Постанова

Іменем України

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 753/9228/17

провадження № 61-22156св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ЖЕК №203,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2 третя особа - ЖЕК №203, з урахуванням уточнень просила визначити порядок користування житловими кімнатами в квартирі АДРЕСА_1 у відповідності з наступним порядком користування: виділити у відокремлене користування позивачу житлову кімнату №4 площею 17,0 кв. м, а відповідачу - окрему житлову кімнату № 8 площею 14,6 кв. м, а також лоджію № 9 площею 3,8 кв. м, залишивши у спільному користуванні кімнату № 5 площею 9,8 кв. м з балконом та підсобні приміщення № 3 (кухню) площею 7,4 кв. м, № 1 (коридор) площею 11,9 кв. м, № 2 (вбудовану шафу) площею 1,0 кв. м, № 6 (ванну кімнату) площею 2,6 кв. м, № 7 (вбиральню) площею 1,0 кв. м.

Позов мотивований тим, що йому та ОСОБА_2 належить на праві спільної власності в рівних частках трикімнатна квартира АДРЕСА_1 . Між ними постійно виникають сварки з приводу користування квартирою, відповідач вселяє до неї без згоди позивача квартирантів, чинить йому перешкоди в користуванні квартирою, посилаючись на те, що особовий рахунок відкритий на неї. Позивач неодноразово просив ОСОБА_2 визначити між ними порядок користування житловими кімнатами в квартирі, однак відповідач не бажає вирішувати дане питання без звернення до суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з безпідставності та недоведеності позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Встановлено наступний порядок користування приміщеннями квартири АДРЕСА_1 :

- виділено ОСОБА_2 в користування житлову кімнату площею 17,0 кв. м.;

- виділено ОСОБА_3 в користування житлову кімнату площею 14,6 кв. м. та лоджію площею 3,8 кв. м, що прилягає до неї;

- житлову кімнату площею 9,8 кв.м. з балконом, кухню, коридор, вбудовану шафу, ванну кімнату та вбиральню залишено в спільному користуванні сторін.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1600 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної виходив з того, що виділ у окреме користування кожному із співвласників частини квартири, яка б відповідала їх ідеальним часткам є неможливим, проте за запропонованим позивачем варіантом - відхилення не є значним, тому запропонований порядок користування спірною квартирою відповідає інтересам сторін, оскільки кожен із співвласників отримує в особисте користування окрему житлову кімнату та не позбавляється користування необхідними в такому випадку іншими приміщеннями квартири. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як співвласників.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду м. Києва від 14 листопада 2019 року та залишити в силі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач з об`єктивних причин була позбавлена можливості взяти участь в судовому розгляді в суді апеляційної інстанції, подати свої заперечення та докази на їх підтвердження. З липня 2018 року вона виїхала зі своєї квартири до знайомих, місце проживання яких не може повідомити з причин страху перед позивачем. Позивач приховував повідомлення, які приходили на ім`я відповідача. Також, представник позивача, який 10 жовтня 2019 року отримав судову повістку для передачі відповідачу (арк. спр. 177) не передав її і не надав в суд апеляційної інстанції доказів про отримання відповідачем даної повістки. Суд апеляційної інстанції не врахував неприязні стосунки позивача до відповідача, які в результаті стали причиною непоінформованості відповідача про дату розгляду справи, тому прийняв оскаржену постанову без участі відповідача.

Суд апеляційної інстанції не врахував порядок користування кімнатами, який фактично склався між позивачем та відповідачем та не застосував положення статей 358 360 ЦК України, у зв`язку з чим прийняв незаконне і необґрунтоване рішення, порушив право відповідача на користування своєю кімнатою, в якій вона постійно проживала та в якій до цього часу зберігаються її речі.

Крім того, суд апеляційної інстанції незаконно стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір, не звернув увагу, що відповідач є громадянином, яка віднесена до 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням громадянина, який евакуйований із зони відчуження у 1986 року (категорія 2), до відповідача має бути застосована норма пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Позиція інших учасників справи

Відзив до Верховного суду на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року.

У січні 2020 року матеріали цивільної справи № 753/9228/17 надійшли до Верховного Суду та 23 січня 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Частиною третьою статті 368 ЦПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-сьомої статті 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Звертаючись до суду ОСОБА_3 зазначив в позовній заяві місце проживання відповідача ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 (арк.спр.1).

Згідно з відомостями про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в картотеці реєстраційного обліку Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в м. Києві, останнє відоме місце проживання ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 (арк. спр. 22).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 червня 2019 року призначено справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 до розгляду в судовому засіданні. Учасникам справи була надіслана судова повістка-повідомлення (арк. спр. 148, 149).

Судом апеляційної інстанції судові повістки направлялися за адресою: АДРЕСА_1 .

В судове засідання, призначене на 14 листопада 2019 року, коли було ухвалено судове рішення апеляційного суду, сторонам направлені судові повістки-повідомлення, однак вони були повернуті «за закінченням встановленого терміну зберігання» (арк. спр. 179,-182).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507 цс 18) зроблено висновок, що «приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду».

Вказані обставини враховані судом і зазначені у постанові Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року. При цьому апеляційний суд виходив з того, що відповідач у справі була повідомлені про дату, час та місце розгляду справи через оголошення на сайті «Судова влада України».

Відповідно до частин одинадцятої, дванадцятої статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Враховуючи, що в матеріалах справи були наявні відомості щодо місця проживання (перебування) відповідача, повідомлення про розгляд справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України не є належним.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що відповідач ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про розгляд справи судом апеляційної інстанції.

В касаційній скарзі ОСОБА_2 вказала, що вона як відповідач не була повідомлена про судовий розгляд справи та суд розглянув справу без її участі.

Відповідно до пункту 5 частини першої, частини четвертої статті 411 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Висновки Верховного Суду

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність обов`язкових підстав для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року скасувати.

Передати справу № 753/9228/17 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук