№ 754/1879/22 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

03 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 754/1879/22

провадження № 61-5953св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд»,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 серпня 2022 року у складі судді Лісовської О. В.

та постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Писаної Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (далі - ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд») про усунення недоліків нерухомого майна.

Позовна заява мотивована тим, що 20 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» укладений договір

купівлі-продажу машиномісця у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашкевич Л. Г.

Відповідно до пункту 2.2 договору купівлі-продажу ціна машиномісця була повністю сплачена позивачем.

Згідно з пунктом 3.1 договору купівлі-продажу позивачка набула право власності на машиномісце з моменту державної реєстрації нотаріусом права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом із реєстру від 20 лютого 2019 року.

Пунктом 4.2 договору купівлі-продажу передбачено, що відповідач гарантував, що немає незастережних недоліків, які знижують цінність або можливість використання машиномісця за цільовим призначенням; від позивача не приховано обставин, які мають істотне значення та можуть вплинути на волю щодо укладення цього договору; усі інженерні комунікації знаходяться у робочому стані і функціонують за призначенням.

Проте, у подальшому позивачкою були виявлені приховані недоліки, які не дозволяють належним чином використовувати машиномісце за цільовим призначенням, тобто для зберігання автомобіля, оскільки влітку 2021 року позивачка помітила, що вода з поверхні затікає у систему вентиляції підземного паркінгу. Над придбаним машиномісцем № 49 розташована одна з вентиляційних труб паркінгу, а тому вода, яка потрапляє до вентиляційної системи, у подальшому протікає на автомобіль.

Наприкінці літа 2021 року, під час сильної зливи, ситуація із затіканням води погіршилась. З того часу, під час дощу, вода, змішана з піском та камінням, потрапляє вниз у вентиляцію підземного паркінгу і через вентиляційну трубу над машиномісцем позивачки виливається на автомобіль, пошкоджуючи його лакофарбове покриття. Каміння продовжує провалюватися в систему вентиляції, в результаті чого ним заповнений вентиляційний канал, його внутрішня частина може обвалитися на автомобілі та/або людей.

Восени 2021 року про дану ситуацію було повідомлено Київську міську раду. Відповідно до доручення Київської міської державної адміністрації фахівцями будівельної лабораторії Комунального підприємства «Київжитлоексплуатація» (далі - КП «Київжитлоексплуатація») проведено обстеження технічного стану несучих та огороджувальних конструкцій підземного паркінгу, про що складено відповідний акт від 06 грудня

2021 року № 211/49, відповідно до висновків якого при обстеженні приміщень паркінгу було встановлено, що в місцях прокладання металевих коробів вентиляційної системи відбувається зволоження огороджувальних конструкцій паркінгу та попадання поверхневих вод в приміщення паркінгу. При обстеженні прилеглої території було встановлено, що крен однієї з вентиляційних шахт становить близько 200 мм. Біля вентиляційної шахти на площі близько 2 кв. м відбулося просідання ґрунту на глибину до 300 мм. Вертикальне планування прилеглої території сприяє скупченню поверхневих вод біля вентиляційної шахти. Відповідно до висновків, викладених в акті, зволоження конструкцій підземного паркінгу обумовлене попаданням поверхневих вод в підземний паркінг внаслідок неякісного відведення поверхневих вод з території, що розташована над паркінгом, та неякісного ущільнення ґрунтів біля вентиляційних шахт; одна з вентиляційних шахт, що має значний крен, знаходиться в аварійному стані - категорія 2, вентиляційна шахта потребує її перекладання; для запобігання зволоження конструкцій підземного паркінгу рекомендується провести наступні роботи, а саме: виконати вертикальне планування прилеглої території, влаштувати глиняні замки біля вентиляційних шахт, влаштувати на прилеглій території зливову каналізацію.

Позивачка зверталася із відповідними листами до Київської міської ради та до відповідача з приводу вирішення даної ситуації, але до цього часу ситуація не змінилася, недоліки не усунуто.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати

ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» безоплатно усунути недоліки об`єкта нерухомого майна - гаражу, машиномісця у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 ,

а саме - усунути зволоження конструкцій підземного паркінгу, обумовлене попаданням поверхневих вод у підземний паркінг, наступним шляхом:

1) виконати вертикальне планування прилеглої території; 2) перекласти вентиляційну шахту підземного паркінгу, яка знаходиться в аварійному стані; 3) влаштувати глиняні замки біля вентиляційних шахт підземного паркінгу; 4) влаштувати на прилеглій території зливову каналізацію.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Деснянський районний суд міста Києва своїм рішенням від 18 серпня

2022 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Зобов`язав ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» безоплатно усунути недоліки об`єкта нерухомого майна - гаражу, машиномісця у підземному паркінгу за адресою:

АДРЕСА_1 , а саме - усунути зволоження конструкцій підземного паркінгу, обумовлене попаданням поверхневих вод у підземний паркінг.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Київський апеляційний суд своєю постановою від 01 березня 2023 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 серпня 2022 року залишив без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що правовідносини, що виникли між сторонами, випливають із договору купівлі-продажу та регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», а також

главою 54 ЦК України. Позивачка звернулася до відповідача з вимогою усунути недолік товару в межах гарантійного строку. Разом з тим, підземний паркінг, де розташоване машиномісце позивачки, використовувався за призначенням, не зазнавав будь-яких аварій, природних катаклізмів, інших впливів, які могли б настільки погіршити його технічний стан, приховані недоліки виникли внаслідок первісно неякісного будівництва, що свідчить про їх існування на момент укладення договору купівлі-продажу між сторонами та про недотримання відповідачем гарантій, визначених умовами вказаного договору. Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2023 року, ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), зокрема зазначає, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України). Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій не вирішили питання суб`єктного складу сторін, а прийняли рішення про права, свободи та інтереси осіб, що не були залучені до участі у справі, а саме на залучили експлуатуючу організацію - Державне підприємство «Київпарктранссервіс» (далі - ДП «Київпарктранссервіс»).

Касаційна скарга мотивована тим, що недоліки виникли внаслідок первісного неякісного будівництва паркінгу. У зв`язку із чим, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки акту від 06 грудня

2021 року, складеного фахівцями будівельної лабораторії

КП «Київжитлоексплуатація», та неправомірно взяли його до уваги як єдиного доказу, на підставі якого встановлено вину відповідача, а саме те, що причиною затікання води у підземний паркінг було неякісне виконання робіт ще під час будівництва.

Доводи інших учасників справи

У червні 2023 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 20 лютого 2019 року між ОСОБА_1

та ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» укладений договір купівлі-продажу машиномісця, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашкевич Л. Г.

Відповідно до пункту 1.1 договору купівлі-продажу відповідач продав,

а позивачка прийняла у власність об`єкт нерухомості - гараж, машиномісце у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 2.2 договору купівлі-продажу ціна машиномісця була повністю сплачена позивачкою.

Пунктом 3.1 договору купівлі-продажу передбачено, що позивачка набула право власності на машиномісце з моменту державної реєстрації нотаріусом права власності в Державному реєстрі речових прав

на нерухоме майно, що підтверджується витягом із реєстру від 20 лютого 2019 року.

Відповідно до пункту 4.2 договору відповідач гарантував, що немає незастережних недоліків, які знижують цінність або можливість використання машиномісця за цільовим призначенням; від позивача не приховано обставин, які мають істотне значення та можуть вплинути на волю щодо укладення цього договору; усі інженерні комунікації знаходяться у робочому стані і функціонують за призначенням.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 лютого 2019 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на гараж, машиномісце в підземному паркінгу, загальною площею 16,9 кв. м за адресою:

АДРЕСА_1 .

Відповідно до пояснень, наданих позивачкою у суді при розгляді справи, з часом нею були виявлені приховані недоліки, які не дозволяють належним чином використовувати машиномісце за цільовим призначенням, тобто для зберігання автомобіля. Влітку 2021 року позивачка помітила, що вода з поверхні затікає у систему вентиляції підземного паркінгу. Над придбаним машиномісцем № 49 розташована одна з вентиляційних труб паркінгу, а тому вода, яка потрапляє до вентиляційної системи, у подальшому протікає на автомобіль. Наприкінці літа 2021 року під час дощу вода, змішана з піском та камінням, потрапляє вниз у вентиляцію підземного паркінгу і через вентиляційну трубу над машиномісцем позивача виливається на автомобіль, пошкоджує його лакофарбове покриття. Каміння продовжує провалюватися в систему вентиляції, в результаті чого ним заповнений вентиляційний канал, його внутрішня частина може обвалитися на автомобілі та/або людей.

Восени 2021 року про дану ситуацію було повідомлено Київську міську раду.

Відповідно до доручення Київської міської державної адміністрації фахівцями будівельної лабораторії КП «Київжитлоексплуатація» проведено обстеження технічного стану несучих та огороджувальних конструкцій підземного паркінгу, про що складено відповідний акт від 06 грудня

2021 року № 211/49.

Згідно з висновками, викладеними в акті від 06 грудня 2021 року, при обстеженні приміщень паркінгу встановлено, що в місцях прокладання металевих коробів вентиляційної системи відбувається зволоження огороджувальних конструкцій паркінгу та попадання поверхневих вод в приміщення паркінгу. При обстеженні прилеглої території встановлено, що крен однієї з вентиляційних шахт становить близько 200 мм. Біля вентиляційної шахти на площі близько 2 кв. м. відбулося просідання ґрунту на глибину до 300 мм. Вертикальне планування прилеглої території сприяє скупченню поверхневих вод біля вентиляційної шахти. Відповідно до висновків, викладених в акті, зволоження конструкцій підземного паркінгу обумовлене попаданням поверхневих вод в підземний паркінг внаслідок неякісного відведення поверхневих вод з території, що розташована над паркінгом, та неякісного ущільнення ґрунтів біля вентиляційних шахт; одна з вентиляційних шахт, що має значний крен, знаходиться в аварійному стані - категорія 2, вентиляційна шахта потребує її перекладання; для запобігання зволоження конструкцій підземного паркінгу рекомендується провести наступні роботи, а саме: виконати вертикальне планування прилеглої території, влаштувати глиняні замки біля вентиляційних шахт, влаштувати на прилеглій території зливову каналізацію.

З огляду на зміст листа заступника голови Київської міської державної адміністрації від 17 грудня 2021 року, на запит Київської міської державної адміністрації відповідач повідомив, що у грудні 2021 року підземний паркінг передано ним на обслуговування ДП «Гаражне підприємство-1», яке згідно з публічною інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є 100 % дочірнім підприємством відповідача.

При розгляді справи були допитані свідки.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції

та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом

у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша

статті 13 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , як на підставу своїх порушених прав, послалася на те, що вона звернулася до відповідача з вимогою усунути недолік товару, а саме недоліки в експлуатації нею підземного паркінгу, де розташоване належне їй машиномісце, в межах гарантійного строку, передбаченого положеннями договору купівлі-продажу.

Частиною першою статті 627 ЦК України (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою, другою статті 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Частиною першою статті 676 ЦК України визначено, що гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів»

(тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. При пред`явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред`явлення або за згодою сторін в інший строк.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» гарантійний строк - строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов`язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв`язку з введенням її в обіг.

Пунктом 15 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

Відповідно до статті 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред`явлені до продавця або виготовлювача товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Згідно з частиною першою статті 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Отже, умовою відповідальності продавця за недоліки товару є виникнення цих недоліків до моменту передання товару покупцеві. Залежність настання відповідальності продавця від моменту виникнення недоліків пояснюється тим, що за загальним правилом, встановленим частиною першою

статті 668 ЦК України, до моменту передання товару ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару несе продавець. При виявленні недоліків товару після переходу до покупця ризику його випадкового знищення або випадкового пошкодження саме на нього (покупця) покладається обов`язок доведення того, що недоліки виникли до передання йому товару.

Частиною другою статті 679 ЦК України передбачено, що , якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

За змістом наведеної правової норми у випадку існування гарантії щодо якості товару обов`язок доведення обставин, що звільняють продавця від відповідальності, покладається на нього.

Визначення поняття гарантії якості товару міститься у частині першій

статті 675 ЦК України, якою передбачено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Під гарантією якості товару слід розуміти ручання продавця про відсутність у товарі в момент його передачі або в інший момент, встановлений у договорі, недоліків по якості товару, що знижують його вартість або не дозволяють використовувати відповідно до мети, передбаченої договором. За загальним правилом, товар повинен відповідати вимогам по якості в момент його передачі від продавця до покупця. Це означає, що наслідки, які встановлені законодавством, зокрема вищенаведеними частиною другою статті 678 ЦК України та частиною першою статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», при реалізації продавцем неякісної продукції настають у випадку, коли недоліки товару мали місце на час його передання покупцеві, але не були і не могли бути виявлені останнім у момент передання. Тобто вказані недоліки стосуються експлуатаційних (споживчих) властивостей товару і не пов`язані з його механічним пошкодженням, які можна виявити шляхом візуального огляду.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 591/2641/20 (провадження № 61-17724св20).

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У справі, що переглядається, суди встановили, що відповідно до пункту 4.2 договору купівлі-продажу відповідач гарантував, що немає незастережних недоліків, які знижують цінність або можливість використання машиномісця за цільовим призначенням; від позивача не приховано обставин, які мають істотне значення та можуть вплинути на волю щодо укладення цього Договору; усі інженерні комунікації знаходяться у робочому стані і функціонують за призначенням.

Згідно з частинами першою, другою статті 680 ЦК України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв`язку з його недоліками може бути пред`явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк.

Договір купівлі-продажу машиномісця був укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» 20 лютого 2019 року. Гарантійний строк договором не передбачений.

Отже, з урахуванням положень частини другої статті 680 ЦК України, вимога щодо недоліку товару - гаражу (машиномісця), як об`єкта нерухомого майна, може бути пред`явлена покупцем протягом трьох років з дня передання йому товару.

З даним позовом ОСОБА_1 звернулась до суду 08 лютого 2022 року, тобто в межах гарантійного строку.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що позивачка звернулася з вимогами про безоплатне усунення недоліків товару в межах гарантійного строку, за відсутності доказів виникнення недоліків товару після його передання покупцеві внаслідок порушення правил користування чи зберігання, суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість вимог позивачки щодо зобов`язання відповідача безоплатно усунути недоліки гаражу (машиномісця).

Безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що суди ухвалили рішення про інтереси експлуатуючої організації ДП «Київпарктранссервіс», яка не була залучена до участі у справі.

Суд при розгляді справи виходить зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачкою.

Відповідно до частин першої, третьої статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

ОСОБА_1 не зазначила у позовній заяві експлуатуючу організацію

ДП «Київпарктранссервіс», як третю особу, та не подавала заяви про її залучення в порядку, визначеному статтею 53 ЦПК України. Суди першої та апеляційної інстанцій не встановили підстав для залучення експлуатуючої організації ДП «Київпарктранссервіс» третьою особою у справі.

Посилання щодо вирішення питання про інтереси експлуатуючої організації ДП «Київпарктранссервіс» є недоведеними, оскільки судове рішення повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків особи, яка не брала участі у справі, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є така особа, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.

Оскаржуваними рішеннями не вирішувалося питання про права, обов`язки чи інтереси експлуатуючої організації ДП «Київпарктранссервіс».

Крім того, експлуатуюча організація ДП «Київпарктранссервіс» не оскаржувала рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та, відповідно, у касаційному порядку.

Доводи касаційної скарги про те, що поданий позивачкою акт від 06 грудня 2021 року № 211/49 не може бути взятий судами до уваги, оскільки не містить жодного висновку про вину відповідача та недоліки під час будівництва паркінгу, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на зміст акта від 06 грудня 2021 року № 211/49, складеного фахівцями будівельної лабораторії КП «Київжитлоексплуатація» за дорученням Київської міської державної адміністрації, в місцях прокладання металевих коробів вентиляційної системи відбувається зволоження огороджувальних конструкцій паркінгу та попадання поверхневих вод в приміщення паркінгу; встановлено крен однієї з вентиляційних шахт близько 200 мм.; просідання ґрунту на глибину

до 300 мм. біля вентиляційної шахти на площі близько 2 кв. м. Зволоження конструкцій підземного паркінгу обумовлене попаданням поверхневих вод в підземний паркінг внаслідок неякісного відведення поверхневих вод з території, що розташована над паркінгом, та неякісного ущільнення ґрунтів біля вентиляційних шахт; одна з вентиляційних шахт, що має значний крен, знаходиться в аварійному стані.

Зазначений акт є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування та підтверджує заявлені позивачем вимоги

(стаття 77 ЦПК України).

Таким чином, суди, оцінюючи в сукупності наявні в матеріалах справи докази, їх достатність і взаємний зв`язок, обґрунтовано вважали доведеними обставини щодо наявності недоліків проданого відповідачем товару - машиномісця в підземному паркінгу.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На думку судової колегії судові рішення, що переглядаються, є достатньо мотивованими.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. В. Сердюк В. А. Стрільчук