Постанова
Іменем України
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 753/818/21
провадження № 61-9937св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду
від 20 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Кравець В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Позовну заяву мотивувала тим, що 06 січня 2020 року вона видала
ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність на розпорядження,
в тому числі з правом продажу, належним їй автомобілем ТОYОТА,
модель С-HR, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
02 січня 2021 року довіреність була припинена (скасована), але з Єдиного державного реєстру транспортних засобів їй стало відомо, що належний їй транспортний засіб 29 грудня 2020 року було продано.
На її вимогу відповідач відмовився надати звіт щодо виконання доручення та повернути транспортний засіб або грошові кошти, не повідомив про замісника, не передав довірителю все одержане у зв`язку з виконанням доручення, а саме: грошові кошти після продажу автомобіля.
Згідно з маркетинговим дослідженням ТОВ «Бізнес Ассіст», за середньою оцінкою вартість відчуженого транспортного засобу складає 672 000,00 грн.
Під час розгляду справи посилалась на те, що автомобіль вибув
з її законного володіння шляхом його продажу замісником відповідача, якому останній передав виконання доручення, аїї не повідомив про це, а також не передав їй кошти за продаж автомобіля, внаслідок чого їй завдано збитків, розмір яких відповідно до маркетингового дослідження становить
672 000,00 грн.
Вважала, що особі, на яку було оформлено довіреність у порядку передоручення, були відомі наміри представника, а тому, вчиняючи
від її імені договір купівлі-продажу з відповідачем, замісник не діяв в інтересах ОСОБА_1 , а діяв в інтересах відповідача.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд стягнути
з відповідача на її користь 672 000,00 грн.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
РішеннямДарницького районного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення,
яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. Проте у позові не вказано які позивач мусить зробити витрати для відновлення свого порушеного права, як і не зазначено, якими діями відповідача їй завдано збитків у разі недодержання вимог, встановлених частинами другою та третьою статті 250 ЦК України, а також, чим підтверджується недодержання відповідачем вимог, встановлених частинами другою та третьою
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не має правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 збитків та інших сум, оскільки він не здійснював продаж автомобіля та не отримував виручених за його продаж грошових коштів.
Крім того, автомобіль марки ТОYОТА, модель С-HR, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартість якого просить відшкодувати позивач з посиланням на те, що є власником автомобіля, не знищений і не втрачений, а знаходиться у володінні добросовісного набувача
ОСОБА_2 .
Вимагаючи відшкодування з відповідача збитків у розмірі вартості проданого автомобіля, позивач не довела факт вчинення відповідачем неправомірної дії, яка є у причинному зв`язку із завданою шкодою, оскільки договір купівлі-продажу спірного автомобіля від 29 грудня 2020 року, укладений ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_3
за передорученням, та покупцем ОСОБА_2 , у судовому порядку
не оспорювався, його недійсність прямо не встановлена законом
і він не визнаний судом недійсним, а отже, відповідно до статті 204
ЦК України цей правочин вважається правомірним.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі
672 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 16 800,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що здійснивши передоручення на ОСОБА_3 та не повідомивши про це довірителя ОСОБА_1 , ОСОБА_2 мав на меті набуття у власність спірного автомобіля, а тому переслідував особисту мету, діяв не в інтересах довірителя, чим порушив права ОСОБА_1 .
Внаслідок здійснення ОСОБА_2 передоручення на ОСОБА_3 , укладання договору купівлі-продажу, за яким ОСОБА_3 , діючи
від імені ОСОБА_1 в порядку передоручення від ОСОБА_2 , продала автомобіль ТОYОТА, модель С-HR, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , останній набув
у власність вказаний автомобіль поза волею ОСОБА_1 , чим завдав останній збитків у розмірі вартості цього автомобіля, яка, згідно з маркетинговим дослідженням, розробленим ТОВ «Бізнес Асіст», становить 672 000,00 грн і підлягає відшкодуванню.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції здійснив розподіл судових витрат та стягнув з відповідача сплачений позивачем судовий збір та 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, розмір якої підтверджений документально.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року та залишити в силі рішення Дарницького районного суду
міста Києва від 21 жовтня 2021 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано із суду першої інстанції.
15 листопада 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема на те, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Також як на підставу касаційного оскарження посилається на те,
що апеляційним судом порушено норми процесуального права,
що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що суд апеляційної інстанції не послався на норму матеріального права, на підставі якої стягнув з нього кошти на користь позивача, та не спростував правильних висновків суду першої інстанції, з яких він виходив відмовляючи у задоволенні позову.
Апеляційний суд помилково послався на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 401/2995/16.
Ухвалюючи нове судове рішення у справі, суд апеляційної інстанції не дослідив докази, які поклав в основу прийнятої ним постанови.
Стягуючи кошти на користь позивача в рахунок відшкодування їй матеріальної шкоди, суд апеляційної інстанції не врахував вимогу процесуального закону про допустимість доказів та помилково послався
на маркетингове дослідження, яке є недопустимим доказом розміру завданої шкоди, тобто допустив порушення вимог при проведенні оцінки автомобіля, не вчинив дій щодо проведення дослідження автомобіля на предмет встановлення його дійсної вартості шляхом надання його оцінювачу/експерту для огляду.
Також апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки не врахував, що провадження у справі в суді першої інстанції відкрито за позовною заявою, підписаною особою, яка не мала права її підписувати, справу розглянуто місцевим судом за неналежною формою позовного провадження, зокрема в порядку спрощеного позовного провадження,
що тягне за собою скасування судового рішення.
Крім того, апеляційний суд розглянув справу за відсутності представника відповідача - адвоката Шевченко Т. М., який не повідомлявся про розгляд справи апеляційним судом та на момент її розгляду перебував у лавах Збройних Сил України, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не розглянув.
Питання про розподіл судових витрат на правову допомогу адвоката вирішено апеляційним судом неправильно, оскільки не враховано,
що 15 000,00 грн, які адвокат отримав від позивача під час укладання договору до дня складання та подання позовної заяви у цій справі, є лише попередньою оплатою за той об`єм послуг, які у майбутньому адвокат
мав надавати своєму клієнтові, а доказів на підтвердження цих дій та витрачений на них час матеріали справи не містять.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не подала.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на праві власності належав автомобіль марки ТОYОТА, модель С-HR, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 09 лютого 2019 року (а.с. 4).
Згідно з довіреністю від 06 січня 2020 року, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тодорович О. Л., зареєстрованою в реєстрі за № 215, ОСОБА_1 уповноважила
ОСОБА_2 розпоряджатись від її імені: в тому числі продати, обміняти, здати в оренду, позичку, передавати в заставу в забезпечення зобов`язань, належним їй на праві свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу
виданого 09 лютого 2019 року НОМЕР_2 , автомобілем марки ТОYОТА, модель С-HR, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 9).
Довіреність видана з правом передоручення повноважень іншим особам,
з правом виїзду за межі України, строком на 3 роки і дійсна до 06 січня
2023 року.
02 січня 2021 року зазначена довіреність від 06 січня 2020 року припинена довірителем, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей за № 43603791, виданим 02 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Едігаровим Е. М
(а.с. 10).
Під час розгляду справи ОСОБА_2 визнав факт видачі довіреності в порядку передоручення ОСОБА_3 та оформлення договору купівлі-продажу спірного автомобіля від імені ОСОБА_1 .
Так, згідно із договором купівлі-продажу від 29 грудня 2020 року, укладеним міжпродавцем ОСОБА_1 в особі ОСОБА_3 , яка діяла на підставі доручення ОСОБА_2 , та покупцем ОСОБА_4 , ОСОБА_1 зобов`язалась передати у власність покупця ОСОБА_2 автомобіль ТОYОТА, модель С-HR, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за 100 000,00 грн (а.с. 40).
ОСОБА_2 здійснив перереєстрацію права власності на спірний автомобіль на власне ім`я та отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 29 грудня 2020 року.
Згідно з маркетинговим дослідженням, розробленим ТОВ «Бізнес Асіст», середня оцінка автомобіля ТОYОТА, модель С-HR, 2018 року випуску, може становити 672 000,00 грн - 672 040,00 грн (а.с. 20-22).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, а також в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та обирає спосіб захисту порушеного права.
Звернувшись до суду з цим позовом до ОСОБА_2 , позивач ставила питання про стягнення з нього збитків, завданих у зв`язку з відчуженням належного їй транспортного засобу за договором купівлі-продажу, укладеним від її імені замісником ( ОСОБА_3 ), який діяв на підставі передоручення та її повіреним ( ОСОБА_2 ), який набув це майно
у власність.
Також у позовній заяві позивач посилалась на положення статей 1005 1006 ЦК України, зокрема на обов`язок повіреного негайно передати довірителю все одержане у зв`язку з виконанням доручення.
Розмір збитків позивач визначила у розмірі вартості відчуженого автомобіля, встановленої на підставі маркетингового дослідження
від 13 січня 2021 року, розробленого ТОВ «Бізнес Асіст» щодо діапазону вартості подібних колісних транспортних засобів станом на 12 січня
2021 року.
Вимогу про стягнення коштів пред`явлено до ОСОБА_2 , який на підставі довіреності від 06 січня 2020 року був повіреним ОСОБА_1 щодо продажу належного їй транспортного засобу та виступив покупцем цього майна за договором купівлі-продажу від 29 грудня 2020 року.
Відповідно до статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
За договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.
Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя (стаття 1000 ЦК України).
Відповідно до положень статей 1003 1004 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.
Згідно зі статтею 1006 ЦК України повірений зобов`язаний: повідомляти довірителю на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.
Частинами першою, другою статті 240 ЦК України передбачено, що представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи,
яку він представляє.
Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника).
Невиконання цього обов`язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні.
Повідомлення про вчинене передоручення має бути направлено особі,
яку представляють, негайно, оскільки особа, яку представляють, якщо вона вважає за необхідне, має право в односторонньому порядку скасувати проведене передоручення.
Тому невиконання цього обов`язку представником тягне за собою його відповідальність перед особою, яку представляють, за дії замісника як за свої власні.
У справі, яка переглядається, установлено, що внаслідок здійснення ОСОБА_2 передоручення на ОСОБА_3 , укладання договору купівлі-продажу від 29 грудня 2020 року, за яким ОСОБА_3 ,
діючи від імені ОСОБА_1 , в порядку передоручення від ОСОБА_2 , продала автомобіль ТОYОТА, модель С-HR, 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , останній набув у власність вказаний автомобіль за ціною 100 000,00 грн, а одержані
від продажу автомобіля кошти не передані ОСОБА_1 , її вимога щодо надання звіту про виконання доручення та повернення автомобіля повіреним не виконана.
Суд апеляційної інстанції на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, правильно встановив зміст правовідносин між сторонами та дійшов обґрунтованого висновку, що здійснивши передоручення на ОСОБА_3 та не повідомивши про це довірителя ОСОБА_1 , ОСОБА_2 мав на меті набуття у власність спірного автомобіля,
тобтопереслідував особисту мету, діяв не в інтересах довірителя,
чим порушив права ОСОБА_1 .
Вирішуючи цей спір, суд апеляційної інстанції врахував право особи обирати спосіб захисту своїх порушених прав та ухвалив судове рішення в межах заявлених позовних вимог, які зводяться саме до стягнення коштів за відчужений автомобіль і саме такий спосіб захисту обрано у цій справі позивачем.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.Збитками визнаються: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб`єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.
Частиною четвертою статті 250 ЦК України передбачено, що представник відповідає перед особою, яка видала довіреність, за завдані їй збитки у разі недодержання ним вимог, встановлених частинами другою та третьою цієї статті.
Відповідно до частини другої та третьої статті 250 ЦК України представник зобов`язаний негайно повідомити особу, яку він представляє, про відмову від вчинення дій, які були визначені довіреністю. Представник не може відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними або такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, чи іншим особам.
Установивши, що відповідач відмовився від вчинення дій, які були визначені довіреністю, не повідомив довірителя про передоручення наданих йому повноважень, не надав звіт про виконання доручення, не повернув транспортний засіб чи отримані за його відчуження кошти, фактично здійснив дії щодо відчуження належного позивачу майна у своїх інтересах, у зв`язку з чим набув у власність це майно за заниженою ціною, апеляційний суд стягнув з відповідача на користь позивача вартість відчуженого автомобіля у розмірі 672 000,00 грн, яку визначив у розмірі вартості аналогічного транспортного засобу станом на 12 січня 2021 року згідно із маркетинговим дослідженням від 12 січня 2021 року, виконаним
ТОВ «Бізнес Ассіст» (а. с. 20-22). Іншої вартості автомобіля, зокрема станом на момент вирішення спору, відповідач не довів.
Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду та вважає,
що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, а також відповідає засадам справедливості.
Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки не врахував, що провадження у справі
в суді першої інстанції відкрито за позовною заявою, підписаною особою, яка не мала права її підписувати, справу розглянуто місцевим судом
за неналежною формою позовного провадження, зокрема в порядку спрощеного позовного провадження, є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та на правильність висновків апеляційного суду щодо підстав для задоволення позовних вимог не впливають.
Аргументи касаційної скарги щодо розгляду справи апеляційним судом
за відсутності представника відповідача, є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи апеляційним судом, був присутнім у судовому засіданні при її розгляді та у повній мірі користуватися наданими йому процесуальними правами.
Доводи касаційної скарги щодо неправильності вирішення апеляційним судом питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу адвоката є необґрунтованими, оскільки, звертаючись до суду з позовом, позивач
у позовній заяві навела розрахунок витрат, понесених нею на професійну правничу допомогу, зокрема зазначила, що за умовами договору про надання правничої допомоги розмір гонорару визначено у фіксованій сумі 15 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач додала до позовної заяви договір про надання правової допомоги від 04січня 2022 року та квитанцію до прибуткового касового ордера
від 05 січня 2021 року № 5/1/21 на суму 15 000,00 грн.
При цьому матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогута клопотання про їх зменшення.
За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу
у розмірі 15 000,00 грн.
При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд обґрунтовано врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28 вересня 2021 року у справі №160/12268/19, відповідно до яких витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Такі ж висновки викладені Верховним Судом у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 29 жовтня 2020 року у справі
№ 686/5064/20, від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, від 04 червня 2021 року у справі № 160/13273/19.
Зазначеним спростовуються доводи касаційної скарги відповідача про те, що 15 000,00 грн, які адвокат отримав від позивача під час укладання договору до дня складання та подання позовної заяви, є лише попередньою оплатою за той об`єм послуг, які у майбутньому адвокат мав надавати своєму клієнтові, а доказів на підтвердження цих дій та витрачений на них час матеріали справи не містять.
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду в оскаржуваній частині не спростовують.
Щодо клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання судового рішення
Після призначення справи до судового розгляду ОСОБА_2 подав клопотання про зупинення виконання оскаржуваної ним постанови Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року до закінчення перегляду цього рішення в касаційному порядку.
За змістом частини першої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду
у касаційному порядку.
За результатами касаційного перегляду Верховний Суд дійшов висновку про залишення без змін оскаржуваної відповідачем постанови апеляційного суду, а отже, з урахуванням часу подання заявником клопотання та результату розгляду справи касаційним судом, підстави для зупинення виконання цього оскаржуваного рішення відсутні.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець