Постанова

Іменем України

28 січня 2020 року

м. Київ

справа № 754/1564/19

провадження № 61-21381 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 серпня 2019 року у складі судді Лісовської О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М.,

ВСТАНОВИВ:

1- Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу.

Позовна заява мотивована тим, що 12 березня 2018 року між ним та відповідачкою укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. А. за реєстровим № 634. Згідно з умовами вищевказаного договору він, як продавець, передає належну йому на праві приватної власності вищезазначену квартиру у власність відповідачці, як покупцю, а остання приймає квартиру та сплачує суму, визначену цим договором, у розмірі 652 250 грн, що є еквівалентом 25 000 доларів США, розстрочену на шість місяців зі сплатою по 103 360 грн, що еквівалентно 4 000 доларів США до 30 числа кожного місяця готівкою та/або шляхом безготівкового розрахунку. Повний розрахунок по договору покупець повинна була здійснити не пізніше 30 серпня 2018 року.

Зазначив, що ним умови договору виконані у повному обсязі та передано квартиру покупцю, проте відповідачка істотно порушила умови укладеного правочину, оскільки в обумовлений договором строк розрахунок з ним у повному обсязі не здійснила.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 на підставі статті 651 ЦК України просив суд розірвати укладений між ним та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 12 березня 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 12 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. А. за реєстровим № 634. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачка допустила порушення умов укладеного договору купівлі-продажу квартири у частині сплати грошових коштів, грошові зобов`язання у встановлений строк не виконала, належну з неї оплату у повному обсязі та у визначені у договорі строки не здійснила. Таким чином вимога позивача про розірвання спірного правочину є обґрунтованою.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 вересня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що покупець належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання по сплаті за придбану квартиру відповідно договору купівлі-продажу з розстроченням платежу, що є істотним порушенням його умов, тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про розірвання спірного договору. Порушення умов договору з боку відповідачки призвело до того, що продавець не отримав грошові кошти, на які він розраховував, а ще й зазнав шкоди, оскільки ОСОБА_3 , користуючись квартирою, не сплачувала комунальні послуги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було встановлено і враховано усіх обставин справи, а саме позивачем не надано належних й допустимих доказів щодо завданої йому шкоди порушенням умов спірного договору купівлі-продажу, яке можна було б визнати істотним, так як відповідачка вже сплатила більше, ніж половину визначеної договором суми.

Доводи особи, яка подала відзив

У січні 2020 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу відповідачки, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають, зазначаючи, що допущені відповідачкою порушення умов договору є істотними і продавець не отримав те, на що розраховував при укладенні договору.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 754/1564/19 з Деснянського районного суду м. Києва.

Дію рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 серпня 2019 року зупинено до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

2 Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями частини першої статті 526 ЦК України,зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Судами встановлено, що 12 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Смоляніновою О. Я. за реєстровим № 634 (а. с. 6-8).

За умовами вищевказаного договору ОСОБА_3 зобов`язалась сплатити повну вартість квартири ОСОБА_1 , як продавцю, з розстрочкою упродовж шести місяців рівними платежами по 103 360 грн, що є еквівалентом 4 000 доларів США та в сукупності становить 25 000 доларів США, повний розрахунок мав відбутися до 30 серпня 2018 року.

На час звернення з позовом до суду відповідачкою частково виконано зобов`язання за договором купівлі-продажу, так як, із 25 000 доларів США нею було сплачено 11 680 доларів США, що є більш ніж 50 % від обумовленої ціни, на яку позивач розраховував.

Оскільки договір купівлі-продажу залишався чинним під час розгляду справи у суді, відповідачкою було сплачено ще декілька платежів, унаслідок чого загальна сума заборгованості становить 11 505 доларів США.

Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що невиконання відповідачкою умов договору купівлі-продажу квартири та несплата позивачу, як продавцю, значної частини коштів в узгоджений строк, спричинило істотну шкоду другій стороні цього правочину.

У постанові Верховного Суду України 18 вересня 2013 року у справі № 6-75 цс 13 зроблено висновок, що у «кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватись з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати».

Тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Вирішальне значення для застосування положення частини другої статті 651 ЦК України має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Як вбачається з матеріалів справи, окрім невиконання ОСОБА_4 умов договору щодо щомісячної оплати вартості придбаного майна, остання, користуючись квартирою АДРЕСА_1 , також не сплачувала і комунальні послуги, внаслідок чого, станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, утворилась заборгованість у розмірі 38 777 грн 70 коп.

Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про розірвання спірного договору.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 про те, що позивачем не надано доказів чи пояснення того, що йому було завдано шкоди, отриманої від істотного порушення відповідачкою умов договору, безпідставні, оскільки несплачена відповідачкою в установлений договором купівлі-продажу строк сума коштів становить 11 505 доларів США, тобто 46, 02 % від суми платежу, що є істотною частиною коштів недоотриманих позивачем.

Посилання касаційної скарги на певні правові позиції Верховного Суду України не свідчать про незаконність судових рішень, оскільки стосуються оцінки (переоцінки) доказів, встановлення фактичних обставин, що знаходяться поза межами повноважень Верховного Суду.

Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_3 висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішеннь не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 серпня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

І. А. Воробйова

Д. Д. Луспеник