П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 754/1207/23

провадження №51-4579км23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 травня 2023 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року за ч. 3 ст. 309,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК, і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим, призначеним за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року, ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у цьому кримінальному провадженні.

Вказане кримінальне провадження розглянуто місцевим судом відповідно до положень, визначених ч. 3 ст. 349 КПК.

Київський апеляційний суд ухвалою від 02 травня 2023 року вирок місцевого суду залишив без змін.

Судами встановлено, що 29 липня 2022 року приблизно о 10 год 00 хв ОСОБА_7 через месенджер «Телеграм» незаконно придбав та почав зберігати при собі без мети збуту психотропну речовину - PVP масою 2,284 г, що є великим розміром. Згодом він був зупинений співробітниками поліції та добровільно видав їм вищевказану психотропну речовину.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_7 , посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме безпідставне застосування положень ст. 75 КК, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вважає судові рішення судів попередніх інстанцій в частині призначеного ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК необґрунтованим і вказує на те, що з огляду на конкретні обставини справи, тяжкість вчиненого ним злочину та його суспільну небезпечність, а також дані про особу засудженого застосування до нього інституту звільнення від відбування покарання не сприятиме його виправленню й попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень. Зазначає, що суд апеляційної інстанції при залишенні апеляційної скарги прокурора без задоволення, в якій він не погоджувався з призначеним ОСОБА_7 покаранням із застосуванням положень ст. 75 КК, безпідставно визнав обставиною, що пом`якшує покарання - щире каяття та залишив вирок місцевого суду без змін.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор частково підтримав касаційну скаргу, не підтримав її в частині доводів про відсутність у ОСОБА_7 такої пом`якшуючої покарання обставини, як щире каяття, оскільки ця обставина зазначена не лише в судових рішеннях, а й в обвинувальному акті. Просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Засуджений та його захисник заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора і просили залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.

Мотиви Суду

Суд заслухав суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи та дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, Суд під час оцінки касаційних доводів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судами попередніх інстанцій.

Висновки судів обох інстанцій щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, та правильність кримінально-правової кваліфікації вчиненого у касаційній скарзі не заперечуються.

Щодо доводів касаційної скарги прокурора про неправильне застосування судами попередніх інстанцій закону України про кримінальну відповідальність, а саме безпідставне застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

За змістом ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Статтею 75 КК передбачено, зокрема, що в разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання тощо.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

У цьому кримінальному провадженні вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 на підставі ч. 4 ст. 70 КК призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням від його відбування з іспитовим строком 3 роки та покладенням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК.

Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК є нетяжким злочином, дані про особу засудженого, який до вчинення вказаного злочину не судимий, зареєстрований у Центрі зайнятості та є безробітним, добровільно пройшов лікування від наркотичної залежності в умовах стаціонару, його вік, наявність на утриманні батьків пенсійного віку, зокрема матері, яка є інвалідом, а також суд урахував обставину, яка пом`якшує покарання, - щире каяття у вчиненому. Обставин, які обтяжують покарання, суд не встановив.

Все наведене у своїй сукупності місцевий суд розцінив як обставини, які дають можливість для виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність достатніх підстав для призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК та звільнення його від відбування покарання з випробуванням та зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду про можливість застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК з огляду на встановлені цим судом обставини кримінального провадження та характеризуючі дані про особу засудженого.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_7 хоч і вчинив у невеликий проміжок часу два аналогічні кримінально карані діяння у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, а саме 10 червня 2022 року, за яке його засуджено попереднім вироком місцевого суду, та 29 липня 2022 року за встановлених судами фактичних обставин у цій справі, однак з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу засудженого, останній своєю посткримінальною поведінкою довів те, що він став на шлях виправлення, та про можливість застосування до нього інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Зокрема, ОСОБА_7 після вчиненого ним кримінально караного діяння, ще на стадії досудового розслідування добровільно пройшов стаціонарне лікування від наркозалежності у КНП «КМНКЛ «Соціотерапія», що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого від 26 вересня 2022 року № 4838.

В ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження було встановлено, що в судах попередніх інстанцій ОСОБА_7 щиро розкаявся, визнав свою винуватість у вчиненому, що додатково підтверджується його згодою на здійснення спрощеного судового розгляду справи на підставі ч. 3 ст. 349 КПК, а також висловив осуд своєї протиправної поведінки, і після проходження добровільного стаціонарного лікування від наркозалежності не вживає будь-яких заборонених речовин. Наведені обставини були враховані судами попередніх інстанцій як пом`якшуючі покарання обставини, які свідчать про те, що засуджений в повній мірі усвідомив протиправність своїх діянь, змінив своє ставлення до вчиненого та став на шлях виправлення.

Під час апеляційного розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 було встановлено, що останній працевлаштувався, а, отже, в нього є постійне джерело доходу, а також те, що ОСОБА_7 був засуджений вироком Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року за ч. 3 ст. 309 КК до п`яти років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, а злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК, ним був вчинений 29 липня 2022 року, тобто до ухвалення попереднього вироку.

Даних про порушення ОСОБА_7 умов іспитового строку, визначеного за попереднім вироком місцевого суду, матеріали кримінального провадження не містять.

Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання із застосуванням інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідає вимогам статей 50 65 КК, принципу індивідуалізації призначеного покарання, є достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_7 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно не врахував в повній мірі тяжкість вчиненого засудженим злочину, конкретних обставин провадження та суспільну небезпечність інкримінованого ОСОБА_7 діяння, є безпідставними, оскільки вказані обставини були враховані цим судом в співвідношенні із іншими обставинами провадження та даними, що характеризують особу засудженого і їм надано належну оцінку.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК та є вмотивованою.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу прокурора необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433 436 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 02 травня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3