як правонаступник всіх прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», став власником всього його майна, в тому числі і спірної квартири.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11 квітня 2007 року між ОСОБА_2 та АКБ «Укрсоцбанк» було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_2 отримала в борг кошти в сумі 124 873 доларів США (а.с. 9-11).

У той же день між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , який виступив майновим поручителем за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_2 , було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого на забезпечення виконання основного зобов`язання ОСОБА_1 (іпотекодавець) передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 13-15).

За пунктом 4.2. договору іпотеки у разі порушення обов`язків іпотекодавцем, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки (а.с. 15).

Згідно з даними автоматизованої системи виконавче провадження № 27961008 відносно боржника ОСОБА_1 завершено (а.с. 41-42).

Встановлено, що 05 серпня 2011 року відділом державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 . Особа майно, якої обтяжується: ОСОБА_1 . Дані обставини підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 150142964 від 19 грудня 2018 року (а.с. 16 зворот).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 150142964 від 19 грудня 2018 року власником квартири АДРЕСА_1 є АТ «Укрсоцбанк» (а.с. 16-17).

Встановлено, що згідно з передавальним актом від 11 жовтня 2019 року, який затверджений рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року № 5/2019, та протоколом загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15 жовтня 2019 року № 4/2019, правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» є АТ «Альфа-Банк» (а.с. 51-69).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга «Альфа-Банк» підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову АТ «Альфа-Банк» про звільнення майна з-під арешту, зазначивши, що АТ «АльфаБанк» не підтверджено належними та допустимими доказами набуття права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_2 та АТ «Укрсоцбанк», забезпеченим іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанком».

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком апеляційного суду з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частин другої, третьої статті 107 ЦК України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що у статтях 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2020 року у справі № 296/443/16-ц (провадження № 61-16634сво19).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів правонаступництва АТ «Альфа-Банк» за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_2 та АТ «Укрсоцбанк», забезпеченим іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанком».

Обґрунтовуючи доводи позовної заяви банк посилався на те, що через систематичне невиконання боржником умов кредитного договору був змушений розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки

Іпотека, за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про іпотеку» - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частинами шостою та сьомою статті 3 зазначеного Закону у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно з частиною третьою статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Арешт з майна може бути знятий виконавцем за рішенням суду.

Таким чином, оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право іпотекодержателя у разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Зі змісту наведених приписів Закону України «Про іпотеку» вбачається, що у разі коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно. При цьому відсутні підстави для відмови у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв`язку з відсутністю реального порушення боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання на момент пред`явлення відповідної вимоги; факт порушення основного зобов`язання, яке забезпечене іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя і не пов`язується з його існуванням, а, отже, й порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/4772/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 923/1105/17.

Колегія суддів звертає увагу, що у разі накладення державним виконавцем арешту на майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, заставодержатель цього майна має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Ураховуючи встановлені обставини справи та те, що право іпотеки виникло до винесення постанови, на підставі якої накладено арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги АТ «Альфа-Банк» (як іпотекодержателя) про звільнення майна з-під арешту з метою реалізації права банка звернути стягнення на предмет іпотеки є правомірними.

Отже, рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року скасувати, заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 вересня 2020 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта