Постанова
Іменем України
19 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 754/10390/16
провадження № 61-9032св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Сліпченка О. І., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що 07 серпня 2013 року між нею та
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено договір позики, згідно з умовами якого вона передала останнім у борг 270 тис. грн та 30 тис. доларів США, що підтверджується відповідною розпискою.
Отриману суму позики позичальники зобов`язалися повернути до 01 січня 2016 року, проте до цього часу борг, загальний розмір якого складає 1 021 799 грн, не повернули та на вимоги не реагували.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її користь заборгованість за договором
позики від 07 серпня 2013 року у розмірі 1 021 799 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2016 року у складі судді Клочко І. В. позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики від 07 серпня 2013 року у розмірі
1 021 799 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачами взяті на себе зобов`язання за договором позики перед позивачкою належним чином не виконано, борг у розмірі 1 021 799 грн за письмовою розпискою від 07 серпня 2013 року не повернуто, а тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку.
Не погоджуючись із вищевказаним заочним рішенням суду, у серпні
2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - звернулася до суду першої інстанції із заявою про його перегляд.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17 липня 2018 року заву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2016 року залишено без задоволення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2016 року у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 07 серпня 2013 року у розмірі
1 021 799 грн та судового збору у розмірі 3 445 грн скасовано. Ухвалено
у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1
до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики
від 07 серпня 2013 року у розмірі 1 021 799 грн відмовлено. У іншій частині заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивовано тим, що у справі за клопотанням представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - ухвалою апеляційного суду від 24 червня 2019 року було призначено судово-почеркознавчу експертизу, за результатами проведення якої експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок експертів
від 16 січня 2020 року № 20679/20680/19-32, згідно з яким рукописний запис « ОСОБА_2 », який міститься у нижній частині розписки та підпис від імені ОСОБА_2 , який міститься праворуч від рукописного запису « ОСОБА_2 » у розписці, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Піддаючи зазначений висновок експертів під сумнів та заявляючи про недопустимість такого доказу, недостовірність і необґрунтованість висновку, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - заявив клопотання про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи, яке ухвалою апеляційного суду від 17 травня 2022 року задоволено й призначено у справі повторну судово-почеркознавчу експертизу. Згідно з висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 23 листопада 2021 року № 366/1 підпис від імені ОСОБА_2 праворуч від рукописного запису « ОСОБА_2 » у розписці виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.
Отже, позивачкою не доведено як факту передання ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 270 тис. грн та 30 тис. доларів США, так і факту отримання останньою цих коштів, яка розписку не видавала, а тому відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на підставі розписки від 07 серпня 2013 року.
Оскільки заочне рішенням Деснянського районного суду м. Києва
від 05 жовтня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів за договором позики не оскаржувалося, заочне рішення суду в цій частині в апеляційному порядку не переглядалося.
Короткий зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Отже, в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 судові рішення
у касаційному порядку не оскаржуються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Деснянського районного суду м. Києва.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно відкрив апеляційне провадження у вищевказаній справі, оскільки не врахував, що відповідачкою пропущено процесуальні строки
на оскарження заочного рішення суду, ухваленого 05 жовтня 2016 року.
Відповідачкою в апеляційній скарзі не наведено причини пропуску процесуальних строків, які суд апеляційної інстанції міг би визнати поважними.
Апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову
в частині вимог до ОСОБА_2 на підставі висновку експерта
від 23 листопада 2021 року № 366/1, складеного за результатами проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи, так як попередній висновок експертизи у суду викликав сумнів у його правильності.
Разом з тим, апеляційний суд не звернув уваги на те, що експерт для проведення повторної експертизи, яка була призначена через сумнів суду
у правильності попередньої експертизи, у тому числі через порушення правил відбору зразків, недопустимість наданих умовно-вільних зразків, використав зразки й матеріали з попередньої експертизи та не використав нові, які витребовувалися згідно з ухвалою суду апеляційної інстанції
від 17 травня 2022 року про призначення повторної експертизи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції хоча й задовольнив клопотання про проведення повторної експертизи та витребування документів, необхідних для проведення експертизи, проте не забезпечив витребування цих самих документів і допустив використання неналежних матеріалів, чим порушив вимоги ЦПК України та нормативно-правових актів у галузі проведення експертиз, зокрема вимог Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня
1995 року № 53/5.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначено, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Сумніви щодо правильності першої експертизи виникли не у суду апеляційної інстанції, а саме у позивачки, яку не влаштовували її результати, у зв`язку з чим нею було заявлено клопотання про проведення повторної експертизи, яке суд апеляційної задовольнив. Оскільки результати повторної експертизи підтвердили висновки першої експертизи, то відповідно й результат повторної експертизи не задовольнив позивачку. Зразки й матеріали для проведення обох експертиз були надані та відібрані відповідно до вимог законодавства України, які регламентують проведення відповідного виду експертиз.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення
від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою,третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального
та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судом установлено, що у серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому вказувала, що 07 серпня 2013 року між нею та відповідачами було укладено договір позики, згідно з умовами якого вона передала відповідачам у борг 270 тис. грн та 30 тис. доларів США, що підтверджується відповідною розпискою від 07 серпня 2013 року (т. 1, а. с. 3).Отриману суму позики позичальники зобов`язалися повернути до 01 січня 2016 року, проте до цього часу борг, загальний розмір якого складає 1 021 799 грн, не повернули.
Заперечуючи щодо укладання зазначеного договору позики та підписання розписки від 07 серпня 2013 року про отримання коштів, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - у суді апеляційної інстанції, оскільки в суді першої інстанції було ухвалено заочне рішення суду, заявив клопотання про проведення судово-почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи задоволено. Призначено у справі судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (т. 3, а. с. 27-28).
За результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок експертів від 16 січня 2020 року № 20679/20680/19-32, згідно
з яким: 1. підпис від імені ОСОБА_2 , який міститься праворуч
від рукописного запису « ОСОБА_2 » у розписці, виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів. 2. рукописний запис « ОСОБА_2 », який міститься у нижній частині розписки та підпис від імені
ОСОБА_2 , який міститься праворуч від рукописного запису « ОСОБА_2 » у розписці, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою (т. 3, а. с. 76-88).
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року
у справі № 754/11147/18, що набрало законної сили, заяву ОСОБА_6 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування, про визнання фізичної особи недієздатною задоволено. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Лейпціг, Німеччина, яка проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , визнано недієздатною. Встановлено опіку над недієздатною ОСОБА_2 . Призначено опікуном над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її матір - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована
за адресою: АДРЕСА_1 . Визначено строк дії
рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною у два роки
(т. 3, а. с. 169-171).
29 березня 2021 року у судовому засіданні 29 березня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - заявив клопотання про виклик
у судове засідання експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, що проводили судово-почеркознавчу експертизу зі складанням висновку експертів від 16 січня 2020 року № 20679/20680/19-32 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи.
Представник позивачки вказував, що ОСОБА_1 звернулася до
суду із заявою про недопустимість цього доказу, недостовірність
і необґрунтованість вказаного вище висновку експертів та надала рецензію на цей висновок, в якій зазначені певні обставини, що можливо встановити лише допитавши експертів, які проводили експертизу.
У судове засідання Київського апеляційного суду у справі № 754/10390/16 було викликано судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз: Голіян М. В. та Красюк І. П., які надали відповіді на поставлені питання та підтвердили висновки, викладені при проведенні дослідження.
У квітні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - подав клопотання про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи та витребування доказів для можливості її проведення.
З огляду на вказані обставини, встановивши, що предметом спору
є стягнення заборгованості за договором позики, врахувавши, що існування вказаних договірних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ставиться під сумнів останньою, а поставлені питання представником позивачки потребують спеціальних знань для вирішення спору, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність призначення у справі повторної судово-почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 травня 2021 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи задоволено. Призначено у справі повторну судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Українському науково-дослідному інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України.
За результатами проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи експертом Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки
та судових експертиз Служби безпеки України складено висновок експерта від 23 листопада 2021 року № 366/1, згідно з яким підпис від імені
ОСОБА_2 праворуч від рукописного запису « ОСОБА_2 » у розписці виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою
(т. 4, а. с. 118-125).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням
є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова
від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів
є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики
у строк та в порядку, що передбачені договором.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це
у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.
Зазначений правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 18 вересня 2013 року
у справі № 6-63цс13; від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14.
З огляду на викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку
про відсутність між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 правовідносин, які випливають із договору позики, оскільки наявна у позивачки розписка не підтверджує як факт укладення договору позики, так і факт отримання ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 270 тис. грн та 30 тис. доларів США, оскільки підпис від її імені у розписці від 07 серпня 2013 року їй не належить.
Зазначене підтверджується як висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 16 січня 2020 року
№ 20679/20680/19-32, за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи за клопотанням відповідачки, так і висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 23 листопада 2021 року № 366/1,
за результатами проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи за клопотанням позивачки. Інших доказів, протилежного, позивачка не надала.
Доводи касаційної скарги про недотримання вимог під час проведення
у справі судово-почеркознавчих експертиз нормативно-правових актів
у галузі проведення такого виду експертиз, є безпідставними, так як в обох зазначених висновках експертиз містяться посилання на відповідні нормативно правові акти, у тому числі на Науково-методичні рекомендації
з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України
від 08 жовтня 1995 року № 53/5 (зі змінами та доповненнями).
Посилання касаційної скарги на те, що апеляційним судом було безпідставно відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі, оскільки відповідачкою пропущено процесуальні строки на оскарження заочного рішення суду, ухваленого 05 жовтня 2016 року, не заслуговують
на увагу, так як апеляційна скарга ОСОБА_2 подана виходячи із дати постановлення судом першої інстанції ухвали від 17 липня 2018 року про залишення її заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, що узгоджується із частиною четвертою статті 231 ЦПК України 2004 року
(т. 2, а. с. 42-44, 49-54).
Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують,
на законність оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
не впливають, а зводяться до незгоди із висновками суду щодо суті спору та спростовуються встановленими вище обставинами справи.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник