Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 753/5975/17

провадження № 61-29845 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ;

відповідач - Київська міська рада;

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2017 року у складі судді Леонтюк Л. К. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Позовна заява мотивована тим, що йому на праві власності належить 5/24 частини будинку АДРЕСА_1 , з яких 2/24 частини він отримав у спадщину після смерті батька, а 1/8 частини - за договором дарування від 16 січня 2017 року.

ОСОБА_3 належить на праві власності 6/24 частини вказаного будинку на підставі договору дарування від 08 липня 2006 року, та на 1/8 частини будинку за нею визнано право власності згідно з рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 листопада 2012 року.

ОСОБА_4 належить 1/24 частини будинку з надвірними будівлями на підставі договору дарування від 27 березня 2008 року, а всього іншим співвласникам належить 1/2 частини житлового будинку.

Інша 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 до 2006 року належала на праві власності ОСОБА_5 , який в 1995 році згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів трудящих від 05 березня 1992 року № 35 «Про збереження малоповерхової садибної забудови в м. Києві та вдосконалення порядку використання її території» отримав квартиру та переїхав на інше місце проживання по АДРЕСА_3 .

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 грудня 2006 року у справі № 2-5403/2006 позов акціонерного товариства холдингової компанії «Київміськбуд» до ОСОБА_5 , третя особа - бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна у м. Києві, про припинення права власності та реєстрації права власності на нерухоме майно задоволено. Припинено право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 та скасовано реєстрацію права власності на 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 у Київському міському бюро технічної інвентаризації та права власності на об`єкти нерухомого майна. До розгляду справи ніхто із співвласників іншої 1/2 частини не залучався, про розгляд справи не повідомлявся. При вирішенні питання про припинення права власності ОСОБА_5 на 1/2 частини будинку та скасування реєстрації питання про статус іншої частини будинку не вирішувався.

Він та його дружина - ОСОБА_3 з двома неповнолітніми дітьми залишились проживати у будинку АДРЕСА_1 та зареєстровані в ньому.

Після відселення ОСОБА_5 на інше місце проживання та припинення права власності на 1/2 частини будинку він з сім`єю за згодою ОСОБА_5 з 1995 року стали користуватися всім будинком, у тому числі 1/2 частиною будинку, яка не була виділена в натурі.

З 1995 року він постійно проводить необхідний ремонт по всьому будинку, у тому числі іншої 1/2 частини, а саме: в кімнаті № 2-2 замінив підлогу, штукатурку, електропроводку, вікна, двері, утримує його в належному стані, обробляє земельну ділянку, доглядає насадження, сплачує обов`язкові податки.

До відселення з отриманням житла ОСОБА_5 будинок в натурі поділений не був. Після відселення, відповідач, як орган місцевого самоврядування, виконавчий орган, Київська міська державна адміністрація не здійснили організаційно-розпорядчі чи управлінські дії щодо майна: воно не було прийнято до комунальної власності територіальної громади м. Києва. Зазначав, що з 1995 року він з родиною відкрито, безперервно користується всім будинком, у тому числі і безхазяйною 1/2 частиною будинку.

Він неодноразово звертався із заявами до Київської міської ради з проханням вирішити питання відносно 1/2 частини будинку, що було необхідне для отримання частини земельної ділянки, на якій знаходиться будинок, у власність чи користування.

Для проведення відновлювального ремонту по всьому будинку необхідні великі витрати коштів, а без проведення такого ремонту нормальна експлуатація будинку неможлива.

У 2016 році він звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю «Центральне бюро технічної інвентаризації» із заявою про обстеження та надання висновку про технічний стан будівельних конструкцій житлового будинку АДРЕСА_1 . Отриманий висновок разом із зверненням 19 жовтня 2016 року він направив до Київської міської ради і сподівався на вирішення питання, проте жодної відповіді не отримав.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідним органом не приймалось рішення про передачу 1/2 частини будинку, реєстрацію права власності на яку було скасовано відповідно до заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 грудня 2006 року, позивач проживає в спірній 1/2 частині будинку без належних правових підстав, оскільки йому було відомо, що він неправомірно володіє чужим майном, а тому його не можна вважати таким, що добросовісно заволодів чужим майном.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що факт обізнаності ОСОБА_1 про те, що він не є власником речі (проживає в спірній частині житлового будинку без належних правових підстав), виключає добросовісність володіння майном, що є необхідною умовою для набуття права власності за набувальною давністю (стаття 344 ЦК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 753/5975/17-ц з Дарницького районного суду м. Києва.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що він проживає в спірній 1/2 частині з дозволу ОСОБА_5 як власника з 1995 року, тому є добросовісним набувачем, відкрито і безперервно нею володіє. Знявши з реєстрації, припинивши право власності ОСОБА_5 на 1/2 частини будинку, відповідач зобов`язаний був прийняти її до комунальної власності територіальної громади, знести тощо.

Відповідно до статті 117 ЦК України 1963 року на протязі року після відселення ОСОБА_5 з наданням іншого житла відповідач зобов`язаний був розпорядитись 1/2 частиною будинку, оскільки недопустима спільна часткова власність держави та громадян.

У зв?язку з тим, що питання про власника спірної 1/2 частини будинку не вирішено, він позбавлений можливості оформити право власності на відповідну частину земельної ділянки, на якій розташований будинок. Крім того, він змушений дбати про стан всього будинку для забезпечення можливості проживання у ньому.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 грудня 2006 року позов акціонерного товариства Холдингової компанії «Київміськбуд» до ОСОБА_5 , третя особа - бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна м. Києва, про припинення права власності та скасування реєстрації права власності задоволено. Припинено право власності ОСОБА_5 на 1/2 частину будинку по АДРЕСА_1 . Скасовано реєстрацію права власності на 1/2 частину будинку по АДРЕСА_1 в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна (а.с. 11-12).

Як встановлено вказаним судовим рішенням, ОСОБА_5 отримав трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , а також грошову компенсацію в сумі 435 013 500 крб., члени родини ОСОБА_5 також отримали житло, а саме: дві двокімнатні квартири. Тобто, ОСОБА_5 отримав житло та грошову компенсацію в повному обсязі за відселення відповідно до вимог статті 171 ЖК УРСР та вчинив дії, що свідчать про відмову від права власності.

ОСОБА_1 , який є племінником ОСОБА_5 , разом із сім`єю проживає у спірному домоволодінні, а також зареєстрований у ньому (а.с. 65).

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 5/24 частини спірного будинку, з яких 2/24 частини він отримав 20 червня 2006 року в порядку спадкування за законом після смерті батька, а 1/8 частину - за договором дарування від 16 січня 2017 року (а.с. 41-42).

ОСОБА_3 на праві приватної власності належить 6/24 частин спірного будинку, з яких 1/8 частина - згідно з договором дарування від 08 липня 2006 року, а 1/8 частина - відповідно до рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 листопада 2012 року (а.с. 44-45).

ОСОБА_4 на праві приватної власності належить 1/24 частина будинку на підставі договору дарування від 27 березня 2008 року.

Загалом вище переліченим співвласникам належить 1/2 частина спірного будинку.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.

Володіння без правової підстави - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном.

Аналізуючи поняття добросовісності володіння, як підстави для набуття права власності за набувальною давністю за статтею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що позивач не набув право власності на спірну частину житлового будинку за набувальною давністю, оскільки знав, що він неправомірно володіє чужим майном. Позивач не є добросовісним набувачем, а відкритість і безперервність користування спірним майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта