№ 754/14516/14-ц - Судова практика України

Постанова

Іменем України

12 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 754/14516/14-ц

провадження № 61-1407св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_1 ,

боржник - акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк,

Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яка підписана представником Штрондою Антоном Михайловичем, на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року в складі судді: Гринчак О. І., та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Суханової Є. М., Сушко Л. П., Олійника В. І.,

Історія справи

Короткий зміст скарги

У серпні 2021 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося зі скаргою на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), стягувач: ОСОБА_1 .

Скарга мотивована тим, що у провадженні Деснянського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про повернення банківських вкладів. На підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва у справі № 2-2322/2015 було видано виконавчий лист від 19 листопада 2015 року про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 202 607,61 дол. США.

23 березня 2016 року за вказаним виконавчим документом постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження № 49483795.

17 жовтня 2016 року постановою про арешт коштів боржника було накладено арешт на всі відкриті рахунки АТ КБ «ПриватБанк», а також на кошти на рахунках в інших банках.

17 жовтня 2016 року постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження було накладено арешт на все майно АТ КБ «ПриватБанк».

24 листопада 2016 року постановою про передачу матеріалів виконавчого провадження виконавче провадження № 49483795 було передано до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

22 грудня 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Осельським Є. С. при примусовому виконання виконавчого листа № 2-2322/2015 від 19 листопада 2015 року було виведено виконавче провадження № 49483795 з примусового виконання.

22 листопада 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Осельським Є. С було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Відповідно до постанови було припинено чинність арешту, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 17 жовтня 2016 року (ВП № 49483795) та постановою про опис та арешт майна боржника від 03 листопада 2016 року та постановою про арешт майна боржника від 05 грудня 2016 року. Однак арешт коштів боржника, накладений постановою від 17 жовтня 2016 року не скасовувався.

Згодом стягувач ОСОБА_1 звернулася із заявою про відкриття виконавчого провадження до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в результаті якого 02 червня 2017 року було відкрито виконавче провадження № 54059254.

23 червня 2017 року виконавче провадження № 54059254 було закінчено у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду.

23 червня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» з відповіді АБ «Південний» № 232-001-27680БТ-2021 дізнався, що на рахунках АТ КБ «ПриватБанк», відкритих в АБ «Південний», діють арешти коштів, зокрема арешт коштів, накладений постановою про арешт від 17 жовтня 2016 року в межах виконавчого провадження № 49483795, яке перебувало на виконанні в Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

АТ КБ «ПриватБанк» звернувся із заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) із заявою про зняття арешту коштів, накладеного постановою від 17 жовтня 2016 року в межах виконавчого провадження № 49483795. Однак станом на 30 серпня 2021 року будь-якої відповіді отримано не було.

Відповідно до постанови від 22 грудня 2016 року виконавче провадження завершене на підставі пункту 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру). Відповідно до частини 3 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на день винесення постанови) у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається. Тому, скаржник зазначає, що арешт на кошти повинен був бути знятий. Крім того, оскільки рішення суду було фактично виконане підстави для дії арешту коштів відсутні, а вказаний арешт перешкоджає АТ КБ «ПриватБанк» розпоряджатись своїми рахунками.

АТ КБ «ПриватБанк» просило:

визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в незнятті арешту від 17 жовтня 2016 року в межах виконавчого провадження № 49483795;

зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) винести постанову про скасування арешту коштів, накладеного постановою від 17 жовтня 2016 року в межах виконавчого провадження № 49483795.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року провадження у справі № 754/14516/14-ц за скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), стягувач: ОСОБА_1 закрито.

Роз`яснено АТ КБ «ПриватБанк» право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

суд у цій справі враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, згідно з якими саме за правилами адміністративного судочинства слід розглядати справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених у зведеному виконавчому провадженні, в якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних видів судочинства (див. постанови від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17, від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 і № 5028/16/2/2012, від 14 листопада 2018 року у справі № 707/28/17-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 657/233/14-ц, від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 і від 19 червня 2019 року у справі № 64/229);

згідно з частинами першою, другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом;

аналіз правових норм, передбачених частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням вимог статей 447 448 ЦПК України та статей 339 340 ГПК України у редакціях від 03 жовтня 2017 року, дає підстави зробити висновок, що в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення при виконані рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, зазначена скарга розглядається судом, який ухвалив вказане рішення за правилами цивільного судочинства, а якщо скарга подається на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення за правилами господарського судочинства, відповідно. Разом з тим ні в ЦПК України, ні в ГПК України не урегульовано порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судових рішень при вчиненні таких дій у зведеному виконавчому провадженні. При виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикції, у яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів;

закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. За зведеним виконавчим провадженням виконавець вчиняє виконавчі дії щодо виконання усіх судових рішень, незалежно від того, за правилами якої юрисдикції і якими судами вони ухвалені. Розгляд скарги лише в частині, яка стосується виконання саме рішення, ухваленого у порядку цивільного судочинства, закріпить правову невизначеність щодо порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця при виконанні зведеного виконавчого провадження і зобов`язує учасників виконавчого провадження одні й ті самі рішення, дії чи бездіяльність ДВС, виконавця чи приватного виконавця оскаржувати в судах різних юрисдикцій. При цьому порушується єдність зведеного виконавчого провадження, вилучаються окремо виконавчі документи, оскільки вони розглядаються окремо від зведеного виконавчого провадження;

частина п`ята статті 287 КАС України передбачає загальне правило оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС щодо виконання ними рішень до того суду, який ухвалив вказане рішення, якщо таке виконання не обтяжене об`єднанням з виконанням рішень, ухвалених судами за правилами іншої юрисдикції. Оскільки чинним законодавством не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку у вищевказаних постановах, що в такому випадку потрібно застосовувати частину першу статті 287 КАС України і вказані справи слід розглядати за правилами адміністративного судочинства;

з огляду на те, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, необхідно здійснювати у порядку адміністративного судочинства, скарга АТ КБ Комерційного банку «ПриватБанк» не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

колегія суддів погодилася із висновком суду першої інстанції, що за приписами частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, згідно з якими саме за правилами адміністративного судочинства слід розглядати справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених у зведеному виконавчому провадженні, в якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних видів судочинства (див. постанови від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17, від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 і № 5028/16/2/2012, від 14 листопада 2018 року у справі № 707/28/17-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 657/233/14-ц, від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 і від 19 червня 2019 року у справі № 64/229);

згідно з постановою державного виконавця про арешт коштів боржника від 17 жовтня 2016 року ВП № 49483795, арешт накладено на кошти АТ КБ «ПриватБанк» у межах суми 282 060,21 дол. США та 104 330,05 грн у зведеному виконавчому провадженні з виконання наказу № 904/9386/14, виданого 08 квітня 2015 господарським судом Дніпропетровської області, та виконавчого листа № 2-2322/2015, виданого 19 листопада 2015 року Деснянським районним судом м. Києва, тобто під час виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій;

статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу ДВС, приватного виконавця. оскільки чинним законодавством не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в такому випадку потрібно застосовувати частину першу статті 287 КАС України і вказані справи слід розглядати за правилами адміністративного судочинства;

з огляду на те, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, необхідно здійснювати у порядку адміністративного судочинства, скарга АТ КБ «ПриватБанк» не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аргументи учасників справи

24 січня 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» засобами поштового зв`язку подало касаційну скаргу, яка підписана представником Штрондою А. М., на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, в якій просило: оскаржені судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суди зазначили, що в подібних правовідносинах існують висновки Верховного Суду, якими встановлено, що подібні спори повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства, оскільки питання пов`язане з оскарженням дій державного виконавця в межах зведеного виконавчого провадження. Однак суди не врахували, що банк оскаржує бездіяльність державного виконавця поза межами зведеного виконавчого провадження; Верховний Суд в складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду в справі № 186/1062/18 розглянув скаргу після виведення виконавчого провадження зі зведеного в межах цивільного судочинства. Аналогічна ситуація зі скаргою в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду в справі № 186/561/19. У вказаних постановах Верховного Суду були розглянуті скарги в межах цивільної юрисдикції;

при закритті провадження суди вважали, що оскільки арешт накладений в межах зведеного провадження, то скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатись за правилами адміністративного судочинства. На підтвердження вказаного зазначили висновки, які викладені в позиціях Великої Палати Верховного Суду, згідно з якими саме за правилами адміністративного судочинства слід розглядати справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених у зведеному виконавчому провадженні, в якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних видів судочинства (див. постанови від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17, від 17 жовтня 2018 року у справах №927/395/13 і № 5028/16/2/2012. від 14 листопада 2018 року у справі №707/28/17-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 657/233/14-ц, від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 і від 19 червня 2019 року у справі № 64/229).

банк не погоджується з вказаними доводами судів, оскільки було повністю проігноровано той факт, що 22 грудня 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Осельським Є. С. при примусовому виконання виконавчого листа №2-2322/2015 від 19 листопада 2015 року виведено виконавче провадження №49483795 з примусового виконання про що винесено відповідну постанову. В подальшому виконавче провадження не в зведеному провадженні закрито у зв`язку із поверненням виконавчого документа;

на обґрунтування правомірності подачі скарги саме до суду цивільного представником долучено до матеріалів справи копію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2021 року, згідно якої, зокрема, вбачається, що спірне зведене виконавче провадження роз`єднано і в межах іншого відокремленого провадження державним виконавцем було здійснено зняття арешту з коштів. Оскільки провадження роз`єднано, то скарга повинна розглядатись саме за правилами передбаченими статтею 448 ЦПК України. Питання юрисдикційності справ вже було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 14 березня 2018 року в справі № 14-19цс18, 20 червня 2018 року в справі № 14-207цс18.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

29 березня 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 20 березня 2023 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 23 березня 2016 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № 49483795 щодо виконання виконавчого листа № 2-2322/2015 від 19 листопада 2015 року, виданого Деснянським районним судом міста Києва, про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 202 607,61 доларів США.

Державним виконавцем здійснювалися дії у зведеному виконавчому провадженні з виконання наказу № 904/9386/14, виданого 08 квітня 2015 року Господарським судом Дніпропетровської області та виконавчого листа № 2-2322/2015, виданого 19 листопада 2015 року Деснянським районним судом м. Києва.

17 жовтня 2016 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві винесено постанову про арешт коштів боржника ВП № № 49483795, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках, що належать боржнику ПАТ КБ «ПриватБанк» у межах суми 282 060,21 доларів США та 104330,05 грн при примусовому виконанні:

наказу № 904/9386/14, виданого 08 квітня 2015 року Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ТОВ «БРІВЕР» грошових коштів у розмірі 137 000,00 доларів США, що еквівалентно 2 465 967,53 грн (по курсу НБУ станом на 05 лютого 2015 року грошові кошти у розмірі 490 549,81 грн, пені в сумі 4795 доларів США, що еквівалентно 86308,86 грн, пені в сумі 17169,00 грн, 63635,90 грн судового збору, а всього 3 123 631,10 грн, дата приєднання до зведеного виконавчого провадження 17 жовтня 2016 року;

виконавчого листа № 2-2322/2015, виданого 19 листопада 2015 року Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 202 607,61 доларів США, дата приєднання до зведеного виконавчого провадження 17 жовтня 2016 року.

17 жовтня 2016 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 49483795 при примусовому виконанні та накладено арешт на все майно боржника АТ КБ «ПриватБанк» у межах суми 282 060,21 доларів США та 104 330,05 грн.

24 листопада 2016 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві винесено постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження, згідно з якою виконавче провадження № 49483795 було передано до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, оскільки згідно з даними ЄДРВП на виконанні у цьому відділі перебуває зведене виконавче провадження № 50691884.

22 грудня 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Осельським Є. С. винесено постанову про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження, згідно з якою виведено виконавче провадження № 49483795 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2322/2015 від 19 листопада 2015 року, виданого Деснянським районним судом міста Києва із зведеного виконавчого провадження № 50691844, яке веде Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

22 грудня 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Осельським Є. С було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Відповідно до цієї постанови було припинено чинність арешту, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 17 жовтня 2016 року (ВП № 49483795) та постановою про опис та арешт майна боржника від 03 листопада 2016 року та постановою про арешт майна боржника від 05 грудня 2016 року.

Стягувач ОСОБА_1 звернулася з заявою про відкриття виконавчого провадження до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Київ, в результаті якого 02 червня 2017 року було відкрито виконавче провадження № 54059254.

28 липня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось з заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) із заявою про зняття арешту коштів, накладеного постановою від 17 жовтня 2016 року в межах виконавчого провадження № 49483795.

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2021 року в справі № 904/9386/14 скаргу АТ КБ «ПриватБанк» б/н від 16 листопада 2021 року на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у справі №904/9386/14 задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в невиконанні вимог заяви. Зобов`язано державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) направити на адресу АБ Південний постанову від 22 грудня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві та скасування арешту.

Позиція Верховного Суду

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина перша статті 287 КАС України).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 (провадження № 11-1334апп18) зроблено висновок, що «закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Оскільки законодавством, чинним як на час виникнення спірних відносин так і на час касаційного перегляду справи, не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, Велика Палата Верховного Суду вважає, що при вирішенні питання про належність справи за позовом Підприємства до юрисдикції адміністративного суду, суд апеляційної інстанції мав застосувати частину першу статті 181 чинного на той час КАС та розглядати справу за правилами адміністративного судочинства. Висновок про поширення юрисдикції адміністративного суду на спори щодо судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц».

У пунктах 27-31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 911/100/18 (провадження № 12-60гс19) зазначено, що:

«згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Також порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», якою врегульовано особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що саме в таких випадках (оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій) згідно з частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18), від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17 (провадження № 12-213гс18), від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 (провадження № 12-189гс18), № 5028/16/2/2012 (провадження № 12-192гс18), від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 (провадження № 11-1334апп18) та від 10 квітня 2019 року у справі № 908/2520/16 (провадження № 12-30гс19)».

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року по справі № 908/2349/14 (провадження № 12-49гс19) вказано, що:

«Велика Палата Верховного Суду наголошує, що для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця, вирішальне значення має суть оспорюваних дій. Так, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, якою закрито провадження за скаргою ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця, мотивовано тим, що оскільки результат розгляду вказаної скарги матиме правові наслідки для всіх стягувачів у межах зведеного виконавчого провадження ВП № 44561389 з виконання рішень суду, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, то відповідна скарга не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Однак суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що предмет скарги ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця (тобто суть оскаржуваних дій) стосується правомірності повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження ВП № 47302457 (з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року у цій справі), яке станом на момент вчинення оскаржуваних дій вже було виведено зі зведеного виконавчого провадження ВП № 44561389.

Предмет скарги позивача стосується оскарження дій державного виконавця саме з повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду Запорізької області від 16 січня 2015 року у цій справі) у виконавчому провадженні ВП № 47302457, при цьому дії державного виконавця щодо зобов`язання ТОВ «ТД «Украгропром» зі здійснення додаткового авансування витрат виконавчого провадження (сплати вартості робіт з оцінки арештованого нерухомого майна боржника) в межах зведеного виконавчого провадження ВП № 44561389 чи дії цього державного виконавця стосовно виведення виконавчого провадження ВП № 47302457зі зведеного виконавчого провадження ВП № 44561389 не оскаржуються. Тобто скарга ТОВ «ТД «Украгропром» не стосується судового оскарження дій зазначеного державного виконавця під час виконання ним зведеного виконавчого провадження ВП № 44561389. Отже, скарга ТОВ «ТД «Украгропром» щодо винесення державним виконавцем постанови від 20 вересня 2018 року про повернення йому (стягувачу) виконавчого документа у виконавчому провадженні ВП № 47302457 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 16 січня 2015 року у цій справі повинна розглядатися судом, який видав виконавчий документ, у передбаченому ГПК України порядку, тобто в межах цієї справи за правилами господарського судочинства».

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 908/2520/16 (провадження № 12-30гс19) зазначено, що:

«Велика Палата Верховного Суду наголошує, що для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця, вирішальне значення має суть оспорюваних дій. Так, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, якою закрито провадження за скаргою ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця, мотивовано тим, що оскільки результат розгляду вказаної скарги матиме правові наслідки для всіх стягувачів у межах зведеного виконавчого провадження ВП № 44561389 з виконання рішень суду, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, то відповідна скарга не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Однак суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що предмет скарги ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця (тобто суть оскаржуваних дій) стосується правомірності повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження ВП № 53885595 (з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року у цій справі), яке станом на момент вчинення оскаржуваних дій вже було виведено зі зведеного виконавчого провадження ВП № 44561389.

Предмет скарги позивача стосується оскарження дій державного виконавця саме з повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року у цій справі) у виконавчому провадженні ВП № 53885595, при цьому дії державного виконавця щодо зобов`язання ТОВ «ТД «Украгропром» зі здійснення додаткового авансування витрат виконавчого провадження (сплати вартості робіт з оцінки арештованого нерухомого майна боржника) в межах зведеного виконавчого провадження ВП № 44561389 чи дії цього державного виконавця стосовно виведення виконавчого провадження ВП № 53885595 зі зведеного виконавчого провадження ВП № 44561389 не оскаржуються. Тобто скарга ТОВ «ТД «Украгропром» не стосується судового оскарження дій зазначеного державного виконавця під час виконання ним зведеного виконавчого провадження ВП № 44561389».

У справі, що переглядається:

суди не звернули уваги на те, що для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності виконавця, вирішальне значення має сутність оспорюваних дій;

суди не врахували, що 22 грудня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження, згідно з якою виведено виконавче провадження № 49483795 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2322/2015 від 19 листопада 2015 року, виданого Деснянським районним судом міста Києва із зведеного виконавчого провадження № 50691844; 23 червня 2017 року виконавче провадження № 54059254 було закінчено у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду;

предмет скарги стосується оскарження незняття арешту в межах виконавчого провадження № 49483795, яке станом на момент вчинення оскарженої бездіяльності вже було виведено зі зведеного виконавчого провадження. Тому суди зробили неправильний висновок про закриття провадження в справі.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без дотримання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; оскаржені рішення скасувати; передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яка підписана представником Штрондою Антоном Михайловичем, задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року скасувати.

Передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук