Постанова

Іменем України

04 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 754/2917/21

провадження № 61-11795св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Пилипцем Антоном Юрійовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

У 2021 році ОСОБА_1 звернуласядо суду з заявою про продовження дії обмежувального припису відносно ОСОБА_2 .

Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що постановою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 (провадження № 61-21971св19) видано обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , поклавши на нього на строк 6 місяців такі обов`язки: заборонити ОСОБА_2 перебувати у місці проживання (перебування) ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 , заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань до 2 км до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року у справі № 754/13178/20 продовжено обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , поклавши на нього на строк 4 місяці такі обов`язки: заборонити ОСОБА_2 перебувати у місці проживання (перебування) ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 , заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань до 2 км до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Проте, ОСОБА_2 вимоги обмежувального припису, встановлені рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року, не виконує. Вказувала на те, що протягом листопада 2020 року та лютого 2021 року вона була змушена регулярно викликати поліцію у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не виконує рішення суду, яким встановлено обмежувальний припис, та регулярно приїжджає до її місця проживання (перебування). При цьому, ОСОБА_2 продовжує вчиняти по відношенню до неї протиправні дії у вигляді погроз, залякування, фізичного та психологічного насильства. Наразі здійснюється розслідування кримінального провадження № 12020100030002317 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 125 КК України - нанесення тілесних ушкоджень середньої тяжкості заявнику. Крім того, ОСОБА_2 не пройшов програму «Кривдник».

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила продовжити строком на 6 місяців термін дії обмежувального припису, виданого рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року у справі № 754/13178/20, заборонити ОСОБА_2 перебувати у її місці проживання (перебування) у квартирі АДРЕСА_1 , заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань до 2 км до її місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати її, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з нею, контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб та зобов`язати ОСОБА_2 пройти програму «Кривдник».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року у складі судді Сенюти В. О. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про продовження дії обмежувального припису відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про продовження дії обмежувального припису, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не довела наявність обґрунтованих підстав для продовження обмежувального припису.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 10 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 задоволено.

Продовжено строком на 6 місяців термін дії обмежувального припису, виданого рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року у справі № 754/13178/20.

Заборонено ОСОБА_2 перебувати у місці проживання (перебування) ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 .

Заборонено ОСОБА_2 наближатися на відстань до 2 км до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Заборонено ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.

Заборонено ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Зобов`язано ОСОБА_2 пройти програму «Кривдник».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи заяву ОСОБА_1 про продовження дії обмежувального припису, суд апеляційної інстанції виходив із наявності правових підстав для продовження дії обмежувального припису, виданого судом, строком на 6 місяців, оскільки відповідач не виконує встановлений щодо нього обмежувальний припис та існує високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи і такі ризики є реальними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липні 2021 року ОСОБА_2 в особі адвоката Пилипця А. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про продовження дії обмежувального припису, не врахував, що ОСОБА_1 не довела наявність обґрунтованих підстав для продовження обмежувального припису, не надала суду доказів, які б доводили протиправність дій та містили ознаки домашнього насильства в діях ОСОБА_2 по відношенню до заявниці.

Апеляційний суд не звернув увагу на те, що відповідь Головного управління Національної поліції у м. Києві не містить жодних фактичних обставин здійснення фізичного, психологічного чи економічного насильства по відношенню до заявниці.

Крім того, апеляційний суд не врахував, що сам факт неодноразового звернення заявника до різних органів з підстав вчинення щодо заявника психологічного чи фізичного домашнього насильства, свідчить про наявність тривалого конфлікту між заявником та заінтересованою особою, але не підтверджує факт того, що вчинено щодо заявника домашнього психологічного насильства.

Також не підтверджує факт вчинення ОСОБА_2 насильства відносно заявникасам факт звернення заявника до органів поліції та внесення відомостей про кримінальні провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Крім того, зобов`язуючи ОСОБА_2 пройти програму «Кривдник», апеляційний суд не мотивував свій висновок.

Підставами касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 10 червня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2020 року у справі № 752/5633/19 (провадження № 61-13304св19), від 06 лютого 2020 року у справі № 753/8626/19 (провадження № 61-15016св19), від 02 серпня 2020 року у справі № 635/4854/19 (провадження № 61-3510св20).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 01 лютого 2003 року до 26 вересня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , 2003 року народження, та ОСОБА_4 , 2013 року народження.

Улипні 2019 року ОСОБА_1 зверталася до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що останній систематично вчиняє насильницькі дії відносно неї та дітей, морально її принижує. Ці діяння мають характер мордувань і поєднані з фізичним, психологічним та сексуальним насильством.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2019 року у справі № 754/11171/19, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року, заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Видано обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , поклавши на нього на строк 6 місяців такі обов`язки:

- заборонено ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

- заборонено ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

У задоволенні інших вимог заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року в частині відмови у задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису щодо заборони ОСОБА_2 перебувати у місці проживання (перебування) заявниці - у квартирі АДРЕСА_1 , заборони йому наближатися на визначену відстань 2 км. до місця проживання за цією адресою скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про задоволення заяви.

Видано обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , поклавши на нього на строк 6 місяців такі обов`язки: заборонити ОСОБА_2 перебувати у місці проживання (перебування) ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 , заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань до 2 км до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 (провадження № 61-21971св19).

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року продовжено обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , поклавши на нього на строк 4 місяці такі обов`язки: заборонити ОСОБА_2 перебувати у місці проживання (перебування) ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 , заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань до 2 км до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

За заявами ОСОБА_1 відкриті кримінальні провадження за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження) та внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 1200100030002317 від 24 червня 2020 року та передбаченого статтею 390-1 КК України (невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників) та внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020100030003986 від 24 червня 2020 року.

Згідно з відповіддю Головного управління Національної поліції у м. Києві на адвокатський запит, зафіксовано такі повідомлення ОСОБА_1 :

04 листопада 2020 року ОСОБА_1 повідомила, що колишній чоловік ОСОБА_2 забрав дитину ОСОБА_4 без дозволу і у нього є припис, пішов в невідомому напрямку, слухавку не бере, чекає наряд. Завдання на реагування - домашнього насильства немає на даний час, потребує допомоги СЮП;

06 листопада 2020 року колишній чоловік ОСОБА_2 , у якого є припис про заборону з`являтися у квартирі, прийшов до квартири заявниці та забрав доньку в невідомому напрямку. Бачила консьєрж. Завдання на реагування - дитина знайшлася;

ІНФОРМАЦІЯ_1 дитина знайшлася, все добре;

ІНФОРМАЦІЯ_2 колишній чоловік ОСОБА_2 прийшов до квартири, відкрив двері власними ключами та забрав доньку, просить направити поліцію. Завдання на реагування - дитина знайшлася;

18 листопада 2020 року відміняє виклик тому, що чоловік привіз доньку додому;

20 листопада 2020 року гаражний кооператив «Воєнавто» близько виїзних воріт, колишній чоловік прийшов без згоди заявниці та забрав дитину. Завдання на реагування - зв`язавшись із заявницею, повідомила, що батько дитину привіз додому та дитина знаходиться вдома;

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько привіз дитину додому;

17 грудня 2020 року поліція не потрібна, ОСОБА_2 прийшов до квартири та знаходився із дитиною протягом години. Завдання на реагування - наряду поліції не потребує, звернулася з метою інформування;

18 грудня 2020 року колишній чоловік, маючи припис на заборону приходити до квартири, приходив за адресою та забрав з собою доньку. Завдання на реагування - наряд не потрібен, лишає для фіксації.

20 січня 2021 року ОСОБА_2 , у відсутність заявниці, приходив до квартири, є свідки. Завдання на реагування - поліції не потрібно, звернеться самостійно.

18 лютого 2021 року патруль не потрібен, заявниця повідомляє, що ОСОБА_2 , маючи припис, приходив та забрав молодшу доньку. Зі слів заявниці, батько має право виховувати дитину, але згідно з рішенням суду має повідомляти заявницю про те, що забрав доньку. Завдання для реагування - поліція не потрібна, повідомила для фіксації;

19 січня 2021 року надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_1 , що за місцем проживання конфлікт з колишнім чоловіком.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

За заявою осіб, визначених частиною першою цієї статті, на підставі оцінки ризиків обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого судовим рішенням згідно з частиною четвертою цієї статті (частина п`ята статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Відповідно до статті 350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.

За заявою осіб, визначених статтею 350-2 цього Кодексу, обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого рішенням суду згідно з частиною другою статті 350-6 цього Кодексу (статті 350-7 ЦПК України).

Установивши, що відповідач не виконує встановлений щодо нього судом обмежувальний припис, суд апеляційної інстанції, належним чином оцінивши вірогідність продовження та повторного вчинення домашнього насильства, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні всіх обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для продовження дії обмежувального припису строком на 6 місяців.

Посилання як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2020 року у справі № 752/5633/19 (провадження № 61-13304св19), від 06 лютого 2020 року у справі № 753/8626/19 (провадження № 61-15016св19), від 02 серпня 2020 року у справі № 635/4854/19 (провадження № 61-3510св20), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, є необґрунтованими та зводяться виключно до переоцінки доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень Верховного Суду.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, Верховний Суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Пилипцем Антоном Юрійовичем, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник