ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року

м. Київ

справа № 754/15599/19

провадження № 61- 6636св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу

за касаційною скаргою адвоката Бордаченка Олександра Володимировича як представника ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Гарщенко Д. Р., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь 1 782 475,00 грн боргу за розпискою від 06 липня 2010 року.

Як на обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 06 липня 2010 року ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 власноруч написану розписку про отримання у борг 40 000,00 грн. Загальний борг становить 70 000,00 дол. США та 40 000,00 грн. Суму в розмірі 40 000,00 грн відповідач зобов`язувався повернути першочергово. Дата повернення позики в розписці не вказана.

11 вересня 2019 року позивач направив відповідачу три листи з письмовими вимогами (зі зворотним повідомленням, з описом вкладення) про необхідність повернення боргу на три відомі адреси місяця його попереднього проживання чи перебування. Оскільки відповідач не виконує своїх зобов`язань, борг на вимогу не повертає, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Солом`янський районний суд м. Києва рішенням від 15 червня 2023 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване обґрунтованістю позовних вимог, однак при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 пропустив позовну давність, про застосування якої просив відповідач.

Солом`янський районний суд м. Києва додатковим рішенням від 05 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_2 про стягнення судових витрат на правничу допомогу задовольнив частково. Стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 000,00 грн витрат за надання правничої допомоги.

Додаткове рішення мотивоване наявністю правових підстав для стягнення витрат на правничу допомогу з урахуванням критеріїв співмірності та розумності таких витрат.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 09 квітня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Мохнюка Д. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнив.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 червня 2023 року та додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2023 року скасував і ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за борговою розпискою від 06 липня 2010 року в розмірі 1 782 475,00 грн.

Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована доведеністю заявлених вимог і дотриманням позовної давності: оскільки у розписці не зазначено строку повернення грошових коштів, вони мають бути повернені протягом тридцяти днів від дня пред`явлення вимоги, що і було зроблено позивачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Бордаченко О. В. як представник ОСОБА_2 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року і залишити в силі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 червня 2023 року та додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2023 року.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2020 року у справі № 642/8193/16-ц, від 19 липня 2023 року у справі № 753/2971/19, від 13 березня 2023 року у справі № 554/9126/20.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Суди встановили, що текст розписки написаний під диктовку позивача, що визнається сторонами, а тому всі неясності й неточності правочину мають тлумачитись проти позивача. Умови розписки «Переоформлення прав на ПП «Берегиня» з 01.08.10» слід тлумачити як дату повернення грошових коштів. Позивач пропустив трирічний строк позовної давності, оскільки перебіг строку розпочався 01 серпня 2010 року, а з позовом ОСОБА_1 звернувся у 2019 році. Свідки у нотаріально завірених заявах підтвердили факт повернення відповідачем коштів. Відповідач повернув усю суму боргу позивачу, однак ОСОБА_1 відмовився повернути оригінал розписки та продовжував вимагати кошти, у зв`язку з чим у 2016 році відповідач звернувся до поліції. Законодавство не містить заборони доводити показами свідків факт повернення позичальником коштів позикодавцю.

У червні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Мохнюка Д. М. як представника ОСОБА_1 на касаційну скаргу, мотивований законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції. Посилання відповідача на те, що розписка написана під диктовку позивача, що встановили суди, не відповідає дійсності. Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що підстав для застосування принципу «contra preferentem» немає, оскільки правила тлумачення дають можливість встановити, що фраза «переоформлення документів на ПП «Берегиня» з 01.08.10» не є строком повернення позики. Розписка не містить строку повернення позики.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2024 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою адвоката Бордаченка О. В. як представника ОСОБА_2 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року до закінчення касаційного провадження у справі.

30 травня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Розписка від 06 липня 2010 року за підписом ОСОБА_2 має ткий зміст (мовою оригіналу):

«Я ОСОБА_3 одалживаю у ОСОБА_4 суму в 40 000 грн на ремонт кабинета.

Общий долг 70 000 $ + 40 000 грн.

Суму в 40 000 грн обв`язуюсь возвратить в первую очередь.

Переоформление документов на ПП «Берегиня» с 01.08.10»

Позивач направив ОСОБА_2 вимогу від 11 вересня 2019 року про повернення позики за борговою розпискою на адресу реєстрації відповідача ( АДРЕСА_1 ) та адресу роботи ( АДРЕСА_2 ).

Співвласниками ПП «Берегиня» є: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (копія статуту ПП «Берегиня»).

Згідно з витягом від 04 серпня 2022 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань перелік засновників (учасників) ПП «Берегиня»:

- ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , розмір частки засновника (учасника): 290500,00;

- ОСОБА_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , розмір частки засновника (учасника): 290500,00.

В матеріалах справи є нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_5 від 15 листопада 2021 року та ОСОБА_6 від 01 грудня 2021 року, в яких вказано, що вони були свідками повернення відповідачем коштів позивачу.

ОСОБА_2 звертався до органів та підрозділів Національної поліції України щодо конфлікту з ОСОБА_1 . Звернення зареєстровано в Солом`янському управлінні поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - Солом`янське УП ГУНП у м. Києві) в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події від 01 вересня 2016 року за № 66064 (довідка Солом`янського УП ГУНП).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й факту передання грошової суми позичальнику.

За суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Суди встановили факт укладення договору позики, що підтверджується розпискою від 10 січня 2016 року.

За матеріалами справи відповідач не заперечував факт отримання в позику 70 000 доларів США та 40 000,00 грн, стверджуючи, що отримані за борговою розпискою від 06 липня 2010 року кошти він повернув в повному обсязі.

Разом із цим суди не встановили, а матеріали справи не містять належних доказів того, що грошові кошти, одержані за договорами позики, відповідач повернув.

Відповідач у суді першої інстанції заявляв про пропуск позивачем позовної давності.

Згідно з частиною першою статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас, оскільки розписка не містить строку повернення коштів, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що борг має бути повернений у порядку та у строки встановлені частиною першою статті 1049 ЦК України, тобто протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, та, врахувавши направлення позивачем в порядку статті 1049 ЦК України відповідачу вимоги 12 вересня 2019 року і звернення з позовом 28 жовтня 2019 року, апеляційний суд правильно встановив, що позивач позовну давність не пропустив.

Установивши, що відповідач взяв грошові кошти у позивача в борг, проте їх не повернув, позивач звернувся до суду в межах позовної давності, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що умову в борговій розписці щодо переоформлення документів на ПП «Берегиня» з 01 серпня 2010 року слід тлумачити як дату повернення коштів, тому перебіг позовної давності розпочався саме з цієї дати, є безпідставними, оскільки зазначена фраза не містить змістовного зв`язку з умовами щодо строку і порядку повернення боргових коштів.

Не може бути підставою для скасування постанови апеляційного суду посилання скаржника на відсутність законодавчої заборони доводити факт повернення позичальником коштів позикодавцю поясненнями свідків та необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 143/280/17, оскільки статтею 545 ЦК України передбачено, що підтвердженням виконання боржником свого обов`язку є наявність у нього боргового документа.

Аргументи касаційної скарги про те, що позивач після повернення йому коштів, оригінал розписки не повернув, суд оцінює критично, враховуючи, що правом на затримання виконання зобов`язання відповідно до частини четвертої статті 545 ЦПК України скаржник не скористався.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, зводяться до незгоди з ним та необхідності здійснення переоцінки обставин справи, що перебуває поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Висновки апеляційного суду з урахуванням встановлених фактичних обставин справи не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах, зазначених заявником у касаційній скарзі.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.

Оскільки виконання постанови Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року, було зупинено ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2024 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку, її виконання необхідно поновити.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Бордаченка Олександра Володимировича як представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов