ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 754/11298/16

провадження № 61-48421 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - ОСОБА_2 , приватне акціонерне товариство «Просто-страхування»,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 липня 2018 року та на постанову Київського апеляційного суду від 08 листопад 2018 року в складі колегії суддів Немировської О. В., Чобіток А. О., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ПрАТ «Просто-страхування», ОСОБА_2 та просила стягнути зі страхової фірми страхове відшкодування (регламентну виплату), а з ОСОБА_2 -108 168, 97 грн матеріальної шкоди, яка складається з 15 520,77 грн і 270 грн витрат на аналізи та лікування, 92 378,2 грн ритуальних витрат, 10 000 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 4500 грн витрат на правову допомогу.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 указувала, що 20 червня 2014 року на проспекті Ватутіна в м. Києві сталась ДТП, в результаті якої ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Mitsubishі» моделі «Lancer», д. н. з. НОМЕР_1 , здійснимв наїзд на пішохода ОСОБА_3 , чим заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до його смерті. ОСОБА_3 є єдиним сином позивача.

Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 135 КК України, та призначено покарання у вигляді двох років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі, з іспитовим строком 1 рік і 6 місяців.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «ПРОСТО-страхування».

Унаслідок указаної ДТП, яка призвела до втрати єдиного сина позивача, остання зазнала витрат, які складають: матеріальну шкоду в розмірі 108 168,97 грн (15 790,77 грн на медичне лікування ОСОБА_3 , організація поховання - 92 378,20 грн.).

Також позивач указує, що внаслідок указаної ДТП їй була завдана моральна шкода, яка полягає в утраті єдиного сина, порушенні емоційного спокою та усталеного ритму життя.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 05 липня 2018 року позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «Просто-страхування» на користь ОСОБА_1 суму відшкодування в розмірі 33 489,47 грн, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 21 102,72 грн витрат за ритуальні послуги та 500 000 грн моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2 , помер син позивача, а тому наявні правові підстави для стягнення з винуватця ДТП матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок даної пригоди.

Задовольняючи позовну вимогу до ПрАТ «Просто-страхування», суд першої інстанції виходив із того, що цивільно-правова відповідальність водія застрахована за договором у даній страховій фірмі.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_2 витрат за ритуальні послуги зменшено з 21 102,72 грн до 6 297,72 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що розмір матеріальної та моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідачів, визначений судом першої інстанції на підставі повно та всебічно досліджених обставин справи, а сума в рахунок витрат на ритуальні послуги підлягає зменшенню, оскільки в матеріалах справи наявні докази на підтвердження того факту, що відповідач після смерті потерпілого сплатив його сім`ї 14 805 грн на поховання.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

10 грудня 2018 року адвокат ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 липня 2018 року та на постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі. Питання про необхідність виклику учасників справи для надання пояснень вирішує суд.

Підстави для задоволення клопотання представника ОСОБА_2 про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін відсутні, оскільки немає необхідності виклику учасників справи для надання пояснень в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині визначення розміру моральної шкоди, як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір моральної шкоди до 100 000 грн.

Аналіз вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються лише в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, тому в іншій частині Верховним Судом не переглядаються.

Відзив на касаційну скаргу

У січні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на дану касаційну скаргу, в якому вона просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що вироком Деснянського районного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 серпня 2016 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 135 КК України та призначено покарання у вигляді 2 двох років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі, з іспитовим строком 1 рік і 6 місяців.

У вироку вказано, що ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Mitsubishi» моделі «Lancer», д. н. з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , після чого допустив порушення пункту 2.10 ПДР та залишив без допомоги особу, яка перебувала в небезпечному для життя стані та була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, маючи змогу надати допомогу цій особі, яку він сам поставив в небезпечний для життя стан.

Унаслідок ДТП ОСОБА_3 помер.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судові рішення в оскаржуваній частині відповідають зазначеним вимогам закону.

У частинах другій, п`ятій статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушення права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Задовольняючи частково позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з доведеності факту заподіяння такої шкоди винними діями ОСОБА_2 .

Доводи касаційної скарги про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 листопад 2018 року в частині позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральньої шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук