№ 754/3969/22 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року

м. Київ

справа № 754/3969/22

провадження № 61-28 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Український професійний банк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 березня 2023 року у складі судді Зотько Т. А. та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (далі -

ПАТ «Український професійний банк»), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання договорів укладеними та визнання права.

Позовна заява мотивована тим, що 07 травня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Український професійний банк», правонаступником якого є ПАТ «Український професійний банк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 321, за умовами якого ОСОБА_3 надано кредит з лімітом заборгованості у розмірі 96 000 доларів США на споживчі цілі зі сплатою за користування кредитом 14,5 % річних та 29 % річних у разі порушення строків повернення кредиту, із кінцевим терміном повернення кредиту 10 квітня

2017 року.

07 травня 2007 року між банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено договір поруки № 321-1, яким передбачено, що у разі повного чи часткового невиконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором № 321,

банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок ОСОБА_2 , як поручителя.

07 травня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого іпотекою забезпечується виконання ОСОБА_3 зобов`язання за кредитним договором № 321. ОСОБА_2 передано в іпотеку належне їй нерухоме майно, а саме квартиру

АДРЕСА_1 .

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28 серпня 2015 року № 562 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію

ПАТ «Український професійний банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28 серпня 2015 року № 158 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Український професійний банк» та делегування повноваження ліквідатора банку».

У період дії процедури ліквідації банку, а саме 08 серпня 2017 року, відбулись електронні торги (англійський аукціон), з продажу активів, що обліковується на балансі ПАТ «Український професійний банк», за номером лоту: Q80834b8705.

Він став переможцем вищевказаних торгів, що підтверджується протоколом електронних торгів від 08 серпня 2017 року № UА-ЕА-2017-07-28-000043-b.

05 вересня 2017 року він здійснив повний розрахунок відповідно до протоколу, перерахувавши кошти у розмірі 243 100 грн на рахунок ПАТ «Український професійний банк».

06 вересня 2017 року між ПАТ «Український професійний банк» та ним укладено договір № 24 про відступлення прав вимоги, за умовами якого банк відступив на його користь право вимоги за кредитним договором № 321 та договором поруки, укладеними між банком та ОСОБА_3 , ОСОБА_2

06 вересня 2017 року між ПАТ «Український професійний банк» та ним укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до якого банк відступив на його користь право вимоги за договором іпотеки, укладеного між банком та ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання недійсними вищевказаних договорів про відступлення права вимоги, укладених за результатами торгів. При цьому торги та їх результати ОСОБА_2 не оспорили.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року у справі № 754/12116/18 (провадження № 61-6024 св 19) у задоволенні його клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено. Закрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 -

ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 задоволено. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано договір відступлення права вимоги від 06 вересня 2017 року № 24, укладений між ПАТ «Український професійний банк» та ним, недійсним. Визнано договір відступлення права вимоги

від 06 вересня 2017 року № 24-1, укладений між ПАТ «Український професійний банк» та ним, недійсним.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

від 27 серпня 2020 року № 1593 відкликано повноваження ліквідатора

ПАТ «Український професійний банк» делеговані Грошовій С. В.

04 березня 2021 року він направив на адресу Фонда гарантування вкладів фізичних осіб лист з вимогою про укладення договорів про відступлення йому права вимоги за кредитним договором та договором поруки, що були реалізовані за результатом відкритих торгів, оформлених протоколом від 08 серпня 2017 року, але листом

від 06 квітня 2021 року йому було відмовлено в укладенні договорів. Додатково Фонд гарантування вкладів фізичних осіб листом від 18 листопада

2021 року №49-036-15881/21 повідомив його, що ПАТ «Український професійний банк» на момент надання відповіді не є кредитором за кредитним договором

від 07 травня 2007 року № 321, укладеним з ОСОБА_3 , оскільки права вимоги за цим договором були відступлені на його користь на електронних торгах.

У зв`язку з цим він вважав, що відповідачі ухиляються від установлених правовідносин із ним, як переможцем електронних торгів, та мають підписати відповідні договори, що свідчить про порушення його прав.

З врахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд:

- визнати належними йому з 08 серпня 2017 року права вимоги кредитора

до боржника, ОСОБА_3 , за кредитним договором від 07 травня 2007 року № 321, укладеним між банком та ОСОБА_3 ;

- визнати належними йому з 08 серпня 2017 року права вимоги до поручителя, ОСОБА_2 , за договором поруки від 07 травня 2007 року

№ 321-1;

- визнати належними йому з 08 серпня 2017 року права іпотекодержателя до іпотекодавця, ОСОБА_2 , за іпотечним договором від 07 травня 2007 року;

- визнати укладеним між ним та ПАТ «Український професійний банк» договір про відступлення вимоги за кредитним договором та договором поруки, що були реалізовані за результатами відкритих електронних торгів, у наведеній ним редакції.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 03 березня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 просив визнати укладеним договір, який за своєю суттю є аналогічним договором,

що був визнаний недійсним постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року

у справі № 754/12116/18 (провадження № 61-6024 св 19), тому суд першої інстанції дійшов висновку, що визнання такого правочину укладеним не є правомірним та суперечить вимогам цивільного законодавства.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 березня 2023 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що банком було укладено з ОСОБА_1 за результатом проведення електронних торгів відповідні договори відступлення права вимоги, тобто безпідставними є доводи позивача про те, що банк ухилився від виконання обов`язків щодо укладення правочинів.

Разом з тим постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року у справі

№ 754/12116/18 (провадження № 61-6024 св 19) визнано недійсними відповідні договори відступлення права вимоги, оскільки ОСОБА_1 є фізичною особою, проте у зобов`язання, які виникли на підставі кредитного договору, характерним

є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк, чи інша фінансова установа. Таким чином, ОСОБА_1 не може бути кредитором у зобов`язанні, права кредитора за яким відступили, договір про відступлення права за кредитним договором є недійсним з моменту укладення, тому також недійсним є правочин про відступлення права вимоги за забезпечувальним зобов`язанням.

Основними запереченнями позивача є незгода з мотивами суду першої інстанції, який, на думку позивача,не врахував викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження №12-1гс21) та від 08 червня 2021 року у справі №346/1305/19 (провадження

№ 14-181цс20) висновки про те, що продаж і відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання у процедурі ліквідації банку може відбутися на конкурентних засадах на користь будь-якої особи.

Апеляційний суд не погодився з вказаними доводами, оскільки у наведених постановах Велика Палата Верховного Суду дійшла певного висновку, а саме про відступлення від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222 цс 18), про те, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України.

Зміна правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права не змінює правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові справі, викладеного у постанові від 23 грудня 2020 року у справі

№ 754/12116/18 (провадження № 61-6024 св 19) щодо встановлених обставин, які стосуються сторін у справі.

Ураховуючи викладене, відмова відповідачів від повторного укладення відповідних договорів за результатами проведеного 08 серпня 2017 року аукціону, оформлених протоколом електронних торгів № UА-ЕА-2017-07-28-000043-b, за наявності судового рішення, яким було визнано недійсними попередні укладені договори, не є правовою підставою для встановлення факту ухилення від виконання обов`язку щодо укладення договорів.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що умова договорів про відступлення прав вимоги на користь фізичної особи, яка була підставою для визнання договорів недійсними у судовому порядку при розгляді справи № 754/12116/18, залишається незмінною і в запропонованому позивачем у цьому спорі проєкті договору. Отже, фактично позивач переслідує мету перегляду остаточного судового рішення у справі № 754/12116/18, що не відповідає принципу правової визначеності, оскільки жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Також апеляційний суд вказав про те, що хоча електронні торги не були оспорені та скасовані, проте попередній договір у формі протоколу, укладеного на торгах,

є припиненим, оскільки основний договір, який був укладений протягом строку, встановленого попереднім договором, був визнаний у судовому порядку недійсним, який не створює правових наслідків, крім наслідків, пов`язаних із його недійсністю.

Разом з тим позивач не позбавлений права заявляти вимогу про повернення йому як покупцеві перерахованих ним коштів за придбані ним на торгах активи банку, оскільки за наслідками торгів не були укладені відповідні договори.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 754/3969/22 з Деснянського районного суду м. Києва. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що з 21 січня 2017 року право придбання на відкритому конкурсі у неплатоспроможного банку прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення мають будь-які фізичні та юридичні особи, які лише не мають бути боржниками, чи поручителями за відповідними договорами.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 (провадження

№ 14-181 цс 20), а саме про те, що «продаж і відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання у процедурі ліквідації банку може відбутися на конкурсних засадах на користь будь-якої особи. Тому помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачка як фізична особа в силу вимог закону не могла бути стороною договору купівлі-продажу майнових прав та договору відступлення права вимоги за іпотечним договором.».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі

№ 906/1174/18 (провадження № 12-1 гс 21) зазначено про те, що відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.

Ураховуючи викладене, правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

від 23 грудня 2020 року у справі № 754/12116/18 (провадження № 61-6024 св 19), не можуть бути застосовані, оскільки є пріоритет вищезазначених висновків Великої Палати Верховного Суду.

Отже, позивач, як переможець торгів з продажу майна (активів) неплатоспроможного банку у процедурі його ліквідації, сплатив повну вартість лота та своїми діями підтвердив зацікавленість в укладенні договору купівлі-продажу прав вимоги, проте банк безпідставно ухилився від укладення договорів відступлення права вимоги, що є його обов`язком. Таким чином, за результатами торгів, які не оскаржувалися та залишаються чинними, між сторонами не укладено відповідних договорів про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.

Доводи осіб, які подала відзив та інші процесуальні звернення

У лютому 2024 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що він є неналежним відповідачем, оскільки процедура реалізації активів банку не оспорюється позивачем, а предметом позову є визнання наявним права та визнання договорів відступлення прав вимоги за результатами проведення електронних торгів укладеними. При укладенні договорів відступлення права вимоги, які у судовому порядку були визнані недійсними, позивачем було сплачено на їх виконання грошові кошти саме на користь банку. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

ПАТ «Український професійний банк» перебуває у процедурі припинення та не є припиненим. Разом з тим Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не несе відповідальності за зобов`язаннями неплатоспроможного банку.

У лютому 2024 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 подала клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5

частини першої статті 396 ЦК України, оскільки особою, яка подала касаційну скаргу, не доведено, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що 07 травня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Український професійний банк», правонаступником якого

є ПАТ «Український професійний банк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 321, за умовами якого ОСОБА_3 надано кредит з лімітом заборгованості у розмірі 96 000 доларів США на споживчі цілі зі сплатою за користування кредитом 14,5 % річних та 29 % річних у разі порушення строків повернення кредиту, із кінцевим терміном повернення кредиту 10 квітня

2017 року.

банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок поручителя.

07 травня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого іпотекою забезпечується виконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором № 321. ОСОБА_2 передано в іпотеку належне їй нерухоме майно, а саме квартиру

АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 став переможцем вищевказаних торгів, що підтверджується протоколом електронних торгів від 08 серпня 2017 року № UА-ЕА-2017-07-28-000043-b.

05 вересня 2017 року ОСОБА_1 здійснив повний розрахунок відповідно до протоколу перерахувавши кошти у розмірі 243 100 грн на рахунок

ПАТ «Український професійний банк».

06 вересня 2017 року між ПАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_1 укладено договір № 24 про відступлення прав вимоги, за умовами якого банк відступив на користь ОСОБА_1 право вимоги за кредитним договором № 321 та договором поруки, укладеними між банком та ОСОБА_3 , ОСОБА_2

06 вересня 2017 року між ПАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до якого банк відступив на користь ОСОБА_1 право вимоги за договором іпотеки, укладеного між банком та ОСОБА_2 .

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року у справі № 754/12116/18 (провадження № 61-6024 св 19) у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено. Закрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 -

Позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано договір відступлення права вимоги від 06 вересня 2017 року № 24, укладений між ПАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_1 , недійсним. Визнано договір відступлення права вимоги

від 06 вересня 2017 року № 24-1, укладений між ПАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_1 , недійсним.

04 березня 2021 року ОСОБА_1 направив на адресу Фонда гарантування вкладів фізичних осіб лист з вимогою про укладення договорів про відступлення йому права вимоги за кредитним договором та договором поруки, що були реалізовані за результатом відкритих торгів, оформлених протоколом від 08 серпня 2017 року.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб направив на адресу ОСОБА_1 відповідь

від 06 квітня 2021 року, якою було відмовлено позивачу в укладенні вказаних договорів.

Додатково Фонд гарантування вкладів фізичних листом від 18 листопада

2021 року № 49-036-15881/21 повідомив його, що ПАТ «Український професійний банк» на момент надання відповіді не є кредитором за кредитним договором

від 07 травня 2007 року № 321, оскільки права вимоги за цим договором були відступлені на користь ОСОБА_1 на електронних торгах.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон

або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом установлено, що позивач був переможцем електронних торгів, що підтверджується протоколом електронних торгів від 08 серпня 2017 року

№ UА-ЕА-2017-07-28-000043-b, унаслідок чого 06 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Український професійний банк» було укладено два договори про відступлення банком на користь позивача права вимоги за кредитним договором № 321, договором поруки, укладеними між банком та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 й договором іпотеки, укладеним між останньою та банком.

Проте постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року у справі № 754/12116/18 (провадження № 61-6024 св 19) касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 задоволено, рішення Деснянського районного суду м. Києва

від 07 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду

від 13 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким визнано зазначені договори відступлення права вимоги від 06 вересня 2017 року недійсними.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з частинами першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Разом з тим після набрання судовим рішенням законної сили воно набуває таких властивостей, як: загальнообов`язковість, незмінність, неспростованість, виключність, преюдиційність та реалізованість. Щодо наведеного вище судового рішення, то ці умови законної сили судового рішення у цій справі є діючими.

Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що посилання ОСОБА_1 на ухилення банком від виконання обов`язків щодо укладення відповідних договорів про відступлення права вимоги є безпідставними, тому що за результатом проведення електронних торгів між ним та банком було укладено відповідні правочини, які у подальшому у судовому порядку, а саме постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

від 23 грудня 2020 року у справі № 754/12116/18 (провадження № 61-6024 св 19), визнано недійсними.

Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що зміст доводів позивача зводиться до перегляду остаточного судового рішення у справі

№ 754/12116/18, що не відповідає принципу правової визначеності, оскільки жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що відмова банку

від повторного укладення відповідних правочинів, за результатами проведених електронних торгів, при існування судового рішення, яким було визнано недійсними попередні укладені договори відступлення права вимоги,

не може бути правовою підставою для встановлення факту ухилення від виконання обов`язку щодо укладення договорів.

Крім того, суди вірно зазначили, що, хоча електронні торги не були оспорені та скасовані, разом з тим попередній договір у формі протоколу, укладеного на торгах, є припиненим, тому що основні договори відступлення права вимоги, які були укладені протягом строку, встановленого попереднім договором, у судовому порядку визнані недійсним, що спростовує доводи касаційної скарги у відповідній частині.

Апеляційний суд правильно звернув увагу на те, що позивач не позбавлений права на захист своїх прав шляхом пред`явлення вимоги про повернення йому, як покупцеві перерахованих ним коштів за придбані ним на торгах активи банку, оскільки за наслідками торгів не укладені відповідні правочини.

Посилання касаційної скарги на відповідні постанови Великої Палати Верховного Суду на увагу не заслуговують, оскільки не спростовують правові висновки викладені у раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року у справі № 754/12116/18 (провадження № 61-6024 св 19), якою визнано недійсними основні договори.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 про закриття провадження у справі слід відмовити, оскільки суд касаційної інстанції не знаходить для цього правових підстав.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 про закриття касаційного провадження відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник