Постанова

Іменем України

28 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 754/17038/21

провадження № 61-7430св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація,

треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 грудня 2022 року, ухвалене у складі судді Сенюти В. О., та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Савченка С. І., Ігнатченко Н. В., Мережко М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування висновку органу опіки та піклування про участь батька у вихованні дитини.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він перебував з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 .

Вказував, що після розірвання шлюбу у добровільному порядку не вдалося вирішити питання його участі у вихованні дитини. У 2017 році він звернувся із заявою про визначення порядку його участі у вихованні та спілкуванні із дитиною до органу опіки та піклування - Служби у справах дітей та сім`ї Деснянського районної в м. Києві державної адміністрації.

Розпорядженням Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації № 338 від 22 червня 2017 року «Про участь батька у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 » йому визначено порядок участі у вихованні та спілкуванні із дитиною за встановленим графіком, проте ОСОБА_2 вказане розпорядження систематично не виконувала.

Також вказував на те, що у провадженні Деснянського районного суду міста Києва на розгляді перебуває цивільна справа № 754/2992/21 за його позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні, вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини. У межах вказаної справи до суду надійшов висновок про участь батька у вихованні малолітньої дитини Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 14 вересня 2021 року № 102/02/38-5691.

Зазначав, що вказаний висновок є протиправним, оскільки він не відповідає дійсності. Членами комісії як колегіального органу не було отримано та не було вивчено повну та достовірну інформацію, яка необхідна для прийняття об`єктивного, неупередженого рішення, не досліджено документи та суть справи, натомість складено та підписано висновок, який не відповідає дійсним обставинам справи і суттєво звужує його права на участь у вихованні дитини. У висновку вказано, що служба провела обстеження житлово-побутових умов у батька, матері та дитини, але з лютого 2021 року від початку судового процесу у справі № 754/2992/21 у нього обстеження житлово-побутових умов не проводилось. Служба у справах дітей та сім`ї Деснянського районної в м. Києві державної адміністрації не надала комісії інформації, що ОСОБА_2 без рішення суду та без згоди батька примусово змінила місце проживання малолітньої дитини, не надала комісії пояснення за додатками, які були надані ним, а також не вчинила дії щодо дослідження психологічного стану дитини з лютого 2021 року. У висновку Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації відсутнє свідчення батька про події, що вказує на гендерну нерівність та лобіювання Службоюу справах дітей та сім`ї Деснянського районної в м. Києві інтересів матері дитини в своєму висновку. У висновку відсутні посилання на кримінальні справи відносно ОСОБА_2 щодо зруйнування нею місця проживання, реєстрації неповнолітньої дитини, крадіжки. Не вказано про знущання та психологічне насилля над дитиною зі сторони матері ОСОБА_2 , причини зміни годин зустрічей батька із дочкою, які відрізняються від встановлених.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просиввизнати протиправним та скасувати висновок про участь батька у вихованні малолітньої дитини комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації № 102/02/38-5691 від 14 вересня 2021 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 02 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суд від 11 квітня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскаржуваний позивачем висновок Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 14 вересня 2021 року як органу опіки та піклування наданий у межах розгляду справи № 754/1340/21 щодо розгляду спору між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про участь у вихованні дитини, є дорадчим та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у батьків щодо батьківських прав та участі у вихованні та спілкуванні із дитиною, даний висновок не порушує прав та обов`язків жодного з батьків. Правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в ході якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, в тому числі оцінка висновку органу опіки та піклування, який не має наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способу участі батька у вихованні дитини. Позивач мав захищати свій інтерес щодо неправильності висновку органу опіки та піклування під час судового розгляду у справі № 754/1340/21, а не ініціювати окрему судову справу щодо оскарження цього висновку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили всі надані докази та не надали їм правової оцінки у сукупності, застосували формальний підхід до вирішення справи, не дослідили та не надали правової оцінки висновку Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, не встановили, чи є висновок Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 14 вересня 2021 року № 102/02/38-5691 про участь батька у вихованні малолітньої дитини підробленим, не врахували, що підставою оскарження висновку є недостовірність складеного висновку Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією на підставі неправомірного протоколу № 19 від 02 вересня 2021 року засідання комісії з прав дитини.

Підставами касаційного оскарження рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 711/276/17 (провадження № 61-21414св18), від 16 листопада 2022 року у справі № 308/8785/19 (провадження № 61-2416св22).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2023 року представник Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У червні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У провадженні Деснянського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа № 754/1340/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способу участі батька у вихованні дитини.

На виконання вимог статті 19 СК України та в межах розгляду цивільної справи № 754/1340/21 Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація надала висновок щодо розв`язання спору № 102/02/38-5691 від 14 вересня 2021 року, у якому вказала, що вважає за доцільне визначити способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_4 наступним чином: перша і третя субота та неділя місяця з 11:00 години до 13:00 години. Зустрічі проводити, враховуючи інтереси та бажання дитини.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року у справі № 754/1340/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено спосіб участі ОСОБА_1 - батька малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у її вихованні із встановленням графіку зустрічей: перша, третя і п`ята субота та неділя місяця з 10 до 14 години без присутності матері; спільний відпочинок протягом 20 днів в літній період за домовленістю між батьками. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи спір у вказаній справі № 754/1340/21, суд дав оцінку оспорюваному позивачем висновку Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації № 102/02/038-5691 від 14 вересня 2021 року як одному із доказів, зазначивши, що висновок органу опіки та піклування підтверджує наявність спору між батьками щодо їх участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною, але вказаний висновок не вирішує виникнення конфліктів та спірних ситуацій. Також, суд зазначив, що враховує якнайкращі інтереси дитини та з дотримується балансу інтересів батьків, а тому визначив способи участі батька у спілкуванні та вихованні дитини більш ширше, ніж визначив орган опіки та піклування.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року у справі № 754/1340/21 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання не чинити перешкод у спілкуванні та вихованні дитини і ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В іншій частині рішення залишено без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, яка переглядається, позивач просив визнати протиправним та скасувати висновок про участь батька у вихованні малолітньої дитини комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації № 102/02/38-5691 від 14 вересня 2021 року.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частини друга і третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статтею 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За положеннями статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до частини першої статті 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Згідно з частиною першою статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

У частині першій статті 158 СК України визначено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до частини другої статті 19 СК України рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

Частинами першою, третьою статті 159 СК України встановлено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

З указаного вбачається, що законодавець визначив певний порядок вирішення батьками питання участі у виховані дитини. Так, у випадку якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішений органом опіки та піклування або судом. Таким чином, законодавством встановлена варіативність вирішення цього питання, тобто батьки можуть його вирішити у судовому порядку або звернутися до відповідного органу опіки і піклування. Якщо хтось із батьків не погоджується із рішенням органу опіки та піклування, він може звернутися для вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини до суду. У цьому випадку законодавство не вимагає окремого оскарження рішення органу опіки та піклування, оскільки частиною третьою статті 159 СК України встановлено, що суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

У справі, що переглядається, предметом оскарження є рішення органу опіки та піклування (висновок про участь батька у вихованні малолітньої дитини комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації № 102/02/38-5691 від 14 вересня 2021 року), надане на виконання вимог статті 19 СК України в межах розгляду цивільної справи № 754/1340/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Отже, ОСОБА_1 мав захищати свій інтерес під час судового розгляду у справі № 754/1340/21, а не ініціювати окрему судову справу щодо оскарження рішення органу опіки та піклування.

Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 370/408/19 (провадження № 61-15434св20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість дотримання принципу процесуальної економії, відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим (пункт 58 постанови від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, пункт 63 постанови від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 зазначено, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у іншій справі.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що оскаржуване рішення органу опіки та піклування не породжує певних правових наслідків для суб`єктів відповідних правовідносин, правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в ході якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, в тому числі оцінка висновку органу опіки та піклування, який не має наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач не довів наявності окремого спору, а отже, і наявності свого правомірного інтересу в правовій визначеності, зв`язку з чим Верховний Суд вважає, що позивач не довів порушення свого права або інтересу.

Отже, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування висновку органу опіки та піклування про участь батька у вихованні дитини.

Посилання як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 711/276/17 (провадження № 61-21414св18), від 16 листопада 2022 року у справі № 308/8785/19 (провадження № 61-2416св22), не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається в касаційному порядку. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти лише такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального права на свій розсуд.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, Верховний Суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник