ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 753/7569/22
провадження № 61-13057св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство «Комерційний банк «Земельний капітал» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб Міхно Сергія Семеновича,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року, додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2022 року у складі судді Осіпенко Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства «Комерційний банк «Земельний капітал» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб Міхна С. С. про визнання договору банківського вкладу нікчемним із застосуванням наслідків нікчемності правочину.
2. Позовна заява мотивована тим, що 04 грудня 2020 року він уклав з відповідачем договір банківського вкладу «Отримай більше» № ОБ07743/04, за умовами якого банк прийняв на депозитний рахунок грошові кошти в розмірі 200 000 грн строком до 06 грудня 2021 року з нарахуванням 12 % річних. Зарахування вказаної суми відбулось в день укладення договору.
3. Вказував, що 29 червня 2021 року він здійснив внесок на депозитний рахунок готівкових коштів у розмірі 150 000 грн.
4. В подальшому 11 серпня 2021 року Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 400-рш/БТ про визнання АТ «КБ «Земельний капітал» неплатоспроможним.
5. 31 серпня 2021 року позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою, в якій просив визнати укладений договір банківського вкладу № ОБ07743/04 від 04 грудня 2020 року недійсним.
6. Крім того, 20 вересня 2021 року позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою, в якій просив визнати його вимоги як кредитора.
7. Проте, він отримав тільки суму гарантованого державою відшкодування вкладу у розмірі 200 000 грн.
8. Зазначав, що з метою захисту порушених прав він звертався до Національного банку України, на що 21 жовтня 2021 року отримав письмову відповідь № 20-0006/98297/БТ, до якої було додано копію рішення Правління Національного банку України «Про віднесення АТ «КБ «Земельний капітал» до категорії неплатоспроможних.
9. Вказував, що зі змісту копії вказаного рішення Національного банку України вбачається, що АТ «КБ «Земельний капітал» мав план фінансового оздоровлення на період з 01 липня 2021 року по 01 жовтня 2021 року, тому станом на червень 2021 року вже перебував у статусі «проблемний».
10. Крім цього, зі змісту рішення Національного банку України (далі - НБУ) також випливає, що банком допущено порушення норм наступного змісту: невиконання плану оздоровлення, значне погіршення фінансового стану та здійснення діяльності, якій притаманні суттєві ризики, неповернення/несвоєчасне повернення за договорами вкладів (депозитів) вкладникам.
11. Також у рішенні НБУ наведено підстави відмови компанії-нерезидента в наданні інвестицій, серед яких низька якість забезпечення кредитного портфелю, значна частина кредитного портфелю прострочена, вартість кількох об`єктів інвестиційної нерухомості завищена. Із зазначеного випливає сумнів у дійсній оцінці активів АТ «КБ «Земельний капітал», на що й звернув увагу НБУ.
12. Для доведення обґрунтованості заявлених вимог він також звертав увагу на зазначене в рішенні НБУ посилання на лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06 серпня 2021 року № 38-138/21-БТ, за даними якого рівень можливого відшкодування коштів за вкладами фізичних осіб становить 419,7 млн грн, а вартість усіх активів АТ «КБ «Земельний капітал» за оцінкою Фонду - 389,9 млн грн.
13. ОСОБА_1 зазначав, що, згідно з пунктом 2 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини банку, у тому числі укладені з пов`язаними з банком особами, в якому Фондом здійснюється тимчасова адміністрація та/або процедура ліквідації, є нікчемними, зокрема, й з такої підстави - банк до дня визнання банку неплатоспроможним узяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.
14. На думку позивача, вказані обставини і норми права дозволяють дійти висновку, що укладений з відповідачем договір банківського вкладу № ОБ07743/04 від 04 грудня 2020 року є нікчемним правочином.
15. З урахуванням викладеного позивач просив суд:
- визнати договір № ОБ07743/04 від 04 грудня 2020 року, укладений між ним та АТ «КБ «Земельний капітал», нікчемним правочином із застосуванням наслідків нікчемності правочину;
- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «КБ «Земельний капітал» протягом одного місяця з дати набрання чинності рішення суду законної сили вчинити дії щодо застосування наслідків недійсності правочину, а саме договору № ОБ07743/04 від 04 грудня 2020 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
16. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року, з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 19 грудня 2022 року, залишеними без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року, у позові відмовлено.
17. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що позивач, уточнивши позовні вимоги, просив визнати договір банківського вкладу (депозиту) нікчемним правочином з підстав, визначених пунктом 2 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проте ним не надано доказів, що наслідком неплатоспроможності банку стало укладення 04 грудня 2020 року договору банківського вкладу № ОБ07743/04.
18. Також, ухвалюючи додаткове рішення, місцевий суд дійшов висновку, що позивач в позовній заяві просить зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «КБ «Земельний капітал» вчинити дії щодо застосування наслідків недійсності правочину, проте належним відповідачем у таких вимогах має бути саме Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, а не його уповноважена особа.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. У вересні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
20. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
21. У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги.
22. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 826/6762/18, від 20 березня 2019 року у справі № 826/1781/17, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 23 липня 2021 року у справі № 826/17810/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
23. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
24. Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що на момент укладення спірного правочину та поповненням депозитного рахунку банк не міг виконувати взяті на себе зобов`язання, а саме повертати вклади клієнтам, тому, вважає, було укладено неправомірний правочин. Вказує, що наведене підтверджується постановою НБУ від 11 серпня 2021 року.
25. Йому як добросовісному вкладнику не було відомо про дійсний фінансовий стан банку, оскільки така інформація є банківською таємницею.
26. Суд апеляційної інстанції не приділив належної уваги порушенням місцевим судом норм процесуального права щодо висновку про пред`явлення позовних вимог до неналежного відповідача. При цьому судом першої інстанції під час проведення підготовчого засідання не ініціювалося та не вирішувалося питання щодо заміни належного відповідача.
27. Зазначає, що судами було проігноровано вимоги статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме зобов`язання вчинити дії щодо застування наслідків нікчемного правочину.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
28. У листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «КБ «Земельний Капітал», у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29. 04 грудня 2020 року між сторонами укладено договір банківського вкладу № ОБ07743/04. За умовами цього договору вкладник (позивач) вносить, а банк приймає грошові кошти в розмірі 200 000 грн терміном на 367 днів до 06 грудня 2021 року (пункт 1.1.).
30. В день укладення договору позивачем було внесено на депозитний рахунок банку кошти в розмірі 200 000 грн.
31. 29 червня 2021 року позивачем було додатково внесено на вище зазначений депозитний рахунок банку кошти в розмірі 150 000 грн.
32. Рішенням Правління Національного банку України від 11 серпня 2021 року АТ «КБ «Земельний Капітал» віднесено до категорії неплатоспроможних.
33. 16 вересня 2021 року позивач отримав гарантовану суму відшкодування за вкладом у розмірі 200 000 грн, що визнано сторонами.
34. 27 вересня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою, відповідно до якої він просив включити його до реєстру кредиторів.
Позиція Верховного Суду
35. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
36. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
37. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
38. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
39. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
40. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
41. Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
42. За змістом частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину 'недійсним судом не вимагається.
43. Відповідно до положень статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
44. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
45. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.
46. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц).
47. Відповідно до частин першої та третьої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 ЦК України), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
48. Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
49. Судами встановлено, що 04 грудня 2020 року між сторонами укладено договір банківського вкладу № ОБ07743/04. За умовами цього договору вкладник (позивач) вносить, а банк приймає грошові кошти в розмірі 200 000 грн терміном на 367 днів до 06 грудня 2021 року (пункт 1.1.).
50. В день укладення договору позивачем було внесено на депозитний рахунок банку кошти в розмірі 200 000 грн.
51. 29 червня 2021 року позивачем було додатково внесено на вище зазначений депозитний рахунок банку кошти в розмірі 150 000 грн.
52. 11 серпня 2021 року рішенням Національного банку України АТ «КБ «Земельний Капітал» визнано неплатоспроможним.
53. Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 , посилаючись на положення пункту 2 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вказував на нікчемність договору вкладу № ОБ07743/04 від 04 грудня 2020 року та просив застосувати наслідків нікчемності правочину.
54. Разом із тим, пунктом 2 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що правочини банку є нікчемними, якщо банк до дня визнання банку неплатоспроможним узяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.
55. Судами попередніх інстанцій правомірно зазначено, що за змістом зазначеної норми вчинений банком правочин є нікчемним, якщо його вчинення призвело до неплатоспроможності банку, тобто неплатоспроможність банку є прямим наслідком вчинення відповідного правочину.
56. Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
57. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач, уточнивши позовні вимоги та просивши визнати договір банківського вкладу (депозиту) нікчемним правочином з підстав, визначених пунктом 2 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не надав доказів того, що наслідком неплатоспроможності банку стало укладення 04 грудня 2020 року договору банківського вкладу № ОБ07743/04 між ним та АТ «КБ «Земельний Капітал».
58. Доводи касаційної скарги про те, що на момент укладення спірного правочину та поповнення депозитного рахунку банк не міг виконувати взяті на себе зобов`язання, а саме повертати вклади клієнтам, тому, на думку заявника, було укладено неправомірний правочин, що підтверджується постановою НБУ від 11 серпня 2021 року, відхиляються колегією суддів, оскільки, з урахуванням позовних вимог, доказів, що саме у зв`язку з укладенням правочину з позивачем банк не міг виконувати свої зобов`язання, матеріали справи не містять. При цьому відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
59. Враховуючи те, що відсутні підстави для задоволення вимог про визнання договору № ОБ07743/04 від 04 грудня 2020 року відсутні також підстави для задоволення похідної вимоги про зобов`язання протягом одного місяця з дати набрання чинності рішення суду законної сили вчинити дії щодо застосування наслідків недійсності правочину, яка є похідною.
60. Крім того, судами під час розгляду справи було надано належну оцінку постанові Національного банку України від 11 серпня 2021 року
61. Доводи касаційної скарги про те, що судами передніх інстанцій не враховано висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 826/6762/18, від 20 березня 2019 року у справі № 826/1781/17, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 23 липня 2021 року у справі № 826/17810/18, оскільки оскаржувані судові рішення не суперечать висновкам, зазначених в наведених постановах.
62. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
63. У листопаді 2023 року до Верховного Суду ОСОБА_3 , посилаючись на частину п`яту статті 403 ЦПК України, подав клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
64. Клопотання обґрунтовано тим, що існує виключна правова проблема, пов`язана з тим, що споживач фінансових послуг (вкладник), укладаючи з банком договір банківського вкладу не має реальної можливості отримувати достовірну інформацію про фактичний фінансовий стан банківської установи та зробити правильний вибір.
65. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).
66. Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
67. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня 2018 року у справі № 757/172/16-ц (провадження № 14-475цс18), виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
68. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
69. Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки заявником не наведено мотивів та аргументів для такої передачі, наведені заявником обґрунтування у розумінні положень частини п`ятої статті 403 ЦПК України не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему і необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а тому у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити.
70. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
71. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
3. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року, додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян