№ 754/15958/16-ц - Судова практика України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року

м. Київ

справа № 754/15958/16-ц

провадження № 61-35901св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,

Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 жовтня 2017 року, постановлену суддею Заришняк Г. М., та за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду міста Києві від 13 червня 2018 року, постановлену суддею Болотовим Є. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «ОТП Банк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказувало, що 29 вересня 2008 року ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством (далі - ЗАТ) «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», укладено кредитний договір № CL-SME015/412/2008, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі

158 564,15 доларів США зі сплатою за користування кредитом 13% річних.

У забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором

29 вересня 2008 року ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого

є ПАТ «ОТП Банк», уклало з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 окремі договори поруки, відповідно до умов яких вони зобов`язались у повному обсязі відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_1 , які виникають з кредитного договору № CL-SME015/412/2008.

Посилаючись на неналежне виконання позичальником та поручителями умов вказаних договорів, банк просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором, яка на 2 грудня 2016 року становить 3 713,64 доларів США і складається із заборгованості за кредитом у розмірі 2 855,84 доларів США та процентів за користування кредитом у розмірі

857,80 доларів США.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 11 січня 2017 року відкрито провадження і призначено справу до розгляду на 10 квітня 2017 року.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18 жовтня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , подану в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Деснянського районного суду міста Києві від 11 січня 2017 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з невиконання вимог ухвали апеляційного суду від 30 серпня 2017 року, якою залишено без руху апеляційну скаргу з підстав її подання з пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення і відсутності клопотання про поновлення такого строку.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 червня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на ухвалу Деснянського районного суду

міста Києва від 11 січня 2017 року.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з постановлення 18 жовтня 2017 року Апеляційним судом міста Києва ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи особи, яка їх подала

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 жовтня 2017 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку суду апеляційної інстанції про існування правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі з указаних підстав, оскільки вона усунула недоліки, зазначені апеляційним судом в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, та направила відповідні документи до апеляційного суду рекомендованим листом.

На думку заявника, апеляційний суд обмежив гарантоване їй Конституцією України право на апеляційне оскарження судового рішення.

У липні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 13 червня 2018 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 358 ЦПК України, оскільки Апеляційним судом міста Києві не постановлювалась ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 11 січня 2017 року.

Відзиви на касаційні скарги до Верховного Суду не надходили.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва

від 18 жовтня 2017 року.

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 13 червня 2018 року.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 жовтня 2017 року та касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 13 червня 2018 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого

2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційних скарг, суд дійшов таких висновків.

Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 жовтня 2017 року

Відповідно до частини другої статті 294 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання апеляційної скарги, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України у цій же редакції Кодексу апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

У грудні 2016 року ПАТ «ОТП Банк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 , діючи через представника ОСОБА_4 , оскаржила її в апеляційному порядку.

Судом апеляційної інстанції установлено, що апеляційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 11 січня 2017 року подано заявником з пропуском установленого законом строку.

Постановляючи 30 серпня 2017 року ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційний суд виходив із того, що апеляційна скарга ОСОБА_4 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 , подана після закінчення строку, установленого частиною другою статті 294 ЦПК України у вказаній редакції Кодексу, і заявником не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Копію ухвали суду апеляційної інстанції про залишення без руху апеляційної скарги 6 вересня 2017 року отримав представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , який вимоги зазначеної ухвали не виконав.

Встановивши, що заявник подав апеляційну скаргу поза межами строку на апеляційне оскарження і заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення на виконання вимог ухвали від 30 серпня

2017 року не надав, апеляційний суд правильно застосував статтю 297 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час постановлення відповідної ухвали, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 11 січня 2017 року.

Доводи касаційної скарги про виконання вимог ухвали апеляційного суду

від 30 серпня 2017 року спростовуються матеріалами справи, які не містять жодних заяв, направлених на виконання цієї ухвали. Не додано доказів виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 30 серпня 2017 року і до касаційної скарги.

Посилання заявника про обмеження оскаржуваним рішенням її права на апеляційне оскарження судового рішення відхиляються касаційним судом, оскільки апеляційний суд правильно зазначив, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Касаційний суд також враховує, що касаційна скарга не містить доводів щодо помилковості висновку апеляційного суду про те, що строк на апеляційне оскарження ОСОБА_1 ухвали Деснянського районного суду міста Києва

від 11 січня 2017 року є пропущеним.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, що відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України у редакції Кодексу від 3 жовтня 2017 року, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали апеляційного суду без змін.

Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 13 червня 2018 року

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, і таким чином закріплює гарантії перевірки в апеляційному порядку судових рішень.

Право кожного на судовий захист закріплено також у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до пункту 3 частини першою статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалоюАпеляційного суду міста Києва

від 18 жовтня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києві від 11 січня 2017 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявник вже зверталася із апеляційною скаргою на ухвалу Деснянського районного суду міста Києві від 11 січня 2017 року та їй було відмовлено у відкритті апеляційного провадження ухвалою Апеляційного суду міста Києва

від 18 жовтня 2017 року, тому, врахувавши пункт 3 частини першої

статті 358 ЦПК України, підставно відмовив у відкритті апеляційного провадження ухвалою від 13 червня 2018 року.

Доводи касаційної скарги про відсутність ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за їїапеляційною скаргою на це саме судове рішення відхиляються касаційним судом, оскільки в матеріалах справи міститься ухвала Апеляційного суду міста Києва від 18 жовтня 2017 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 11 січня 2017 року. Касаційний суд враховує, що заявнику відомо про існування цієї ухвали суду апеляційної інстанції, яку вона також оскаржила у касаційному порядку.

Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд обмежив право заявника на судовий захист, є необґрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції діяв відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства України, в межах наданих йому повноважень. Повторне оскарження ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 11 січня 2017 року за наявності нескасованої ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження за раніше поданою апеляційною скаргою цієї самої особи на це саме рішення не передбачено процесуальним законодавством та свідчить про зловживання процесуальними правами.

Інші доводи касаційних скарг висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що ухвали апеляційного суду постановлені з додержанням норм процесуального права, тому відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України залишає касаційні скарги без задоволення, а ухвали апеляційного суду без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК Україниу редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 жовтня 2017 року залишити без змін.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 13 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук