ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 січня 2025 року
м. Київ
справа № 753/6021/22
провадження № 61-8917 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - адвокат Баховський Михайло Михайлович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Баховського Михайла Михайловича, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 листопада 2023 року у складі судді Цимбал І. К. та постанову Київського апеляційного суду
від 29 травня 2024 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Голуб С. А.,
Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 ,
в якому просив:
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52699562, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобалією І. В. (далі - приватний нотаріус) 17 червня 2020 року,
про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на садовий будинок, загальною площею 82,9 кв. м, який розташований за адресою:
АДРЕСА_1 ;
- припинити речове право на вказаний садовий будинок, зареєстроване приватним нотаріусом 13 червня 2020 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 (номер запису про право власності 36921629);
- вирішити питання понесених ним судових витрат.
Позов обґрунтовано тим, що він із 2019 року, після смерті своїх батьків, є членом
обслуговуючого кооперативу «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» (далі -
ОК «СДК «Ентузіаст»), як користувач земельної ділянки
АДРЕСА_1 , на якій разом із батьками у 1991 році збудував садовий будинок. Його батьки до своєї смерті, як користувачі того самого земельного наділу та будинку, були також членами ОК «Магнолія».
У липні 2021 року йому стало відомо, що за адресою його земельної ділянки
13 червня 2020 року приватним нотаріусом зареєстровано право власності
на садовий будинок в ОК «Магнолія» за ОСОБА_2 .
Уважав, що реєстрація права власності на садовий будинок за ОСОБА_2 відбулася із порушенням вимог закону, оскільки заявником не було подано реєстратору необхідні документи для вчинення реєстраційної дії, зокрема документ, що свідчить про присвоєння адреси садовому будинку. При цьому ОСОБА_2 ніколи не був членом ОК «Магнолія».
Відповідна реєстрація права власності за ОСОБА_2 порушує його право
на користування земельною ділянкою під садовим будинком, а також його законні очікування у майбутньому набути у власність як земельну ділянку, так і збудований на ній садовий будинок.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52699562, прийняте приватним нотаріусом 17 червня 2020 року, про реєстрацію
за ОСОБА_2 права власності на садовий будинок, загальною
площею 82,9 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинено речове право на вказаний садовий будинок, зареєстроване приватним нотаріусом 17 червня 2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 (номер запису про право власності 36921629).
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір
у розмірі 1 984,80 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що реєстрація права власності
на садовий будинок за ОСОБА_2 була здійснена з порушенням вимог законодавства, оскільки довідка кооперативу та технічний паспорт, які були надані відповідачем приватному нотаріусу для проведення державної реєстрації,
не є достатніми та вичерпними документами, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності. Зазначені документи не підтверджують сукупність юридичних фактів, за наявності яких у ОСОБА_2 могло виникнути право власності на спірний садовий будинок.
При цьому ОК «Магнолія», довідку про членство в якому надав відповідач, зареєстровано як юридичну особу у лютому 2005 року, тобто після побудови спірного садового будинку у 1991 році. Крім того, суд витребував у Дарницької районної у місті Києві адміністрації копії документів реєстраційної справи вказаного кооперативу, з яких вбачається, що відповідач не був членом ОК «Магнолія».
Разом із цим, батько позивача - ОСОБА_3 , був членом указаного кооперативу як користувач земельної ділянки АДРЕСА_1 .
Позивач є законним користувачем земельної ділянки
АДРЕСА_1 , як член ОК СДК «Ентузіаст», після смерті своїх батьків,
які користувалися спірною земельною ділянкою й були одночасно членами двох кооперативів: ОК «Магнолія» та ОК СДК «Ентузіаст», із часу їх заснування. Він має право на безперешкодне користування земельною ділянкою і на захист свого порушено права, він обрав ефективний спосіб судового захисту свого порушеного права.
Крім того, саме ОК «СДК «Ентузіаст» на підставі рішення Київської міської ради
від 06 липня 2017 року № 759/2921 є законним користувачем земельних ділянок
у мікрорайоні Осокорки, Дарницького району міста Києва, у тому числі і ділянки,
що знаходиться у користуванні позивача, як члена ОК СДК «Ентузіаст», на якій
за відповідачем незаконно зареєстровано право власності на спірний садовий будинок у ОК «Магнолія». ОК «Магнолія» не має зареєстрованих речових прав
на відповідне нерухоме майно.
Суд відхилив посилання відповідача на факт відмови Міністерством юстиції України у задоволенні відповідної скарги позивача на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, як на доказ безпідставності позовних вимог,
так як указаний факт не має правового значення для вирішення даної судової справи. ОСОБА_1 не позбавлений права на судовий захист свого порушеного права, він обґрунтував свій позов, надав на підтвердження своїх вимог докази,
які є належними й допустимими.
Районний суд застосував відповідні норми ЦК України ЗК України, Закону України
«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», положення Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно
та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України
від 25 грудня 2015 № 1127 (далі - Порядок), інші підзаконні нормативно-правові акти, а також урахував судову практику Великої Палати Верховного Суду
та Верховного Суду.
Суд першої інстанції послався на статтю 1 Першого Протоколу до Конвенції
про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), врахував прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо права особи на мирне володіння майном.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 29 травня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Баховського М. М., залишено
без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 листопада 2023 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районний суд зробив вірні висновки по суті спору, так як реєстрація права власності на садовий будинок
за ОСОБА_2 проведена з порушенням вимог Порядку та Закону України
«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Довідка кооперативу та технічний паспорт не є достатніми документами, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності, вони не підтверджують сукупність юридичних фактів, за наявності яких у відповідача могло виникнути право власності на спірний будинок.
Крім того, для державної реєстрації права власності на садовий будинок, збудований до 05 серпня 1992 року, заявнику необхідно було надати: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси або відомості про кадастровий номер земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт (пункт 42 Порядку). Положенням про реєстр адрес у місті Києві, яке затверджено рішенням Київської міської ради від 22 травня 2013 № 337/9394, визначено, що присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомого майна здійснюється шляхом видання розпорядчих документів Департаментом містобудування та архітектури або районними в місті Києві державними адміністраціями з подальшим їх внесенням до Реєстру адрес. Присвоєння поштових адрес багатоквартирним житловим будинкам, домоволодінням, житловим будинкам садибного типу, індивідуальним дачним та садовим будинкам здійснюється розпорядженням відповідної районної в місті Києві державної адміністрації. Заявники подають заяву про присвоєння поштової адреси
до дозвільного центру відповідної районної в місті Києві державної адміністрації. Єдиним документом, що може підтверджувати присвоєння адреси садовому будинку, розташованому у Дарницькому районі міста Києва, є відповідне розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації.
Суд не врахував надану відповідачем довідку про членство в ОК «Магнолія»,
так як кооператив було створено набагато пізніше після побудови спірного садового будинку. При цьому у реєстраційній справі кооперативу, та інших досліджених документах, відсутня інформація на підтвердження того, що відповідач є його членом. Разом із цим, доведеним є факт того, що батьки позивача були членами
ОК «Магнолія» і ОК «СДК «Ентузіаст», як користувачі спірної земельної ділянки і, відповідно, позивач є законним користувачем земельної ділянки, на якій розміщено майно, він має право на користування земельною ділянкою.
Суд апеляційної інстанції застосував ті самі норми національного й міжнародного права, що й суд першої інстанції, врахував прецедентну практику ЄСПЛ та правові позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У червні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Баховський М. М.,
звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить оскаржувані судові рішення касувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду; судами належним чином не досліджено зібрані
у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, після усунення недоліків касаційної скарги, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 28 червня 2024 року. Витребувано із районного суду цивільну справу. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих
до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У липні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди зробили помилкові висновки по суті спору, не з`ясували фактичні обставини справи й не врахували судову практику Верховного Суду.
Позивач, уважаючи, що його права порушені, повинен був звернутися до суду
з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, проте вказаних вимог до відповідача не пред`явив.
ОСОБА_2 законно, як член ОК «Магнолія», набув право власності на садовий будинок, розташований в
АДРЕСА_1 . Судами не надано оцінки наявним у справі доказам, які підтверджують цей факт (відповіді на адвокатські запити, судове рішення у справі № 826/3370/15, результати розгляду скарг у Міністерстві юстиції України), невірно застосовано норми права й підзаконні нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини. Судами враховано неактуальні списки членів ОК «Магнолія»,
які багато разів змінювалися, не розмежовано повноваження ОК «Магнолія»
та ОК «СДК «Ентузіаст», які здійснюють діяльність на одній і тій самій території.
Він надав необхідні документи для здійснення реєстраційних дій, зокрема технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна, що відповідає вимогам законодавчих актів
і положенням Порядку.
Зазначає, що позивач не додав до позову копію паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків, а лише копію свідоцтва про народження,
в якому місцем народження ОСОБА_1 зазначено російську федерацію. Тобто позивач є громадянином російської федерації. Він приховує від суду цей факт, так як хоче уникнути застосування відносно нього, як громадянина російської федерації, спеціального законодавства. Позивач не довів, що він є спадкоємцем
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , він не може бути їхнім спадкоємцем, оскільки має громадянство російської федерації. Саме для встановлення цих підстав відповідачем було заявлено в суді першої інстанції клопотання про визнання явки позивача обов`язковою, проте суд безпідставно відмовив у його задоволенні.
Суди втрутилися у його право на мирне володіння майном, яке гарантоване, у тому числі, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу та додаткові пояснення
У липні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьміна Д. Л., в якому вказано,
що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
ОСОБА_1 має право користуватися спірною земельною ділянкою та бути членом кооперативу, незалежно від наявності громадянства російської федерації. Доводи касаційної скарги у цій частині є маніпулятивними та зводяться до того,
щоб створити неправомірний тиск на суд. Позивач довів заявлені ним вимоги
й обрав ефективний спосіб судового захисту своїх порушених прав.
Крім того, посилання в касаційній скарзі на відповідну судову практику безпідставні, так як правовідносини не є подібні, а тому ставить питання про закриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
У листопаді та грудні 2024 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення від представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьміна Д. Л., які по суті
є доповненнями до відзиву. Проте, вони подані поза визначеними процесуальним законом строками, тому суд залишає їх без розгляду (див.: постанови Великої Палати Верховного Суду: від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц, провадження № 14-184цс20, від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18, провадження № 14-31цс22).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Київської міської ради від 06 липня 2017 року № 759/2921 «Про передачу обслуговуючому кооперативу «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» земельних ділянок у мікрорайоні Осокорки, Дарницького району м. Києва для ведення колективного садівництва» затверджено проєкт землеустрою ОК «СДК «Ентузіаст» (кадастрова справа № А-7971) та передано в оренду на 10 років земельні ділянки
у мікрорайоні Осокорки Дарницького району міста Києва для ведення колективного садівництва (а. с. 16-17, т.1).
Згідно з рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 січня 2023 року
у справі № 761/31809/18 за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,
ОСОБА_18 до Київської міської ради, треті особи: ОК «Магнолія»,
ОК «СДК «Ентузіаст», ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , про визнання недійсним та скасування рішення, а також позовної заяви у вказаній справі вбачається, що позивачі, члени ОК «Магнолія», пояснюють своє порушене право тим, що до наданих
ОК «СДК «Ентузіаст» в оренду одинадцяти земельних ділянок, загальною
площею 14,8108 га, що розташовані по першій-десятій вулицях Ентузіастів
у місті Києві, входять земельні ділянки, на яких розміщені належні їм та іншим членам ОК «Магнолія» на праві приватної власності садові будинки, а також земельні ділянки, що перебувають у їх користуванні. Це ті земельні ділянки, проєкт землеустрою щодо відведення яких було виконано приватним підприємством «Смерічка» у 2008 році на замовлення ОК «Магнолія» та його членів (кадастрова справа № А-10657) (а. с. 25-37, т.1; 77-81, т. 2).
Відповідно до членської книжки ОК «Магнолія», виданої 25 березня 2005 року, ОСОБА_3 прийнятий у члени кооперативу на підставі протоколу № 1
від 30 жовтня 2004 року, як користувач ділянки АДРЕСА_2 . У складі членів сім`ї садовода у книжці зазначені: дружина -
ОСОБА_4 (1936 року народження), ОСОБА_1 (1965 року народження). Домашня адреса - АДРЕСА_3 (а. с. 43-46, т.1).
30 травня 2022 року ОСОБА_1 видано довідку № 4, яка підтверджує,
що він є членом ОК «СДК «Ентузіаст» згідно з рішення загальних зборів (зборів уповноважених) членів ОК «СДК «Ентузіаст» від 17 травня 2019 року
та користувачем земельної ділянки, площею 0,006 га, розташованої за адресою:
АДРЕСА_1 , яка перебуває в оренді
ОК «СДК «Ентузіаст» на підставі рішення Київської міської ради від 06 липня
2017 року № 759/2921 та відповідного договору оренди. Будинок на вказаній земельній ділянці побудований господарчим способом. Членство ОСОБА_1 набуто після смерті своєї матері - ОСОБА_4 , у порядку спадкування. У свою чергу, ОСОБА_4 стала членом ОК «СДК «Ентузіаст» у 2012 році також у порядку спадкування після смерті свого чоловіка - ОСОБА_3 , який був членом
ОК «СДК «Ентузіаст» із 2004 року на підставі протоколу № 1 від 19 червня
2004 року, затвердженого установчими зборами засновниками, та користувався ділянкою АДРЕСА_1 (а. с. 47, т.1).
Квитанцією від 06 червня 2013 року № 1072\з16 підтверджується, що 06 червня
2013 року від імені ОСОБА_3 на рахунок ОК «Магнолія» здійснено платіж
у сумі 3 005,00 грн із призначенням платежу: «за винос земельного участка в натуру и оформление проекта; ОСОБА_3 » (а. с. 48, т.1).
Відповідно до прибуткового касового ордера від 26 березня 2005 року № 5 ОСОБА_3 сплачено на рахунок ОК «Магнолія» 200,00 грн «за проект приватизации земельного участка» (а. с. 49, т.1).
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 жовтня 2021 року будь-які відомості про зареєстровані речові права
за юридичною особою із кодом ЄДРПОУ НОМЕР_1 - ОК «Магнолія», відсутні
(а. с. 57, т.1).
Відповідно до технічного паспорту, виготовленого фізичною особою підприємцем ОСОБА_26 10 червня 2022 року на замовлення ОСОБА_1 , убачається,
що за адресою: АДРЕСА_1 ,
на території ОК «СДК «Ентузіаст», у 1991 році побудовано садовий будинок
(а. с. 51-53, т.1).
Зі списку засновників-членів ОК «Магнолія», який є додатком № 1 до Статуту
ОК «Магнолія», затвердженого протоколом № 1 загальних зборів кооперативу
від 30 жовтня 2004 року, під порядковим номер 9 членом-засновником
ОК «Магнолія» зазначено ОСОБА_3 , що проживає за адресою:
АДРЕСА_3 (а. с. 131-134, т.1).
Дачне містечко ОК «Магнолія» розташоване за адресою: АДРЕСА_4 від 26 травня 2018 року) (а. с. 184, т.1).
Листом Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25 жовтня 2022 року № 0570202/3-12881 представника ОСОБА_1 повідомлено, що за наявною в Департаменті інформацією розроблені у 2004, 2005 роках проєкти землеустрою про передачу ОК «СДК «Ентузіаст» (справа № А-7971) та про передачу ОК «Магнолія» (справа № А-10657) земельних ділянок у мікрорайоні Осокорки Дарницького району міста Києва стосувалися однієї і тієї самої території (а. с. 230-231, т.1).
20 квітня 2016 року державним підприємством «Національні інформаційні системи» на підставі листа Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації
від 14 березня 2016 року № 101-2221/02 до Словника іменованих об`єктів
та до Словника вулиць населених пунктів та вулиць іменованих об`єктів внесено запис про ОК «Магнолія» (Дарницький район) (код ЄДРПОУ 33343942), з вулицями
із АДРЕСА_5 (а. с. 233, т.1).
У відповідь на запит адвоката ОСОБА_1 Дарницькою районною в м. Києві державною адміністрацією листом від 11 жовтня 2022 року № 101-6845/03 надано копію клопотання ОК «Магнолія» від 26 лютого 2016 року №1 щодо внесення інформації до словників Державного реєстру прав про іменований об`єкт
ОК «Магнолія», де вказано, що кооператив (іменований об`єкт) знаходиться
по
АДРЕСА_6 , та додано витяг з проєкту землеустрою від 2008 року приватного підприємства «Смерічка» (справа № А-10657), відповідно до якого, а саме у Переліку громадян членів ОК «Магнолія», яким передаються у приватну власність земельні ділянки, членом та користувачем ділянки АДРЕСА_1 значиться ОСОБА_4 (а. с. 238-248, т.1).
Інформація про ОСОБА_2 у вказаних документах відсутня.
Відповідно до рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 січня 2023 року у вищевказаній справі № 761/31809/18 відмовлено у задоволенні позову
про визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради
від 06 липня 2017 року № 759/2921 (а .с. 77-81, т.2).
З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
від 15 липня 2021 року вбачається, що 13 червня 2020 року приватним нотаріусом на підставі: довідки про членство в кооперативі та побудову господарським способом садового будинку № 19 від 14 квітня 2020 року, ОК «Магнолія»
(а. с. 191, т. 1); технічного паспорта на садовий будинок від 01 червня 2020 року, здійснено реєстрацію права власності на садовий будинок, розташований
за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 (а. с. 55, т.1).
Судами встановлено, що документом, що може підтверджувати присвоєння адреси садовому будинку, який розташований у Дарницькому районі міста Києва,
є розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації.
ОК «Магнолія» зареєстровано як юридичну особу 07 лютого 2005 року, тобто після побудови спірного садового будинку у 1991 році.
Будівництво спірного садового будинку не може пов`язуватися із результатами діяльності ОК «Магнолія».
На запит суду Дарницькою районною в м. Києві державною адміністрацією надано копії документів із реєстраційної справи ОК «Магнолія» (код ЄДРПОУ 33343942),
які 07 лютого 2005 року стали підставою для реєстрації юридичної особи, серед яких, у тому числі, і Протокол № 1 загальних зборів членів кооперативу
ОК «Магнолія» від 30 жовтня 2004 року, посилання на який міститься у вищевказаній довідці кооперативу, та Статут новоствореного кооперативу з додатком № 1 (список засновників-членів кооперативу «Магнолія» у кількості 145 осіб).
Зазначені документи реєстраційної справи не містять інформації про членство
в ОК «Магнолія» ОСОБА_2 , як на момент оспорюваної реєстраційної дії,
так і на момент розгляду справи судами.
Вказані документи підтверджують, що саме батько позивача - ОСОБА_3 ,
а не відповідач - ОСОБА_2 , був членом ОК «Магнолія», як користувач земельної ділянки АДРЕСА_1 .
26 лютого 2014 року ОСОБА_4 - нині покійна мати позивача - ОСОБА_1 , та дружина покійного ОСОБА_3 , у Головному управлінні Держземагенства
у місті Києві для проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки отримано витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:444:0002 за місцем розташування: АДРЕСА_1
(а. с. 50, т.1).
Позивач - ОСОБА_1 , є користувачем земельної ділянки
АДРЕСА_1 , як член ОК «СДК «Ентузіаст», після смерті своїх батьків, які, як користувачі тієї самої ділянки, були одночасно членами двох кооперативів: ОК «Магнолія» та ОК «СДК «Ентузіаст», із часу їх заснування.
ОК «СДК «Ентузіаст» на підставі рішення Київської міської ради від 06 липня
2017 року № 759/2921 є законним користувачем земельних ділянок у мікрорайоні Осокорки Дарницького району міста Києва, у тому числі і ділянки, що знаходиться
у користуванні ОСОБА_1 , як члена ОК «СДК «Ентузіаст», на якій
за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на спірний садовий будинок
у ОК «Магнолія».
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
ОК «Магнолія» не має зареєстрованих речових прав на нерухоме майно.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Баховського М. М., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права
із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно
до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода
на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує
при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Щодо способу судового захисту
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2
про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєстровано за відповідачем право власності на садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також припинення відповідного речового права за відповідачем
на садовий будинок.
Касаційна скарга містить доводи про те, що позивач обрав неефективний спосіб судового захисту свого порушеного права.
ОСОБА_1 обґрунтовував позов тим, що він із 2019 року, після смерті своїх батьків, є членом ОК «СДК «Ентузіаст», як користувач земельної ділянки
АДРЕСА_1 , на якій разом із батьками у 1991 році збудував садовий будинок. Його батьки до своєї смерті, як користувачі того самого земельного наділу та будинку, були також членами ОК «Магнолія». За адресою вказаної земельної ділянки у червні 2020 року приватним нотаріусом зареєстровано право власності на садовий будинок у ОК «Магнолія» за ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 уважав, що реєстрація права власності на садовий будинок
за ОСОБА_2 відбулася із порушенням вимог закону. Зазначене порушує його право на користування земельною ділянкою під садовим будинком, а також його законні очікування у майбутньому набути у власність як земельну ділянку,
так і збудований на ній садовий будинок.
Статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя,
а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також
на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право
в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб
або державних чи суспільних інтересах.
З урахуванням цього правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи
та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи,
і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).
Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив
на порушника.
Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту,
суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені
у статті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися
до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права
та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом,
що встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання
або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який
є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження
№ 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження
№ 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження
№ 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження
№ 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження
№ 12-84гс20 та інших).
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або
є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу
не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову
в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі
№ 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі
№ 910/12525/20, провадження № 12-61гс21 (пункт 148)).
З урахуванням фактичних обставин справи, які вірно встановлені судами, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач обрав ефективний спосіб судового захисту свого порушеного права. Задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , зокрема вимоги про скасування рішення
про державну прав та їх обтяжень, яким зареєстровано за відповідачем право власності на садовий будинок, розташований на спірній земельній ділянці, забезпечить відновлення та захист порушених прав позивача, як законного користувача земельної ділянки.
Верховний Суд відхиляє посилання касаційної скарги у цій частині, зокрема,
що належним способом судового захисту прав позивача є вимога про витребування спірного майна, так як позивач не є власником майна.
Верховний Суд ураховує, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387
ЦК України). Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у визначених у законі випадках (частина перша статті 388 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі
№ 373/326/17 (провадження № 14-201цс21), пославшись на свою сталу
та сформовану судову практику, вказала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності
на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений.
Відповідно до сталої та сформованої судової практики Великої Палати Верховного Суду власник, з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право,
не є ефективним способом захисту права власника.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень
(далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України
«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 вказаного Закону).
Разом із цим, судами встановлено, що право власності позивача на земельну ділянку не було зареєстроване, як і право власності на збудований на ній садовий будинок. Сторони у справі цей факт не заперечують.
Тобто позивач не був власником спірної земельної ділянки та збудованого на ній садового будинку у розумінні вказаних норм закону та судової практики Великої Палати Верховного Суду.
Тому він обрав ефективний і належний спосіб судового захисту свого порушеного права, пред`явивши до відповідача позов про скасування відповідного рішення
про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Висновки судів попередніх інстанцій у цій частині узгоджуються з вищевказаними нормами права та сталою судовою практикою Великої Палати Верховного Суду
та Верховного Суду.
Щодо вирішення спору по суті
Відповідно до положень статей 317 318 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства
і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Здійснення власником свого права власності передусім полягає
у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (Частина перша статті 391
ЦК України).
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно
та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 вказаного Закону).
Проведення державної реєстрації прав регламентовано статтею 18 Закону України
«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до вказаної норми Закону датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.
Стаття 26 вказаного Закону визначає порядок внесення відомостей до Державного реєстру прав, а стаття 27 - підстави для державної реєстрації прав.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор
на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (стаття 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Відповідно до сталої та сформованої судової практики Верховного Суду державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (див., зокрема, постанову Верховного Суду
від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18).
Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України
«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права
та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави
та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна регламентовано положеннями Порядку.
Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, вірно застосували норми ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно
та їх обтяжень», відповідні положення Порядку та інших нормативно-правових актів, урахували відповідні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.
Установивши фактичні обставини справи, вірно застосувавши норми матеріального права, надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали, що реєстрація права власності на садовий будинок за ОСОБА_2 проведена з порушенням вимог Порядку та норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки довідка кооперативу та технічний паспорт, які надані відповідачем державному реєстратору при здійсненні реєстраційних дій, не є достатніми
для здійснення відповідної державної реєстрації права власності, вони
не підтверджують сукупність юридичних фактів, за наявності яких у ОСОБА_2 могло виникнути право власності на спірний будинок.
Встановлено, що спірний садовий будинок збудовано у серпні 1991 року,
що підтверджується, зокрема, вищевказаним технічним паспортом, а відтак,
для здійснення відповідних реєстраційних дій заявнику необхідно було надати,
у тому числі, документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси або відомості про кадастровий номер земельної ділянки на якій споруджено відповідний об`єкт (пункт 42 Порядку у редакції, чинній на момент здійснення реєстраційних дій).
Крім того, судами вірно враховано, що ОК «Магнолія» зареєстровано як юридичну особу у лютому 2005 року, тобто після побудови спірного садового будинку
у 1991 році, тому будівництво садового будинку не може пов`язуватися
із результатами діяльності вказаного кооперативу.
При цьому судами обґрунтовано враховано, що відповідно до досліджених копій документів із реєстраційної справи ОК «Магнолія», які у лютому 2005 року стали підставою для реєстрації юридичної особи, відсутня інформація про членство
в кооперативі ОСОБА_2 , як на момент здійснення оспорюваної реєстраційної дії, так і на момент розгляду справи судами.
Разом із цим, указаними доказами підтверджено факт того, що саме батько позивача - ОСОБА_3 , а не відповідач, був членом ОК «Магнолія» як користувач земельної ділянки АДРЕСА_1 .
У досліджених судами документах, які стосуються спірної земельної ділянки, міститься інформація лише про батьків позивача ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ),
як про користувачів земельної ділянки, а не про відповідача. Тобто наявні у справі докази спростовують інформацію про членство ОСОБА_2 в ОК «Магнолія», натомість підтверджують, що саме батьки позивача були членами кооперативу
як користувачі спірної ділянки. При цьому вони були і членами ОК СДК «Ентузіаст».
Судами правильно встановлено, що позивач є користувачем земельної
ділянки АДРЕСА_1 , як член ОК «СДК «Ентузіаст», після смерті своїх батьків, які були членами двох указаних вище кооперативів із часу
їх заснування.
Крім того, судами встановлено, що саме ОК «СДК «Ентузіаст» на підставі рішення Київської міської ради від 06 липня 2017 року № 759/2921 є законним користувачем земельних ділянок у мікрорайоні Осокорки Дарницького району у місті Києві, у тому числі і ділянки, що знаходиться у користуванні позивача, як члена ОК «СДК «Ентузіаст». І саме на цій земельній ділянці за відповідачем незаконно зареєстровано право власності на спірний садовий будинок у ОК «Магнолія», хоча відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначений кооператив не має зареєстрованих речових прав на нерухоме майно.
Реєстрація нерухомого майна за відповідачем на спірній земельній ділянці,
яка перебуває в оренді ОК «СДК «Ентузіаст» та в користуванні його члена - ОСОБА_1 , безпосередньо впливає на обсяг прав та обов`язків позивача
та стосується його інтересів, як користувача земельної ділянки, на якій це майно розташоване.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , так як останній,
як користувач спірної земельної ділянки та член ОК «СДК «Ентузіаст», має право
на безперешкодне користування земельною ділянкою.
Посилання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_27 в заяві, поданій до Верховного Суду у січні 2025 року, про врахування висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2024 року у справі № 753/5812/23, є безпідставними. У цій справі вирішувався спір власника садового будинку в ОК «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» щодо його права на відведення йому відповідної земельної ділянки, на якому знаходиться будинок. Верховний Суд скасував судові рішення ухвалені судові рішення про відмову в позові й направив справу на новий судовий розгляд. Тобто правових висновків по суті спору суд касаційної інстанції не робив, а, по-друге, спірні правовідносини взагалі не є подібними.
Доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують, вони зводяться
до незгоди з висновками судів, що не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. Судами встановлено фактичні обставини справи
на підставі наданих сторонами і витребуваних доказів, які оцінені у силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України, тобто судами всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
При цьому Верховний Суд звертає увагу на взаємовиключні доводи касаційної скарги, зокрема, заявник касаційної скарги одночасно посилається
і на недоведеність позовних вимог, і на те, що позивачем обрано неефективний спосіб судового захисту свого порушеного права. Разом із цим, суд може зробити висновок про неефективність способу судового захисту лише тоді, коли позов
є обґрунтованим.
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою
для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400
ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Верховний Суд відхиляє посилання касаційної скарги на те, що позивач невірно вказав у позові свої анкетні дані, не зазначив про наявність іншого громадянства, так як указане не впливає на правильність зроблених судами висновків по суті спору.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення
з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки
не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження
№ 61-13667сво21)).
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено
з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність
та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Щодо судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням висновків, зроблених Верховним Судом, а також того,
що касаційну скаргу залишено без задоволення, розподіл судових витрат Верховим Судом не здійснюється.
Щодо клопотання про закриття касаційного провадження
У клопотанні, яке заявлено у відзиві на касаційну скаргу, представник позивача просить закрити касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 5
частини першої статті 396 ЦПК України, оскільки постанови Верховного Суду,
на які заявник касаційної скарги посилається як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, прийняті не за подібних правовідносин із справою, яка переглядається Верховним Судом.
Оскільки касаційна скарга була подана з дотриманням вимог статті 392
ЦПК України, містила підстави касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про відкриття касаційного провадження та необхідність надання відповідної правової оцінки доводам касаційної скарги під час касаційного перегляду справи, що й було зроблено у цій постанові.
Ураховуючи наведене, у задоволенні вказаного клопотання про закриття касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 400 401 402 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьміна Дениса Леонідовича, про закриття касаційного провадження відмовити.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Баховського Михайла Михайловича, залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 листопада 2023 року
та постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2024 року залишити
без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець