ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 754/14700/23

провадження № 61-14268св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - П`ята київська державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - П`ята київська державна нотаріальна контора, про зміну черговості одержання права на спадкування

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 травня 2024 року у складі судді Грегуль О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Кафідової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила змінити черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та надати ОСОБА_1 право на спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у першій черзі.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дядько (рідний брат батька) ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина, до якої входить квартира АДРЕСА_1 .

Позивач як спадкоємець другої черги подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини та дізналася, що до нотаріуса також звернулася донька спадкодавця - ОСОБА_2 , про існування якої вона не знала, оскільки її дядько ніколи про неї не розповідав. Донька разом з батьком ніколи не проживала.

Позивач дбала про дядька, коли він був в особливо уразливому стані, готувала йому їсти, постійно його відвідувала, супроводжувала до лікарні, після його смерті взяла на себе клопоти та витрати щодо поховання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Деснянський районний суд м. Києва рішенням від 27 травня 2024 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю позовних вимог.

Позивач не надала доказів того, що ОСОБА_3 за життя і до дня смерті був у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, не міг самостійно забезпечити умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування. Надання позивачем з власної ініціативи допомоги спадкодавцю не є правовою підставою для зміни черговості одержання права на спадкування.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 19 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 травня 2024 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивованазаконністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року, і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17, від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18, від 18 червня 2020 року у справі № 565/1046/16-ц, від 30 травня 2019 року у справі № 346/1178/17, від 11 грудня 2020 року у справі № 373/1144/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 200/21452/15-ц.

На обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Спадкодавець ОСОБА_3 знаходився у безпорадному стані через похилий вік та онкологічне захворювання, потребував постійної допомоги. Позивач протягом тривалого часу опікувалась спадкодавцем, надавала йому допомогу, в тому числі матеріальну, а також понесла витрати на його поховання.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

12 листопада 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 належала квартира АДРЕСА_2 .

28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті дядька.

24 січня 2022 року ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька.

На підтвердження своїх вимог позивач надала довідку про причину смерті та лікарське свідоцтво про смерть, з яких відомо, що ОСОБА_3 помер внаслідок злоякісного новоутворення передміхурової залози; договір замовлення на надання ритуальних послуг, довідку на одержання праху, договір-замовлення на організацію та проведення поховання, товарний чек на суму 16 820,00 грн про оплату позивачем ритуальних послуг на поховання ОСОБА_3 , довідку про захоронення капсули та квитанцію про оплату цієї послуги; талони на запис до Онкоцентру на ім`я « ОСОБА_5 »; направлення на дослідження від 25 вересня 2017 року, виписане на ОСОБА_3 ; рахунки на сплату послуг; епікриз № 3926, в якому міститься інформація щодо стану здоров`я ОСОБА_3 у 2009 році; дослідження (магнітно-резонансна томографія) ОСОБА_3 від 05 жовтня 2017 року; результати досліджень (ліподограма) ОСОБА_3 від 25 лютого 2020 року; рахунки на оплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_3 ; квитанції на оплату комунальних послуг.

Допитаний в суді першої інстанції як свідок ОСОБА_6 (син позивача) зазначив, що за життя спадкодавець говорив йому особисто, що він дітей не має, одружений не був. Спадкодавець жив сам. Медичних документів, які свідчили б, що спадкодавець потребує догляду, не було. У 2019 році від матері свідок дізнався про онкологічну хворобу спадкодавця. Зі слів матері, із середини 2019 року вона жила із спадкодавцем. У березні 2020 року свідок був у спадкодавця, який дзвонив матері свідка і просив випрати речі та кудись його відвезти. За декілька місяців до смерті спадкодавець був лежачий, і про це свідку відомо зі слів своєї матері.

Допитаній у суді першої інстанції як свідок ОСОБА_7 (син позивача) зазначив, що 2019 року спадкодавцю було погано. Мати із своєї адреси ніколи нікуди не виїжджала, останні 2 - 3 тижні мати була біля спадкодавця.

Деснянський районний суд м. Києва рішенням від 04 квітня 2023 року у справі № 754/4144/22, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 (позивач) до ОСОБА_2 (відповідач), третя особа: П`ята київська державна нотаріальна контора, про усунення від спадщини, оскільки позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 (спадкодавець) перебував у безпорадному стані, потребував сторонньої допомоги у зв`язку із станом здоров`я.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна наявність усіх п`яти зазначених обставин.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 753/16113/20 (провадження № 61-2552св23).

Під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши, що позивач не довів належними і допустимим доказами того, що ОСОБА_3 за життя і до дня смерті був у безпорадному стані через похилий вік, мав тяжку хворобу або каліцтво, не міг самостійно забезпечити умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зміни черговості одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_3 .

Аргументи касаційної скарги про те, що позивач надавала спадкодавцю допомогу, в тому числі матеріальну, та понесла витрати на його поховання, не спростовують висновків судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки саме по собі надання допомоги не може бути достатньою обставиною для зміни черговості спадкування.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, зводяться до необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов